Описание:
Маріян Коць народився 29 червня 1922 року у Львові. Навчався у Холминській українській гімназії. 1939 року з приходом радянських військ емігрує до Польщі. Там до літа 1941 року працював директором української школи в селі Ганна на Підляшші. В школі займався не тільки господарсько-адміністративними справами, а й викладав деякі дисципліни. По поверненню у Львів, екстерном закінчив гімназію і вступив до Львівського політехнічного університету.
Після Другої світової війни виїздить до Німеччини, опиняється у таборі для переміщених осіб. Тут у Німеччині зустрів дівчину з України – Іванну, яка згодом стала його дружиною. Працює урядником УНРРА, організовував табори утікачів і дитячі сирітські осередки у Штравбінгу, Деґґендорфі, Ландсгуті. В 1945–1947 рр. завідував Бюром статистики та оперативних рапортів Адміністрації допомоги й відбудови Об’єднаних Націй (УНРРА), в 1947–1948 рр. працював у Міжнародній організації у справах біженців.
З 1952 року проживав у Нью-Йорку. У 1953-54 рр. навчався у Нью-Йоркському університеті. Пішов працювати на швейну фабрику, але пропрацював там не більше тижня, робота була нудною і одноманітною. Потім влаштовується на тютюнову фабрику, де працював фабричним фінансистом – з цього й розпочалась його успішна кар’єра. Керував експортним відділом компанії «П. Льорілард», працював у банку, очолив українську кооперацію «Самопоміч» у Джерсі-Сіті, був обраний віце-президентом Центрального українського кооперативу Америки.
Паралельно, з ростом фінансових можливостей, М. Коць розгортав просвітницьку, наукову й доброчинну діяльність, тривалий час очолював Інститут східноєвропейських досліджень ім. В. Липинського, був співзасновником Українського соціологічного інституту, редактором кількох періодичних видань, зокрема «Наша громада», «ХХІ століття», «Голос діаспори».
Відкрив власне видавництво у місті Лексинґтон, штат Нью-Йорк. У 1964-1971 рр. він профінансував фундаментальне видання «Українські народні мелодії» в 7-ми томах. У 1970 р. опублікував «Релігійні твори Олександра Кошиця». Видавав наукові монографії, художню літературу. У багатьох бібліотеках України сьогодні є книги з поміткою «Видавництво Маріяна Коця». Після здобуття Україною незалежності став фундатором першої в Україні офсетної друкарні. За його підтримки було видано понад 100 книг, зокрема «Піонери музичного мистецтва в Галичині», «Голод в Україні 1946-1947: Документи і матеріали», «Голодовка: 1932-1933 роки на Переяславщині: Свідчення», «Грушевськи М. Вибрані листи до Кирила Студинського (1891-1941)». Звичайно ж більшість видань не були комерційними і не приносили ніяких прибутків. У книговидавничій справі М. Коць перш за все був меценатом.
США
