| Статья написана 30 декабря 2020 г. 19:27 |
Перша українська книжка про космічний політ у жанрі НФ
Повесть «Страна голубых орхидей» (Країна блакитних орхідей) о первой экспедиции землян на планету Марс. В ней немало научных догадок, прогнозов, предвидений и она стала первым в украинской литературе произведением с описание космического полета. Интересно, что в повести действие происходит в Европе начала ХХI века, где образовались многочисленные независимые государства многие нации, в том числе и Украина. Она стала президентско-парламентской державой с высокоразвитой наукой и техникой, в том числе и космической. Во главе ее стоит гетман, но управление страной осуществляет парламент – Верховный Совет (Верховна Рада). Многое в повести имеет пророческий характер. Начиная с самого самообразования Украины и кончая такими деталями, как гривна в качестве национальной валюты и Трезубец в качестве герба. В отношении технического потенциала страны, автор не сомневается и показывает читателю современное телевидение (в годы написания повести оно только лишь начинало развиваться, а на ее страницах уже фигурирует термин «телевизор»). Автомобилестроение представлено заводом-гигантом в Кременчуге, где в реальности, как мы знаем, автомобильный завод был построен только в 1950-х годах. Эта повесть, над которой автор работал несколько последних лет, увидела свет в 1932 году в львовском издательстве «Новое время» («Новий час») * Країна блакитних орхідей: Повість: [В 2 частинах]. – Львів: Видавництво Спілки «Новий час», 1932. – 160 с. – (Бібліотека «Нового Часу»; число 35) Частина 1. Поворот – с.3-77 Частина 2. В країні блакитних орхідей – с.79-158 Країна блакитних орхідей: Повість. – Стрій: ТзОВ «Укрпол», 2006. – 160 с. 1 000 прим. *** Країна блакитних орхідей: Повість. – Косів, 2001 /репринт/ Тут хочу торкнутися лише одного твору вчителя-письменника – повісті “Країна блакитних орхідей” і лише одного аспекту її, а саме – уявлення автора про майбутнє України. Нам, затривоженим долею молодої держави, ця тема близька й дорога. Вийшла у світ повість “Країна блакитних орхідей” у 1932р. у львівському видавництві “Новий час”. Отже, працював автор над нею десь у 1929-1930 роках. Що то за часи були? Післяверсальська Європа, здавалося, утвердилась надовго. У ній знайшли своє державне існування майже всі народи. За невеликим винятком. Приміром, не існувало держави Україна… … І от саме тоді провінційний, мало ким знаний учитель пише фантастичну повість. Вона дуже відрізнялася від творів Жуля Верна чи Герберта Велса. Тих цікавили фантазії на тему майбутнього науки, техніки. М.Капія боліло інше: майбутнє його Батьківщини, офіційно не існуючої на карті Європи, народу, позбавленого природного права на існування. Якою ж постає візія України початку XXI століття в повісті “Країна блакитних орхідей”? Насамперед, всупереч поширеним тоді теоріям про зникнення в майбутньому націй (а це твердили і комуністи, і космополіти), автор був твердо переконаний, що українська, як і інші нації, існуватиме “всупереч всім теоріям, голошеним фанатиками перед віками, і намаганням…, які коштували море людської крові та сліз…”. Не сумнівався письменник і в зовсім на той час фантастичній речі: що в ХХІ столітті існуватиме незалежна, самостійна, соборна Україна. І не якась екзотична, варенично-шароварницька, а держава з високорозвиненою наукою і технікою, держава космічна. Україна в повісті М.Капія постає як спадкоємниця історії, її гербом є Тризуб Володимира, вона шанує імена І.Мазепи, Д.Многогрішного, С.Петлюри та інших видатних діячів минулого. Це демократична держава, на чолі якої стоїть гетьман, але яка має й парлямент – Верховну Раду (до речі, цей останній термін з’явився в політичному житті совєтської України аж у 1936 році!). Отже, це держава президентсько-парляментського типу. Має вона тверду валюту – гривню. В Україні ХХІ століття – самостійна Церква, яку очолює Патріярх. Україна користується повагою серед інших держав, у Києві – десятки іноземних посольств. Серед них побіжно автор згадує й посольство Південної Африки – держави, яка виникла лише в 1993 році, а в час написання повісти була колонією, про самостійність якої ніхто й не думав ставити питання. Вражають науково-технічні здогадки М. Капія. Як про звичну річ пише про телебачення. У кінці 20-х років і слова такого майже ніхто не чув, воно було відоме лише вузькому колу фахівців. Першу в світі телепередачу здійснено в Англії в 1925 р. А в СССР це сталося щойно в 1931 р. Можемо лише дивуватись, звідки про ідею телебачення – і сам термін “телевізор” – дізнався автор, вчитель-філолог, який жив і працював у місцевостях, де й звичайний детекторний радіоприймач зі слухавками був дивом. В усякому разі це свідчення широти інтересів справжнього педагога — творця, а не ремісника. Або така деталь. Письменник говорить про автомобілі марки “Чумак”, які випускаються на автозаводі у м. Кременчуці. Справді, в цьому місті побудовано автозавод – через 25 років після появи “Країни блакитних орхідей”… У повісті наша країна постає космічною державою, що співпрацює зі США, Англією, Німеччиною, бере участь у програмі польотів до інших планет у глибини Космосу. Таких прикладів можна б наводити більше. Коли роздумуєш над цим незвичним феноменом, запитуєш: що дало можливість скромному вчителеві піднятися до такої висоти провісництва, аналогів якому не знаходимо в нашій літературі? Відповідь є у тексті повісті М.Капія. Ось ті слова: “…є щось для людського роду спільного, що огортає всі раси й племена, всі епохи минулі й будучі зв’язує з собою, що віки цілі триває вже й триватиме, поки битимуться людські серця в грудях, – а цим є любов до батьківщини!.. Це та безсмертна іскорка, що її вложив Творець у людську душу… Любов до батьківщини, любов до свого, до рідного…”. Ця безсмертна іскра любові до України палала в серці Мирослава Капія. Вона надихнула його вірою в добре майбутнє Батьківщини. Запалюймо її у собі і в серцях молоді ми – вчителі вільної України, провіщеної нашим предтечею, нашим старшим колегою. Будьмо гідними таких попередників! Повість “Країна блакитних орхідей” перевидано в Косові у 2001році невеликим накладом, але все ж таким способом врятована від повного забуття. Ця повість – перший в українській літературі опис космічного польоту, – так вважає американський вчений Волтер Смирнів у “Journal of Ukrainian Studies” (2002, № 1-2). У Косові мешкає у батьківському будинку дочка М.Капія Святослава. https://kosivlibrary.if.ua/2010/12/11/138/ Оба варианта повести http://argo-unf.at.ua/load/kozlov_ivan/ka...
|
| | |
| Статья написана 30 декабря 2020 г. 18:57 |
Доповнення до бібліограіфії http://archivsf.narod.ru/1888/miroslav_ka...
