Здається, що у вихідних відомостях 1971р. виправлено на 1974 р.
З 1971 р. до 1987 р. в Україні не вийшло жодної книжки Олеся Бердника.
У 1990 р. майже те саме, окрім нового слова «атман» (душа).
Юрій Ячейкін АНТОЛОГІЯ ДТ
Пародії-жарти
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
«Антологія ДТ» — не детектив, хоч і несе в собі елементи криміналу.
Адже автор її поклав собі без дозволу на те господарів проникнути до творчих лабораторій письменників, що пишуть для дітей усякого шкільного і дошкільного віку, викрасти їхні творчі знахідки, поцупити секрети майстерності і технологію мистецьких конструкцій. А це вже вельми нагадує безпардонну диверсію! Отож, аби не бути звинуваченими у цьому безсумнівному злочині, а також не порушити загальновизнаних норм співіснування, автор вирішив нарешті реалізувати ідею загального роззброєння — викласти в пародіях і свої власні лабораторні таємниці.
Пам'ятайте: все це зроблено в ім'я щастя дітей. Адже діти — це наше і ваше майбутнє!
НАЙДОСКОНАЛІШИЙ АГРЕГАТ
Фантастичне оповідання М. Дашкієва
Повертаючись з риболовлі, я ніс додому щось з півтора кіло добірних карасів, які щойно купив у спеціалізованому магазині «Жива риба».
— Здоровенькі були! — привітав мене професор Платон Сократенко.— Чи не поділитеся рибкою!
— А чого ж! — я хитро примружився.— Охоче поділюсь, якщо ви поділитеся новинами в галузі науки і техніки.
— Про що ж вам розповісти! — заклопотано мовив професор.— Ейнштейна вже спростовано, теорію Діррака відхилено, Нільса Бора зведено до рангу Ісаака Ньютона, фундатора так званої небесної механіки. Знову ж таки: час і простір поєднано, молодість і старість роз'єднано, а новітні нуль-функції математичних парадоксів оксі-гідрохлоридів пояснили взаємозв'язок тетрафеноксиметилових явищ на поверхні Юпітера з особливостями гіпер-простору в Метагалактиці. Стривайте! А чи розповідав я вам, як
ВЕСЕЛІ СТОРІНКИ 207
з дружньою і некорисливою допомогою землян напівдикі ногоголові істоти в сузір'ї Мегаальфаомега перетворилися на розумних головоногих гуманоїдів!
— Гм... Певною мірою, так.
— Гм...— зажурився професор Платон Сократенко.— Кг-гм...
— Кхм,— підтримав наукову бесіду я.— М-да...
— Ось що,— нарешті запропонував професор,— ходімте до мене в Інститут експериментальної енергетики. Я вам продемонструю найдосконаліший агрегат накопичення електроструму з повітря, який, до речі, є породженням живої матерії.
Оце відкриття!
Поки ми блукали довгими коридорами науково-дослідного закладу, я гарячково обмірковував сенсаційне повідомлення. З оцими вченими завжди самий клопіт: щось вигадають, а ти потім спробуй про це просто і дохідливо написати... Так, що не кажіть, а це зробити не легше, аніж витиснути бодай краплину води із зіпсованого крана. Я не встиг домислити до кінця усю складність ситуації, як професор Платон Сократенко відхилив двері якоїсь кімнати, вікна у котрій були щільно затулені чорним папером, і врочисто мовив:
— Прошу! Ось він, той славетний агрегат!
Я закліпав очима. Мені здалося, що Сократенко безцеремонно глузує з мене, бо в кімнаті нічого не було, окрім... кота. Так, кота! Звичайнісінького кота, який одразу почав голосно муркотіти і тертися біля наших ніг.
— Оце він! — зареготав я, аби приховати власну розгубленість.— Даруйте, професоре, але...
— Але ця істота, — зупинив мене він,— конденсує електрику з повітря. Ось дивіться,— одною рукою він почав погладжувати кота, а другою вимкнув світло. У цілковитій темряві з котячого хутра поміж пальцями професора побігли рухливі блакитні іскорки. Котове хутро потріскувало з характерним звуком електророзрядів. У повітрі запахло свіжим озоном. Я все це бачив на власні очі!
Професор знову ввімкнув світло.
