О. Білецький. Творчість Володимира Владка (Аргонавти Всесвіту. 1961)

...Акядемік Риндіи поглянув на годинник і натиснув оранжеву кнопку Струмені диму, звуки ЛЮТОГО шипіння, шо переходило у високий свист, наповнили велику гірську долину. А через кілька секунд астроплан зник за обрієм..

Про незвичайні пригоди сміливців-космоиав-тів. які здійснюють подорож на загадкову планету Венеру. розповідає науково-фантастичний роман Володимир» Владка «Аргонавти Всесвіту». Написаний 25 років тому, твір був улюбленою книгою багатьох поколінь юних читачів. З особлигою цікавістю читається роман нині, коли почалась ера космічних польотів.

Володимир Миколайович Владко народився 26 грудня 1900 року 8 м Ленінграді Писати почав у 20-х роках. В 1930 році видав першу иауково-фантастичну повість «Ідуть робогарі». Відтоді працює майже виключно в жанрі наукової фантастики його івори — повість «Чудесний генератор» та романи «Аргояавти Всесвіту». «Нащадки скіфів» і «Сивий капітан» — відомі широкому колу читачів Радянського Союзу.

Романом «Аргонавти Всесвіту» Дитвндав УРСР починає видання творів В Владка. яке складатиметься з кількох книжок («Нащадки скіфів». «Сивий капітан». «Ідуть рсботарі»), іпо вийдуть в наступні роки.

ТВОРЧІСТЬ ВОЛОДИМИРА ВЛАДКА

«Аргонавт Всесвіту» — не перший науково-фантастичний твір Володимира Миколайович* Владка Першою за часом була повість «Ідуть робота рі> (1930 р.). Та «Аргонавти» — це книга, яка завоювала любов І юних, і дорослих читачів Вийшовши 1935 року, вона витримала кілька видань, була перекладена на російську молу. А поряд я нею йшли у читацьке оередовише теж з чималим успіхом інші оповідання, повісті і романи письменника: «Аероторпеди повертають назад» (1933 р), «Чудесний генератор» (1935 р ). «Дванадцять оповідань» (1936 р>. «Нзшадки схіфіп> (1939 р.). —аж до написаного в 1959 році роману «Сивий капітан»

Володимир Владко посідає значне місце в історії української наукової фантастики Разом з Юрієм Смоли-чем («Прекрасні катастрофи») він увів цей жанр в нашу літературу, л якій до Жовтня не подибуємо жодного такого зразки.

В 1960 році Володимиру Владку минуло 60 років. Тепер, коли ми навчилися рахувати час «світловими роками», шістдесят літ уже не можна вважати порогом, котрий знаменуй початок старості фізичної І духовної. Ні про яку старість не може бути й мопи, якшо говорити про В. Владка. людину, сповнену кипучих наукових

і літературній інтересів, творчих сил і багатобарвних задумів. Ллє як не піде обертом голова, коли згадаєш зміни, що сталися у світі за шістдесят років! Так не змінювався він раніше ч за століття

Ще в кінці XIX віку в царській Росії були дивиною телефон, електричне світло, трамвай. Про можливість повітрянії* сполучень між країнами тільки мріяли, читаючи захоплюючі романи Жюля Берна Все. то міцні увійшло в наш побут.— кіно, телебачення, радіо — було тоді майже казною, ях килим-самоліт та інші дива народної фантастики Герой одного з романів Жоля Берна виграп парі, здійснивши неймовірний на той час задум: вій об''їхав навколо землі за 60 дніві Тепер він міг бн. нікого не вражаючи і чс витрачаючи так багато енергії на подолання різних перешкод, зробити таку подорож за 8 днів.

Ще на початку XX століття відважні мандрівники безуспішно намагалися розкрити таємниці Північного та Південного полюсів Нині иа обох полюсах живуть і провадять ваукові дослідження сміливі радянські люди.

