Страна: Украина
Родилась: 27 февраля 1946 г.
Умерла: 1996 г.

Лідія Треммері більшу частину свого життя прожила в Україні, хоча завжди вважала себе бельгійкою. Її мати була українкою, яку під час війни відправили на роботи в Німеччину. Там вона познайомилася з батьком Лідії, бельгійцем за походженням. Після війни молодята переїхали у Гент, де у 1946 року народилася Лідія. У 1965 році родина емігрувала до Києва, відтоді шлях назад у Європу їм було закрито. Лідія виростала в радянському суспільстві, навчалася у Київському державному художньому інституті на графічному факультеті, та їй так і не вдалося привити ідеалів піонерів, комсомолу і поклоніння системі. У крові у неї бурлила воля і непокора перед «завісою» заборон.

Колоритні літографії були великим ривком у мистецтві, поворотом української графіки в інший бік. Перші студентські роботи «Натюрморт із чайником», «Весна», «Латвійські мотиви: літо, осінь, зима», «Натюрморт із «Союз–Аполон» виставлялися на багатьох республіканських виставках. У 1985 році на груповій виставці Спілки художників України мало бути сім картин Лідії Треммері. Вона подала те, що відчувала за потрібне: не «Натюрморти», а літографії у стилі «ню». Роботи вже було внесено до каталогу, як нагорі зашуміли, що Треммері дозволяє собі надто багато, і «попросили» зняти відверті: «Гру з місяцем», «Художницю», «Побачення» і «Пікнік». «Якщо знімаєте ці чотири, тоді і решту теж не показуйте», — категорично відрізала Лідія. Щоб не розпалювати скандалу на державному рівні, її роботи залишили на виставці, але попередили — це останній офіційний показ Треммері, і нехай забуде, що є Спілка художників, а вона — її член. У художниці почалася затяжна депресія, адже як можна творити у шухляду і жити у залізній клітці, коли душа рветься у політ. У таких умовах життя стало нестерпним, а тут ще й як сніг на голову діагноз — онкологічне захворювання. З того моменту дні перетворилися на боротьбу за час і за можливість малювати. 1986 рік для хворої Треммері був найпліднішим.