Газети: 1. З нових видань. Юлій Верн: ПЛЕСОМ АМАЗОНКИ. Мандрів нича повість для молоді в 2 томах. Переклав із французької мови Мирослав Капій. Накладня М. Таранька, Львів 1934. ст. 168+ 118. Ілюстра цій 32., ґра+іка П. Бенетта. Ціна 6 зол. Досі переклали у ,н>ас аз Жіль Берна Молодь, що відкриває цього захопливого автора, паче перші наркотики, мусить читати його у чу жих перекладах. Таким робом 95 відсотків уся ких технічних наукових термінів, перших, які легко засвоює собі дитяча голова, залишаються часто на все життя у тій чужій мові. Марко Вовчок заробляла добре перекладами з Берна на... російську мову. Навіть добилася у Зернового видавця Гатцеля виключного права ва ці переклади. Шкода, що ніодин наш пись менник не добився такого права для перекладів на нашу мову. Перекладів Жіль Берна маємо досі дуже ма ло. Ще 20 літ і всі його фантастичні повісти го тові здійтнитись так, що запізно буде їх пере кладати. Чи маємо чим заступити нашим дітям гаку лектуру? мало хто вірить у це, хочаб і не знати як голосно радив читати замісць Бер на оповідання рідного виробу написані „з педа гогічною метою" Великий знавець психольогії первісних на родів (що в неодному нагадують психольоґію ді тей) Ліоте сказав, що поступ європейських народів за останні 20 літ це здійснювання повіс тей Берна. Водночас тратять свою привабу такі фантазії як „Подорож довкола світа" та „5 тиж нів на бальоні". Та як багато залишається таких як „З землі на місяць" або „Подорож до середи ни землі" неосяжні шіяни навіть для учених! „Діти капітана Ґранта", „Патнацятьлітній капітан" або „Таємний острів" це доброю, яс ною прозою складені поеми для дітей, що не тіль ки розбуджують дитячу уяву, але і вчать точ но думаті. Х'тГолука фантазії з точністю, відома великим математикам, така рідка у лектурі, при значеній для молоді, що Берн або Майн Рід ма ло мають суперників. „Плесом Амазонки" повість з інтригою. Є тут таємний лист з шифрою, якої не можуть відчитати, невинно обвинувачена людина, що хоче змити свою ганьбу, мандрівка по -небезпеч них водах і пралісах, боротьба з хижаками та падлюками, історія добору двох сердець усе, що треба, щоб пашіло обличчя ї горіли молоді очі над такою книжкою. Берн лєдвипримітно за знайомлює читача з Географією маловідомої кра їни, її фльорою та фавною. Неодин великий мандрівник І неодин учений завдячує Бернові нацрямок свого життя. Шарль Ріще признався що і він і Вільбур Байт і брати ВреГе почали займатися аеростатикою, прочи тавши „5 тижнів у бальоні". Бирд відлітаючи на північний бігун, сказав: „Туди веде мене Берн". у 1876 р. малий американський хлопчина Оімон Лєйк, прочитавши „Двацять тисяч миль під мо рями" рішив зглибити океани. Почав студіювати море, будувати підводний човен і як капітан Не мо у 1898 р. підчас страшної бурі спускається ва дно моря, де находить тишу. У своїй книжці „Субмарина підчас війни та миру" оповідач, як „Навтілюс" піддав йому першу ідею здійснити фантазію Берна, „Плесом Амазонки" має оригінальні ілюстра ції Беннета, одного з найближчих приятелів Берна, що матеріал до кожного рисунку брат із наукових даних. Переклад М. Капія гладкий, зроблений чис тою мовою. м. р. Діло Номер: №260 Дата: 29.09.1934 Стор. 4 *** 2. НОВІ КНИЖКИ Й ЖУРНАЛИ. . .. молоді в 2 томах. Переклав з француської мови Мирослав Капій. Накладня Михайла Таранька, Львів, 1934 ... Діло №251 від 20.09.1934, сторінка 8 Нові книжки й журнали. КНИЖКИ. Юлій Верн: ПЛЕСОМ АМАЗОНКИ, мандрівнича повість для молоді в 2 томах. Переклав з француської мови Мирослав Капій. Накладня Михайла Таранька, Львів, 1934. Стор. 168 118. Ілюстрацій 32, роботи гра вера П. Бенетта. Вел. 8-а. Ціна 6 золотиків *** 3. НОВІ КНИЖКИ Й ЖУРНАЛИ. Діло №26 від 05.02.1931, сторінка 6 Діло КНИЖКИ. Юлій Берн: ЧОРНА ІНДІЯ. На українську мову переклав Мирослав Капій. Львів 1930. На', кладня Мих. Таранька ... КНИЖКИ; Юлій Берн: ЧОРНА ІНДІЯ. На українську мову переклав Мирослав Капій. Львів 1930. На', кладня Мих. Таранька. Стор. 192. *** 4. НОВІ КНИЖКИ Й ЖУРНАЛИ. Діло №137 від 24.06.1932, сторінка 5 Діло ... VI. Стор 288. Форм, вел. вісімки. Мирослав Капій: КРАЇНА БЛАКИТНИХ ОРХІДЕЙ Повість. В-во „Новий Мирослав Капій: КРАЇНА БЛАКИТНИХ ОРХІДЕЙ Повість. В-во „Новий Час", Львів 1932, ст. 158 *** 5. ЛІТЕРАТУРА, НАУКА, УМІЛІСТЬ І ТЕХНІКА. Рада №157 від 09.07.1908, сторінка 3 Рада ... : Гробар. — Дмитро . Макогон: Де-які посли. — Мирослав Капій : І не лишилося нічого. — Елл£Н Кей: Одвага ... = Вийшло з друку 6 число львівського українського літературно-наукового журналу „Бджола"; зміст: Микола Чернявський: Я не прихильник буч крівавих. — Пилип Капельгородський : Сучасна мелодія. Христя Алчевська : До портрета Шевченка — Наталка Полтавка : „Такий як і усі". —В чім наша сила. — Ю. Будяк : Посіиш.