З острахом дивилися люди на зоряне небо, тремтіли при появі нової комети, лякалися незрозумілих їм сонячних затемнень А вже у 80-х роках К. Е Ціазков-ськнй. викладач математики в провіииізльній Калузі, почав розробляти ідею міжпланетних сполучень. Та до Велико? Жовтневої соціалістичної революції до його праць мало хто ставився серйозно. Важко було навіть уявити, шо через кілька десятиріч у космос спершу буде ззкинуто штучний супутник Землі, а потім ракета полетить на Місяць.

Фантазія письменників випереджала досягнення науки і техніки. Автор с Божественної комедії» Дачте здійснив подорож у підземні глибини, а потім піднісся у височінь безмежного неба. Це була, звичайно, справж

нісінька вигадка; скований забобонами католицької релігії. Дайте не міг вийти за межі П вчення Але осі. у XV столітті француз Моїгтень створив проект чогось схожого на сучасний танк, його співвітчизник — Рстиф де ла Бргтоин (XVIII ст.) — виклав принципи авіації та автомобіля.

Це були, безперечно, лише мрії, які не мали під собою реального грунту,— адже XIX вік — вік пари А електрики — ше не настав Велика тру нічия революція підвела під ці мрії міцну основу Після Едгара По. Жюля Берна. К Фламмаріона література збагатилася ше одним жанром, який ми тепер називаємо науковою фантастикою

Критики скаржаться, що науково-фантастичний жанр І досі не має ні історії, ні теорії. Ці скарги не безпідставні. До цього часу в одну «купу» з ярликом «науково-фантастичні твори» звалюють книги, яхі мають лиш* ту спільну ознаку, що в них йдеться про речі, яких кс можна спостерігати на власні очі.

Назріла потреба розібратися у цій «купі». З неї необхідно вилучити, насамперед, різні «небилиці в особах». шо їх особливо полюбляє народна творчість У ху. дожній літературі вони беруть початок приблизно віл давньогрецького письменника Лукіаиа Самосатського (II ст. до и. є ). У його творі «Правдива історія» знаходимо досить точне визначення подібно? літератури: «Я писатиму.—чесио заявив автор,—про те. чого не бачив, ке пережив і ні від кого не чув. до того ж про те. чого не тільки нема* насправді, але й не може бути»

Було б несправедливо вимітати із словесного мистецтва нісенітниці, шо виникли спочатку у фольклорі, ь потім продовжували сяос життя в Лукіаиа. у авторів знаменитого «Мкжхаузена». (А іноді їх з серйозним виглядом пропонує читачеві сучасна буржуазна літера-

тура) Не можна заперечувати потрібиість таких цікавих «луриииь». що викликають сміх у наших дітей. які одержують справжню насолоду і від «Мюихаузеиа». і від «Аліси в країні чудес», і від «Крокодила» К. Чукотського Ллє ш літературні жанри в наш час ми ке «врахуємо до наукової фантастики.

Особливе місце у літературі належить так званим утопіям—романам про ідеальний, з погляду авторів, державний і суспільний лад,— творам, які теж походять з сивої давнини. Найкраще ці думки вислоолеиі в «Утопії» Томаса Мора. в «Новій Атлаитиді» Ф Бекона. а далі в літературі утопічних соціалістів першої половини XIX століття Звичайно, у цих творах можна віднайти 1 «наукові елементи», оскільки більшість з них були наслідком спостережень авторів над сучасним їм суспільним ладом Трапляються в них і елементи технічної фантазії, хоча їй відводиться другорядне місце.

