В Винниченко про Вічний


Вы здесь: Авторские колонки FantLab > Авторская колонка «slovar06» > В. Винниченко про "Вічний імператив" 1933-1936
Поиск статьи:
   расширенный поиск »

В. Винниченко про «Вічний імператив» 1933-1936

Статья написана 10 ноября 2019 г. 15:04

1933

25 квітня. Читаю Уеллса1 «Сон». Перехопив мою ідею. Не можу сказати, що

він її обробив так, щоб я заздрив. Та навіть і не так, щоб я все ж таки потім колись

не взявся й собі за неї.

27 квітня. Уеллс тільки попсував. Беручись виступати немовби бунтарем і ре-

волюціонером супроти сучасного суспільства, він, очевидно, не має ні духу, ні

навіть теми.

1 Уеллс Герберт Джордж (1866—1946) — англійський письменник. Класик наукової фантастики.

Винниченко познайомився з Уеллсовим романом «Сон» (1933), в якому була поставлена ідея зобра-

ження гостро критичного погляду людини майбутнього на сучасний світ, що на якийсь час відверну-

ло Винниченка від цього задуму.



1935


11 червня. Бешування молодого винограду і обдумування «Бога-Іванища»11


22 липня. Іванище — це велетенське Страховище з мільярдами помачок,

клітинок, найскладніших органів і всевидячих очей, всечуючих ух, всемогутнє,

всеблаге, всемстиве й всеправдиве і всебрехливе. Воно є найвище знання і найдурніша забобонність, святість і гріх, ганьба і чеснота. Воно є джерелом всіх

цінностів, всіх якостів, всіх приваб і огидностів життя. Воно є джерелом життя і

смерти людини. Тож Іванища нема: порожнеча, нуль.

1 серпня.

— Початок Нової праці («Бог-Іванище»? «Радіо-Гармата»?).

З листопада. Зв’язки з Іванищем Стають усе тонші. Листування «друзів» занепадає, хоч інтересів спільних так мало було з ними, навіть у Парижі, а тут

зовсім не стало. Репрезентанти Іванища не мають чого сказати. Ми так само. Наш

зв’язок стає все більше та більше абстрактним. Ми стикаємось з безобличною юрбою, ми вслухаємось Іванище в музиці, в книгах, газетах і це нас задовольняє до

певної міри. Але повної міри ми не можемо собі дати.

З грудня. Знову сумнів: чи зверну на себе увагу «Віч[ний] Імп[ератив]» Навіть

другорядного характеру, не на премію. Чогось сьогодні праця видається такою

нудною, надуманою, не живою, нікому не потрібною. Не дивно буде, коли

ніякісінького вражіння ні на кого не зробить. Сумно, але вище за себе, очевидячки, стрибнути не можливо. Навіть перевдягтись у фр. ім’я, не спокушу видавців? Значить, річ була тільки в якостях моїх праць, що досі подавалися в перекладах видавництвам, а не в інтригах руських комуністів і націоналістів? Ще

сумніший висновок буде, як справдиться моє передчуття про нікчемність «Віч.

Імп.». А тоді... Але що тоді, те буде видко потім. А поки що треба йти до кінця.

1936

1 січня. Сьогодні мільйони людей — невиспані, з важкими головами, з отруєними шлунками, стомлені, хворі, понурі, нещасні. Це — плата за «веселощі»... Бідні людці! Бідна їхня веселість, убога радість, жалюгідне нове щастя!,

яке вони собі бажали, будучи затруєними, нашпигованими. І яке, дійсно, щастя,

почувати всі свої сили чистими, свіжими, погодженими з собою.

11 січня. Натхнення — це, певне, не зовсім нормальне підняття нервової системи. Через те не досить сильні поети і письменники роблять його наркотиками.

23 січня. Готування психіки до посту. За Дереєм довгість його не може бути

визначена заздалегідь. Коли організм здоровий і не потребує довгої чистки, то він

хутко вичиститься: захоче нестерпно їсти (5—10—20—ЗО—40 днів).

24 січня. Початок великого, голодного цілком, вичищального посту. 1 день.

Стан: бадьорість, працездатність, спокій.

16 лютого. Деякі мудрії (Гюстав Лебон1) гадають, що війна перемагає страх

смерті й особисті інтереси індивіда. Річ зовсім не в війні, а в тому, що в певних випадках і умовах інститут Іванища значно дужчий за інститут Івана.

— Протиставляти почуття інстинктові — нонсенс, бо почуття є форма вияву

інстинкту. І сказати, що сили біологічні панують над нашими чуттями є так само

невірно, як казати, що вогонь панує над попелом.

26 лютого. Дуалізм свідомості людей почався богом і дияволом. Закінчується

він конкордизмом. Погодженням бога й диявола в одне. Поділ світу на бога і диявола поклав початок і всьому іншому дуалізму. Душа і тіло, чеснота і гріх, матерія і енергія.

5 травня. І тепер виразно видко, що я себе дурив надіями на можливість колинебудь бути на Україні, бути з українським Іванищем. Не бути мені, не бути, це тепер виразно ясно. Поки панує Москва — не бути. Настане українська реакція —-

теж не бути. І в зв’язку з Іванищем не бути мені.

«Життя для життя, а життя — прекрасне. А щастя і безпричинна радість».

