Півстоліття тому, у 1968 році, на фестивалі фантастичних фільмів у Трієсті (Італія) спеціальну відзнаку отримала стрічка “Туманність Андромеди”, знята на кіностудії ім. Довженка режисером Євгеном Шерстобітовим. За десятиліття, що минуло між виходом роману Івана Єфремова (1957 р.) та появою фільму (1967 р.), дуже багато чого змінилося в сприйнятті ідеологічних постулатів та образу “світлого майбутнього”, і це робить фільм знаковим.
Рай на землі?
Мріяти про краще майбутнє властиво; бажання облаштувати світ “розумно” та “безконфліктно” походить від туги за втраченим Раєм. Роман Івана Єфремова показує манливу, віддалену на три-чотири тисячоліття еру, де скасовано нації та впроваджено єдину мову для всієї планети, повернуто ріки та “оптимізовано” кількість населення. Відкрито невичерпні джерела енергії “Ку” та “Ф” (без авторських, бодай найменших пояснень, що воно таке). Одразу помітно, що книгу писав науковець — усім керують не міністерства, а Ради й Академії; є навіть Академія Горя і Радості. Насильства у цьому світі немає — напевно, з тієї причини, що воно вже відбулося: персонажі схожі на роботів, позитивно запрограмованих, але роботів, не людей.
Вроджені вади, які проглядалися у книзі, у фільмі, знятому наприкінці 1960-х київською кіностудією ім. Довженка, далися взнаки. Не змогла врятувати стрічку навіть гра прекрасних акторів, змушених промовляти порожні та шаблонні репліки (Вія Артмане, Микола Крюков, Сергій Столяров); піднесеність усього дійства виглядала неприродною, внаслідок чого нежиттєздатність комуністичної ідеології ставала очевидною...
Край, де знімали про Рай
Тим не менше: прекрасні кримські пейзажі та дивовижна футуристична естетика — ось чим запам'ятовується цей фільм. А також тим, що у ньому відсутнє багато чого з роману Єфремова, натомість можна побачити дещо, чого в книжці не було...
Інопланетні пейзажі знімали в Криму: Ай-Петрі, Алушта, Новий Світ, Капсельська долина (Судак). Для зйомок гори навіть фарбували у червоний колір... А щойно зведені на той час будівлі “Артеку” (табір “Морський” та Центральний стадіон) втілили уявлення про архітектурний стиль світлого майбутнього.
Знято було лише першу частину кінодилогії. Плани зруйнувала несподівана смерть Сергія Столярова, виконавця ролі Дара Вітра — головного персонажа роману. Тому в фільмі не показана лінія Рен Боза, котрий наважився на ризикований експеримент з телепортації; лейтмотивом стрічки стали пригоди зорельота “Тантра” та історія стосунків Нізи Кріт та Ерга Ноора. Юна Ніза, намагаючись врятувати Ерга, сама мало не гине й опиняється в комі. У книзі “Тантра” повертається на Землю, де дива комуністичної медицини рятують дівчину; у фільмі ж — глядач так і лишається в невіданні, що з нею буде.
Рай, що завжди з тобою
Ніза Кріт закохана в суворого, надмірно стриманого зоряного командора Ерга Ноора, і прагне бути завжди поруч з ним. Вона виглядає прибулою з іншого світу, можливо, навіть з минулого — там існують емоції, і Ніза — чи не єдина жива людина у шерензі біороботів. У фільмі з'являється книжечка з віршами Шекспіра, яку Ніза подарувала Ергу Ноору; у романі цього немає. Антикварний томик віршів, подарованих нею коханому чоловікові (у Єфремова цього не було!), — вона ніби принесла цей раритет зі своєї епохи “неідеального” минулого.
І коли Ніза опиняється між життям і смертю, командору пропонують стерти непотрібне почуття... Мовляв, навіщо кохання за відсутності “предмета” почуттів?
Ось що відбувається у книжці: “Ерг Ноор звів брови. Лума Ласві відчула, що говорить надто докладно й довго.
— Я хочу сказати, що медицина має можливість впливати на ті мозкові центри, які керують сильними переживаннями. Я могла б... Розуміння спалахнуло в очах Ерга Ноора і відбилося в короткій посмішці.
