https://fantlab.ru/edition127477
Віталій Геник: Це, щоб ви знали, видання унікальне, бо надруковане з першої журнальної публікації. В Росії для книжки Бєляєва змусили переробити текст, і, як зазначають знавці, не завжди вийшло на краще. У нас же «канонічний» варіант видано лише у 1957 році в перекладі тієї-таки Л. Вовчик. Так що маємо можливість порівняти.
https://fantlab.ru/edition59349
ВОВЧИК Лидия Евгеньевна, родилась в 1900 в селе Буша Ямпольского уезда Каменец-Подольской губ. Получила высшее образование, химик-агроном; с 1918 по 1934 — член ВКП (б). Проживала в Харькове, работала химиком на заводе «Новая Бавария». Вышла замуж за писателя Василия Блакитного, в семье — дочь Майя, с 1924 — вдова (муж скончался). 11 июня 1937 — арестована как «участница контреволюционной националистической организации», обвинена «в шпионаже
и антисоветской деятельности». 11 октября 1937 — приговорена к 10 годам ИТЛ и отправлена в лагерь1
http://pkk.memo.ru/letters_pdf/002351.pdf
*Вовчик Лидия Евгеньевна (1900,Украина, Каменец-Подольская губ., Ямпольский уезд ,с. Буша--,1934) украинка, образование: высшее, член ВКП(б) с 1918 по 1934, химик-агроном, работала химиком на пивзаводе <Новая Бовария>, жительница: Украина,Харьков, Культуры, дом писателей <Слово>, кв. 30 Арест: 1937.06.11 Осужд. 1937.10.11 тройка при НКВД. Обв. 54-11-2 (участник контрреволюционной националистической организации, связана с осужд. националистами, находящимися в ссылке, от которых получает директивы о проведении к. р. работы, обвинена в шпионаже и антисоветской деятельности) Приговор: 10 лет ИТЛ Реаб. 1956.04.23 [База данных о жертвах репрессий Харьковской обл. (Украина)]**
http://rosgenea.ru/?a=3&r=4&s=%C2%EE%E2%F...
Дружина поета й редактора Василя Еллана-Блакитного.
У постели больного Василя находилась его жена — боевой друг, мать маленькой Майи — Лида Вовчик
https://coollib.com/b/321390/read
***
Не відомо, як склалися б стосунки з Елланом, коли б не його рання смерть, але окреслене Смоличем протистояння розгорталось усе ж швидше в дискусійному руслі, адже саме Хвильовий організовує відвідини письменниками хворого Еллана72 та й у переліку небажаних осіб він не зринає, на відміну від Олеся Досвітнього та Сергія Пилипенка (принаймні такий висновок можемо зробити зі свідчень удови Блакитного Лідії Вовчик73).
Див.: Дело по обвинению Ялового Константина Емельяновича, Вовчик Лидии Евгеньевны, Темецкой Ксении Ивановны // Державний архів Харківської області. – Ф. Р-6452. – Оп. 3. – Спр. 94. – Арк. 39.
***
МЕЖИГІРСЬКИЙ ТРИКУТНИК ПАВЛА ТИЧИНИ: ОЛЕНА РЖЕЧИЦЬКА — ПАВЛО ТИЧИНА — ЛІДІЯ ВОВЧИК
Фото № 1. Лідія Вовчик, член комуни на Тарасівській, 3. Фрагмент фото. Київ, 1919 р. з книги «Ні слова про спокій. Василь Еллан – Блакитний. Спогади. Матеріали». – Київ – Вид – во художньої літератури «Дніпро». М 1989;
Лідія Вовчик. Київ, 1919 р
У тих таки «Щоденникових записах» П. Тичини про перебування у Межигір’ї є ще одна нез’ясована особа, з якою стосунки молодого поета не склалися:
«30.08.1920. Жінка призналась до мене над Дніпром. Господи, дай ноги мені бистрі, щоб я тікать умів. Абсолютно для мене не цікава. Як людина — теж. Що там у політиці робиться? Де Василь? (24)
«Без дати. Всякий раз, як Василь приїздить до Києва, весь час мені говорить, щоб я до Харкова перебирався. Є на те великі причини. Особливо одна людина замахується на мене. Ах, Василь, Васильочок…». (25) На сторінці 36 «Щоденникових записів» є посилання, що Василь — це Еллан-Блакитний (1894 – 1925 рр.).
Дуже ймовірно, що та «жінка, яка призналась мені над Дніпром» — це революціонерка Лідія Вовчик, у майбутньому Лідія Євгеніївна Вовчик – Блакитна — дружина Василя Еллана-Блакитного, у яких 14 липня 1923 року в Харкові народилася дочка Майя.
Про події 1918 – 1920 років у Києві згадується в книзі «Ні слова про спокій. Василь Елан-Блакитний. Спогади. Матеріали». Київ. Вид-во художньої літератури «Дніпро», – 1989. У ній опублікували статтю Л. Є Вавчик-Блакитної «Життя неспокійне й прекрасне». (28) Упорядником цієї збірки є її дочка М. В. Вовчик-Блакитна.
goo.gl/jQTV9z
http://be-inart.com/post/view/858
