Как вспоминает его дочь Громовица, находясь в заключении 1979-1984 гг., вёл дневник и каждый день начинал с записи «Радость!»
Это ему помогло сохранять самообладание и оптимизм все тюремные годы, а также писать новые произведения.
Материалы из архива Громовицы Бердник.
Gromovytsia Berdnyk
Олесь Бердник від А до Я.
Р. Радість
Слово РАДІСТЬ Олесь Бердник у своїй «фантастично-етимологічній розвідці» Слово — Всесвіт виводить від «Ра-дасть», тобто це почуття дає Ра — світло, Сонце, споконвічний володар життя і Творець сущого буття.
Він вважав, що саме стан радості є основою для творчості, натхнення і повноцінного гармонійного життя. У його творах, окрема в романі «Вогнесміх» сміх-радість — це предковічний ключ до динаміки розвитку людської сутності.
Парадоксально, що маючи безліч причин аби стати мізантропом, одразу після повернення з таборів, Олесь Бердник створив цей роман невичерпного, глибинного оптимізму, своєрідну енциклопедію Радості, яка поєднує дві стихії — сміх і вогонь — в самій назві, роман, у якому сміється вогняна стихія, щоб спопелити у людині все мізерне й нікчемне, лишивши Надвмирущу Сутність, Радісну Істоту, для якої немає перепон тілесності.
(До речі, роман «Вогнесміх» із серії «Всесвіт Олеся Бердника«ще є в наявності, так що можете замовляти).
В одному з інтерв’ю його запитали: «Коли у вас поганий настрій — що робите?»
Він відповів: «Кажу собі: радуйся! Навіть саме слово «радість» несе в собі заряд бадьорості й оптимізму…»
І показово, що в табірних щоденниках кожний новий день починається цим словом — «Радість!»
Хай у небі, на землі, в безмежжі
Загримить всепереможний РА.
Темні розпадаються мережі —
Народилась Радості пора!
#Бердник_А_Я
*
Gromovytsia Berdnyk
Олесь Бердник від А до Я.
М. Магія. Містика
Якщо чесно, до Бердника можна стільки слів на «М» підібрати. Мрія і мандри, мудрість і музика, і навіть мати… але оскільки пару днів назад написала про реінкарнацію, то вже й про «магію» і «містику» напишу, а про решту буде згодом... Пошукала серед його текстів ті уривки, які найповніше розкривають його точку зору на ці поняття.
Взагалі Олеся Бердника цікавили, звісно, «надприродні» здібності людини, хоча він вважав їх не надприродними, а швидше ще не розвиненими, він вважав (як, до речі, і багато еволюціоністів у наш час), що еволюція людини не завершена, вона триває, і те що ми називаємо «магічними здібностями», це ще не розкриті здатності, закладені в нашому єстві, а «маги» — це люди, які дуже сильно випередили загальну еволюцію (ті самі божевільні риби, які колись вийшли на сушу, щоб продовжити еволюцію).
Але та «магія» і «містика», яку нерідко мають на увазі, коли говорять про це явище, тобто, контакт із надприродними сутностями або сутностями з інших вимірів — це зовсім інше, і з цього приводу Олесь Бердник чітко висловився у своєму невиданому (поки що) творі «Космічне Дитя»:
«Перш за все магія населила Світобудову міріадами стихійних духів — злих і добрих, легіонами геніїв, ангелів, ієрархіями сил, які владарювали над безоднями світів і можливостей. Вона обіцяла своїм прихильникам владу над тими сонмами божественних чи сатанинських посередників у досягненні ними певної мети.
Практикуючи магію, люди вже часто забували про пошуки заповітного краю свободи і нового обрію. Вони опинялися в полоні зітканої власними зусиллями фантасмагорії, відчуживши себе від реального світу поступу й еволюції, замкнувши себе в ще тісніше кільце містичного колапсу, з якого вихід був лише один — у божевілля.
«Контакт» з духами чи «істотами інших вимірів», як би це архінауково не називалося, є лише невідшкодовна затрата часу, і те ж саме прокляття деміурга, покладене на чоло дітей Адама — відчуження від Єдиного Всесвіту.
Ще жоден з «духів», що промовляють з допомогою блюдця чи іншого пристрою, не відкрив того, чого б не знали учасники сеансу, або чого б не було в їхній підсвідомості чи надсвідомості. Окремі випадки оригінальної інформації, добутої спіритичним шляхом, лише показують, наскільки ми мало знаємо самі себе, що повинні добувати власні скарби Розуму таким архаїчним шаманським способом. А цього можна досягати, лише зосередившись на вирішенні певної проблеми і на інтенсифікації внутрішніх ресурсів мислення. Ключ до цього почала розшукувати ще в праісторичні часи теорія східної йоги, що пройшла шлях тисячолітнього озвитку і практики. Тим часом відзначимо, що сучасники, оволодівши могутньою гносеологічною базою науки і філософії, почали розуміти, що ніякі магічні, спіритичні та інші викрутаси й вихиляси не допоможуть розкрити бажану стежину до Нового Світу, що й перемога, й поразка залежить лише від нас самих, ніякі духи чи генії не скажуть нам мети, бо сама Людина є Шлях, Життя, Істина, Всесвіт. І якщо й можна оволодіти новими можливостями, то вони прийдуть від розкриття потенціальних зерен нашої внутрішньої природи, корінь яких — у невичерпності Матерії.
...Окультні братерства пропонували свою допомогу людству, створюючи теософічні, антропософічні та інші об'єднання, в яких намагалися синтезувати релігійні, наукові та філософські ідеї, еклектично переплітаючи різнобарвні ниті минулого й сучасного, щоб задовольнити різношерстих учасників.
Інтеграції не вийшло. Окультні товариства виявилися лише різновидом політично-соціальних тенденцій сучасності, виявом суб'єктивних цілей своїх творців.
Скажімо, хатха-йог володіє легенями і серцем, має сталеві м’язи і ясні очі. А навіщо?
Раджа-йог дуже любить все людство. Він вміє читати думки, передбачає грядущі події, навіть мандрує в «астралі”. То й що?
Згодимося, що крійя-йог відчув свою ідентичність з Брахманом і плаває в Океані Блаженства. Чи змінилася від того сума страждань людства? Чи ступило воно хоч на крок з в’язниці необхідності до дверей Свободи? Чи може крійя-йог передати свій досвід мільйонам змучених шукачів Правди?
Тисячолітня історична практика показала, що послідовники йоги ставили себе поза еволюцією. Вони прагнули Мокші, тобто звільнення, але вірьовка ілюзії все тугіше обвивалася довкола шиї світу.
Ми не відкидаємо ідей жодної з йог, чи навіть будь-яких новітніх вчень, якщо вони принесуть до скарбниці людства дорогоцінні зерна досвіду й подвигу, знання й любові. Все пригодиться на тяжкому шляху до мети. Але перш за все головне — визначення мети».
#Бердник_А_Я #ОлесьБердник95
