| |
| Статья написана 24 октября 2023 г. 21:25 |
|
| | |
| Статья написана 29 января 2017 г. 20:38 |
Есе з корисним використанням послуг Мережі для розкриття граней особистості ВС та впливу його творчості на аудиторію ПРОЛОГ У парадоксального письменника-фантаста Володимира Савченка, який жив у Києві на вулиці Артема – автора повістей, романів, наукових статей — є невеличке оповідання. Воно називається «Жив-був хлопчик»… А! Квартира у Володимира Івановича була маленька, однокімнатна. Власне така собі майстерня письменника. Тут він писав, наговорюючи свої думки спочатку на диктофон. Диктофон у Савченка був доволі оригінальний. Конструкції різних приладів він з’єднав, поєднав і створив потрібний йому для роботи апарат. За фахом він був інженер-електрик і деякий час працював в Інституті кібернетики. Потім, став писати в жанрі наукової фантастики, де і відкрив персональний портал у свій створений світ. Куди і пішов зі своєї скромної майстерні на вулиці Артема. Отже, «Жив-був хлопчик»…
Тут Савченком розповідається проста у своїй парадоксальності історія. Чоловік купив книгу. Читає. А там все про нього. До деталей. Дружині стало цікаво чому читає потайки та ховає? Знайшла, читає і все в книзі про неї. І також до найменших подробиць. Навіть небажаних. Дістався до книги син. Зрозуміло – і йому дістається на горіхи. Парадокс? Але не без самодостатнього полтавського гумору. (Колір не визначаю.) Звідки родом і Володимир Савченко. Отже, цим «читанням» з однієї книги попереджаю інших «читачів»: « З безлічі варіантів прочитання можу використати лише один варіант. Мій пароль для входження у підписаній мені Савченком збірці «Візит зсунутої фазіанки» (Визит сдвинутой фазианки», Киев, изд-во «Молодь»,1991): «Сусанне Черненко на добрую память». ВІДКРИТТЯ СЕБЕ — це назва лише одного з творів письменника. Оскільки, як уже було сказано, Його на фізичному рівні серед нас уже немає, та знайти Савченка можна перш за все у віртуальному просторі Мережі. Простір цей відкритий. Туди і донині заходять відвідувачі. І не лише давні, а й нові. Читають, висловлюють свої погляди, своє сприйняття творів Володимира Савченка. Хтось пише, що Він допоміг цією повістю вибрати професію. Хтось дивується, що виявляється цей надсучасний твір написано аж у 1967 році… Коротше. Хто захоче перевірити нехай покопирсається в Мережі. Достатньо, як каже на своєму «Персональному сайті» письменник, набрати «Володимир Савченко». Роман «Відкриття себе» — про дублів. Тобто — клонів. Трьох фізично існуючих клонів, створених загиблим підчас експерименту провідним інженером Кривошеїним. Один із них, котрий фігурує як «аспірант Валентин Кривошеїн», каже двом іншим: «Троє з одного стручка. А було четверо…» Проте цілком резонно і правильно буде сказати: « Нині їх таки четверо. І роль глобального клона зовсім непогано виконує Інтернет. Інформаційного клона. Точніше все-таки комунікатора. Принаймні, щоб оцінити простір, лексику, динаміку часу, в якому діють учасники творів Савченка, «понишпорила» сторінками кіно пройдешніх часів саме в Мережі. (За фахом авторка кінознавиця.) Щоб спробувати ідентифікувати відтворене Володимиром Савченком словом з візуальною ілюзією періоду, епохи розквіту науково-технічного прогресу. І перестає дивувати чому один з дописувачів на «Відкриття себе» звинувачує письменника, мовляв, Савченко некваліфіковано описує роботу слідчих. На що інший — «Захисник» — йому резонно відповідає: так тут йдеться про чоловіка, який клонував себе, а