— Адам Ріпецький: Ікарів лет. — Іван Ющишин: Так мало бути. — Микола Козоріс : Гробар. — Дмитро . Макогон: Де-які посли. — Мирослав Капій : І не лишилося нічого. — Елл£Н Кей: Одвага. — Іван Ганущак: Михайло Зубрович (драма на 5 дій). — М. Евшан : Козаччина в українській поезії. *** 6. ЛІТЕРАТУРА, НАУКА, УМІЛІСТЬ І ТЕХНІКА. Рада №6 від 09.01.1910, сторінка 4 Література, наука, умілість і техніка. ... ". —Е. Г. „Княжичі". —І. Демянчук. „Казка про Гігеса*.—Мирослав Капій. „Влестить сніжок". — 3. Богдан. „З казок Езопа ... = Новий журнал. У Львові останніми часами почав виходити еатиричвоюмористичний двотижневик „Нове Зеркало". Видає його д. Гр. Іванів. = Колядки Дениса Січинського, В Станиславові вийшли з друку композіції д. Дениса Січинського: „Христос родився*. В цьому збірнику надруковано ноти і слова таких колядок: 1) „Вееленная веселися", 2) „Радуйтеся усі люди*, 3) „Радість на ся явила", 4) „Дивная новина*, 5) „Нова радість стала*, 6) „Вог ея рождае", 7) „Дар нині пребогатий", 8) „Нині Адаме", 9) „Розвеселімся всі*, 10) „Вог предвічний", 11) „Всі разом співайте*, 12) „Христос родився", 13) „Небо і земля", 14) „Новая радість", 15) „В яслях лежить", 16) „Возсіявий над сонце", 17) „Дивная новина", 18) „На небі зірка", 19) „Стань, Давиде", 20) „Увидів Бог Сотворитель“, 21) „Не плач, Рахиле", 22) „Херувими свят" і 23) „О предвічний Боже". —Збірник колядок покійного Січинського розділено на дві частини: в першій містяться композіції, а в другій —текст колядок. = Нові книж я. У Львові вийшла книжка: „Шевченко з релігійно-етичного становища" (Критична аналіаа). Написав Гавріїл Костельник. Бібліотека „Ниви", ч. 15. —У Кракові вийшла книжка; Михайло Гаврилко. „На румовищах". Накладом К. Паньківського. = „Дзвінок". Зміст ч.ч. 22, 23 і 24 дитячого журнала „Дзвінок" такий: К. Г. „Ласт до неба".—А. Товкачевеький. „На руїнах слава".—К. Г. „Веселі перегони". —Е. Г. „Княжичі". —І. Демянчук. „Казка про Гігеса*.—Мирослав Капій. „Влестить сніжок". — 3. Богдан. „З казок Езопа". —Фран- КопА „Ходаки малого Вольфа". — К. Г. „Сирітчине Різдво". —Дм. Иосифович. „Соловей і ворона". —Мульта- „Жате на височинах" —М. Старицький. „Зимою". —„Крокодил великан".—„Забава в азбуку". —Додаток до ч. 25: Клим Поліщук. „Що співав соловейко?*. = Українські картини на XXXVII передвижній виставці. На ХХХУІІ передвижній виставці, що стоїть зараз у Київі, є такі картини на українські сюжети: І. Репіна—„Матрена Кочубей" історичний етюд; Н. Пимоненка —„Идил- „Прислуга", „Внкуп'ь нєв-Ьстбі"; A. В. Маковського —„Сопернацк"; К. B. Лемоха —типи селянок з Волині. *** 7. ЛІТЕРАТУРА, НАУКА, УМІЛІСТЬ І ТЕХНІКА. Література, наука, умілість і техніка. Рада №281 від 14.12.1911, сторінка 4 Рада ... на одеській виставі. Юл. Міськевич. Всезідучість Гамурія. —Мирослав Капій: Осіння співанка. —Тефі: Дослужився —С. Я—ий: Ой умер .. Література, наука, умілість і техніка. = Новини літературні в Галичині. „Неділя* ч. 50 подає, що з нового року будуть виходити: у Львові щомісячник „Здоровле*, орган лікарського товариства, під редакцією д-ра Е. Озаркевача: нова нац.-дем. часопиеь п. з. „Нове Слово*; в Стааиславові щотижнева часопиеь „Сганиславські Вісти*. „Неділя" нотує також чутку, яка бід довшого часу ходить по Львові, що є заходи кодо видання політичного щотижневого часопису в політичним напрямком в дусі публіцистичних статей „Літературно Наукового Вістаика* До цих чуток „Неділі" додам від себе ще одну чутку, що „Нове Слово* буде виходити шд редакцією посла д-ра 6. Олесаицького, а посол д-р Кость Левицький також ніби то має наміри видавати свою газету. =„Галицька Накладня* Я. Оренштейна в Коломії видає українські географичні й історичні атласи під редак цією дра М. Кордуби, Атласи виконує картографічне заведення в Берліні. = „Неділя* ч. 50. Вийшло у Львові. Зміст: А. І.: Австрійська Україна на одеській виставі. Юл. Міськевич. Всезідучість Гамурія. —Мирослав Капій: Осіння співанка. —Тефі: Дослужився —С. Я—ий: Ой умер старий батько. —Я, Вшцковський: Музичні новини. —О. М.- Дума холостяка,— Каріа Міхаелш: Єзабель.—С. С.: Пара дьвіа.—Записки.— Ілюстрації; Український павільон яа одеській виставці (I—3). *** 8. ПАМЯТИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ. Рада №172 від 28.07.1913, сторінка 2 Рада ... віддала усе, що мала найкраще, найдорожче 44 . Мирослав Капій. З Одеси: „Поділяємо нове горе України ... З с. Іванівни: „Прийміть від мене слова щирого жалю й спочуття із-за великої втрати, яку понесла нашаВітчина з смертю Лесі Українки... Вже не озвуться Її натхненні слова, якими говорила нам про вічну красу —замов- пісні її, що плачем Єремії розсипалися над нашою країною... Та імя Її вічно шитиме всерцях того народа,якому вона віддала усе, що мала найкраще, найдорожче 44 . Мирослав Капій. https://libraria.ua/search/?Search=%D0%9C...
|
| | |
| Статья написана 3 октября 2017 г. 22:07 |
Мирослав Калій (псевдоніми Юрій Луговий, Лугович) народився 5 травня 1888 р. в с. Коцюбинці поблизу Гусятина на Тернопільщині в учительській ‘сім''ї *. Батько директорував, а мати вчителювала в місцевій школі. Сина- • Архівні матеріали до життєпису М. Капія див,: ЛЦБ. ВІД. рук. Ф. 34 (Гивтюка), Од. Л. 237; ІМФь. ВІД. рук. Ф. 28—3.
