Блог


Вы здесь: Авторские колонки FantLab > Авторская колонка «slovar06» облако тэгов
Поиск статьи:
   расширенный поиск »

"Адъютант его превосходительства", "Аргонавти Всесвіту", "Аэлита", "Витебский курьер", "Вічний імператив", "Гиперболоид инженера Гарина", "Господарство доктора Гальванеску", "Двенадцать стульев", "Детская литература", "Долина смерти", "За силу Сонця", "Запах лимона", "Запізнілий цвіт валінурії", "Затонувшая тайна", "Золотой телёнок" римэйк, "Колас", "Лявоніха", "Маладосць", "Матч смерти", "Наука і суспільство", "Оккультный Сталин", "Остров сокровищ", "Палёт у минулае", "Песняры", "Привид часу", "Пригоди капітана Савчука", "Пролетарий", "Рабочая газета" 1925, "Родник" (Минск), "Седой капитан" Владко, "Сезам, "Сказание о граде Ново-Китеже", "Сказка как сказка", "Сонячна машина", "Утро магов", "Фронт і тил", "Четверта причина", "Юный ленинец", "воскрешение мёртвых", 10-я школа, 1000-годдзе, 1000-летие, 1000-летие Витебска, 1920-е, 1920-я, 1929, 1941, 1974, 31 июня, C. Беляев, Ukrainian Science Fiction: Historical and Thematic Perspectives/Украинская научная фантастика: Исторические и тематические перспективы, Walter Smyrniw, І. Адабашаў, І. Федоров, Іван Кочерга, А. Александровіч, А. Бабарэка, А. Беляев. Звезда мерцает за окном, А. Богданов, А. Бритиков, А. Вознесенский, А. Галич, А. Гурштейн, А. Давидов, А. Дмитрук, А. Е. Миронов, А. Измайлов-АНС-ИАЕ, А. Н. Толстой, А. Рыбалка, А. Тверской, А. Толстой, А. Штернфельд, А.Н. Толстой, Абрамский, Автографы, Адам Мицкевич. История будущего, Адамов, Аероторпеди повертають назад, Александр Богданов (Малиновский), Амосов, Анатолій Давидов, Андриенко, Аникеев, Анна Станкевич, Антон Первушин, Анчаров, Аповесць будучых дзён, Апошнія з Эрыды, Арбитман, Астапенка, Астапенка Змітрок, Атлантида, Афонькин, Аэроторпеды, Аэроторпеды возвращаются назад, Б. Житков, Б. Кажинский, Б. Кит, Б. Ляпунов, БНФ. 1930, Бабель, Бабий Яр, Балко, Бар-Селла, Баркова, Батиєва гора, Безгина, Беларусь, Белая болезнь, Белорусская фантастика, Беляев, Беляев "ЗАСТРЕЛЬЩИКИ НОВЫХ ОТКРЫТИЙ", Беляев - расшифровка персонажей и возможные прототипы, Беляев и А. Городская, Беляев и Украина, Беляев и шуточные фото, Беляев на языках народов Востока, Беляев романс, Беляев-архив, Беляев-журнал, Беляев. Беляев.Радиополис, Беляев. Подводные странники, Беляев.Смолич, Бердник, Бердник и Стругацкие, Битва в космосе, Богданов, Борис Смоленский, Борис Шварц, Брандис, Бритиков, Брэдбери, Булгаков, Булычев, Булычёв, В. (Ф.) Протасов, В. Азаров, В. Бердник, В. Бережний, В. Бугров, В. Быков, В. Винниченко, В. Гочаров, В. Гроссман. Жизнь и судьба, В. Дубовка, В. Зейлерт, В. Земляк, В. Кузьмич (Кузьміч), В. Михайлов, В. Некрасов, В. Нестайко, В. Обручов, В. П. Буря, В. Положій, В. Росович, В. Савченко, В. Смирнів, В. Тан-Богораз, В. Шкловский, ВАЛЕРІЯН ПОЛІЩУК. ЄВРОПА НА ВУЛКАНІ. 