— Уявляєте перспективи! — мовив він,— Коли люди оволодіють дивовижною енергоздатністю котів, зникне потреба в атомних та гідроелектростанціях! Настане час, коли природа остаточно відкриє людству свої таємниці. Уявляєте! — перепитав він з доброю усмішкою.— Зникнуть на річках греблі, і риба вільно попливе з морів та океанів у наші водоймища.
Я зрозумів його натяк і мовчки поклав перед найдосконалішим агрегатом весь оберемок карасів. Людина здатна на все!
МАРА
Феерія кохання
Вільний переказ за О. БЕРДНИКОМ
Світило променисте! Що ж це діється в ім’я твоє! Навіщо допускаєш такі страхіття? Чому терпиш мару на грудях землі! Людино! Коли очі й слух твої говоритимуть тобі очевидне, не вір їм, бо очевидність — то мати обману
й мари.
Юнак заплющив очі, похитав головою. Що з ним? Мара...
Юнак схопив пляшку. З шийки у горло забулькали сонячні промені. Це надало йому Нових Сил. Він одігнав страшним зусиллям волі мару почуття, стрепенувся.
— Мара-кара! Мара-кара! Духи підземних надрі Вибирайтеся з лон своїх! Мара-кара. Мара-кара!
Вона розплющила повіки, посміхнулася, потяглася й собі за сонцедаром.
— Це вони одривають людей від справжнього життя, закликаючи їх до пошуків мари, яку назвали істиною.
— А істина... Істина — мара. Слово, га яким нема нічого... Ми — Діти Сонця. Дітям під силу все! Тільки Людина з її Розумом вміє всотувати Сонячні Промені. Нічні хижаки чують до них відразу...
— Безумство й мара!
807
— Люди не знають Істини, бо схиляються перед марою розкоші. Зречемося речей!
— А тіло? Мара... Ти бачиш, яке воно нікчемне, як легко його знищити.
— То обман. То мара Розуму, який не бачить Глибин Буття.
— А може, в Любові Істина?
— Ма... ма...— белькотів він, дригаючи ногами.
Мара не зникла.
Дівчина-квітка поринула у марення.
— Що таке майя?
— Ілюзія, мара. Дуже глибоке поняття. Не привид, не галюцинація... а, як би тобі сказати... щось таке...
— А що ж тоді не майя?
— Східна філософія вважає, що все в фізичному світі — майя... Світ форм нереальний. Не майя лише одне — наш Безсмертний дух, Атман. Щось не таке...
— Мара злетіла... Дякую тобі за щастя зустрічі, коханий...
— Я мчав за марою... Я шукав у далеких краях, а відшукав — у сонячних променях... Дар Сонця надихає!
— Навколо мара, сон...
— Сон — мара. Треба жити понад привидами, слухати голос Світила. Чуєш?
— Чую, коханий. Помовч... Доковтуй промені!
їм співав з усіх сфер стихій хорали хор елементів:
— Мара-кара, Мара-капа, Мара-фон, Мара-бу, Мараскін, Мара-хуана...
СПЛЯЧА КРАСУНЯ науково-фантастична казка для дітей, але дорослих
Джанні РОДАРІ
Питаєте, чи пам’ятаю я, як прокинулася Спляча Красуня? Ще б пак! Пречудово пам’ятаю.
Пригадую, висаджує двері до мого апартамента дивоглядний Товстун Пацці і волає:
— Він повертається! Вона чекає! Людство хвилюється! Товстун Пацці завжди щось висаджує, трощить або
ламає. Він має таку неймовірну вагу, що коли під нього підкласти пудову гирю, виймеш добре відштамповану сковорідку.
— Хто повертається? — запитав я.
НА ВОЛОСИНУ ВІД ПЛАГІАТУ
З нових пригод капітана Небрехи, записаних Ю. Ячейкіним
— Мій юний, вусатий друже,— мовив уславлений капітан далекого міжзоряного плавання Небреха, звикло отруюючи мене тютюновим димом, який виводив з ладу навіть необережних роботів,— якби ви забарилися з «Антологією ДТ» ще на день, я б нині не мав честі прочитати її за вашим підписом.
Я мало не впав, але негайно підвівся.
— Як так!! — здивовано запитав я.
Я розгублено закліпав очима, вражений залізною логікою капітана.
— Ч\тож! — недбало докинув Небреха.— А могло статися ще гірше: усі ці ваші оповідки могли б написати самі пародійовані автори і з успіхом надрукуватися. І тоді вам лишилося б не що інше (б-р-р-р! аж моторошно про це казати!), як вдатися до плагіату! Жах!!!