310 одинака огортали не тільки батьківське І материнське тепло, ласка, а й дивний світ колискових мелодій народної співанки, української казки, легенд, приповідок, загадок і різних чудернацьких оповідок і пригод. Таке середовище виявляло задатки дитини до образного сприйняття світу, власного погляду на речі довколишнього оточення, реалі! суспільного буття. Але мусимо пам’ятати, що в тогочасних умовах становище педагога-українця було не таким уже ідилічним і, на жаль, у ньому не завше грали барви оптимістичного бачення світло! будучинн для своїх дітей та й узагалі для просто! сільської молоді, котра тягнулася до книжки, до просвітництва. Нелегкою була й доля Дмитра Капія. Так, у листі до О. Барвінського від 8 квітня 1895 р. він скаржився, що «по десятилітній тимчасовій службі на сімох посадах» нарешті отримав посаду вчителя в с. Іванівка коло Теребовлі. Там провчителював 14 літ, але життя йому не пахло медом, бо католицький ксьондз Обухович постійно цькував за те, що молодь навертає до українсько! мови, культури й не допомагає в полонізації дітей українців. Як стверджує відомий бібліограф і літературознавець В. Полєк, мав Д. Капій надію, що переведеться 1905 р. до Коломиї. Та з огляду на його радикальні й прогресивні погляди місця для досвідченого педагога не знайшлося. Та як би там не було, син Капія закінчив Тернопільську гімназію й розпочав студії на відділенні україністики і германістики філософського факультету Львівського університету.- То був час спраглого навчання, поглиблення уже набутого в гімназії, відкриття таємниць багатьох і багатьох навчальних дисциплін, таїн слов’янських та романських мов. Переглядаючи університетські списки лектури та численну кількість свідчень батька, що їх детально зберегла дочка професора Капія, дивуємося н тогочасному обширові знань, які набувало студентство, й тим досить реалістичним вимогам, що ставила професура до своїх ви хованців. Лише за якийсь період навчання студент мав опанувати: 1) з руської (читаймо: української) лектури — М. Вовчок («Інститутка», «Козачка», «Сон», «Два сини»); І. Франко («Лис Микита», «Мойсей», «Сон Князя Святослава», «Іван Вншенський»); А. Могильницький («Скит Манявськнй», «Руснн-вояк»); М. Устиинонич («Страсний четвер», «Месть верховинця»); К. Устнииовнч («Яраполк Святославовнч»), О. Маковей («Ярошенко». «Панько Куліш»); С. Томашівськнй («Маруся Боїлсланка»); Г. Квіт* ка («Маруся», «ІІІсльмснко-деііщнн*). і Котляревський («Енеіда»); М. Ш.шікепнч («Олена»), О Кенійський («Та 311 рас Шевченко-Грушівський»); І. Нечуй-ЛевнцькиЛ («Микола Джеря», «Хмари»-, «Пречиста»); 1. Карпенко Карий («Суєта», «Житейське море», «Гандзя»); П. Куліш («Чор-на Рада») та ще ряд творів інших письменників; 2) з німецької— численна кількість творів Гете, Лсссінга, Шілле-ра; 3) з грецької — твори Геродота, Платона, Софокла, Ксеиофонта, всесвітиьовідомі «Іліаду» та «Одіссею» Номера. Чималий список складала й латинська лектура. З-поміж десятків свідчень, підписаних відомими на той час ученими й суспільно-культурними діячами, професорами М. Грушевськнм, К. Студннським, С. Томашівським, Ол. Колессою, звернемо увагу передусім на ті, що викличуть неабияке зацікавлення як у сьогочасного студентства та викладачів гуманітарних факультетів вузів, так і в наи-ширшої читацької громади. Ці унікальні документи засвідчують, як у 1910 та наступних роках опановував студент Мирослав Капій, найважливіші теми, розділи програми та навчальних планів, окремі дисципліни (за кожний складений залік чи іспит видавалося свідоцтво): «Маркіян Шаш-кевнч, його часи, життя та творчість», «Звучні церковнослов''янські мови», «Історія старинного роману і повісті на Русі», «Генез''а творчості Шевченка», «Руське письменство XIX а. від виступу Ів. Котляревського», «Вибрані питання з руського письменства XIX в.», «Історія руської драматичної поезії (в. XVII—XVIII)», «Староруське письменство», «Історія Східного питання», «Ігнатій Потій і його літературна творчість», «Географія України», «Устрій Австро-Угорщини», «Галицько-волинський літопис», «Історична граматика руської мови». «Нарис історії Австрії і Угорщини»; «Історія філософії», «Метеорологія і кліматологія», «Історія Галичини»,. «Основи антропогеографії», «Українська історіографія XIX в.», «Граматика порівняльна мов слов''янських» та ін. Студент Калій з перших років навчання виявив неабиякі задатки й інтерес як до наукової, так і до літературної творчості, про що маємо відомості з університетських документів, із деяких публікацій у періодиці. Так, Мирослав Капій дістав високі схвальні оцінки провідних учених за реферат «Типи садиб на Гуцульщині» та наукові розвідки «Тернопільська студентська громада в 60-х рр.», «Іван Далі бор Вагилевич, його життя і діяльність» (250 сторінок рукописного тексту). Ще студентом близько познайомився з М. Рудницькнм, І. Св''єнщйькїш, знався з Іваном Франком, Михайлом Павлйком, бував у них удома та в редакціях редагованих ними львівських часописів. Писати вірші та публікувати їх почав іще в гімназії. 312 У львівських часописах та альманахах «Сиіт», «Бжола», «Будучність», «Неділя», «Розвага», «Тернопнн ижок» «и-друкував низку поезій «Колисала мене няня», «В. Т *, «Цвітуть ципки», «Я люблю...». Виступав з віршами в коломийському альманасі «Ехо з-над Пруту», антології «Українська муза» (К-, 1908). Олена Пчілка вмістила кілька віршів у .редагованому нею часописі «Рідний край», а львів’яни — у збірнику «Не омре, не загине. 1814—1914. В соті роковини уродин Шевченка» (1914). За свідченням дочки, він підготував до видання поетичну збірку «На цім подолі смутку» (1906—1907), але забракло грошей на реалізацію задуму. Цей рукопис зберігається у фондах Львівського Центрального історичного архіву України. По закінченні університету Мирославу Капію довелося всі свої знання н талант віддати гімназіям, педагогічній семінарії, середнім школам. Спочатку вісім років викладав у Теребовлянськїй державній гімназії. Але, як згадує.