1925, Вазнясенскі, Вайнеры, Васильев ВГ. Наука о счастье, Васючэнка П., Васіль Дранько-Майсюк, Вейнберг, Вера Былинская, Викентий Дмитриев, Винарский, Винниченко, Витебск, Витебск в кино, Витебск. Шагал, Витебская область, Вл. Дмитриевский, Владко, Владко Еромченко, Вовчик, Воланд, Володимир Самійленко, Володимир Смирнів, Володимир Смирнів "Українська фантастика: історичний і тематичний огляд", Волошины, Вс. Азаров, Вызваленьне сіл, Высоцкий, Вітаўт Мартыненка, Віцебск, Г. Адамов, Г. Альтов, Г. Гребнев, Г. Лужницький, Г. Черненко, Гаевский, Гай, Галина Журба, Гальванеску, Гальперин, Геник, Гинзбург, Гиперболоид инженера Гарина, Голем, Голобоков, Голова профессора Доуэля, Горький, Господарство доктора Гальванеску, Гребнев, Гребньов, Григорьев, Григорій Тименко, Гримайло, Гігевіч, Д. Симанович, Давид Симанович, Дайнэка Л., Детектив, Джемпсон, Ди-Пи, Диббук, Дмитрук, Докія Гуменна, Дончук, Дядя, Е. Шерстобитов, Е. Школьник, Евтушенко, Екатерина Артемьева, Ефер, Ефремов, Жизнь моя - кинематограф, Жулавский, Жулавський, Жюль Верн, З. Дончук, Завоевание Вселенной, Заир Азгур, Западная Двина, Звезда Соломона, Звезда мерцает за окном, Зеев Бар-Селла, Зейлерт, Знання та Праця, Зоряний корсар, Зуев-Ордынец, И. Ефремов, И. Шкловский, Иван Ефремов, Ивич, Иво Има, Икар!, Ильф и Петров, Институт Мозга, Исбах, Ихтиандр, К. Чуковский, К. Яворський, КГБ УССР, КЛФ, Каганская, Каждое желание, Кажинский, Кальницкий, Кандрат Крапіва, Капнист, Капій, Караваев, Караткевіч, Карацупа, Карфункель, Касперук, Кибертония, Киев, Кинофантастика А. Беляева, Київ, Київ. Бабин Яр, Клуб знаменитых капитанов, Клугер, Комната счастья, Константиновский, Короткевич, Корчак, Корчак. Когда я снова стану маленьким, Коспірук, Кочерга, Куприн, Л. Бердник, Л. Гурский, Л. Коваленко, Л. Обухова, Л. Озеров, Л. Подосиновская, Л. Полтава, Л. Сильнова, Л. Словин, Л. Успенский, Лагин, Лапотный Муций Сцевола, Лев Термен, Лезинский, Лем, Ленин, Леопольд и Эльвира Магнушевские, Лети, Лужницький, Луначарский, Людмила Беляева, Людміла Рублеўская, Ляпунов, М. Рывкин, М. Безродный, М. Волошин, М. Гарэцкі, М. Герчик. Лети, М. Дашкієв, М. Ковальчук, М. Лазарев, М. Магнушевская, М. Магнушевская (Беляева), М. Петровский, М. Пивоваров, М. Семенко, М. Трублаїні, М. Фоменко, М. Чайковський, М. Чайковський 1909, М. Шагинян, Мавр, Магнушевская, Майстер корабля, Майстри часу, Макс Філіо, Малевич, Мамонтов, Маргарита, Мариэтта Чудакова, Марк Шагал, Марко Павлишин, Маршак, Марьямов, Мастер, Мастер и Маргарита, Машина времени, Маяковский, Месс-Менд, Мефистофель, Микола Гриценко, Мишкевич, Мюнхгаузен, Мікалай Гамолка, Мікола Гамолка, Н. Гриценко, Н. Тарапанов, Н. Толстой, Н. Ходор, Набоков, Навумчык, Надежда Васильевна Черняковская (Беляева), Настецкий В. Е., Настецкий В.Е., Наука-фантастика 1.1991, Новый год, Нудельман, О. Бердник, О. Левченко, О. Орлов, Обручев, Обухова, Одесса-мама, Олесь Бердник, Олесь Бердник у ЦДАМЛМ, Олесь Бердник. Таємничі зоряні світи, Олесь Бердник. до бібліографії, Олеша, Ордівський, Останній Ейджевуд, Остап Бендер, Остров Мессалины, П. Мстиславець, Павел Мисько, Падбярэзский, Патент АВ, Патрис и Виктория Лажуа, Первушин, Перельман, Перемога над часом і простором, Планета житиме, Платов, Повесть о чекисте, Подлипский, Подъяпольский, Полянич, Потапенко, Прашкевич, Пригоди капітана Савчука, Пыльненький и Смолич, Р. Арбитман, Р. Баравікова, Р. Казакова, Радиопьесы, Разгон, Ревич, Роботы, Розенталь, Росинский, Росович, Росоховатский, Росінський, Ротару, Ротов, Руденко, Рыбалка, Рывкин, Рыкачев, Рынин, С. А. Беляева, С. Беляев, С. Жемайтис Е. Шерстобитов, С. Мартинович, С. Полтавский, С. Чебаненко, Салениек, Сандро