Батько української футурології.
105 років тому побачила світ одна з перших (коли не перша) українська політична утопія, а її автор став одним із перших (коли не першим) українським футурологом.
Але спочатку про утопію, а потім про автора. 4 березня 1911 року найбільша тодішня українська газета «Діло», яка виходила у Львові, вмістила на своїх шпальтах текст під назвою «Львів перед сто роками (1911-2011). Спомини Івана Залізняка». Пропонуємо його вашій увазі.
«Львів перед сто роками (1911-2011). Спомини Івана Залізняка».
I.
Пишемо тепер рік 2011. Переведено власне вибори до міської Ради громадської у Львові. Вибрано, як звісно, на 100 радних 75 Українців і 25 Жидів. Ані одного Поляка. З 75 Українців припадає 55 на клюб Українців-Гайдамаків (клюб сей повстав черев сполучення двох давнійших клюбів, національно-демократичного і радикального), дальше 13 на клюб укр. соціалістів, 3 на клюб укр. клерикалів і в кінци 4 «диких» Українців. Жиди в числі 25 признаються вправді усі до народности жидівської, однак за свою розговірну мову подали вони мову українську. Так отже Рада міста Львова зложена є – можна сказати – з самих Українців. Результату сього можна було надіятись. В біжучім році переведено загальну конскрипцію. Виказала вона на 500.000 людности м. Львова 300.000 Українців, 150.000 Жидів, 45.000 Поляків і 5.000 инших народностий. При обов’язуючій тепер системі виборчій, котрою не є забезпечене меншостям заступництво в Раді, оказався природно результат такий, що Українці виключно опанували міську Раду у Львові.
II.
Що вчера було, так легко забуваєтьcя! Цікаво було проте поглянути на час сто літ назад на Львів у році 1911. Я бачив той Львів року 1911 власними очима. Пригадаю собі ще добре тодішні події. Тоді числив я літ 25.
В р. 1911 переведено так само загальну конскрипцію, як тепер. Виказала вона 300.000 людности у Львові. З тих 300.000 було Поляків 150.000, Жидів 100.000, Українців (тоді називали їх офіціально: Русинами) 45.000, инших народностий 5.000. В 1911 р. переведено так caмо вибори до міської Ради у Львові. Вибрано тоді 75 Поляків і 25 Жидів. Не вибрано ані одного Українця. Між Поляками, отже і в цілій Раді, мав більшість клюб вшехпольський, котрий за головне своє завдання уважав не допустити до Ради хоч би одного Українця (тоді Русина). Радні Жиди признавалися всі до народности польської. Так отже в 1911 р. ціла міська Рада у Львові була виключно польська. Через те Львів одержав офіціально і формально характер польського міста.
III.
«Все йде, все минає», – сказав наш Шевченко. Минуло сто літ, а Поляків у Львові так якби не було. Тепер Львів офіціяльно і формально українське місто, яким воно було в часі заложення його українським королем Данилом зглядно його сином, князем Львом. Як могла здійснитись така метаморфоза? Сталося се способом зовсім природним, зовсім простим...
Від проф. Михайла Васьківа