дочка Святослава, з роботою в тодішній Галичині було нелегко, й батько знаходить місце викладача німецької та французької мов аж у гімназії м. Лежайська Жешовськбго воєводства в Польщі. Гімназійний професор тут розгортає активну наукову, літературну, перекладацьку й просвітницьку діяльність, гуртує навколо себе студентів-українців, настроює їх на знання своєї мови, передплачує немало україномовних видань, як от: «Новин час», «Діло», «Нова хата», для найменших — «Наш приятель», «Дзвіночок», «Світ дитини», чим ставив помірні перепони ополяченню підростаючого покоління. Дружина Мирослава Капія Сте-фанія Іванівна була педагогом-географом, до речі, також здобувала освіту у Львівській жіночій семінарії разом''із наймолодшою дочкою І. Франка Ганною. Дочка Капія Святослава закінчила Перемниілянську гімназію, навчалась у Ярославській жіночій учительській семінарії н водночас на дворічних медссстсрських курсах, працювала в дитячих садках, клініках, була перекладачем. Мирослав Капін викладав мови недовго й у дворічній державній торговельній школі Ярослава (Польща), де одержав посаду «статового учителя» (штатного, постійного.— В. К.). На літературно-перекладацькому та фольклористичному материку рідної культури Мирослав Капін залишив значний доробок, що, на жаль, цілком або ж майже невідомий культурній громадськості, широкому читацькому загалу. Будучи вихідцем із села, вихований у любові й шані до народної творчості, Мирослав Капій у свої гімназійні та університетські роки чііАа.і > ивисував від галичан, а най* 313 більше від гуцулів коломийок, пісень, казок, легенд, притч, прислів''їв та приповідок. Зібрані в селах Іванівна,. Кос* тільники на Тернопільщині пісні, казки та легенди збері-гаються у відділі рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського АН України. Неперевершеним для М Капія знавцем життя гірського люду був фольклорист х етнограф Володимир Гнатюк. М Калій добре простудіював його збірники «Гаївки», «Коломийки», «Народні оповідання про опришків» Чимало важливих і цінних для науки матеріалів сам опублікував у збірниках В. Гнатюка. Так, у 33, 34 томах «Етнографічного збірним» (1912) М. Капій подав 140 записів з української карпатської демонології, в 35 томі — десять зразків колядок і щедрівок. 1914 р. збирач умістив емігрантську пісню «В Гамериці дроба засипана», гострого соціального змісту пісню «Про Мороза Івана» та казку «Панна ворона». Протягом 1907—1923 рр. М. Капій листувався з В. Гна-тюком, писав йому з м Ярослава і Теребовлі. 1 грудня 1907 р. М. Капій адресує В. Гнатюку листа: «Посилаю рівночасно частину записаних мною етнографічних матеріалів з 1904—08 рр. до етнографічної комісії. Переважно трактують вони про демонологію та народні вірування. Прошу написати мені, чи повір’я та вірування можуть-бути записувані в такій формі, як я робив». Далі М. Капій пише, що невдовзі надішле В. Гнатюко-ві решту записів, водночас просить надіслати йому II і III томи «Коломийок», де вміщені і його матеріали. 29 липня 1918 р. М. Капій звертається з Польщі, з Ярослава, з пропозицією, чи не взялась би у Львові Видавнича Спілка за публікацію спогадів його батька з 1914— 1917 рр., засланого в Сибір, до Іркутської губернії: «Спомини доволі цікаві і живо писані. У нас ще досі дуже мало з''являлося воєнної літератури, а все ж таки се було би цікавим причинком до історії свого лихоліття. Може б Спілка розпочала нову серію воєнних видань?..» Майже через місяць М Капій повідомляв В. Гнатюка, що вже на* діслав йому батькові записки. Щодо своїх етнографічних студій пише, що в часи університетського навчання мало що досягнув, «бо не було в кого, хіба от так сам дещо читав. Та все ж таки найбільше цікавить мене етнографія з цілої україністики, і я в семінарі проф. Студинського займався галицькими етнографами (Вагняевич). Та прийшла війна — а я сиджу від 1914 р.~ і всьо розбилось...» Далі М. Капій розповіла*, що у Відні познайомився з німецьким ученим В. Шульцом. автором книги «Міфи», деякий час користувався його бібліотекою, а заодно познайомився з людьми його оточення. М. Капій надсилай В. Гиатюкові цікаві наукові відомості, а саме: В. Шульц готував порівняльну студію про казки та легенди й користувався збірниками, підготовленими В. Гнатюком. В. Шульц завершував праці про легенди іранських народів та про староперські міфи; як учений знав російську етнографію, але «не мав найменшого поняття про існування українського народа... Знає докладно про усну творчість всяких мальтських племен — а про нас нічого. Його жінка збирала моделі причісок у сибірських, монгольських племен і має дома цілий музей, а про наші гуцульські убрання голови у жінок і не чула''... Рівно ж і інші німецькі етнографи та етнологи, які по віденському звичаю збиралися щосуботи в одній кав’ярні... де і я заходив з др. Шульцом .г 1914—1915 рр. я дещо прочитав з фольклористики, а відтак пішов у поле — і от воюю досі,— тепер поки що в шпиталю. Я записав деякі пісні і оповідання, спеціально про Перемишль і Карпати, також в полонених маскалів, та всьо те лежить в Відні... Може колись перешлю Вам». 2 лнпня 1920 р. М. Капій пише з Теребовлі, що послав В. Гнатюкові кілька заміток з топографії. Турбується, чи дадуть йому тут учительську посаду, хоча «не вчать цілий рік української мовн ні навіть релігій». Треба думати, що перебивався літератор з дня на день, тому й питав В. Гна-тюка, чи не посприяв би той у виданні якої книжки, перекладеної М4 Капієм з французької мови, переважно пригодницького характеру. Скаржиться, що через прокляту війну, перебування в полоні «геть відбився від контакту з наукою». І, нарешті, 16 січня 1923 р. гімназійний учитель М. Капій писав своєму приятелеві, шо надсилає на його ім''я гроші, за які просить кореспондентуватн йому «Літературно-науковий вісник» та ЗНТШ «Чи вийшло шо нового з етнології?» — запитував і тут же просив, аби подати для В. Шульца, які джерела є у нашій науці про прикрашування волосся на Гуцульщині. Очевидно, що фольклорні інтереси, дослідницькі спроби, поетичне буття і блискуче знання мов, уміння послуговуватися їхніми нюансами й барвами добре прислужилися М. Капію в його творчості, а також у перекладацькій роботі. Уже стали бібліографічною рідкістю збірки соціально побутових нарисів та оповідань «З його думок» (1907), «Незабутнім тіням Тарасовим* (1914), науково-фантастична повість «Країна блакитних орхідей» (Львів, 19*42), по- 315 вість «Із-під срібного Сяну* (1937) та «Фантастичні оповідання» (1939). На превеликий жаль і подив, безслідно зникли з квартири Капія рукописи незавершеної повісті про Морозенка й підготовленої до друку поетичної збірки про карпатський край. І що подвоює сприкрення — цс факт, що крадіжка сталася в день похорону М. Капія о Косові 24 березня 1949 р. Повість «Країна блакитних орхідей» оповідає про першу експедицію землян на планету