Касянюк, Севастополь, Семенко, Семёнов, Сенечільський, Сент-Экзюпери. Маленький Принц, Серж Мінскевіч, Серыя ПФ, Сибирский, Скорина, Смоленщина, Смолич. Дашкієв, Снег отправляется в город, Советская научная фантастика в 1958-1959 годах, Солодовников, Солом"янка, Сорока, Сталин, Стальной муж, Сташка Грыніч, Стругацкие, Стругацкий, Судьба барабанщика, Сын Совы, Сімановіч, Тамара Лазакович, Торжество життя, Тоффель, Трублаїні, Уникурсалия, Уэллс, Ф. Надененко, Фабрика молодости, Фауст, Фрадкин, Харитонов, Хвядос-Чырвоны Нос, Хозяйство доктора Гальванеску, Хоттабыч, Хронология истории г. Витебска, Царское Село, Центрнаучфильм, Циолковский, Циолковский-архив, Человек-амфибия, Шагал, Шарапов, Шкловский, Шпанов, Штернфельд, Эль, Энсти, Эсфір Гурэвіч, Эфер, Ю. Витьбич, Ю. Долматовский, Ю. Каплан, Ю. Ковалів, Ю. Кондратюк, Ю. Левитанский, Ю. Пэн, Ю. Семенов, Ю. Смолич, Ю. Тис, Ю. Яновський, Юрий Пэн, Юрій Ковалів, Яворський, Язвицкий, Язэп Драздовмч, Язэп Драздовіч, Ян Ларри, Янка Мавр, Янка Маўр, Янка Маўр. Фільмы, Янка Маўр.Ненадрукаванае, Янка Маўр.рукапіс, Ярина Цимбал, Яроменок А.И., Ясновидец Гери, Ячейкин, Ячейкін, або Всюдихід професора Гоба, автографы, автор неизвестен, антиутопия, аэропорт "Южный", беларуска-яўрэйская літаратура, беларускамоўная фантастыка, беларуская фантастыка, беларуская фанткрытыка, белорусская научная фантастика, белорусская русскоязычная фантастика, белорусская фантастика, белорусская фантастика и космонавтика, белорусскоязычная фантастика, библиография, библиография белорусской русскоязычной фантастики, биография, біблілграфія української фантастики, витоки української НФ, война, встреча в "Астории", г. Пушкин, геліотехнологія, гимнастика, гиперболоид, дата основания, два Ефремова, день Победы, десять измерений, детектив, дьяволиада, діяспора, евреи в СССР, еврейская фантастика, женское царство, живопись, журнал "Колокол", залишаються в розшуку, зомбі-хорар, иврит, идиш, иллюстрации, искусство, история, итоговая песня нашей жизни, картотека, касмавізіі, кино, кинофантастика, княгиня Ольга, коміксы, космонавтика, краеведение, культурная жизнь, легенды, литература, малоизвестное, массовый психоз, медицина, метеорит на Витебщине, море, наук-поп, неизданное, обкладинки, оживление, откройся!", память, пан Твардовский, переводы, периодика, перший УНФ твір, письмовник, погибшие поэты, покупка жен и мужей, польская фантастика, поэзия, проза, псевдоним, революция, розшук української фантастики, розыск, роман приключений, сатирическая фантастика, семья Лагина, серия "Аргонавты Вселенной", серия ПФ, сестри Є. і Т. Кардиналовські, сказочные заклинания, спиритизм, театр им. Якуба Коласа, тэатр імя Якуба Коласа, укр. фант. 20-х, українська довоєнна фантастика, українська наукова фантастика, українська фантастика, українська фанткритика, українське фантастикознавство, українські письменники-мандрівники, упоминания в прозе, упоминания о Витебске, упоминания о сочинениях Беляева, утопия, утопія, фантастика, фантастика 1920-х, фантастика и космос в музыке, фантастиковедение, фантастикознавство, фантастическая поэзия, фантастичне у творчості Трублаїні, фантастыка, фанткрытыка, футуралогія, что такое фантастика?, школа №1, школьная футурология, шпионский роман, эмигрантика, юмор
либо поиск по названию статьи или автору: 