— Ви пропонуєте вплинути на мою любов, — швидко спитав він, — і цим звільнити мене від страждання?”
Якщо у Єфремова Ерг Ноор відкидає надану можливість з тією рішучістю та безкомпромісністю командира зорельоту, з якою він звик віддавати накази в екстремальних ситуаціях, то у фільмі Шерстобітова ця сцена опинилася не лише кульмінаційною, вона витягує все. Але це українське кіно: персонаж у виконанні Миколи Крюкова спершу погоджується на лікування від любові, а вже за хвилину зненацька перериває сеанс “терапії”, цитуючи 29-й сонет з подарованого Нізою томика віршів забутого поета “Темних сторіч”:
Любов'ю я живу твоєю осяйною,
І королі не владні наді мною.
Муза
То хто була його, Євгена Шерстобітова, Ніза Кріт?
Вони зустрілися в Києві, у 1963 році, але поєднав їх саме Крим. Режисер приїхав до столиці України знімати фільм “Юнга зі шхуни “Колумб” — за відомою повістю Трублаїні.
На кіностудії (нині це кіностудія ім. Довженка) він зустрів молоду асистентку з унікальним іменем Жема, і запросив їхати з ним до Криму, знімати новий фільм; вона погодилася. Євген Фірсович згадував про це так: “Вона саме закінчила роботу над двома фільмами Параджанова, і дуже хотіла піти у відпустку, а я їй своїм приїздом усі плани зламав. І що мені лишалося робити, щоб загладити провину перед нею? Лише одружитися!”. Попереду було сорок п'ять років спільного життя, діти та онуки, попереду були фільми — і знову та знову Крим, де знімалися “Акваланги на дні”, “Туманність Андромеди”, “Проект “Альфа”...
Крим Шерстобітов дуже любив, і коли у 2008 році він помер, то його прах був розвіяний за заповітом саме в тих місцях, де знімалася “Туманність Андромеди”, — над Чорним морем поблизу Судака.
Фото з відкритих джерел
Підпис до фото:
Ніза Кріт (Т. Волошина) та Ерг Ноор (М. Крюков) — кадр з фільму
Кадр з фільму: Дар Вітер (С. Столяров) на тлі гори Сокіл у Судаку.
***
Полвека назад, в 1968 году, на фестивале фантастических фильмов в Триесте (Италия) специальную награду получила лента "Туманность Андромеды", снятая на киностудии им. Довженко режиссером Евгением Шерстобитов. За десятилетие, прошедшее между выходом романа Ивана Ефремова (1957 г..) И появлением фильма (1967 г.), Очень многое изменилось в восприятии идеологических постулатов и образа "светлого будущего", и это делает фильм знаковым.
Рай на земле?
Мечтать о лучшем будущем свойственно; желание обустроить мир "разумно" и "бесконфликтно" происходит от тоски по утраченному Раем. Роман Ивана Ефремова показывает влекущую, удаленную на три-четыре тысячелетия эру, где отменена нации и внедрен единый язык для всей планеты, возвращено реки и "оптимизирован" население. Открыто неисчерпаемые источники энергии "Ку" и "Ф" (без авторских, ни малейших объяснений, что оно такое). Сразу заметно, что книгу писал ученый — всем управляют не министерства, а Рады и Академии; есть даже Академия Горя и Радости. Насилия в этом мире нет — наверное, по той причине, что оно уже произошло: персонажи похожи на роботов, положительно запрограммированных, но роботов, не людей.
Врожденные пороки, которые просматривались в книге, в фильме, снятом в конце 1960-х киевской киностудией им. Довженко, сказались. Не смогла спасти ленту даже игра прекрасных актеров, вынужденных говорить пустые и шаблонные реплики (Вия Артмане, Николай Крюков, Сергей Столяров) возвышенность всего действа выглядела неестественной, в результате чего нежизнеспособность коммунистической идеологии становилась очевидной ...
Край, где снимали о Рае
Тем не менее: прекрасные крымские пейзажи и удивительная футуристическая эстетика — вот чем запоминается этот фильм. А также тем, что в нем отсутствует многое из романа Ефремова, зато можно увидеть кое-что, чего в книге не было ...
