...Окремо хочемо виділити драматичну поему Платона Воронька «Казка про Чугайстра» — твір, де перла народної символіки, образів разом із подіями ще недавнього нашого минулого об’єднані захоплюючим сюжетом, що є плодом фантазії самого автора.
Місце дії драматичної поеми Платона Воронька — Карпати, час — Велика Вітчизняна війна. Маленькі герої твору Юрасик та Ганя шукають казкового діда — «добророба» Чугайстра, щоб той допоміг їм урятувати від фашистів пораненого партизана. І діти знаходять його. Тільки це не казковий дід, а партизанський генерал. Але він, хоробрий і мудрий командир, хоче, щоб діти й далі вірили у казку. І тому називає себе Чугайстром. Діти здійснили справжній подвиг, врятувавши пораненого воїна, що виявився партизанським комісаром. Чугайстер від імені народних месників дякує дітям: «І я хвалю вас, милі, як Чугайстер, хоч до чудес ніякий я не майстер. Це ви вчинили нині справжнє чудо, про вас казки складуть хороші люди... І десь під Крутоверхою горою імення ваші висічуть кирками і заквітчають кращими квітками, отож із казки ви ідіть у казку..< Немов луна за сині небокраї, в казковий світ, який кінця не має», (Курсив мій.— Ю. Я.).
93
У молоді завжди є бажання бути чудо-богатирями, робити великі справи для народу. Потяг до чудесного виникає не одразу, він народжується в дитинстві, і важливо вміло підтримувати і спрямовувати добрі починання.
Платон Воронько у «Казці про Чугайстра» підкреслює саме це: діти повинні йти із світу казки фантастичної в світ казки реальної — нашої дійсності, «в казковий світ, який кінця не має».
Тут автор висловив важливі для розуміння завдань сучасної нашої радянської казки думки.
«В усякій казці є елементи дійсності»1,— зауважував В. І. Ленін. Художнє узагальнення в казці може приймати форми, зовні не схожі з дійсністю, і одночасно нести в собі зміст життєвої правди, комуністичної моралі. Казка багато робить для виховання дитячих сердець, розвиває моральні якості саме в ту пору дитинства, коли формується людська душа. М. І. Калінін казав, хцо особливість юнацького віку виявляється у величезному потягові до ідеального.
У розвитку казкового жанру ми можемо помітити цікаву рису. Дедалі більше з’являється казок, жанр яких важко визначити через їх незвичайних героїв, що прийшли в казку з ниви наукової фантастики або й реальної науки. Ми маємо на увазі не тільки казку природознавчу, а й космічну, бо й такі вже є в українській літературі. Отже, все гостріше постає питання про перетворення в казці факту наукового у казковий, деталі наукової у казкову. Нині діючими особами у казці є не тільки птахи, звірі, рослини чи речі, але й космічний мандрівник Барвінок (у В. Росіна), капітан міжзоряного плавання Небреха (у Ю. Ячейкіна), різні роботи-диваки та інше. На перший погляд може здатися: чи не помиляємося ми і чи не від-
1 В. ї. Ленін, Твори, т. 27, стор. 77.
93
нести нам твори з такими незвичайними для казки героями до жанру науково-фантастичного? Поняття «космос», «ракета», «робот» та багато інших для нас вже зараз стають цілком звичайними, а минуть роки, і навіть діти не будуть виділяти їх з-поміж понять «хліб», «дерево», «птах». Чому ж їх не можна вживати у казці? Умова для цього лише одне — казка має бути гумористичною, як це й посвідчує досвід письменників В. Росіна і Ю. Ячейкіна.
Сучасний літератор, навіть казкар, повинен розумітися на техніці й одночасно ширяти своїми фантастичними задумами далі її сьогоднішніх відкриттів. Поетизація найскладніших процесів, здобутків точних наук *— ось надзвичайно складне завдання, що постає перед кожним казкарем, який пише про космос. Як же ж можна наукове явище пояснити дитині за допомогою казкової форми, покажемо на прикладі маленької казки-повісті Веніаміна Росіна «Політ Барвінка на Місяць». Ми вже написали раніше про цю казку, її позитивні якості та недоліки. Критикував її на республіканській нараді з питань дитячої літератури в 1962 році П. Моргаєнко. Веніамін Росін врахував зауваження, і в своїй збірці «Хто сильніший? Хто кращий?» вмістив новий варіант твору. В. Росінові, автору численних цікавих казок про тварин, притаманне тонке відчуття гумору. Казки його побудовані, як правило, на ситуаціях комічних. І в новій космічній казці В. Росіна чимало гумору, бо на Місяць разом з відважним Барвінком та дівчинкою Ромашкою потрапляє недотепа й пустун Огірочок. Калейдоскоп пригод — незвичайна подорож на Місяць, на самому Місяці та з Місяця на Землю, постійні витівки Огірочка — і становлять сюжет казки. ,
В новому варіанті твору, позбавленому деяких недо-речностей попереднього, автор цікаво «обігрує» відомі нам наукові дані про Місяць. Він подає їх, по-перше, через комічні ситуації, в які потрапляє Огірочок, що абсолютно
94
нічого не знає про Місяць, по-друге, через дії і висловлювання Барвінка й Ромашки, яким весь час доводиться рятувати свого друга-пустуна.