Марс. У ній чимало на* укових здогадів, прогнозів і передбачень, які згодом матеріалізувалися в реаліях нашої дійсності. Перекладацькі інтереси й зацікавлення Мирослава Капія були широкі, а результати втішні й вагомі. З російської мови він, наприклад, переклав оповідання В. Доро-шевича «Пісенька паяца», «Гостина», О. Купріиа «Щастя», поему М. Лєрмонтова «Демон» (перше і єдине окреме дореволюційне видання українською мовою, здійснене у Львові 1909 р.): з польської — ряд творів В. Реймонта. Марії Конопніцької; з німецької — поезії Ф. Шіллера, Г. Гейне, О. Мірбо. Переклав також драму «Будівничий Сольнес» Г. Ібсена. Та найбільший і найвагоміший ужинок—це переклади з французької мови, зокрема романів Ж. Берна «Чорна Індія», «Плесом Амазонки», «Діти капітана Гранта», «Зоря Півдня», «Монд Оріоль», «Шан-сельор». Хто знає, як би склалася подальша літературна й педагогічна доля Мирослава Капія, коли б не потягнуло протягами фашистської світової війни, яка перекреслила не один задум, знищила не один шедевр, понівечила не одне життя. Як пригадує дочка Святослава, в 1942—1943 рр. були досить складні умови, щоб вижити українцям иа території Польщі, А 1944 р., коли вже німці відступали. її батькові прийшов вирок: до страти! Довелося все полишити: й бібліотеку, що налічувала понад 10 тисяч томіи. і унікальні за своєю цінністю нумізматичну та філателістичну збірки, й величезний безцінний власний архів, а також чималу колекцію картин, серед яких були й роботи знаменитого Івана Труша. Якийсь час перебували в родині американського підданого. Але так тривало недовго, пішли мати з донькою шукати батька, що десь пропав. Потрапили в табір під Мюнхеном, працювала мати на заводі й цілком випадково запізнилася з кухарем, росіянином м національністю. Він 1 забрав Стефанію Іванівну чистині пивниці, врятувавши в такий спосіб їй життя. «Мама те і ро.била, що думала весь час про батька,— розповідає Святослава Мирославівна.— Проминуло зовсім 316 мало часу — і яке щастя; з вирізки газетної довідуємося, що батько живий, весь час нас розшукує. Л опинився він аж у Відні, проживає у свого двоюрідного брата... А через тиждень викликали маму і сказали, що можемо їхати до Відня, що ми вільні... Стояло літо 1944-го. Ми сіли у вагон поїзда, прибули щасливо до Відня. Десь день — два було наче тихо, аж ''не віриться, що десь кривавить війна. ''Але несподівано появилися американські бомбардувальники і земля вмить зрів* ияла’ся з небом. ^ Батько викладав у першій гімназії, я пішла у дитячу клініку під керівництвом широко знаного педіатра, доцента Гасмана... Настав травень 1945 року. Ми потрапили у 19 зону, під радянське командування. Звичайно, мали можливість залишитися там, але ж як — душа рвалася сюди, до Косова, тут наша хата, побудозаиа 1938 року, тут рідна земля. Батько і чути ие хотів, тільки додому. Доїхали через Угорщину до Львова, вивантажили нас,, як речі, на товарній станції, там ми, змучені довгою дорогою, заснули, а коли пробудилися,—усе у нас забрано. Якось добилися до відкритої платформи і через сім днів були у Коломиї. Перечекали якийсь час у директора школи у селі Вербіж. а тато вирішив поїхати до Косова переконатися, чи стоїть хата, чи є куди їхати. Повертається батько і з розпачем повідомляє, що хата то стоїть, але одні двері не забрано, а'' все решта понищена Ну, що робити, як бути? Та світ не без добрих людей. Сім''я лікаря Ярослава Хомина прийняла нас, і ми з 17 жовтня буди у Косові, а зайшли до свого помешкання аж через півроку. Батько викладав німецьку і французьку мови у середній школі, писав потрохи, виношував цікаві задуми. Але астма шалено прогресувала, а він ще н страшенно курив, і ми з мамою побоювалися сумного кінця. І він таки упав несподівано: повертаюся додому, здається, їздила у справі чи до Коломиї, чи до Станіслава, а мене зустрічає колишній батьків учень Ігор Аполлоновнч Пелнпейко. бере під руку, щось заспокоює, а мені серце: тьох, тьох. А коли біля воріт побачила нарубану смеречину,'' потемніло а очах... Ось так і не стало батька, саме у день народження матері». Святослава Мирославівна з теплотою в серці згадує колишніх вихованців батька — професора з Варшави М. Шсгду, іічсинх із Кнєва Ярославу і Федора Погребем-шіків, інженера з Городенкм Г, Шостака, фотографа зі 317 Львова С. Ожгу, пенсіонера з Яремчі О. Круля, косівських жителів лінгвіста-поліглота И. Перкатюка та лікаря В. Ту-туруша... СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. 33—35. Капій М. З його думок. Львів, 1907. Капій М. Незабутнім тіням Тарасовим. Львів, 1914. Капій М. Країна блакитних орхідей. Львів, 1932. Капій М. Із-під срібного Сяну. Львів, 1937. Капій М. Фантастичні оповідання. Львів, 1939. Качкан В'. Забуті орхідеї: Есе про М. Капія//Друг читача. 1991. 29 трав. Качкан В. Цвіт забутих орхідей: Есе-дослідження про М. Капія// Укр. культура. 1993. № 2. Не вмре, не загине. 1814—1914. В соті роковини уродин Шевченка. Львів, 1914. .її і а Погребенник Ф. Наш земляк —перекладач//Українська літературна енциклопедія: В 5 т. К., 1990. Т. 2. Українська муза. К, 1908. Качкан В.А. Українське народознавство в іменах: У 2 ч. Ч.1: Навч. посібник / За ред. А.З. Москаленка. – К.: Либідь, 1994. – 336 с.
|
| | |
| Статья написана 21 июня 2015 г. 14:07 |
КАПІ́Й Мирослав Дмитрович (псевд. і крипт.: Ю. Луговий, Юрій Лугович, М. К.; 05. 05. 1888, с. Коцюбинці, нині Гусятин. р-ну Терноп. обл. – 24. 03. 1949, м. Косів Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) – письменник, перекладач, фольклорист. Закін. Терноп. г-зію, відділ україністики та германістики філос. ф-ту Львів. ун-ту (1914). Викладав у г-зіях м. Теребовля (нині Терноп. обл.; до 1928), Лежайськ (Ряшів. воєводство, Польща; 1928–38) і Відень (до 1945); від 1945 – нім. і франц. мови у Косів. серед. школі. Автор зб. оповідань «З його думок» (1907), «Незабутнім тіням Тарасовим» (1914), «Неймовірні оповідання» (1939), наук.