не про міліцію. Значить Савченко таки виграв процес у Його величності Часу. Атрибутику – інтер’єри, техніку, розмаїття моделей комп’ютерів, мобілок, смартфонів, скайпів… кожному читачеві дано побачити по-своєму. Головне не в цьому. Люди рухають сюжет. Вони живуть у об’ємному відкритому просторі твору. Вони мислять, конфліктують, шукають, експериментують. Вони чуттєво живі і розумні, і кар’єристи, і таланти, і заздрісники… Гострослови і тупаки. І немає в цьому просторі ні демонів, ні страхітливих бутафорських чудовиськ, інопланетян-убивць та їм подібних витворів. Знову ж таки в Мережі знайшла пораду від одного з тих, хто відкрив для себе Савченка недавно. Він: хто шукає чисту «розважалочку» нехай «Відкриття себе» не розкриває… Так Володимир Савченко був серйозним Майстром. У своєму особливому жанрі. Банно-пральні пригоди у нього годі й шукати. Його ще називають «останнім з титанів наукової фантастики». Але, гадаю, недаремно на кількох різних сайтах за неоднакових причин, повторюється одна й таж фраза з фіналу повісті: «Три інженери (авт. – повноцінні, осмислені — не «дублі») йшли на роботу». З ВІКІПЕДІЇ. «У 1973 році вийшов у світ 25-й том «Бібліотеки сучасної фантастики» під назвою «Антологія», у якому у скороченому варіанті була вміщена програмна для Савченка повість «Випробовування істиною». ПОСАДА У ВСЕСВІТІ — науково-фантастичний роман — 1992 рік. Сам Володимир Савченко позиціонував себе Стражем. І не приховував цього. Це не вигадка авторки, яка не вперше пише про це. Слова з «Посади»: «По одному читачу-грунту і цивілізація буде продовжуватись». Бо «Науковий прогрес рухає не лише уяву, але часом і відсутність її». Адже «Піна осідає – суть залишається». З МЕРЕЖІ. «15 жовтня, 2011р. Андрій Токарчук: «Читаю «Посаду в Всесвіті». Випадково потрапила книга до рук. Шкода, що з цією людиною не спілкувався особисто. Він – геній думки (…)». Мені пощастило спілкуватись з Володимиром Івановичем. І його вроджена екстравагантність – в розумінні не потрапляння в загальний ряд, парадоксальність, інтелект справили на мене мабуть більший вплив, аніж гадала. Савченко просто став прообразом для давненько написаної і таки опублікованої ексцентричної повісті «Ловитор». В ній він таки Страж – Софокл Сковород. Твори Савченка (за його життя) були опубліковані у 29-ти країнах. Перевидавались і мали високі рейтинги. Свідчення? Тиражі! На сайті Володимира Савченка його фото різних часових періодів життя. Далі по відео напис «Фото сутності автора». Відкриваю. В кадрі на тлі зірок на першому плані КУЛЯ. Вона прозора. Всередині світиться життєдайною енергією. На неї накладається своєрідна зоряна доріжка і вкраплена в неї постать. Девіз сайту «Пусть твой призыв без отклика замрет – один иди, один иди вперёд!» Рабіндранат Тагор. (авт.- перекладати поетичні рядки Р.Т. не наважуюсь). Це дійсно духовне кредо мислителя Володимира Савченка. Від нього він не відступав. Тому і відбувся Його феномен. КУЛЯ. З її появи невідомо звідки у міфічному містечку Таращанську і починає розгортатись дія в романі «Посада у Всесвіті». Творі неоднозначному. Бо в ньому власне письменник і спроектував заздалегідь ту Кулю, яку виніс на свій персональний сайт, як «Сутність автора». Інженер, технар, науковець, письменник-фантаст. Інтелектуал. Проте сьогодні у нього не спитаєш: «Володимире Івановичу, а що все-таки значить Ваша Куля на сайті?» На тому ж сайті викладено «12 передбачень». Дванадцяте «Передбачення фантастом-фантаста» ніби загадка, послання