На наших очах відмер ще один суміжний жанр — «авантюрно-географічний роман» — після того, як на карті земної кулі ічикли «білі плями». Неможливі в наш час одннаки Робім іони, відкривачі казкових земель Гумімрн. шукачі »-..*ітики у дусі героїв Купсра. Майн-РІда Поки шо зберігають, на жаль, актуальність романи про боротьбу прої и к-ілотзаторів. але колоніалізму залишилось жити недовго Мине якийсь час — І ш твори сприйматимуться яь історичні Вже тепер вони змушені поступатись місцем оповіданням мандрівників, що передають справжні, а не вигадані враження від не так давно «казкової» Індії, від країн Африки І Південної Америки

Зрозуміло — літературні жанри не відгороджені один від одного непереборною стіною. Вже Жкхль Верн не боявся ввести у деякі свої романи соціально-сатиричне загострення Чимало творів Г. Уелса —ие по суті

оціальні сатири, що мають форму фантастичного роману,—такі його «Перші люди на Місяці». «Машина часу», «Люди — боги»

Подібні памфлетно-фантастичні твори знаходимо і в радянській літературі, хоча мни не типові для науково-фантастичного жанру, а п нашій літературі трапляються порівняно рідко. Згадаємо хіба «Гіперболоїд інженера Гаріна» О Толстого, повісті Л. Лагіма, «Стрибок в ніщо» О. Беляева тощо

Галузь наукової фантастики звузилась, хоче в той же час І розширилась Коли а зарубіжних буржуазних літературах розвивалась і поширювавсь — та вона поширюється І нині — література про світові катастрофи, про загибель цивілізації після майбутньо? війни І таке інше, то увага радянських фантастів зосереджена на міжпланетних подорожах, перетворенні природи, відкритті нових джерел енергії, боротьбі з хворобами І передчасною смертю,— одне слово, на тих проблемах, над якими працюють радянські вчені і які коли не завтра. то післязавтра обов’язково будуть розв’язані.

Радянські люди, заклопотані перш за все благоустроєм людського життя, впепнгпо і ясно дивляться а майбутнє Наші письменники, спадкосмці кращих традицій наукової фантастики дев''ятнадцятого століття, описують майбуткє-мрію як уже здійснене. Навіть Жюль Вери. котрий жив за умов капіталізму, якось сказав «Шо б я не писав, що б я не вигадував — все ас поступатмметься перед дійсністю, оскільки настане час, коли досягнення паухи перевершать силу уяви».

Чсоез багато років, уже не як здогад, а з цілковитою упевненістю, подібну думку вигловив наш письменник В. Владко:

«Сьогодні пе хдяеться фантастикою, сьогодні це скидається на казку. А завтра—наша сьогоднішня фантас-

тика стає вже звичайним явищем, вона вивчена, вона працює на нас...

І знов у лабораторія*, на лапах, у науково-досдід-иицьких станціях, в інститутах і заводах сидять уперті, зосереджені дослідники, люди, що професією своєю обрали перетворення фантастики на дійсність Фантастика. що стала фактом, незаперечливим фактом нашого чудесного життя,—оточує вже нас.

А попереду нові безкінечні обрії, нові неосяжні перспективи. І немає їм меж. немае Ти краю, як немає меж і краю людській допитливості, великому тяжінню людей до пізнання всього існуючого...» («Чудесний генератор»).

Ці слова дуже точно характеризують суть творчості В. Владка, II спрямованість.

Слова «фантазія», «фантастика» можуть вживатися з різними відтінками Іноді ми протиставляємо їх тверезому мисленню, підкреслюючи своє зневажливе ставлення до них епітетами ««ісенітпа фантазія», «безглузда фантастика». Та ше Д. Писарєв говорив, що людина не може жити й діяіи без мрії, хоча ке осі мрії рівноцінні. Є мрії, здатні лише пііпереджаги прирздний хід подій. Воии необхідні для життя 6 праці. «Коли б людина була зовсім позбавлена здатності мріяти таким чином, коли б вона не могла зрідка забігати впергд і споглядати уявою своєю в цільній і закінченій картині те саме творіння, яке тільки шо починає складатися під її руками,— тоді я аж ніяк не можу уявити, яка спонукальна причина змушувала б людину розпочинати і доводити до кінця обширні і втомлюючі роботи в галузі мистецтва, науки і практичного життя... Розлад між мрією I дійсністю не завдас ніякої шкоди, яхто тільки мріюча особа серйозно вірить в свою мрію, уважно вдивляючись в життя, порівнює свої спостереження Із своїми надхмарними замками і взагалі сумлінно працює