-фантаст. повісті «Країна блакитних орхідей» (1932; перевид. – Косів, 2001), повісті «Із-над срібного Сяну» (1937; усі – Львів), числен. віршів, опубл., зокрема, в антологіях «Українська муза» (К., 1908), «Струни» (Берлін, 1922), альманахах «Терновий вінок» (К., 1908), «Не вмре, не загине» (Л., 1914) та ін. Перекладав твори рос. (поема М. Лермонтова «Демон», Л., 1909; оповідання В. Дорошевича, А. Купріна, опубл. у ж. «Неділя», 1911, № 31, 33), англ. (Р. Кіплінґа – там само, № 40), франц. (повісті Ж. Верна «Зоря Півдня», 1913; «Чорна Індія», 1930; «Плесом Амазонки», «Діти капітана Гранта», оповідання «Шансельор» К.; Л., 1923), нім. (Г. Гайне, Ф. Шіллера), норвез. (драма Г. Ібсена «Будівничий Сольнес», Коломия, 1910), польс. (М. Конопніцької) письменників. Збирав фольклор на Галичині та Гуцульщині, з цього приводу листувався 1907–23 з В. Гнатюком, надсилаючи матеріали. Понад 140 записів К. із нар. демонології вміщено у 33–34-му т. «Етноґрафічного збірника» (1912), у 35-му (1919) – понад 10 колядок і щедрівок; частину фольклор. записів опубл. у вид. «Матеріяли до української етнольоґії» (1919, т. 19–20; усі – Львів), «Історичні пісні» (1961), «Колядки та щедрівки» (1965), «Співанки-хроніки» (1972), «Казки про тварин» (1976; усі – Київ). Унік. колекція К. (бл. 10 тис. томів) – нумізмат. і філателіст. зб., архів і художні картини загинули 1944. Одну з вулиць Косова 2001 названо ім’ям К., встановлено мемор. дошки на будинку, де він жив, та на фасаді школи, де працював. Літ.: Погребенник Ф. Наш земляк – перекладач «Демона» // Вільне життя. 1964, 18 груд.; Чайковський І. Мирослав Капій // Естафета. 1970. Ч. 1; Арсенич П., Пелипейко І. Дослідники та краєзнавці Гуцульщини. Косів, 2002; Качкан В. Із забуття – на царину рідної культури // Качкан В. Хай святиться ім’я твоє. Т. 10. Ів.-Ф., 2007. П. І. Арсенич Стаття створена: 2012 http://esu.com.ua/search_articles.php?id=... http://kosivlibrary.if.ua/2010/12/11/138/ http://kosivlibrary.if.ua/2014/02/16/1104/ Петраш О. Пророчий дар Мирослава Капія / О. Петраш // Перевал. – 2007. – № 3. – С. 134–136. Пелипейко І. Учитель-провидець / І. Пелипейко // Вісник освітянський. – 1998. – 28 лют. Пушик Т. Могила пророка в Косові / Т. Пушик // Наше місто. – 1998. – № 21. Мирослав Капій // Полєк В. Відомі педагоги Прикарпаття. Т. 1 / В. Полєк. – Івано-Франківськ, 1997. – С. 76. Качкан В. Мирослав Капій / В. Качкан // Тернопіль. – 1994. – № 5–6. – С. 25–28. Із забуття – на царину рідної культури // Качкан В. Українське народознавство в іменах / В. Качкан ; за ред. А. Москаленка. – К., 1994. – С. 310–318. Глібчук В. Він мав пророчий дар / В. Глібчук // Гуцульський край. – 1993. – 12 черв. Качкан В. Цвіт забутих орхідей / В. Качкан // Українська культура. – 1993. – № 2. – С. 8–9. Качкан В. Цвіт забутих орхідей / В. Качкан // Галичина. – 1990. – 23 груд. Матеріал із «Календаря знаменних і пам’ятних дат на 2013 рік» Івано-Франківської ОУНБ ім. І. Франка. Волтер Смирнів.«Перші космічні подорожі в української наукової фантастики. " Журнал українських досліджень . 27.1-2 (літо-зима 2002): с. 173-182. “Journal of Ukrainian Studies” (2002, № 1–2) * * * * * * * Автор: Ібсен Г. Назва: Будівничий Сольнес Від. щодо назв.: драма в трьох діях Серія: Загальна бібліотека Номер випуску серії: № 61/62 Відповідальність: Ібзен ; На українську мову переложив Мирослав Капій Видавництво: Галицька Накладня Якова Оренштайна ; [Дpук. А.В. Кисїлевського і Ски] Місто: Коломия Рік: 1910 Сторінок: 135 с. ББК: Ш6(4Нор)5-493 Тип документу: Рідкісне видання Примітки: Перепл.: Комедія про чоловіка, що оженився з немовою / Анатоль Франс (Франс А. Комедія про чоловіка, що оженився з немовою : жарт в 2 актах / Анатоль Франс // Будівничий Сольнес : драма в трьох діях / Г. Ібсен. – Коломия : Галицька Накладня Якова Оренштайна ; [Дpук. А.В. Кисїлевського і Ски], 1910. – 40 с. – (Загальна бібліотека ; № 61/62) * * * * * * * Верн, Юлій. Плесом Амазонки (La Jangada) [Текст] : мандрівнича повість для молоді: В 2 т. / Ю. Верн ; пер. на укр. мову М. Капій ; іл. П. Бенетт. — Львів : [б.в.], 1932. — 168с., 118 с.: іл. * * * * * * * Украінська Муза. ISBN 5-8104-0009-4. : Поет. антол.: Од початку до наших днів / Під ред. О.Коваленка. — Киів : АТ "Обереги", 1993. Вип. 11: Олесь, Будяк, Алчевська, Тенянко, Супруненко, Романченко, Волошка, Капельгородський, Капій, Жук, Онацький, Огіенко, Твердохліб, Філянський, Чупринка, Сохачевська, Гай, Алешко, Тарноградський — С. 1058-1183 30000 пр.
Так складалася наша історія і так писалася-укладалася історія української літератури, що сотні й тисячі імен на культурно-просвітницькій ниві маловідомі, оскільки довгий час замовчувалися. Одним із них був літератор, перекладач, фольклорист і чудовий педагог Мирослав Капій. Народився він у с. Коцюбинці поблизу Гусятина, що на Тернопільщині, в учительській сім’ї. Батько був директором місцевої школи, а мати вчителювала. Мирослава огортали не тільки батьківське і материнське тепло, ласка, а й дивний світ колискових мелодій народної співанки, української казки, легенд, приповідок, загадок, різних чудернацьких оповідок і пригодницьких історій. Таке середовище було вельми сприятливим для розвитку задатків дитини до образного сприйняття світу, реалій суспільного буття, становлення власного погляду на речі довколишнього оточення. Мирослав закінчив Тернопільську гімназію й розпочав студії на відділенні україністики і германістики філософського факультету Львівського університету. То був час спраглого навчання, поглиблення уже набутого в гімназії, відкриття таємниць багатьох навчальних дисциплін, таїн слов’янських та романських мов. Переглядаючи університетські списки лектури та численні свідчення батька, що їх детально зберегла дочка професора Капія Святослава, дивуємося тогочасному обширові знань, що їх набувало студентство, й вимогливості професури до своїх вихованців. Зі свідчень, підписаних відомими на той час ученими й суспільно-культурними діячами, зокрема професорами М.Грушевським, К.Студинським, С.Томашівським, О.Колессою, дізнаємося, як опановував студент Мирослав Капій найважливіші теми, розділи програми, окремі дисципліни (тоді за кожний складений залік чи іспит видавалося свідоцтво): «Маркіян Шашкевич, його часи, життя та творчість», «Звучні церковно-слов’янські мови», «Історія ста-ринного роману і повісті на Русі», «Генеза творчості Шевченка», «Руське письменство XIX в. від виступу їв. Котляревського», «Вибрані питання з руського письменства XIX в.», «Історія руської драматичної поезії (в XVII-XVIII)», Староруське письменство», «Історія Східного питання», «Ігнатій Потій і його літературна творчість», «Географія України», «Устрій Австро-Угорщини», Історія філософії», «Галицько-Волинський літопис», «Історична граматика руської мови», «Нарис історії Австрії і Угорщини», «Метеорологія і кліматологія», «Історія Галичини», «Основи антропогеографії», «Українська історіографія» XIX ст. «Граматика порівняльна мов слов’янських» та ін. Вже з перших років навчання виявив неабиякі задатки й інтерес як до наукової, так і до літературної творчості, про що маємо відомості з університетських документів, із деяких публікацій у періодиці. Так, він дістав високі оцінки провідних учених за реферат «Типи садиб на Гуцульщині» та наукові розвідки «Тернопільська студентська громада в 60-х рр.», «Іван Далібор Вагилевич, його життя і діяльність». Був близько знайомий з М.