в майбутнє. Тим паче, що далі: «Список буде продовжено. Публікація цих матеріалів вільна – але неодмінно з посиланням на мій сайт». Отже, за моїм прочитанням («Жив-був хлопчик) Володимир Савченко з граничною чіткістю розписав у «Посада у Всесвіті» як піде. І де буде (все-таки див. – сайт) у Всесвіті. Видається фантастичним? Чому? Він же був лідером у своєму особливому жанрі. У романі, над яким трудився двадцять років, він і визначив себе. Не одразу. Коливався. Образ «приборкувача Кулі» талановитого і сміливого вченого Корнєва привабливий. Енергійний, динамічний, здатний до авантюрних рішень. Але все-таки у розвитку сюжету, характерів поступово переносить акцент на директора науково-дослідного інститут В.В. Пеца. Особи не такої яскравої. Людини, яка мислить зважуючи, осмислюючи, сумніваючись. Етика. Обоє співпрацюють з Кулею. Корнєв про Пеца: «… Навіть дурість великої людини містить у собі відблиск її величі». Врешті-решт Куля забирає обох. Бучно ховають інженера Корнєва. За ним непомітно – зі сторінок роману – йде скромно й осмислено Пец. Проте залишається ще один молодий герой. Його письменник вводить у дію ближче до розв’язки. «Електрика може все, — цей девіз Віктор Буров сповідував, без перебільшення, змалечку». Це автобіографічний факт. І вже цей інженер іде на роботу. Ну не зупиняє процес еволюції пізнання інженер за фахом Володимир Савченко. Письменник-то він за покликанням. Премія «Велике Кільце» за роман «Посада у Всесвіті». Рік 1994. Премія на конкурсі Детгіз за повість «Чорні зорі». Рік 1960. На першу річницю відходу Володимира Савченка – 2006рік, січень, число в різних джерелах від 16 до 24 січня… – у Національній спілці письменників під орудою голови комісії НСПУ з пригодницької та фантастичної літератури Миколи Славинського зібрались київські письменники-фантасти вшанувати пам'ять Майстра. Письменник-фантаст — фахова освіта інженер-металург — Тимур Литовченко сказав, що повість «Чорні зорі» (побачила світ загодя до року народження ТЛ) прочитав ще підлітком. (Вона була з ним і в день зібрання). І фактично зростав із нею. Проте ніколи не думав, що йому випаде нести труну, проводжаючи в останню земну путь тіло Володимира Івановича Савченка. Приз «Чумацький шлях» за повість «Викрадачі сутностей». Рік 1989. Фото Савченка на сайті. З Премією «Аеліта» (2003рік) за внесок у російськомовну фантастику. Він високо над головою тримає цей символ визнання. Перемоги. 2013 ЙОМУ Б ВИПОВНИЛОСЬ — 80. НА РОЛЬ НОСТРАДАМУСА НЕ ПРЕТЕНДУВАВ Проте у повісті-п’єсі «Нова зброя» — 1965 рік фігурує: «…а з лабораторії CERN...» (Європейська організація ядерних досліджень) заявляє про « прискорювальне кільце». Не треба бути великим технарем, достатньо цікавитись що відбувається в світі. І… знати твори Володимира Савченка, щоб подивуватись його творчій далекоглядності. В мережі достатньо відеохроніки про ВАК – Великий Адронний Колайдер. Щоправда, сорок з достатнім гаком років тому термін «бозон Хіггса» не вживався. Однак в «Новій зброї» контури цього незрозумілого у своєму призначенні об’єкта означені. Якщо процитувати Савченка, то це «тіні грядущого на минуле». ВІКІПЕДІЯ. Колайдер (collide – англ.) – зіштовхувач. Це система прискорювачів заряджених частиць, в якій два пучки прискорюються назустріч одне одному. Володимир Савченко запитує (сайт): — Чому в науці вчені не роблять посилань на дослідницький подвиг та внесок фантастів? (…) Наукова фантастика йде попереду науки. Щоб довести це наведу кілька передбачень письменника-фантаста Савченка, які він сам відстежив. 