над здійсненням своєї фантазії» 1 В. І. Ленін, цитуючи ці слова Д. Писарєва, повністю приєднується до них, вважаючи фантазію надзвичайно цінною здібністю». «Даремно думають,— писав В. І. Леніи,— шо вона потрібна тільки поетові. Це дурний забобоні Навіть у ма тематиці вона потрібна, нввіть відкриття диференціального і інтегрального числень неможливе було б без фантазії. Фантазія е якість найбільшо! цінності...»1

Отже, фантазія буває різиих якостей і має повне право на Існування в мистецтві — та без неї неможлива будь-яка творчість, не кажучи вже про художню Поганий той Історичний роман, який пишеться з відривом од наших днів, з цілковитим відходом у музей старовини. Але чого вартий і твір про сучасність, в якому 1 немає оглядки на минуле) Соціалістичний реалізм, за відомим висловом М. Горького. вимагає, окрім иього. й зображення «третьої дійсності»—дійсності майбутнього. Осі. чому цілком закономірний розквіт иауково-фантастичного жанру саме у нас. ■ мистецтві соціаліс-і тнчиого реалізму.

Ще кілька десятиріч тому наукова фантастика вважалася приналежністю літератури для дітей і підлітків. У багатьох зарубіжних Історіях французької літератури марно шукати щось про Жюля Верне. Інколи, правда, його побіжно згадували... як вульгаризатора природничих і науково-технічних знань. І раптом — як це нерідко трапляться в процесі літературного розвитку — цей * «другорядний науково-фантастичний жанр» виплив на поверхню великої літератури і заявив про свою рівноправність з іншими жанрами, став вимагати від критики суджень «без знижки», викликав жваві суперечки

і В. 1. Лспія. Тют-Л. іімамні 4-те. т. 6. 1948. стор. 450-460

1 В 1. Л«п1и. Твори вяа»»** 4-те. т. Я. 1951. сгор. ЯЗ

навколо своєї теорії. За радянського часу народилися сотні науково-фантастичних творів В українській літературі, де, крім мрій про майбутнє, висловлених у творахТ. Шевченка. П. Мирного та інших, до Жовтая ке було взагалі приавісток нового жанру.— маємо багато десятків оповідань, повістей та романів І. Сенченка. П. Будка. Ю Смолича, С. Скляренка, М Трублвіні. М Дашкіева О. Бердинкв уж інших. Найбільш «класичними» се{(ед'' них йГзнаїіо романи Ю. Смаїича I В. Владка, шо виступив майже одночасно з Ю. Смоли-чем і зосередив свою увагу переважно на цьому жанрі.

Рядовому читачеві не завжди легко ввійти у світ сучасних науково-фантастичних творів Люди старшого покоління, шо набули освіту в гімназіях за царського '' часу, не сильні в галузі технічних і точних наук. Про одного з героїв соціально-фантастичної повісті В, Владка «Ідуть роботар!» ав»ор говорить «Техніка була для -Тима китайською грамотою, але він завжди і з широкі увагою слухав, що розказувала йому з своєї праці Мад-лена». Скажемо одверто: немало серед нас таких, котрим слова кібернетика, магнетрон, синхрофазотрон настільки зрозумілі, як «китайська грамота» Читаючи талановиту книгу І. Єфремова «Туманність Андромели» чн роман польського письменника Станіслава Лема «Астронавти» раз у раз почуваєш себе так, наче читаєш. наприклад, вірші на не досить знайомій іноземній мові — ритм відчуваєш, але обрати наче сховані за туманною завісою Правда. В. Влздко не зловжила* термінологією. а користуючись спеціальними словами, пояснює їх в самому тексті. Та все одио — науково-фантастичні твори — в тому числі й романи В Владка — настійливо вимагають від нас розширення знань. Немас змоги бути всебічним фахівцем, але у вік розщеплення атома, у вік космічних рекет азбуку точних і технічних наук ми повинні мати, як і всяку іншу азбуку. Людину,

