цитата

Що таке час, як не кит, який поглинає все, зрівнюючи у бездонному череві геніїв і невдах, шляхетних добродіїв і політичних злочинців. Скільки людських життів непересічних українців стали тим заковтнутим планктоном. Їх неможливо дістати із забуття, хіба що хтось із живих відчує нагальну потребу згадувати. У цьому романі тим славетним забутим є В’ячеслав Липинський, український історик польського походження, філософ і невдалий політик, засновник українського монархізму. Його життя було суцільним рухом проти вітру, пожертвою заради ідеї. Але й ним поживився синій кит української пам’яті. Авторка вкладає розповідь про цього чоловіка в уста молодої жінки, героїні роману, нашої сучасниці, котра досліджує старі газети, щоб віднайти власну ідентичність і доторкнутися до минулого, яке вирізали з її історії, як з кіноплівки.
:::
Что такое время, как не поглощающий всё кит, уравнивающий в бездонном брюхе гениев и неудачников, благородных господ и политических преступников. Сколько человеческих жизней незаурядных украинцев стали заглоченным им планктоном. Их уже невозможно извлечь из забвения, разве что кто-то из живых испытает насущную потребность вспоминать. В этом романе тем самым забытым является Вячеслав Липинский, украинский историк польского происхождения, философ и неудачливый политик, основатель украинского монархизма. Его жизнь была сплошным движением против ветра, жертвованием собой ради идеи. Но только и им поживился синий кит памяти. Автор вкладывает рассказ об этом человеке в уста молодой женщины, героини романа, нашей современницы, исследующей старые газеты, чтобы найти собственную идентичность и прикоснуться к прошлому, которое вырезали из истории, как неудачный эпизод из киноплёнки.