https://fantlab.ru/edition62382
http://varjag-2007.livejournal.com/161605...
По информации дочерей писателя Громовицы и Мирославы (в «Facebook» и «Живом Журнале», http://noogen.su/berdnik) он был не только соавтором сценария фантастического кинофильма «Мечте навстречу» (1963), поставленного по мотивам повести «Сердце Вселенной», но и автором прозвучавших в нем песен. Олесь Бердник написал две песни – «И на Марсе будут яблони цвести» и «Я Земля, я своих провожаю питомцев». Но поэт Евгений Долматовский (1915-1994), находящийся, в трудном материальном положении, попросил отдать ему эти две песни. И Александр Павлович согласился, будучи по своей натуре человеком благородным. Позже, с 1968 года, когда начались гонения по идеологическим причинам, его фамилию убрали из титров и из всех кинематографических справочников. Также, в свое время, песню «Україно моя, рідна мати моя» (исп. И. Кобзон), Бердник отдал киевскому поэту-песеннику Ю. Рыбчинскому.
Но как было на самом деле, неизвестно, т.к. эти вышеуказанные заявления никем не подтверждены.
http://archivsf.narod.ru/1927/oles_berdni...
К сожалению, когда туго стало отцу, память и совесть этих коллег, похоже, разъела коррозия. В начале 60-х на Одесской киностудии по его сценарию снимался фильм "Мечте навстречу", и директор картины попросил уступить авторство двух стихотворений к фильму коллеге, который сильно нуждался. Отец с готовностью согласился. Фильм уже забылся, а песни "И на Марсе будут яблони цвести" и "Я — Земля, я своих провожаю питомцев..." вошли в золотой фонд советской песни.
Т.е., фактически авторство песен "И на Марсе будут яблони цвести" и "Я — Земля, я своих провожаю питомцев..." принадлежит Вано Мурадели и Олесю Берднику. Третья песня "Четырнадцать минут до старта" сохранила за собой авторство Оскара Фельцмана и Владимира Войновича.
Электронную «космическую» музыку сочинил исполнил на фотоэлектронном синтезаторе звука «АНС» Эдуард Артемьев
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%80...
Возможный источник названия фильма
https://www.litmir.me/br/?b=216531&p=1
Олесь Бердник был тогда уже знаком с автором источника
https://www.vokrug.tv/product/show/mechte....
Интересная статья, касающаяся, в т.ч. и фильма по этой повести https://fantlab.ru/blogarticle35696
Последняя ссылка в статье ассоциируется с песней из повести "Сердце Вселенной" (глава "Андрей Савенко") :
Та не довелося старенькій звати гостей. Сусідські хлопчаки побачили Андрія і зчинили ґвалт. Босонога гвардія помчала вздовж села.
— Савенко приїхав! Андрій приїхав! — лунало над хатами.
До хати Савенків потяглися люди. Завітав голова сільради, завклубом.
І не встигла мати вгостити сина обідом, як його вже повели до клубу. Там ждало майже все село.
Зустріч вийшла душевною, урочистою. Школярі нашвидкуруч організували концерт самодіяльності. Зворушений Андрій відповідав на сотні запитань, розглядав моделі ракет, виготовлені в школі, слухав виступи юних артистів. Особливо йому сподобався хор Фальшивлячи від хвилювання, він виконував пісню, написану місцевим поетом:
Незабутня моя, кохана
Мати рідна, Земля,
Я у світах незнаних
Бачу тебе здаля.
Бачу твої щасливі
І поля і гаї,
Чую грозові зливи,
Урагани твої.
А ніжні дівочі голоси виводили, вкладаючи в мелодію найщиріші почуття, приспів пісні:
Чи на Марсі, чи на Місяці —
У найдальших зоряних краях,
Маяками очі твої світяться,
Батьківщино дорога моя…
Потім вступив бас — худорлявий, високий, гнучкий, як лозина, десятикласник:
В небі сяють планети,
Нових Колумбів ждуть.
Я в могутній ракеті
Вирушаю у путь.
Чи вернуся — не знаю,
Вірю лише в одне:
Ти із гордістю в серці
Пригадаєш мене…
Хор гримів, підхоплюючи знову приспів, а Савенко. заплющивши очі, летів думками на далекий Місяць, де стояла, готова до старту, могутня ракета. Як здорово, як точно цей сільський автор передав почуття людини, що вирушає в космічні блукання. Саме так: невпинне почуття єднання з далекою Вітчизною. Якими далекими від життя були прогнози деяких західних філософів. Вони вважали, що людина буде одірвана від звичних обставин у космосі, і це порушить її психіку. О, маловіри! Ніде, навіть на краю безконечності, справжня людина не буде одинокою, вона відчуватиме биття сердець своєї родини, свого народу, своєї планети. Роз’єднує не відстань, а пустота в душі!.. Яка радість, що навіть діти в рідному краю розуміють це…
Концерт закінчився. Андрія попрохали розповісти про свої враження. Затамувавши подих, односельчани — і дорослі і малі — слухали про перельоти між Землею і Місяцем, про будівництво перших наукових баз на супутнику Землі, про дивовижні пригоди в безмовних пустелях іншого світу, про підготовку першого польоту на Марс.
***
Сценарий ОПБ "Вам аплодирует Вселенная" https://matrix-info.com/mriyi-nazustrich-...