цитата Dimetrium

Время публикации в данном случае — самое интересное.

цитата Karavaev

Все-таки 1961 год -это еще не время массового интереса к фантастике. Все только начиналось ещё

цитата С.Соболев

Без понятия, надо ж сам журнал смотреть, а не выписки.

цитата

Шановний пане редакторе!

Пропоную Вашій увазі спогад з історії створення українського перекладу „Хрещеного батька” Маріо П’юзо.

Перебування впливового українського письменника і члена редколегії журналу „Всесвіт” Павла Загребельного в Нью-Йорку мало для мене і Віктора Батюка (співавтор перекладу „Хрещеного батька” Маріо П’юзо, надрукованого у „Всесвіті” у 1973-74 рр. – ред.) цікаві наслідки, які при-несли нам певну славу і мало не позбавили праці в Міністерстві закор-донних справ УРСР. На той час у США надзвичайного розголосу набув гостросюжетний пригодницький роман Маріо П’юзо «Хрещений батько». Він нам сподобався. Тому запропонували Павлу Архиповичу опублікувати його у нашому перекладі в українському журналі іноземної літератури «Всесвіт», який був органом Спілки письменників України. Звичайно ж, дали анотацію твору й окремо зазначили, що в ньому на тлі боротьби мафіозних кланів Нью-Йорка талановито відображається зрощення зло-чинного і ділового світу США, проникнення мафії у всі сфери суспільного життя країни. Керівник Спілки перехопився нашою ідеєю і дав згоду на публікацію. Правда, перед цим попросив перекласти по одному розділу для оцінки нашої майстерності як перекладачів. Ми це здійснили, і наш переклад був схвалений.

Віктор сам уклав договір з журналом, узяв відпустку і в Будинку творчості письменників в Ірпені за один місяць допереклав роман. Я на нього не ображався, бо основні переговори з головним редактором Дмит-ром Павличком і його заступником Олегом Микитенком провів саме він. І ось у «Всесвіті» роман був опублікований у дещо скороченому варіанті. Твір був зустрінутий з таким інтересом, що журнал розхоплювали, і я навіть не встиг купити номер з останньою частиною перекладу. Не забарилася й офіційна реакція. Відомий твердою партійною позицією у рядах літераторів – письменник Олександр Полторацький (головний редактор „Всесвіту” у 1958 – 70 рр. – ред.), врізав по нашому перекладу розгром-ною статтею в органі ЦК КПУ газеті «Радянська Україна». Основні його звинувачення зводилися до того, що тим перекладом ми всіляко сприяли пропаганді буржуазного способу життя і розхвалювали організовану злочинність. Так що процвітання цього суспільного лиха у нашій країні започаткували саме ми, хоча про це зараз ніхто й не здогадується.

Зіщулившись, ми чекали на реакцію нашого керівництва. Її чомусь не було. А між тим до мене у відділ преси якось зайшов Батюк, а за ним і Геннадій Удовенко, тоді начальник Відділу міжнародних економічних організацій МЗС УРСР.

– Ну що, хлопці, сухарів уже насушили? – запитав він із задоволеною посмішкою, ніби влучно пожартувавши. Ми пригнічено мовчали й очікували неприємностей. Адже такі звинувачення у вищому партійному органі мали потягнути за собою далекосяжні й негативні для нас наслідки, включаючи й звільнення з роботи. Залишилося лише чекати на них. Я вважав справою честі постраждати разом з Віктором за поширення талановитого твору. Разом з тим мене огортав сум через те, що я переклав і заробив дещицю, а відповідати випадало повною мірою.

А між тим переклад набрав такого розголосу, що «Хрещеного батька» читали Перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест і Голова ради міністрів УРСР Володимир Щербицький. Якось при зустрічі Шелест запитав Щер-бицького про його думку щодо роману. – Роман мені подобається. Він глибоко розвінчує вади буржуазного суспільства, зокрема корупцію і зростання політиків з мафією. – І я так гадаю, – погодився з ним Шелест і тут же за-телефонував Дмитрові Павличку, запитуючи, коли буде опублікована остання частина твору. Той відповів, що всього лиш десять днів тому була опублікована передостання.

– Давайте не тягніть і негайно публікуйте закінчення!

