В прошлом году я переводил Мандельштама на конкурс. Никуда не прошёл, выложу перевод сюда.
***
Безсонна ніч. Гомер. Вітрила в небеса.
Я перелік трієр читав до середини:
Цей довгий виводок, цей поїзд журавлиний,
Що над Елладою в рік давній піднявся.
Як журавлиний клин, що в інші рубежі, –
На головах царів натомість лавра піна.
Ахейські воїни! Якби ж то не Єлена,
Що Троя марна вам? Що простори чужі?
І море, і Гомер – напоєні любов'ю.
Кого ж послухаю? І ось Гомер мовчить,
І моря чорнота витійствує, шумить
І з важким гуркотом спішить до узголов'я.
***
Студена провесінь. Безхлібний, сiрий Крим,
Як був за Врангеля, такий же винуватий.
Реп'яхи на землі, веретища у латах,
Знайомий кисленький кусає очі дим.
Прекрасна як завжди ранковим блиском даль,
Дерева похилі ледь-ледь забрунькувались.
Стоять, мов жебраки. I викликає жалість
Багато здобрений дурницею мигдаль.
Природа власного не впізнає лиця,
Жахливі привиди Вкраїни та Кубані –
На повстяній землі зголоджені селяни
Вартують хвіртку, та не чіпають кільця.