А чи може посісти місце казкового героя сонячний Спектр, його Промені, що несуться з величезною швидкістю в міжзоряному просторі,— Блакитний, Жовтий, Зелений, Синій, Оранжевий, Фіолетовий, Червоний? Чи зрозуміють малята, хоча б у > загальних рисах, що таке хлорофіл? І в який спосіб можна найскладніші фізичні й хімічні процеси появи життя на землі подати дітям у формі цікавої казки? Виявляється, можливо. Щоб переконався в цьому й читач, відсилаємо його до повісті молодого прозаїка Івана Костирі «Казка про сонячних братів».
...Жив собі багато років тому на палаючому сонці мудрий дід Спектр із своїми синами — Променями, сімома видимими й двома невидимими. Предки старого Спектра хотіли зародити життя на Землі. Багато їх летіло у космічні простори, а Земля, як і колись, була мертвою. І тоді мудрий Спектр з синами сам рушив на Землю.
Здається, ще ніхто не наважувався опоетизувати в казці такий незвичайний, науковий, математично визначений матеріал.
Книга Івана Костирі «Казка про сонячних братів» рясніє творчими знахідками. А вони, ще раз підкреслимо, неможливі без глибокого знання фактичного матеріалу, на якому будується ажурний будинок космічної казки.
...На шляху до Землі родині Спектра, що стала єдиним білим променем, погрожує смертю Комета. В її сірому газовому хвості брати можуть заплутатися й померти. Мудрий Спектр наказує синам ширше розкрити очі — адже яскраве світло відштовхує хвіст Комети. Тепер шлях до Землі вільний.
А ось як розповідає автор про зародження життя на нашій планеті.
95
...Хлорофіл — цей складний продукт життєвої діяльності рослини — перетворився в казці на вченого-хіміка, майстра дивовижних вигадок. Коли захворіло дерево, де трудився Хлорофіл з сонячними братами, їх помічниця Вода привела на допомогу Мікроба — Азотобактера. Той пришкутильгав на своїх коротеньких ніжках, миршавий, гостроносий, і відразу ж висунув умову: допоможу, але за це платіть якоюсь-то сіллю. Так просто і образно пояснюються складні наукові процеси, в даному випадку — утворення азотистих з’єднань.
...Дерево повалив буревій і затягло болото. І сонячні Промені за мільйони років перетворились на чорне кам’яне вугілля. Однак вони не загинули. Людина звільнила їх з підземелля. І вони з радістю віддали їй свою неспокійну вогненну силу. А на допомогу людям з Сонця линули все нові й нові Промені. В уста батька Променів Спектра автор вклав слова, в яких висловлена ідея його твору: «Залишити після себе життя — безсмертним себе зробити». Книжка І. Костирі виховує любов до науки, фантазію, вона допомагає зрозуміти дітям складні фізико-хіміч-ш процеси.
У найбільш «чистому» вигляді космічну казку — тобто твір з елементами казки й наукової фантастики — написав недавно Юрій Ячейкін. Називається вона — «Дивовижні пригоди капітана міжзоряного плавання Небрехи та його вірного штурмана Азимута у Всесвіті і на Землі». Капітан Небреха — це молодший брат невтомних вигадників й мандрівників барона Мюнхгаузена і капітана Врунгеля. Як і його попередникам, йому є що пригадати. Капітан Небреха — людина серйозна. Як завжди, неспіхом запалює він прокурену люльку і починає свої довгі розповіді про міжзоряні подорожі. Тон у капітана Небрехи впевнений, переконливий, а от подробиці подорожей дуже сміш-
96
ні й абсолютно казкові. В цьому контрасті і полягає комізм казки.
Звернімося ще до одного «ненауково-казкового» твору — повісті «Дем’янко Дерев’янко» Василя Бережного. Дем’янко Дерев’янко — це хлопчик-робот, якого створили друзі із села Непитайлівки Головань та Рукань. В цій книжці цікаві, пригоди відбуваються на землі і в космосі. Зауваження в нас до твору В. Бережного єдине, але нам воно здається суттєвим, бо прорахунки його може повторити і хтось інший. Річ у тім, що казковий елемент (епізоди з Тупорилом, Лисом Микитою, Вовком, Котищем та Вогнем) подобається читачеві більше, ніж опис подій космічних чи пригоди плану наукового.
Підсумовуючи все сказане, можемо відзначити, що казкова творчість українських радянських письменників глибоко пов’язана з фольклором. Письменники активно розробляють народні сюжети, використовують композиційно-стилістичні засоби фольклорних творів. В той же час у нових казках ясно відчуваються традиції слов’янської літературної казки й фантастичних творів письменників інших народів.
