Русский художник и писатель Василий Николаевич МАСЮТИН [29.01(10.02).1884, Рига – 25.11.1955, Берлин] родился в семье военного (полковника). Окончил кадетский корпус и Михайловское артучилище, служил два года офицером (подпоручик). Затем закончил Московское училище живописи, ваяния и зодчества (1914). Был призван в армию, участник Первой мировой. После возвращения с фронта стал профессором Гос. художественных мастерских (1918). В 1920 году уехал в Ригу, принял латвийское гражданство, в 1921-м уехал в Германию. С начала творчества тяготел к символизму, гротеску, фантастике. Иллюстрировал Гоголя, в 1918–1919 годах написал два фант. (мистических) романа – «Царевна Нефрет» и «Дни творения». В тридцатые больше занимался прикладной графикой и сценографией. За что и «отсидел» после 1945-го два года. На русском фант. романы так и не были изданы, только на немецком – «Der Doppelmensch» (1925), и на украинском – «Два з одного» (1936), Царівна Нефрета (1938).
Выпустил в свет несколько беллетристических произведений (романы Царевна Нефрет и Дни творений (написанные еще в 1919–1920), повесть Двое из одного и рассказ Опасности зеленого острова). Литературные тексты Масютина, вышедшие в первой половине 1920-х годов на немецком, представляют собой симбиоз символистской поэтики с чертами сюрреальной сказки в жанре «фэнтэзи».
МАСЮ́ТИН Василь Миколайович (справж. – Масюта-Сорока; 29. 01(10. 02). 1884, Риґа – 25. 11. 1955, Берлін) – графік, скульптор, мистецтвознавець, письменник. Походив із козац. роду з Чернігівщини. Закін. Київ. кадет. корпус (1898), Моск. училище живопису, скульптури та архітектури (1914; викл. С. Іванов, І. Павлов). Ілюстрував 1906 моск. ж. «Золотое руно». Від 1907 – учасник виставок укр. мистецтва у Львові, Празі, Берліні, Нью-Йорку. Персон. – у Москві (1920, посмертна – 2012). Служив 1914–17 у рос. армії. 1918–20 – керівник графіч. майстерні ВДХУТЕМАСу. 1920–21 жив у Ризі, виїхав до Берліна (ілюстратор видавництв, 1928–39 – співроб. ж. «Gebrauchsgraphik»). Автор підручника «Гравюра и литография» (Москва; Берлин, 1922), монографій «Т. Бьюик художник-гравер: Опыт характеристики мастерства гравюры и критический обзор произведений Т. Бьюика» (Берлин, 1923), «Основы изобразительного искусства» (неопубл.), популяр. нарисів про європ. графіків, низки статей з проблем мистецтва. 1935–43 відвідував Львів, де співпрацював із ж. «Мистецтво», був чл. Асоц. незалеж. укр. мистців. На поч. 1930-х рр. створив понад 60 гіпс. медальйонів укр. істор. постатей, які С. Гординський після смерті М. перевів у бронзу й умовно поділив на серії «Княжа доба» і «Козацькі часи». Користуючись посмерт. маскою, створив два портрети Кобзаря (дереворит, 1936, тиражовано на листівці видавництвом Музею визв. боротьби України у Празі; барельєф на медалі, кін. 1930-х рр.). Виконував книжк. іл., оформлення бл. 40 вид., зокрема творів М. Гоголя, О. Пушкіна, М. Лермонтова, І. Тургенєва, А. Чехова, зб. «Поезії» (Прага, 1944) Т. Шевченка; офорти, літографії, дереворити, театр. декорації, сценографію до кінофільмів для компанії «УФА» (1930–40), листівки на тему голодомору 1932–33 в Україні, рекламні плакати, екслібриси, олійні портрети, пейзажі, натюрморти, темат. композиції. Від кін. 1910-х рр. писав оповідання та романи з елементами фантастики й містики укр., рос. і нім. мовами, зокрема «Дні творіння» (1918), «Царівна Нефрета» (1919), «Небезпека зеленого острова», «Der Doppelmensch» («Подвійна людина»; обидва – 1925), роман про клонування людини «Два з одного» (Л., 1936). У червні 1945 заарешт., за зв’язки з укр. націоналіст. колами 15 місяців перебував у концтаборі Заксенгаузен (Німеччина). Деякі роботи зберігаються у Львів. галереї мистецтв, Інституті слов’ян. спадщини у Берліні, Музей. центрі Рос. гуманітар. університету в Москві.
https://esu.com.ua/article-66816
***
78. Василь Масютин : „Два з одного“, повість
(2 томи)
Слід звернути увагу, що фантастика взагалі непритаманна українській ментальності і тому в літературі нашій вона не дуже вдається. Наші фантастичні твори переважно наївні, важколетні. Можна сумніватися, щоб вони одушевляли навіть середнього читача. На щастя, їх небагато:
Ю. Шкрумеляк – «Чета крилатих»75, Чернява – «На сході ми»76, Гуменна – «Велике Цабе», «Европа Критська»77, Масютин – «Два з одного»78, щось у Владка79, Смолича80, а останньо Л. Коваленкової «Рік 2245»
81. Реалістично-автобіографічний роман має більший попит серед письменників наших, як у читачів. Усяка самоприсипляюча маячня утопійно-фантастичних повістей ніколи не мала в нас попиту. Те саме й з чудотворною містикою, що захоплювала стількох чужинецьких письменників і читачів. Нас оточує найбільша містерія: всесвіт, природа, людина й життя.