шо не читала Пушкіна 1 Шевченка, вважають неосві-чеиою. Але неосвіченою треба вважати й т>- людину, яка не розуміється в радіотехніці чи атомній енергії. Цього вимагає часі Якщо ви не можете читати наукових праць—читайте популярні брошури чи науково-фантастичні романи, зокрема твори В. Владка. які в цікавій формі. Інколи з відтінком гумору розкажуть вам про речі, котрих вам не доводилось бачити

Ось «Аргонавти Всесвіту». Відомо, що на Венеру посилали своїх героїв не тільки письменники дореволюційної епохи, але й письменники нашого часу — російські: О. Беляев. Г. Мартииов. польський письменник Станіслав Лей і. певно, чимало інших. Вчені дотепер ке дійшли згоди в питанні — існує чи не існує на Венері органічне життя. Та читаючи роман В. Владка. чи не гадаємо, на чиєму боці правда: акаягміка В. Фесенко-ва. який негативно відповіла? на пе питання, чи професора М. Козирєва. котрий твердить про наявність кисню і азоту ■''атмосфері планети. Силою свого таланту автор змушус нас повірити в страшних комах І потвор, в іи-Фрарадій і ультразолото..

Хай здасться зовсім неможливим Існування «нащадків скіфів» у підземних порожнявах Донбасу — читач згоджується з цим припущенням, схвильований драматичною історією участі радянських люде£ в битві, шо розгорілася в племені.

Те ж можна сказати і про інші твори В Владка.

Приваблює палке захоплення автора науковими про блемамн. якими він не просто цікавиться, а якими він дійсно живе і якими змушує жити й нас.

Звичайно, у Владка було чимало попередників не лише «у мандрах на Венеру» «Нащадки скіфів» до псино! міри перегукуються з творами В. Обручова «Плутоній» I «Земля Саннікова». з романом Конан Дойда «Загублений світ», не кажучи вже про «Подорож до

центра Землі» Жюля Берна. В тексті повісті «Чудесний генератор» е пряме посилання на «їжу богів» Г Уелса, хоч. до речі, з погляду науковості англійський роман поступається перед твором В Владка. Читаючи книгу «Ідуть роботарі». мимоволі згадуєш «Бунт машин» О. Толстого чи «Рур» Карела Чапека Чи не свідчать иі співставлсиия про мзлооригінальиість творів В. Владка? Аж ніяк. Гете якось рекомендував письменникам братися за опрацювання сюжетів, уже використаних літературою. Вій сам так і вчинив у «Фіусті». Самобутність В. Владка полягає в тому, що всі його сюжетн звернені обличчям до сучасності Про що б він не писав — чи про мандри на інші планети, чи про світову війну («Аероторпеди повертають назад»), чи про роботів, створених капіталістами для боротьби проти робітркчого класу, які несподівано стали знаряддям у руках трудящих («Ідуть робот арі»), чи про індивідуаліста. котрий викликав на герць весь світ експлуататорів. не розуміючи, що тільки разом з трудящими масами вій може одержати перемогу («Сивий капітан»).— всі його твори пройняті глибоким радянським патріотизмом. пафосом віри в силу вільної радянської науки, яка не має Інших інтересів, крім щастя ірудяїцих.