1. Передбачення сучасної мікроелектроніки та кристалічних комп’ютерних істот – в оповіданні «Дивна планета» (1958р.) 2. Передбачення ядерного матеріалу та видобутку антиречовини ще не підтвердилось; але передбачення ядерних катастроф, на жаль! Уже: 1979 – Три-май-Айленд, 1986 – Чорнобиль – повість «Чорні зорі» (1957-58рр). Тоді (50-ті) не існувало ще поняття «ядерна енергетика». Утім сучасний кінематограф – американський, західноєвропейський – достатньо виразно поставляє на екран продукцію про наслідки експериментів науковців з тонкою матерією фізики атомного ядра. Тут все-таки знову звернусь до передбачення Савченка – «8». «Передбачаю крах теорій «кварків» та «елементарних частиць». Так ким же був письменник Володимир Савченко? Володимир Гусєв – письменник-фантаст (за фаховою освітою інженер-фізик) читає з «Жив-був хлопчик» свою версію. «Подивовує масштаб мислення Савченка. Та що там нашого світу – багатьох всесвітів, які народжуються та вмирають. Це в романі «Посада у Всесвіті»… А ще Володимир Савченко запропонував концепцію U-поля, що має «дофізичну природу. В категоріях ідеалізму це самоконцентрація в нашій частині світу Всесвітнього Я; в поняттях древніх філософій близько до Дао китайців і Брахми індусів». Це у статті «П'ятнадцять нових формул фізики та космології. Всесвітнє кореляційне поле дії ( U-поле), яке проявляє себе Універсальним зв’язком величин та явищ»). Це ніщо інше як математичне тлумачення ідей індуїзму. А може навіть те «Велике Об’єднання, котрого прагнуть фізики»! Він замислювався і над екологічними проблемами. А його непримиренність до нас споживачів та руйнівників Матінки Природи? Тому з властивою йому творчою прямолінійністю писав: «Необхідний поворот на 180 градусів в усьому: в психології, в образі життя, в виробництві, енергетиці. Стримування споживацької стихії в усіх її проявах. Смирення замість самоствердження.». І він не декларував ці істини. Він так жив. Єдиним особистим транспортом письменника-фантаста Першої зіркової величини був… велосипед. ЖИВ-БУВ ХЛОПЧИК Перше оповідання Савченко написав, коли йому було 10 років. Це 1943 рік. Йде Друга світова війна. Писав в евакуації далеко на Сході. Називалось воно «Як лисиця Фріца до партизанів привела». Публікувалось у журналі для дітей «Мурзилка». От власне тоді Володя і вийшов на свій крутий шлях. Книгу розкрив. І було там написано: «хлопчик виріс і вивчився на інженера». Диплом є, інженер гарний, роботу має гідну. Проте знову розкриває Книгу. Читає: «… а народився письменником. Фантастом». А наука? «Науковим фантастом». З сайту ВС: «Живу на Україні, в Києві. Проте як письменник, де завгодно, лише не тут. Так теж можна». Однак у 2005 році колеги по цеху фантастів провели Його Сутність в путь до, загодя приготовленої ним на час відходу, Кулі з Києва. Під тим же сузір’ям Водолія, під яким Він і народився. І яким знаменуються наше нинішнє тисячоліття. Урну з прахом родичі поховали в Москві. ФАНТАСТИЧНА ДЕТАЛЬ. На одному з сайтів ( сайт не позначатиму – хто захоче знайде сам), де викладена біографія, твори Володимира Савченка, замість його фото зображення якогось «пана Х». Так «Жив-був…», але це зовсім не той «хлопчик»! І не з тієї Книги… Парадокс. А ймовірність того, що (тільки замість інженера) вже новий письменник-фантаст йде на роботу хіба виключається? Передбачення, передбачення і знову ж таки передбачення… А ІДЕЇ З ЙОГО ТВОРІВ та наукових розробок, відкриттів