— Неймовірно!
— Але факт! — твердо мовив Небреха.— Я за своє космічне життя ще й не такий друк бачив!
Авжеж, міжзоряний вовк, як і завше, мав цілковиту рацію. Геній його передбачив усе!
ВЕСЕЛІ СТОРІНКИ 213
Увечері про цей дивовижний випадок я розповів своїм друзям, що •прийшли до мене смакувати антиречовину.
— Вже скоро, дуже скоро я подарую вам і своїм численним шанувальникам нову геніальну книжку пригод капітана Небрехи!
Барон Мюнхгаузен, капітан Врунгель, зоряний мандрівник Йон Тихий розчулено слухали мене...
А я малював перед ними грандіозну картину своїх самобутніх творчих планів, таких же самобутніх, як знаменитий старий рипучий протез мого ■безсмертного Небрехи...
Весняні обрії. К. Веселка. 1971. Ю. Ячейкін. Антологія ДТ. (Пародії-жарти). Переднє слово...206. Найдосконаліший агрегат (фант.оповідання М. Дашкієва) 206-207. Подорож до кімнати казок (розділ з казки В. Нестайка «Пригоди Буркотино») 208-209. Крокодилятко, що любило попоїсти (філософська казка Ю. Ярмиша для дітей, але дорослих) 209-210. У нашому кутку (відомий уривок з невідомого твору В. Кави) 210-211 Мара (феєрія кохання) /вільний переказ за О. Бердником/ 211-212. На волосину від плагіату (з нових пригод капітана Небрехи, записаних Ю. Ячейкіним) 212-213.
ЗМІСТ
ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ДІТЕЙ І СУЧАСНІСТЬ
Богдан Чалий. Міжнародна зустріч у Веймарі..........З
Людмила Полушкіна. Правдивість неймовірного .... 19
Пилип Гаврилов. Дмитро Білоус — дітям.......41
Іван Заєць. Посій характер — пожнеш долю......48
Юрій Ярмииі. Про Барвінка, улюбленця наших малят . . 76
Всеволод Неділько. Удосконалення паротяга — чи атомовоз? 88
СЛОВО НАШИМ ПОБРАТИМАМ
Янка Бриль. Дивлячись у чисті очі..........114
Карен Симонян. Виховувати мистецтвом — це мистецтво . 122
ЛІТЕРАТУРНІ ПОРТРЕТИ І РОЗВІДКИ
Михайло Пазяк. Український фольклор у творах для малечі 130
Тетяна Буженко. Іван Франко і дитяча література . . . 148
Борис Крижанівський. Писано для малюнків.....162
ЧИТАЧ І ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА
Олександр Єфімов. Повість про справжнього школяра . 181 ТРИБУНА «ВЕСНЯНИХ ОБРИВ»
Юрій Ячейкін. «Український Носов» чи Нестайко? . . . 194 ВЕСЕЛІ СТОРІНКИ
Андрій М'ястківський. Запрошення. Все чемодани, чемодани.
Поезія скорила. Віршики-воркотики.......203
Юрій Ячейкін. Антологія ДТ. Найдосконаліший агрегат. Подорож до кімнати казок. Крокодилятко, що любило попоїсти. У нашому кутку. Мара. На волосину від плагіату .................... 206
З кошика редактора...............214
ВЕСЕЛІ СТОРІНКИ 211
КИЇВ
ВИДАВНИЦТВО цк лксму «молодь»
веСняш Обрії
Художнє оформлення М. Д А X Н А
Малюнки на першій та чзтвертій сторінці обкладинки А. Базилевича
ВЕСЕННИЕ ГОРИЗОНТИ Литературно-критический альманах
(На украинском язьіке)
Редактор Г. Т. Ткаченко. Художній редактор €. О. З в є з д о в. Технічний редактор Ф. Н. Резник, Коректори Г. В. Книш, Р. М. Зарембоз-ська. Здано на виробництво 6. VII. 1974 р. Підписано до друку 23. ІХ. 1974 р. Формат 60Х84>/іб. Папір № 1. Фіз. друк. арк. 13,5. Обл.-вид. арк. 12,89. Умовн. друк, арк. 12,56. БФ 24413. Тираж 12 000. Зам. 815. Ціна 57 коп. Видавництво «Веселка», КиТв, Басейна, 1.
Друкоофсегна фабрика «Атлас» Комітету по пресі при Раді Міністрів УРСР, Львів, Зелена, 20.