Потрапивши в безодню світового простору, радянські астронавти иі на мить не забувають рідної землі і жадібно ловлять 11 голос по радіо

«Яке це шастя. яка радість слухати далекий голос рідної Радянської Країни! Батьківщино, дорога моя БатьківшнноІ Чи знаєш ти. як ми любимо тебе? Чи знаєш ти. якими міцними, енергійними, такими, що не бояться нічого і нікого, стали мн одразу, шойно почули твій турботливий голос?.. Твій голос — це значип.. шо ми знову разом я тобою, ми не відірвані від тебе, рід-на І Говори, говори ще далі, любий голос Землі! Говори, мн готові слухати без кінияі» («Аргонавти Всесвіту»),

Такі зворушливі слова записує у свій щоденник юна Галина Рижко. Ті ж почуття надихають Ті супутників — мудрого академіка Риндіна. заповзятого Ван Луна, енергійного і иевтомного Вадима Сокола.

Кілька років тому теоретики наукової фантастики твергклн. шо поетика цього жанру виключає можливість створення людських характерів, заглиблення в психологію героїв. Досип., якщо діють «маски», головне — в сюжеті, в пізнавальному матеріалі, але не в дійових особах Був час, коли і В. Владко підтримував таку помилкову думку,—це легко встановити, порівнявши ранню редакцію «Аргонавтів» з пізнішими переробками Згодом письменник засудив теорію «масок» і категорично від не! відмовився І персонажі «Аргонавтів». і герої роману* «Нащадки скіфів» — геолог Іван Семенович, археолог Дмитро Борисович, котрий до того захоплений своєю наукою, що не забуває про неї ■ небезпечні хвилини, і відважні Артем і Ліда в «Сивому капітані»,— все це люди, добре нам відомі з нашої дійсності. хоч вони змальовані в умовах «третьої дійсності» — дійсності завтрашнього дня

В. Владка. як уже було сказано, захоплюють питання технічного прогресу. Та він знає, що техніка — дв''ь січиа зброя. У романі «Аероторпеди повертають назад» яскраво показано сутичку двох технік.

«Одна, шо сподівалася дістати перемогу, базуючись лише на машинах. Якнайменше людей, бо кожна людина може зрадити, може піддатися більшовицькій агітації. Якнайменше людей — якнайбільше певності в машині— таке гасло першої техніки.

І друга техніка, поєднана з живою людиною, сполучена 3 непереборною СНЛОЮ біЙЦІВ. ЯКІ 9НДЛИ. шо вони йдуть дати відсіч лютим ворогам, яких треба знищити, щоб потому повернутись до своїх фабрик І заводів, радгоспів і колгоспів — вільно працювати, будувати.

жити в своїй трудовій країні. Дві техніки — техніка руйнації, техніка нападу будь-що-будь, гола техніка з пригніченою людиною, що їй заздалегідь не довіряють,— і друга техніка свідомих пролетарів, що кожс» з них певно знає шлях трудящого і бійня.

Друга техніка перемогла».

Такі деякі риси творчості Володимира Владка. Вона, поряд з творчістю інших письменииківфаитастів. зміцнює в нас віру в людський розум, а безмежну могутність людини Вона споаиюе нас гордістю за радянських людей, здатних на подвиги в найважчих умовах. Твори письменника вчать нас мріяти, зазирати у майбутнє і сприяти його наближенню. Вони подають нам в доступній формі, без сухого дидактизму І б« перевантаження фактичними даними, цінні пізнавальні відомості, пробуджують у нас бажання працювати над розширення»! свого кругозору.

А який простір для дальшої творчості відкрився перед письменником нині, в час небувалого прогресу науки і техніки! .Мас рацію В. Владко. який в одній газетній статті говорить: <... Проіснувавши тисячоліття, попільно створюючи основи науки І техніки, людство підійшло до початку великої науково-технічної революції. шо неминуче перетворить обличчя землі. Уже сьогодні людина володіє такими технічними засобами, які докорінно змінюють, до невпізнаиості перетворюють наші давні уявлення про час і простір.

Та це лише початок».

Володимир Владко уважно стежить за невтримними семимильними крохами науки і техніки. І можна бути певним, шо письменник створить ше чимало нових книг, не менш захоплюючих, ніж його попередні оповідання, повісті і романи.

Олександр Білецький