Містерія життя, любови й смерти. Нема більшого фантаста над саме життя, більш літературного матеріялу, як сама дійсність. Перед нами розгорнуті безмежжя пізнання. Річ інша, що письменникам нашим часто бракує творчої уяви.
Повість «Чета крилатих» Юрія Шкрумеляка (1895–1965) написана 1928 року.
Повість «На Сході — ми! Фільм прийдешнього» Івана Черняви (1911–1943) написана 1932 року.
Роман «Велике Цабе» Докії Гуменної (1904–1996) вийшов 1952, феєрія «Епізод з життя Европи Критської» – 1957 року.
Повість «Два з одного» Василя Масютина (1884–1955) написана 1936 року.
Владко Володимир (1901–1974) – український письменник-фантаст, журналіст та театральний критик.
Смолич Юрій (1900–1976) – український письменник, журналіст, театральний критик.
Роман «Рік 2245» Людмили Коваленко (1898–1969) написаний 1958 року.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B...
http://www.uk.x-pdf.ru/5filologiya/128676...
Выпустил на немецком языке роман «Два из одного» («Der Doppelmensch», München, 1925; переиздание на украинском языке: «Два з одного», Львов, 1936).
В. Масютин Два з одного (рецензія). – Вісник, 1937 р
http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Publ/Do...
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%9...
в 1918-1919 годах написал два фант. (мистических) романа – «Царевна Нефрет» и «Дни творения»
https://fantlab.ru/forum/forum15page2/top...
6 . На: Sir Gailhard. Idiotenfuhrer durch die russische Literatur //
Літературно-науковий вістник. — Львів. -1926. — №.7-8.
8 . На: В.Винниченко. Соняшна машина // Там само. -1928. — №. 1.
39. На: В.Масютин. Два з одного //Там само. -1937. — №.1
http://shron.chtyvo.org.ua/Pytannia_liter...
М. Рудницький завжди прагнув знайти домінанту, через яку найповніше і
водночас лаконічно можна охарактеризувати образ митця чи його твір. Напри-
клад, власний код першої п’єси В. Ковальчука „Великий князь Володимир” від-
находив на перехресті драматизму з історизмом, у річищі яких почав творчий
шлях цей автор-початківець. На підставі багатьох літературознавчих спосте-
режень формулюється його висновок про вдалий дебют В. Ковальчука65. Цей
же висновок можна прикласти і до повісті В. Масютина „Два з одного”, яку
назвав першим фантастичним твором у Галичині66. У рецензії на повість В.
Масютина „Царівна Нефрета”, підтримуючи цього ще маловідомого у Гали-
чині автора, він виступив проти надмірного чи й просто непотрібного істориз-
му чи філософізму, раціоналістичної сухості описів. Через виділення таких
домінант, як добра обізнаність з „фактичними даними”, „ворушкий ум”, про-
стота викладу та через акцентацію на присутні типові для історичних творів
(є вони і в В. Масютина) прогріхи – науковість, „нудні описи”, „фільософічні
рефлєксії”, „ефектовні штучні прикраси” – М. Рудницький визначає особли-
вості його повісті „Царівна Нефрета”67. Зупинивши свою увагу на сюжеті
цього твору, критик показує майстерне використання цієї логічної формули,
що є результатом глибокого осмислення історичного матеріалу. Критик пос-
тійно тримає в полі зору світову літературу і це дає змогу наголосити наступ-
не: сáме чужинне середовище (В. Масютин проживав у Берліні) вплинуло на
його високий письменницький рівень.
Зауважимо, свої відгуки М. Рудницький скріплював відібраними для пуб-
лікації у „Ділі” творами авторів, збірки яких аналізував. Однак, щоб оминути
звинувачень у суб’єктивності, він звертається до читачів з проханням висло-
вити свою думку про молодих авторів68. Заслуговує на нашу увагу замітка
„Наш літературний конкурс на новелю або гумореску”69. Допускаємо, що її
автором був М. Рудницький, який відповідав у газеті „Діло” за добір літера-
турних матеріалів і був організатором таких конкурсів у ній.
66. М. Рудницький, Літературний дебют Масютина, „Діло” 1936, ч. 270, с. 5–6
LILIA SIROTA
http://so.czasopisma.pan.pl/images/data/s...
Рец. на "Цариця Нефрета" http://zbruc.eu/node/15361
Спасибо коллеге fortunato!