Статья написана 8 декабря 2019 г. 17:29

Детская литература, 1940, №4 – с.36




Статья написана 15 апреля 2018 г. 12:12

https://fantlab.ru/blogarticle52702

https://fantlab.ru/blogarticle53997

Александр Марьямов как автор н/ф рассказа

Полёт через годы". Пионерская правда. № 001 (1643) 01.01.1936 г.

«В Сталинграде зимой 1945 года готовится к старту ракета».

Эх, знали бы они тогда в 1936-м, что будет... (В. Карацупа)




Статья написана 4 марта 2018 г. 20:32

Мар ’ямов

Він появився десь при початку другої половини двадцятих років — довгов’язий, невкладистий сімнадцятирічний юнак. Ходив — як усі цибаті,— загрібаючи ногами наперед і водночас наче підкидаючи вгору коліна. І був надзвичайно соромливий — ніяковів з усякого приводу і без приводу теж. Коли ви звертались до нього, він спочатку червонів, а вже потім відповідав. Якщо сам мав потребу заговорити до вас, то спочатку шарівся, а вже тоді промовляв. А інколи лиця його рум’янилися просто так: сидів собі сам, читав чи писав— і раптом зацвітав червоним маком, очевидно, на якісь свої думки.




Статья написана 18 декабря 2017 г. 19:05

Мар"ямов О. Кораблик. Х. Дитвидав. 1934 дитяча фантастика

***

Марьямов А[лександр <Эзра> Моисеевич]. Советский научно-фантастический роман // Что читать. 1941. № 1. С. 25–26, 28 (в т.ч. — об А. Беляеве)

Марьямов А[лександр <Эзра> Моисеевич]. Книги большой мечты // Детская литература. 1940. № 4. С. 36 (в т.ч. — об А. Беляеве)

https://biography.wikireading.ru/162190




Файлы: Image00004 (1).jpg (1361 Кб)
Статья написана 22 февраля 2016 г. 21:09

Об’єднати різні види мистецтва так, щоб це було красиво та змістовно — те, чого прагнули українські авангардисти. Як саме вони це робили і що з цього виходило, розповіла Ярина Цимбал – літературознавиця, наукова працівниця Інституту літератури ім. Шевченка НАН України, авторка досліджень з історії української літератури 1920-х років, літературної урбаністики та літературного побуту.

Лекція відбулась в межах курсу «Український авангард», організованому літературною майстернею Bartleby & company.

Що ми уявляємо, коли говоримо про синтез мистецтв? По суті, це спектакль, адже він сполучає взаємодію драматурга, режисера-постановника, художника-сценографа, акторів тощо. Проте театр сам по собі є синтетичним явищем, тому в цьому контексті варто ширше говорити про процес поєднання мистецтва в один неподільний синтез представниками авангарду 20-х років.

Телеграми за Океан

«Семафор у майбутнє» (1922) – журнал Асоціації панфутуристів – демонструє 2 способи синтезу мистецтва: поезомалярство та мистецтво дійства. Семенко публікує у ньому «Каблепоему за Океан», а також теоретичну статтю про поезомалярство:

«Ясно, що поезія після такої операції мусила була й собі деформуватись. У неї залишилось слово, але деструкція фактури поезії повинна дійти до краю. Як же нам тут уявляється справа? Матеріалізація слова можлива в динамичній і статичній формі. Динамична суть слова тіс­но сплітається з дією, статична суть слова належить до ґрафично-малярського боку справи. Перше відбуваєть­ся в часі, друге — в просторі. Очевидно, поезія, з одно­го боку, вривається в область театру, з другого боку, в область малярства. Одночасово з цим відбувається подібна ж деструкція в малярстві, театрі і т. д ., і всі про­цеси зустрічаються в моменті конструкції. Коли процес деструкції не буде завершено повністю на всіх фронтах, неможливо буде виконати чистої конструкції.