реалізуються по світу. Глобальне бачення далеко вперед. Не лише в сьогодні, а й в прийдешнє. Наскільки? Відповідь в «Есе про користь вивчення довідників. До річниці Чорнобильської аварії» (1988р): «… вона ще не закінчилась, ця еволюція». Натомість переді мною віртуальний простір не лише екрану комп’ютера , а й в портал Простору Книги поза ним. Там незавершена дилогія Володимира Савченка «Час Великий Заперечень». Але, як вважає він «… головна особливість цих романів в тому, що описані в них НПЧ (НПВ) , Неоднорідний-Простір-Час – ось-ось мають відкрити. Фактів спостереження його більше ніж достатньо; залишилось їх осмислити та зрозуміти. Автор з великою цікавістю чекає цього моменту». В електронному форматі є сторінка ( авт. – російський варіант «Для начинающих Вселян) «Для початківців Всесвітян». Тому самі маєте зрозуміти – 13-те Передбачення: ЕПІЛОГУ НЕ БУДЕ! БУДУТЬ ВСЕСВІТЯНИ
|
| | |
| Статья написана 25 января 2017 г. 22:19 |
  
"Мне очень интересна Антология Ярыны! Я бы не только послушала её, но и купила сборник. Мне тем более любопытно и потому, что в моей новелле (опубликованой в сборнике) существует Антология! Выходит Ярына создала первый сборник в этой серии. Но внука больше не на кого оставить. Якщо вийде привітайте від мене Ярину. Дива збуваються! І чудово, що в позитиві! Удачі! Сусанна Черненко. 23.01.17 г. ***** Відверто кажучи сподівалась на презентації придбати том Антології трохи за іншою ціною. Та й познайомитись з Яриною Цимбал. Звісно, це 1 том. Антологія задіяна у мене в новелі "Австралійський пояс". Дія там відбувається у достатньо далекому майбутньому. А на фото я її бачила. І рада що вона реалізує практично лінію позитиву. Удачі вам! Сусанна Черненко" 25.01.17 р. ***** а ось ця Антологія української фантастики, вимріяна ще у 1998 р. київським кіносценаристом і літератором Сусанною Черненко (каже, що саме такою і уявляла її упорядницю, неодмінно жінкою) : http://argo-unf.at.ua/load/kozlov_ivan/ch... *** АО270574 Черненко, Сусанна Борисівна. Знайти за регістром [Текст] : зб. фантастики / Сусанна Черненко. — К. : Кий, 2012. — 300 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-8815-44-6 З дарчим написом НБУВ від автора. 

День народження 27.07.1947 р. https://fantlab.org/searchmain?searchstr=... https://www.google.com/search?q=сусанна+ч... http://fantast.net.ua/krax-ilyuzionista-s... https://youtu.be/JBionZmWQQA?si=300I0XGEx... *** РОБОТАРІ І ФАНТАСТИКА 26.01.2017 Марія СУЛИМА («Україна молода») Уже п’ятою за ліком антологією поповнилася серія «Наші 20-ті» від видавництва «Темпора». Раніше вийшли друком збірки: детективів «Постріл на сходах», любовного роману «Беладонна», репортажистики «Шляхи під сонцем» та збірка репортажів Майка Йогансена «Подорожі філософа під кепом». У новинці ж із назвою «Атом у запрязі» зібрано наукову фантастику, що теж була повноцінно представлена в нашій літературі 20-х років XX століття. Антологія унікальна тим, що презентує перші твори української наукової фантастики, які не перевидавали майже сто років. До неї увійшли три романи: «Атом у запрязі» невідомого автора, який вибрав собі колективний псевдонім Блюм і Розен, «Азіатський аероліт» Івана Ковтуна та «Ідуть роботарі» Володимира Владка. Презентували книжку упорядниця Ярина Цимбал та редактор Олександр Стукало. Автори в антології зібрані різні, зокрема щодо їхньої особистої та письменницької долі. Якщо невідомий автор, що творив під псевдонімом Блюм і Розен, так більше нічого й не написав, то