Роман опублікували наприкінці того ж місяця, що й передостанню частину, хоча дату випуску проставили наступним місяцем (№1 за 1973 р. – ред.). Оскільки Загребельний був у дружніх стосунках зі Щербицьким, той передав йому свою розмову з Шелестом. А вже потім Павло Архипович заспокоїв і нас, що все буде гаразд. І справді, невдовзі у газеті «Літературна Україна» з’явилася похвальна стаття роману і його українському перекладу критика Маргарити Малиновської. Так ми були врятовані.

І все-таки роман згадали ще раз гучним і злим словом значно пізніше. Зовсім нещодавно я натрапив у 1–2 номерах «Всесвіту» за 2011 р. на мате-ріали під заголовком «КГБ» проти «Всесвіту», у яких було надруковано «Специальное сообщение» начальника відділу цього управління на ім’я Першого секретаря ЦК КПУ Щербицько­го В. В. від 8.8. 1975 р. По суті це був донос на головного редактора журналу Дмитра Павличка та деяких інших його співробітників. У ньому, зокрема, зазначалося, що «негативну реакцію у деяких читачів може викликати роман М. П”юзо «Хрещений батько». На думку одного зі спеціалістів у сфері зарубіжної літератури, автор роману, розповідаючи про дикі звірства мафії, всіляко ідеалізує главу гангстерського роду – Дона Карлеоне. У його зображенні Карлеоне – не лише убивця, садист, але і благородна людина, «лицар без страху і догани», завжди допомагає обездоленим, ображеним і саме тому користується величезним авторитетом серед бідняків. Ідеї роману спрямовані на виховання підростаючого покоління в дусі гангстеризму».

Отже тодішньому хороброму редакторові журналу «Всесвіт» Дмитрові Павличку разом з низкою тяжких звинувачень поставили за вину і публікацію перекладу «Хрещеного батька». Варто відзначити і те, що донос КГБ було написано російською мовою, що знаменувало впроваджений гауляйтером України Щербицьким перехід на російську мову ділового листування між республіканськими відомствами. При Петрові Шелесті це листування велося українською мовою. У згаданій цьогорічній публікації розповідається про наслідки доносу для його головного редактора та інших співробітників. Щодо мене і Віктора Батюка, то нас ніхто не зачепив. Чи не було це наслідком того, що Щербицький свого часу дав високу оцінку роману?

Щиро Ваш

Олександр Овсюк (м.Женева, Швейцарія)
------------------------------------------------------ -----------
Олександр Михайлович Овсюк (17 серпня 1939, Красний Луч) – відомий перекладач, публіцист і літератор, у минулому дипломат МЗС України. Після виходу у відставку оселився у Швейцарії.
Ві́ктор Гаври́лович Батю́к (1939 — 1996) — український дипломат і перекладач. Надзвичайний і Повноважний Посол України.

цитата Karavaev

Потому как услышал я, будто в Москве продавался он в книжных магазинах, что вообще довольно странно. Может кто прокомментировать?

цитата arnoldsco

Подписки не было даже для подписчиков "Вокруг-света"

цитата karaby

Ни про Коротича, ни про генерала ни слова.

цитата монтажник 21

Вот тут я сильно поспорю — наша семья выписывала его с 1975-го по 1988 год включительно (потом, видимо, началась борьба с привилегиями:-D). Доставлял почтальон. Подписка на "Искатель" была, но — для избранных — не по каталогу. Могу уточнить у отца — если он, конечно, помнит, а домашний адрес, надписанный карандашом на обороте — могу продемонстрировать:-)

цитата Dimetrium

Видимо, даже было дано указание не портить журнал чернилами

цитата монтажник 21

Вообще, да — посмотрел — журнал подписан на обороте ручкой, а "Искатель" карандашом. Конспирология, блин!..

цитата йети

Например, мой тесть, танкист-ветеран ВОВ

цитата монтажник 21

Вот тут я сильно поспорю — наша семья выписывала его с 1975-го по 1988 год включительно

цитата nightowl

не припомню ни одного человека, который бы рассказывал, что "Искатель" покупал (в свободной продаже)...

цитата nightowl

Вообще-то, честно говоря, не припомню ни одного человека, который бы рассказывал, что "Искатель" покупал (в свободной продаже)