Зараз підготовляється можливість парування на принципах пан-футуристичної конструкції. В найбільш чистій формі може пройти статичний елемент фактур — значить, можливий синтез таких мистецтв, як малярство й скульптура (маємо відомости, що над цим працює Архипенко в Па­рижі), але цього замало. Я вважаю можливим інтеґрацію й хемичний сплав суми мистецтв: поезії, малярства, скульптури й архитектури. Попарно найлегше їх звести таким чином: поезія плюс малярство (в данний момент я здійснюю цю пару — поезомалярство), скульптура плюс архитектура з проміжним моментом малярство плюс скульптура. Коли буде здійснено ці приватні завдання, можливо буде відшукати загальний інтеґрал суми обох пар і проміжного ступня. Це буде те, що я називаю «ти­хим мистецтвом».

Найпростіше поєднання поезії та малярства Семенко спробував здійснити насамперед в «Каблепоемі за Океан», яка складалась із 8-ми карток, виконаних в чорному та червоному кольорах, взятих в рамки, що дає підставу говорити про них як про картини, а не як про текст. Кожна картка складається із двох вертикальних площин, розбитих на горизонтальні полоси.

В одній частині розташований текст поеми (меншим кеглем), а в іншій – гасла (великими літерами), що є телеграмою, яку Семенко відсилає за океан. Хоча автор не вживає слова «монтаж», але очевидно, що поет вдається до нього. Поема написана вільним віршем, рядками різної довжини. Увага тут акцентується на великих поняттях, що висловлювали ключові думки тогочасного мистецтва.

«Треба втілить у відповідну форму звільнену велетенську думку. Думку, котра оперує масивами синтезованих понять, а не поняттями первісни­ми, індівідуальними. Думку, котра виробить свою ґраматику й власні закони зв’язання речень — бо елементами речень будуть міста, тунелі, льодовики, гори, верхови­ни, океани, вияви титаничного змагання велетенського людського колективу з природою. Таку думку не по силі виявити кволому людському голосу — вона втілюється або в динамиці мас, або в статиці велетенських полотен, на яких розкидані синтетичні поняття. Ось основна при­рода й ґенезіс поезомалярства, зовсім нового мистецтва, яке може розправити свої титаничні сили лише зараз, в наші дні, і якраз нами».


Мистецтво в дії

Поняттями «велетенських ідей» керувався й режисер Марко Терещенко – розробник мистецтва дійства. Статтю «Обґрунтування мистецтва дійства» він опублікував якраз у «Семафорі у майбутнє». 1920 року йому запропонували очолити Центростудію, що стала альтернативою до театру «Березіль». Річ у тім, що Курбас як режисер Молодого театру був дуже авторитарним. Через це його актори не бачили можливості розвитку, і частина з них покинула колектив. Відтак виникла Центростудія – навчальний заклад на Володимирській вулиці, де студенти намагалися реалізувати експериментальні засади Марка Терещенка.

Його ідея «Мистецтва дійства» ґрунтувалась на колективному методі. Тобто був зроблений віршований монтаж із віршів сучасних поетів Тичини, Семенка і Еллана-Блакитного, а також їх постановка у формі масового дійства. Терещенко свідомо використовував творчість сучасних йому літераторів, для того щоб створити нову виставу, адже вважав «Мистецтво дійства» синтетичним. У майбутньому він планував включити до спектаклів елементи кінематографу, долучав художників та композиторів, працюючи над кожною виставою. Вірші для постановки і кожну сцену пропонували самі студійці, Терещенко ж ніколи нічого їх не примушував і не наказував, у нього було завдання все звести до купи, і щоб це вийшло добре.

Тодішній міністр освіти (міністра культури на той час не було) цінував експериментальне мистецтво, він добачав у ньому здорове зерно, з якого може вирости новий театр, адже нова влада його прагнула. Театр Садовського та корифеїв її вже не задовольняв, і тому радянська влада сприяла експериментам. Через це Терещенко задумав співпрацю із футуристами. Після першої вистави він бачить, що його учням бракує театральної майстерності, тому для «Небо горить» була організована школа. В цілому це був перший режисер-експериментатор, серед його робіт «Marche funebre» і «Поема зневаги» Михайля Семенка – менші вистави камерного типу.