Іван Ковтун, що мав псевдонім Юрій Вухналь, у 20-тi роки уславився як гуморист, а також писав для дітей. «За участь у терористичній організації» 1937-го його було засуджено до найвищої міри покарання, того ж року письменника розстріляли. Володимир Владко, справжнє прізвище Єремченко, за словами упорядниці антології Ярини Цимбал, прожив довге і щасливе життя. На читачів збірки чекає світ фізики й хімії, що не позбавлений захопливого сюжету та карколомних пригод, мандрівка до місця падіння Тунгуського метеорита (за тодішніми визначеннями — аероліта) в Сибіру, насичена фантастичними пригодами, та твір про роботів — роботарів, написаний через 15 років після того, як Карел Чапек придумав слово «робот». «Ідуть роботарі» Владка видано за текстом 1929 року, бо потім автор його переробив і твір уже вийшов під назвою «Залізний бунт». Тож читачі «Атома» мають змогу ознайомитися з первісним текстом, тим, що 1929 року здобув премію на всеукраїнському конкурсі. «Роман Чапека переклали російською, і там роботи фігурували саме як роботарі, і вже з російського перекладу, очевидно, Владко запозичив це слово — «роботарі». Водночас воно добре поєднує слова «робітник» і «робот», — розповідає Ярина Цимбал. Щодо особливостей наукової фантастики 20-х років, то письменникам закидали, зокрема, те, що в них було мало науки. Тодішній літературознавець і критик Мирон Степняк-Ланшин, маючи дві вищі освіти, легко знаходив хиби в українських фантастів, проте чи такою важливою є наукова достовірність, коли йдеться про насамперед художній твір? Сучасний літературознавець Ростислав Семків, порівнюючи твори письменників 20-х років, каже, що науки в них більше, аніж, наприклад, у текстах 50-60-х років, і що напевне в них було — це бажання все науково обґрунтувати. Задосить науки в цих текстах і для упорядниці Ярини Цимбал. А ще важливо, що там є цікаві сюжети, захопливі оповіді і неабияка письменницька уява. «В українських письменників уява працює в глобальному масштабі. Автори дозволяють собі мислити ширше. І збірка це засвідчує. Їхня сміливість уявляти була дуже великою», — каже Ростислав Семків. Історія нашої літератури яскраво показує, чим обернулася та сміливість для багатьох із них. Не можна ці перші науково-фантастичні твори назвати й заідеологізованими. Якщо вона й була та ідеологічність, то, за словами Ростислава Семківа, «ненав’язливо-наївна, бо цим авторам не дали розвинутися — вони не встигли вийти на свій рівень сили». Упорядники антології планують видавати другу частину наукової фантастики 20-х років, бо вся в один том не помістилася. На вимогу видавців два твори зі збірки вилучили, бо книжка вже була нечитабельною через чималенький розмір і просто б не поміщалася в руках. Тож те, що не помістилося, читач знайде у другій частині — там буде наукова фантастика Юрія Смолича, Володимира Ґадзінського та Володимира Владка. Щодо інших планів на майбутнє, то упорядники запевняють, що на цьому 20-ті роки не вичерпуються — тодішня література багата на різні жанри, причому представлені вони дуже якісно. До «Книжкового арсеналу» в Києві планують видати антологію жіночої прози — романів, написаних жінками для жінок. А восени, до «Львівського форуму», мають підготувати антологію пригодницького роману. Тож читачеві буде що відкривати в українській літературі. І головне, що бажання таке він має. Упорядники розповідають — лише рік минув відтоді, як було представлено першу збірку «Постріл на сходах» — її накладу вже немає.
|
|
|