28—30 травня. Розвиток думок про «В[ічний]І[мператив]» Досить невесела

реакція. Через що я в’явив собі, що літературне журі для світового конкурсу, коли воно навіть чесно й безсторонньо читатиме рукопис. Через що воно зверне

особливу увагу на думки «В.І.», через що воно визнає рацію за ними і захопиться

так, що вважатиме за можливе їхню репрезентацію як оцінки французької культурної передової суспільности? Через що воно знайде форму «В.І.» цікавою, через

що дію — захоплюючою і факти — характерними? Чому не в’явити того, що є

нормальніше для сучасного менту, що виявилось у цього доглядача музею, що виявляється у величезної більшости французької інтелігенції, а саме: цілковите

припадання до ніг самодержавія Сталіна. А коли так, то які ж підстави гадати,

що журі вибере для конкурсу від Франції ту річ, яка так непоштиво, так усупереч усяким припаданням розглядає сталінізм і мускетеризм5?

12—13 червня. Повідомлення, що рукопис «В.І.» мені повертається. В «Посл.

Нов.» ще вранці вичитав, що для конкурсу вибрано річ Луїзи Вейс6. Відома

феміністка. Літературою досі не займалася. Роман на соціальні теми.

— Тільки з любови до живих істот життя може бути цікаве і варте того, щоб

його жити. Без цього — нудно, порожньо, нецікаво, хоч би й воно було повне

подій і успіхів. І насамперед повинна бути любов, прощення до істот ближчих.

27 липня. Лист до Бенеша11. (Копія «Листа до Сталіна»). Певність, що він

оцінить вагу зачепленого питання і вживе свого впливу, по можливості, для допомоги здійснення мого плану.

29 липня. Ідея починати конкордизм12 набирає сили. За літо приготувати начерк програми комунізму-конкордизму і їхати до Праги. Прочитати насамперед

начерк на групі комуністів-опозиціонерів. Внести поправки в проект програми.

Потім висунути на широкому зібранні й викласти перед ним і ухвалити

ініціативним ядром проект програми. Далі перекласти на інші мови й робити

пропаганду серед опозиційних течій комунізму.

Манжетка до «ВІ». Всі ви, комуністи, соціалісти, фашисти та всі інші «істи» з

усіма вашими революціями, війнами, націями, з усіма святощами та чеснотами

та навіть усіма вашими релігіями, богами-отцями, богами-синами, тільки йому

одному, цьому лютому, ненажерливому Ідоло-богові служите.

15 вересня. Початок писання доповіді «Щастя і конкордизм»16

4 листопада. Лист від Довженка (Переказ ставлення до мене деяких укр.

Іванів. Вони охоче мене викинули із нац. колективу. Коли вони думають, що я —

зрадник, що я народився ворогом свого народу, то, розуміється, мене треба викинути з колективу).

11 листопада. Лист від американських товаришів (Згода на всі мої умови.

Робітники в Америці найбільше хотіли бачити з усіх живучих українців мене).

15 листопада. Gide повернувся з СРСР розчарований і написав відповідну книгу.

Виникла думка: коли так, то не зробив би він передмови до «Імпер[ативу]». І чи не

поміг у його видання. Ідеї «Імпер.» повинні бути йому тепер близькі й варті поширення.

24 грудня. Помер Стефаник!22 Галицьке Іванище не виявило ніякого особливого горя чи жалю. Правда, воно не виявляло його й під час помирання Стефаника,

яке тяглося років з п’ятнадцять. Іванище знало, що Стефаника гриз і душив

сифіліс. Воно знало, що боротися з цією хворобою можна з успіхом. Воно знало,

що Стефаник є велика духовна цінність. Але воно, це галицьке, дрібне, гиденьке

Іванище нічого не зробило, щоб боротися з хворобою, яка гризла і нищила джерело духовних цінностей. Галицькому міщанському паскудненькому Іванищу ду­ховні цінності не потрібні. І воно дало загинути Стефаникові так само, як це зробило з ФранкомІ Ганьба і огида.

3 Іванище (бог Іванище) — прозивна назва народу.

11 «Бог-Іванище* («Радіо-Гармата*) — перші назви роману Винниченка «Вічний Імператив* (1936).

7 «Іван» — в даному контексті як назва псевдопатріотів і недоброзичливих критиків Винниченка.

12 Конкордизм — філософсько-етична доктрина, яку Винниченко почав розробляти на початку

30-х рр. і яка стала «улюбленою дитиною» його. Також однойменний твір (1938—1948).

16 Доповідь «Щастя і конкордизм» — мається на увазі доповідь, яку Винниченко вирішив виголосити перед різними емігрантськими угрупованнями в Празі.

http://chtyvo.org.ua/authors/Vynnychenko/...

http://chtyvo.org.ua/authors/Vynnychenko/...

5. «Вічний імператив». Історичний роман майбутнього. 606 сторінок. Рукопис писаний на подвійному папері в довгасту кліточку. Залишено широкі береги. В тексті багато викреслень та вставок. Рукопис у доброму стані. Перша назва роману була: «Бог Господь Іванище». Остаточно назва написана вгорі червоним олівцем рукою Розалії Яківни /дружини/. Частину роману автор використав для іншого твору. Написаний в «Закутку» 1935 року.

Григорій Костюк ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО ТА ЙОГО ДОБА





234
просмотры





  Комментарии
нет комментариев


⇑ Наверх