Синтезований «Кобзар»

«Кобзар» Семенка містив найвідоміший цикл поезомалярства, де графічний елемент відіграє більшу роль, ніж текстовий. Він складається з 10-х підписаних і датованих карток. У багатьох зразках використані лише слова, а от у «Світі» є математичні знаки, за допомогою них і графічного оформлення Семенко намагається продемонструвати, що Земля кругла. Для цього він використовує формули із коренями, літеру «О» він робить абсолютно круглою, а не овальною тощо. Поет використовує гігантські слова для вираження гігантських ідей, передає динаміку мас у поняттях, застосовує набір предметів, які разом в комбінації становлять, по суті, безпредметність.

Скумбрія

синій кінець корзиною

прожектор берег

морська капуста

динею

густо.

Семенку йшлось про те, щоб передати у віршах супрематизм та кубізм, описуючи, наприклад, живопис Олександра Богомазова. Ця ідея не є новою, адже італійський футуризм, зокрема Умберто Боччоні, якого Семенко таки згадує у поезовірші «Система», прагнув передати динаміку сучасного світу, міста, техніки. За аналогією, Семенко описує кубофутуристичну картину.

Семенко мертвопетлює:

історія вічних пошуків

Місто

Блимно і крапно

блиск лініями

тремтіння фіґурами

сунуть

лізуть

повзуть

пересовуються

симетричність

німих пересовувань

обганяннями

міняться в рухах

безшумними серіями

міняться силуетами

таємничими вогниками

вирізують окреслами

вигнутими тінями

засліплюються рисами

диференційована геометрія

химерних кутів і будов.

Є приклади, коли Семенко вже не вдається до динаміки, до руху машин, до міста і улюблених своїх асоціацій, проте вважає, що певні слова можуть характеризувати футуристську картину.

Жінка

Трикнуло, зойкнуло —

безпідставно —

— розгублено…

Схопилася.

Хе, всміхнулась!

Хруснуло в животі.

Звір!

Розкорокошили спогади,

збліднули запитаннями.

Одвернулась од світла —

заховаться.

Ждуть —

хтось прийде ще.

Вирхнули, спитали жінку.

І заплакала жінка —

несподівано

розгублено

розшнуровуючи сукню.

І промовила якусь цифру.

Монтаж та легковажність

Проте визначальним методом, до якого вдавались авангардисти 20-х років для вираження синтезу мистецтва, був все-таки монтаж. У цьому контексті варто згадати Семенкову «Мою мозаїку» (1922, опубліковану 1924), що була монтажем слова. Цікавим також був «Жовтневий збірник панфутуристів» (1923), виданий до роковин Жовтневої революції. Його оформила художниця-авангардистка Інна Генке-Меллер, а монтаж виконали Гео Шкурупій та Микола Бажан. Книжка складається із не підписаних віршів (імена авторів є лише у змісті) і плакатів-гасел, віршів-плакатів, де увагу читача передовсім привертав лозунг, гасло, а вже в другу чергу – малюнок.

Найцікавішим зразком монтажу був роман Майка Йогансена, виданий під псевдонімом Віллі Вецеліус, «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших» в 10 окремих книжках. Оформив його Вадим Меллер, який на той час був головним художником театру «Березіль». Тут монтаж був найкращим засобом для передачі динамічності й напруженості сюжету. Критики говорили, що малюнки виходять за межі звичної ілюстраційності, стаючи психо-естетичним чинником у сприйманні твору. По суті, це не ілюстрації, адже зображення вписані в текст, і частина з них навіть його продовжує. Через це «Пригоди…» не можуть існувати окремо без тексту або без ілюстрацій.

Читайте також: Подорожі, містифікації і жанрові винаходи Майка Йогансена

Монтаж практикувався і в журналі «Гонг комункульта», де містилась стаття Гео Шкурупія «Монтаж слова», в якій ішлося про монтаж всього на світі, навіть про монтаж побуту, хоч зараз і важко зрозуміти, що саме мали на увазі.

