Дара Корний, Тала Владмирова «Крила кольору хмар»

Можливі спойлери!

Друга книга дуету двох авторок, що потрапила мені до рук (перша — «Зозулята зими»). І вона набагато більше мені сподобалась. Крім сюжету книги, який десь у другій чверті почав «провисати», мене зачепили дві речі: міце дії — Львів та час дії — осінь, що зрезонувало з часом, коли я четала цю книгу, додало свого роду 3D-ефекту.

Щодо самого сюжету, то він доволі банальний — молода дівчина Адка, що вчиться на психолога (самого навчального закладу чи хоч процесу навчання в книзі немає) і підробляє офіціанткою в закладі «Темний янгол» виявляє, що вона також янгол. Щоправда, як потім з’ясовується, сірий. Частина знайомства з головною героїнею, описи її відносинз бабусею Ядвігою були доволі цікавими. Коли ж починаються «розборки» між сірими і темними, бажання читати, запал, поволі зникають.

Передбачуваним було закінчення сюжетної лінії з Віктором. Звісно, здогадатись хто він насправді неможливо, але те, що він по вуха закоханий в Адку видно з моменту його появи.

Персонажі час-від-часу дратували. Інка, котра вставляла англійські словечка в мову (авторки дають пояснення причини такої поведінки, проте, по-перше, в це не дуже віриться, а, по-друге, вставляти артикль «the»? справді?!). Мала Христинка, яка говорить занадто правильно і, одночасно, не вимовляє половини алфавіту. Та й практично усі негативні герої якесь абсолютне зло.

До речі, про Христинку. Якось не зовсім я зрозуміла хто вона насправді. Можливо, авторки задумали продовження, де розкриється її призначення.

Після прочитання книги виникло величезне бажання прогулятися по парку «Знесіння» і випити міцної львівської кави, сидячи в зручному кріслі під теплим пледом на одному з львівських дахів.

---------------------------------------------------------------------------------------------------

Возможны спойлеры!

Вторая книга дуэта двух авторов, попавшая мне в руки (первая — «Зозулята зимы»). И она гораздо больше мне понравилась. Кроме сюжета книги, который где-то во второй четверти начал «провисать», меня зацепили две вещи: место действия — Львов и время действия — осень, что срезонировали со временем, когда я читала эту книгу, добавило своего рода 3D-эффекта.

Что касается самого сюжета, то он довольно банален — молодая девушка Адка, что учится на психолога (самого учебного заведения или хоть процесса обучения в книге нет) и подрабатывает официанткой в ​​заведении «Темный ангел» обнаруживает, что она также ангел. Правда, как потом выясняется, серый. Часть знакомства с главной героиней, описания ее отношений с бабушкой Ядвигой были довольно интересными. Когда же начинаются «разборки» между серыми и темными, желание читать, пыл, медленно исчезают.

Предсказуемым было окончание сюжетной линии с Виктором. Конечно, догадаться кто он на самом деле невозможно, но то, что он по уши влюблен в Адку видно с момента его появления.

Персонажи время от времени раздражали. Инка, которая вставляла английские словечки в язык (автора дают объяснения причины такого поведения, однако, во-первых, в это не очень верится, а, во-вторых, вставлять артикль «the»? Действительно ?!). Малая Кристина, которая говорит слишком правильно и, одновременно, не произносит половины алфавита. И практически все отрицательные герои какое-то абсолютное зло.

Кстати, о Кристине. Как-то не совсем я поняла кто она на самом деле. Возможно, автора задумали продолжение, где раскроется ее назначения.

После прочтения книги возникло огромное желание прогуляться по парку «Вознесение» и выпить крепкого львовского кофе, сидя в удобном кресле под теплым пледом на одном из львовских крыш.