Інтерпретуючи фольклорні сюжети, письменники розвивають і водночас з нових позицій змальовують традиційні казкові образи. Характери відомих героїв в їх творах не статичні, вони набувають нових рис, мають більше соціальне навантаження, як це ми бачили, порівнюючи образи Івана Голика в народній казці і в творах І. Манжури та Л. Первомайського.
Поява нових образів свідчить про розширення об’єктів літературної казки. їх значно більше, ніж у традиційній фольклорній.
В українській літературній казці переважають поетичні форми жанру — віршовані казки середнього розміру і казки-поеми. Письменників, які б використовували бага-
97
тющі можливості прози, порівняно мало. Однак така розповсюджена в слов’янських літературах форма, як казкова повість, вже має своїх майстрів.
В нашій літературі багато казок природознавчих, пізнавальних, побутових; це дуже важливий вид казок для маленької людини. Вони знайомлять її з багатством світу, несуть в собі певну мораль — вчать дітей розуміти, якою повинна бути людина.
Але дітям потрібні і ті казки, що виховують поетичне сприймання світу. В деяких з них ми не завжди можемо точно визначити мораль. Але вони виховують щось не менш дорогоцінне в дитині — вміння бачити прекрасне в житті, виховують її естетичні погляди.
Зараз відроджується, набуває розмаху філософська казка, початок якій в українській літературі був покладений Лесею Українкою. Молода поетеса Ліна Костенко написала дві цікаві філософські поеми — «Казку про Мару» і «Мандрівки серця». Найбільш вдалий з цих казкових творів — другий. За влучним висловом Л. Новиченка, це «спроба в широкому, синтетичному плані осягнути турботи, радощі і болі сучасної людини, шляхи її боротьби за вселюдське щастя»
Поетичність казок, що проявляється у системі образів, в описі деталей, в особливій настроєності почуттів автора, способі його мислення,— характерна риса кращих авторських казок.
Казкар творить, користуючись методом соціалістичного реалізму. Але в казці, порівняно з іншими жанрами літератури, ширше втілена така складова частина методу, як революційний романтизм. У творах радянських казкарів
1 Л. Новиченко, Пора змужніння, «Літературна газета» від 26 січня 1962 року.
98
фантастичне живе поруч з реальним, з історично конкретною дійсністю.
В кращих українських літературних казках, оригінальних за формою й змістом, звучать думки про велич життя, світлі небокраї. Вони кличуть до прекрасного майбуття, а «прагнення до фантастичної мети,— говорив О. М. Горький,—є збудником казкових подвигів, героїчної праці, найсміливіших намірів».
Нові, суворіші вимоги перед казкою поставило саме життя. Адже ще якихось п’ятдесят-шістдесят років тому творець народної казки міг розраховувати на повну довіру до фантастичного з боку не тільки дітей, а й дорослих. Сучасний письменник повинен володіти засобами творення казкових образів в умовах, коли його ще досить малий за віком читач уже не вірить у чарівництво.
«Нові часи нового прагнуть слова»,— ці поетові слова стосуються і казки. Як правило, механічне використання традиційних образів, ситуацій в казках сучасних за змістом не є запорукою успіху.
Широкого розповсюдження набувають фантастичні твори про речі, предмети, що нас оточують. Вони, як і люди, розмовляють, хвилюються, зазнають невдач, радіють. Головне тут, щоб завдання, які ставить письменник перед своїми неживими героями-предметами, відповідали їх властивостям, ознакам. Тобто предмет, що оживляється завдяки фантазії автора, повинен залишатися самим собою, діяти так, щоб це не суперечило його природним даним.
Сучасна радянська казка докорінно відрізняється від багатьох старих казок з їх благополучними кінцівками і мораллю скнар, що знаходять в темній печері скриню з коштовностями. Наша літературна казка відкинула геть ідею міщанського щасливо-солоденького фіналу. Прекрасні принци в казці можуть виявитися злими й підлими, а герої на перший погляд поганенькі — мати добрі серця.
99
Справжнім героем все більшої кількості казок стає труд. Побачити і показати чудо не тільки в прекрасній мрії, але й у явищах повсякчасних нашого життя — велике завдання казки. В одній із своїх статей М. Т. Рильський якось зазначив: «Кожен поет завжди казкар». Перефразовуючи ці слова, можемо сказати, що кожен казкар завжди має бути поетом. Він повинен виховувати у дитини поетичне, емоційне сприйняття світу, риси революційної романтики.
Все, на чому грунтується сучасна казка — боротьба за справедливу справу, мрія про щастя, про прекрасне,— все це дедалі більше втілюється в життя. Те, що вчора було нездійсненним, сьогодні — реальність. Добре, коли радянські діти живуть мрією, коли їхні серця відкриті для чарівного. З роками, вступивши у прекрасну країну дійсності, вони наповнять її новим змістом, казкою реального життя.