Инопланетные пейзажи снимали в Крыму Ай-Петри, Алушта, Новый Свет, Капсельская долина (Судак). Для съемок горы даже красили в красный цвет ... А только что возведенные в то время здания "Артеке" (лагерь "Морской" и Центральный стадион) воплотили представление об архитектурном стиле светлого будущего.
Снято было только первую часть кинодилогии. Планы разрушила неожиданная смерть Сергея Столярова, исполнителя роли Дара Ветра — главного персонажа романа. Поэтому в фильме не показана линия Рен Боза, который решился на рискованный эксперимент по телепортации; лейтмотивом ленты стали приключения звездолета «Тантра» и история отношений Низы Крит и Эрга Ноора. Юная Низа, пытаясь спасти Эрга, сама чуть не погибает и оказывается в коме. В книге «Тантра» возвращается на Землю, где чудеса коммунистической медицины спасают девушку; в фильме же — зритель так и остается в неведении, что с ней будет.
Рай, который всегда с тобой
Низа Крит влюблена в строгого, чрезмерно сдержанного звездного командора Эрга Ноора, и стремится быть всегда рядом с ним. Она выглядит прибывшей из другого мира, возможно, даже из прошлого — там существуют эмоции, и Низа — не единственная живой человек в шеренге биороботов. В фильме появляется книжечка со стихами Шекспира, которую Низа подарила Эргу Ноору; в романе этого нет. Антикварный томик стихов, подаренных ею любимому мужчине (в Ефремова этого не было!) — она как бы принесла этот раритет со своей эпохи "неидеального" прошлого.
И когда Низа оказывается между жизнью и смертью, командору предлагают стереть ненужное чувство ... Мол, зачем любовь за отсутствия "предмета" чувств?
Вот что происходит в книге: "Эрг Hoop поднял брови. Лума Ласви почувствовала, что говорит слишком подробно и долго.
- Я хочу сказать, что медицина имеет возможность влиять на те мозговые центры, которые управляют сильными переживаниями. Я могла бы ... Понимание вспыхнуло в глазах Эрга Ноора и отразилось в короткой улыбке.
- Вы предлагаете повлиять на мою любовь, — быстро сказал он, — и этим освободить меня от страдания? "
Если в Ефремова Эрг Hoop отвергает предоставленную возможность с той решительностью и бескомпромиссностью командира звездолета, с которой он привык отдавать приказы в экстремальных ситуациях, то в фильме Шерстобитова эта сцена оказалась не только кульминационной, она вытягивает все. Но это украинское кино: персонаж в исполнении Николая Крюкова сначала соглашается на лечение от любви, а уже через минуту неожиданно прерывает сеанс "терапии", цитируя 29-й сонет из подаренного Низой томика стихов забытого поэта "Темных веков":
Любовью я живу твоей лучезарной,
И короли не властны надо мной.
Муза
Так кто была его, Евгения Шерстобитова, Низа Крит?
Они встретились в Киеве, в 1963 году, но соединил их именно Крым. Режиссер приехал в столицу Украины снимать фильм "Юнга со шхуны" Колумб "- по известной повести Трублаини.
На киностудии (ныне это киностудия им. Довженко) он встретил молодую ассистентку с уникальным именем Жема, и пригласил ехать с ним в Крым, снимать новый фильм; она согласилась. Евгений Фирсович вспоминал об этом так: "Она как раз закончила работу над двумя фильмами Параджанова, и очень хотела пойти в отпуск, а я ей своим приездом все планы сломал. И что мне оставалось делать, чтобы загладить вину перед ней? Только жениться! ". Впереди было сорок пять лет совместной жизни, дети и внуки, впереди были фильмы — и снова и снова Крым, где снимались "Акваланги на дне", "Туманность Андромеды", "Проект" Альфа "... Крым Шерстобитов очень любил, и когда в 2008 году он умер, то его прах был развеян по завещанию именно в тех местах, где снималась "Туманность Андромеды", — над Черным морем вблизи Судака.
Подпись к фото: Низа Крит (Т. Волошина) и Эрг Ноор (М. Крюков) — кадр из фильму
Кадр из фильма: Дар Ветер (С. Столяров) на фоне горы Сокол в Судаке.