Прем’єра першого українського музичного ревю відбулася 9 січня 1929 року на сцені театру «Березіль», і спеціально для цієї вистави все зробили з нуля. Музику для нього написав Юлій Мейтус – людина, яка створила в Україні перший джазовий ансамбль, який тоді, в 20-х роках, за впливом на публіку був схожий на пізніших Pink Floyd чи Nirvana. Режисером був молодий Володимир Скляренко, Курбас керував тільки загальною постановкою. Тексти для вистави написали самі режисери разом із акторами, а віршовані тексти — Майк Йогансен. Художнім оформленням займався Вадим Меллер. Ревю мало назву «Галло на хвилі 477» — це була хвиля, на якій виходили передачі Харківського радіо.

Meller477

Фрагмент оформлення «Галло на хвилі 477»

Складалась вистава із 3-х дій: перша називалась «Галопом по Харкову», друга відбувалась в Америці, а третя присвячувалась Остапу Вишні. Це була цікава експериментальна спроба, яка не надто прижилася в Радянському Союзі через її легковажний, розважальний настрій. Проте ця вистава була надзвичайно успішною і дала театру величезні збори.

Був у футуристів і свій фотограф – Дан Сотник, про якого відомо дуже мало, але який зробив перші спроби разом із Олексієм Полторацьким дати синтез тексту і фотографії. Відтак вони видають книгу «Герой нашого часу», в якій фотографія передовсім ілюструє текст. А оскільки «Нова генерація» пропагує репортаж як літературу факту, то Сотник і Полторацький стають співавторами тексту і фотографій, які не можна відокремити, вони становлять цілісне явище – один репортаж, представлений двома способами.

Режисер Фауст Лопатинський був одним із тих, хто запроваджував принцип візуального в кіносценарії. «Динамо», що було асоціацією до «Динамо-машини» Герберта Уелса, ґрунтується на цьому принципі. Тут є багато розділових знаків, написаний він вкороченими рядками, що більше нагадує вірші, аніж прозу. Це і дозволяє Лопатинському створити напружений рваний ритм. Слова і словосполучення описують кадри і вказують кіноприйоми, які потім має застосувати режисер. Наприклад, слова великими літерами позначають крупний план, слова в дві колонки – одночасні, симультанні події, збільшений кегль означає наїзд камери, а зменшений – її віддалення. Наприклад, слово «пішли», написане спершу великими літерами, потім меншими, меншими й меншими, – означає віддалення тих героїв, які пішли. Отак графічними засобами сценарист передає режисеру свої емоції, суть того, що має відбуватись на екрані.

Спроби поєднати, синтезувати різні мистецтва у 20-х роках сьогодні видаються наївними. Але, говорячи про цей період, треба пам’ятати, що тоді ще не існувало ані інсталяцій, ані відеоарту, ані перформансів. Коли, наприклад, на сцені театру Лесі Українки відбувався літературний вечір, на якому артист театру «Березіль» Лесь Подорожній читав повість Гео Шкурупія – на це приходив подивитись весь Київ. Тоді юному студенту Полторацькому довелося стояти десь на гальорці й підстрибувати, щоб побачити артиста на сцені. Все це здавалося експериментом.

Тоді ніхто не влаштовував прилюдних читань, ніхто доти не залучав до цього артистів – такі експерименти здавалися надто сміливими. Через це публіка не сприймала вистави Марка Терещенка, книжки Дана Сотника і Олексія Полторацького не користувалися великою популярністю. До цього всього треба було звикнути, це треба було зробити напрацюванням, яке би згодом надавало імпульс та розвиток. З іншого боку, коли ми говоримо про теперішні поетичні слеми або ж виставу «Літаюча голова» у Львівській опері, яку зробили бубабісти, – то важливо розуміти, що в цій роботі також щось є від постановок Терещенка. Саме тому, повертаючись у минуле, треба пам’ятати, що доля експерименту в тому, що ми звемо традицією, була дуже великою.

Фото – Ярини Цимбал

Чільне зображення – uartlib.org, фото з вистави «Галло на хвилі 477»

http://www.chytomo.com/news/vid-poezomaly...

Олександр Мусійович Мар"ямов, дописувач часописів УЖ, Вапліте, Нова Генерація — російський та український письменник, майстер репортажу:

от ameshavkin

А. Марьямов. Книги большой мечты (1940)

http://data.fantlab.ru/messages/257/2578/...

http://fantlab.ru/forum/forum1page1/topic...

Багато спогадів про театрально-музично-кіношний Харків 1920-х:





  Подписка

Количество подписчиков: 94

⇑ Наверх