Фільм «Суддя Рейтан» (1929; інші назви «Суддя Рейтанеску», «Двійник») об’єднав митців-авангардистів із різних мистецьких угруповань.
У оформленні обкладинки використано фрагмент афіші Михайла Длугача до фільму «Суддя Рейтан» (1929).
ФАВСТ ЛОПАТИНСЬКИЙ
(Силуети українських режисерів)
Енерґійне обличчя, вперта борозна поміж бровами: вольові риси губ...
На здійманні ніколи не буває схвильованим, нервовим. Звичайно, і хвилюється, і нервується, але ховає це в собі, бо знає: нервовість, хвилювання режисера передасться на усю групу і пошкодить роботі.
— Підготувались?
З шипінням спалахнуло яскраве біле світло юпітерів.
І ще раз звіряє карту, де занотовано зміст кадру:
— Здіймання!
Рівне тріскотіння апарату.
— Виключити!..
Гасне світло. Дальша картка — дальший кадр.
Спокій та розміреність. Розміреність добре складеного точного механізму.
В павільйон увіходить екскурсія. Керівник пояснює:
— Група режисера Фавста Лопатинськаго...
***
Прийшов до кіна з театру, з «Березолю».
Перша самостійна робота в кіні — «Синій пакет». У ній є ще багато учнівського, як каже сам Лопатинський, «плівка ще не слухалась режисера», але й тут уже намічалась характерна для Лопатинського чіткість, зваженість, вивіреність у роботі.
Структура, мислення — природженого математика. Коли б не був режисером, конче був би якимсь конструктором, винахідником. Бажання конструювати проривається і в кіні.
***
«Бурлачка» («Василина») за Нечуєм-Левицьким.
Досить заялозену тему про селянську дівчину, що її переслідує пан, подав Лопатинський по-новому, свіжо... Відмовився показуватл панські покої, панське життя, що так люблять наші кінематографісти, а замість цього вибрав теплий, поглиблений вияв трагедії селянської дівчини за поміщицько-кріпацького ладу.
***
Коротке повернення до театру. Але якось сказав: «Хто спробував роботу в кіні, не задовольниться театральною роботою. Кіно — це велике, розвинене виробництво, театр — кустарна майстерня».
І ось знову Одеса, знову кіно-фабрика.
Реабілітація скомпрометованого «детективного жанру». Картина «Суддя Рейтанеску» з життя румунського підпілля. Фільм щойно закінчено. Режисерська кімната щойно звільнилася від жмутів «плівки, що не ввійшла в картину»
Є всі підстави вважати, що ця реабілітація вдалася Лопатинському цілком.
А. Ш.
(журнал «Шквал», 1929, № 35)
Сценарій фільму «Суддя Рейтан» написав Михайло Паньків (?–1938), член угруповання «Авангард», діяч Комуністичної партії Західної України, автор збірок оповідань «Бунт протезів» (1930), «Діти терору» (1931), «Дні штурму» (1934), роману «Суддя Рейтан» (1931) :
Є підстави вважати що він (проходив разом з режисером Фавстом Лопатинським по справі СВУ ), з іншого архіву («розстріляного відродження» української літератури 1920-1930х рр.), одна й та ж особистість з Михайлом Паньковом (1893-1934), партійним діячем ( навчався на юрфаці Львівського університету; належав до УСДРП (незалежних лівих), які в серпні 1919 р. об»єдналися з боротьбистами, утворивши УКП(б)
http://history.org.ua/JournALL/journal/1991/3/2.pdf
Фільм за його сценарієм зняв Фавст Лопатинський (1899–1937) — колишній актор Молодого театру, актор і режисер Мистецького об’єднання «Березіль», один із підписантів декларації Жовтневого блоку мистецтв 1923 року між футуристами і березільцями, учасник «Нової генерації».
Художник фільму — Майя (Міліца, Міліція) Симашкевич (1900–1976). Учениця Вадима Меллера, художниця театру й кіно, протягом 1920-х років працювала в театрі «Березіль», згодом на Одеській кінофабриці (1929–1935) і Київській кінофабриці (1935–1941).
Обкладинку для видання роману 1931 року зробив Василь Єрмілов (1894–1968), член угруповання «Авангард», видатний маляр і графік українського авангарду.
«Суддя Рейтан» — історія втечі румунського революціонера-підпільника, яку засудили до смертної кари, з катівень сігуранци — румунської таємної поліції. Революціонер Том дуже схожий на суддю Рейтана, на їхній схожості і будується сюжет фільму.
«у цьому, останньому фільмі Фавста Лопатинського йдеться про в»їдливого суддю, подібного як дві краплі води на революціонера, якого він засудив до смертної кари. Засудженому щастить утекти, викравши суддю й кинувши його в камеру» (Любомир Госейко. Історія українського кінематографа)
Фільм не зберігся.
На фото: постер і кадри з фільму «Суддя Рейтан» (1929). Режисер Фавст Лопатинський (1929). Кіностудія ВУФКУ (Одеса)
Михайло Паньків. Суддя Рейтан: Роман. — Х.: ДВОУ, Література і мистецтво, 1931. — 408 с.
Обкладинка й оформлення Василя Єрмілова.
#футуризм100
товариство «100 років українському футуризму / Centennial of Ukrainian Futurism»
фантастичний елемент у пригодницькому романі за свідченням авторів літературознавчих книжок з УФ В. Положія «Подорож без кінця» 1986 та З. Голубєвої «Український радянський роман 20-х рр.» 1967
Прошу прощения: по свидетельству ведущего украинского литературоведа современности Ярыны Цымбал этот фильм (как и книга) — чисто реалистический, с элементом приключений
цитировать
свернуть ветку