Рудницьким, І.Свєнціцьким, з І.Франком, М.Павликом, бував у них удома та в редакціях львівських часописів, де вони працювали. http://k-ua.net/%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%... 120 років від дня народження Мирослава Дмитровича Капія (5.05.1888–24.03.1949) — українського письменника, перекладача, фольклориста, краєзнавця Народився 5 травня 1888 р. у селі Коцюбинці Гусятинського району Тернопільської області в родині вчителя. У юності жив у селі Іванівка коло Теребовлі. Навчався в Тернопільській українській гімназії, у 1914 р. закінчив факультет німецької та української мов Львівського університету, де його професорами були К. Студинський і О. Колесса. Навчав німецької мови в гімназіях Теребовлі (до 1928 року), Лежайська (1928–1938, Польща), Відня (до 1945 р.) і середній школі Косова. Перша поетична збірка Капія «На цім подолі смутку» (1906–1907) за браком коштів не була опублікована, її рукопис зберігається в Центральному історичному архіві у Львові. Там же зберігається неопублікована його праця про І. Вагилевича (1914). У 1905–1907 роках М. Капій листувався з письменницею Оленою Пчілкою, у редагованому нею журналі «Рідний край» помістив свої вірші. Друкував поезії у часописах «Бжола», «Будучність», «Неділя», в антології «Українська муза» (Київ, 1908), у львівських альманахах «Розвага», «Терновий вінок» (1908), «Не вмре, не загине» (1914). Він автор соціально-побутових нарисів, оповідань («З його думок», 1907; «Незабутнім тіням Тарасовим», 1914 та ін.), пригодницько-фантастичної повісті «В країні блакитних орхідей» (1932), у якій передбачає майбутнє України. Рідко підписував свої твори псевдонімами (Юрій Луговий, Лугович). Переклав Капій поему «Демон» М. Лермонтова (1909), повісті «Зоря півдня» (1913), «Чорна Індія» (1930), «Плесом Амазонки» і «Діти капітана Гранта» Жюля Верна, драму «Будівничий Сольнес» Г. Ібсена, окремі оповідання В. Дорошевича, О. Купріна, О. Кіплінга, М. Конопніцької, вірші Г. Гейне, О. Мірабо. Записав на Тернопільщині (у селах Іванівка, Костільники) народні пісні, казки, легенди, які зберігаються в ІМФЕ ім. М. Рильського АН України. Деякі з них опубліковані в різних фольклорних збірниках. Помер М. Капій 24 березня 1949 р. у м. Косові на Івано-Франківщині. Література Капій М. Грай, вівчарику; Осіння співанка; «І вже тії білі квітки…»: [Вірші] // Тернопіль: Українська гімназія в Тернополі. 1898–1944. — 1992. — Дод. № 3. — С. 28. Капій М. Прийди до мене; З синіх гір; «Росцвілися квітки по широких лугах…»; «Я гадав, що по днях…»; Весною; З циклю «Ізраіль» (фрагмент); Не питай: [Вірші] // Українська муза: Поетична антологія. — К., 1908. — Вип. 11. — С. 1125–1128. *** Капій (Луговий Юрій) Мирослав (5.05.1888–23.03.1949) — педагог, вчений, письменник, перекладач // Теребовлянщина: Іст.-краєзн. та літ.-мистец. журнал. — Л.; Теребовля, 1999. — Вип. 1. — С. 122. Качкан В. А. Із забуття — на царину рідної культури // Качкан В. А. Українське народознавство в іменах: Навч. посібник: У 2 ч. — К., 1994. — Ч. 1. — С. 310–326. Качкан В. Мирослав Капій: Із забуття — на царину рідної культури // Тернопіль. — 1994. — № 5–6. — С. 25–28. Качкан В. Цвіт забутих орхідей: Штрихи до життєпису Мирослава Капія // Теребовлянщина: Краєзн. і літ.-мистец. альманах-календар на 2001 рік. — Т., 2001. — С. 363–365; фотогр. Мазурак Я. Капій Мирослав (псевд. Юрій Луговий, Лугович Юрій, М. К.) — письменник, перекладач, фольклорист, педагог // Мазурак Я. Літературна Бережанщина: Біогр. довідник. — Бережани, 2000. — С. 50–51; фотогр. П. М. Капій Мирослав Дмитрович — письменник, перекладач, педагог і збирач фольклору // Тернопіль: Українська гімназія в Тернополі. 1898–1944. — 1992. — Дод. № 3. — С. 28; фотогр. Теребовлянщина: Краєзн. і літ.-мистец. альманах-календар на 2001 рік. — Т.: Збруч, 2001. — 487 с. С. 50, 183, 407, 424: Про М. Капія *** Капій Мирослав Дмитрович (5.V.1888, с. Коцюбинці Гусятин. р-ну — 24.ІІІ.1949, м. Косів Івано-Фр. обл.) — укр. письменник і перекладач // УЛЕ. — К., 1990. — Т. 2. — С. 404. Качкан В., Кушнерик Г. Капій Мирослав Дмитрович (псевд. — Лугович Юрій, Юрій Луговий, крипт. – М. К.; 05.05.1888, с. Коцюбинці, нині Гусятин. р-ну — 24.03.1949, м. Косів, нині Івано-Фр. обл.) — письменник, перекладач, фольклорист, краєзнавець, педагог // ТЕС. — Т., 2005. — Т. 2. К–О. — С. 28; фотогр. Капій Мирослав (5.V.1888–24.ІІІ.1949) — укр. письменник і перекладач // Ткачов С., Ханас В. 250 імен на карті Тернопілля: Польсько-укр. взаємини. — Т., 1996. — С. 26. http://www.library.te.ua/library_content/... Link Капій, Мирослав, 1888-1949. Назва LinkКраїна блакитних орхідей : повість / Мирослав Капій. Видання LinkЛьвів : Накл. вид. с-ки "Новий час", 1932. Опис 158 с. Серія LinkБібліотека "Нового часу" ;. ч. 35. Примітка Переплетено з: Розвал Европи й Україна / Володимир Босий. Львів : Накл. видавництва "Католицька Україна", 1933.
* * * * * * * Автор Link Капій, Мирослав, 1888-1949. Назва LinkКраїна блакитних орхідей : повість / Мирослав Капій. Видання LinkСтрий : [б.в.], 2007. Опис 160 с. : іл. Aвтoгpaф Лемцьо, А. В. http://aleph.lsl.lviv.ua:8991/F/CQY514CBX... WLN1&filter_request_1=&filter_code_2=WYR&filter_request_2=&filter_code_3=WYR&filter_request_3=&filter_code_4= WFT&filter_request_4=&filter_code_5=WSBL&filter_request_5=&filter_code_6=UDC&filter_request_6= * * * * * * * Качкан В. На гребені думки : вибір праць у 3 томах : Т. 2 : Історія, філософія / В. Качкан ; [ред. О. Качкан]. - Івано-Франківськ : Місто НВ, 2015. — 395 с. * * * * * * * Капій М. Країна блакитних орхідей : повість : [в 2 ч.] / Мирослав Капій. — Львів : Накладом Вид. С-ки "Новий Час". Друкарня Бернарського в аренді "Промислу Ґрафічного", 1932. — 158, [1] с. — (Бібліотека "Нового Часу" ; чис. 35) Ч. 1 : Поворот. — 77 с. Ч. 2 : В країні блакитних орхідей. — С. 79-158.
|
| | |
| Статья написана 21 июня 2015 г. 00:17 |
1. М. Капій. "Країна блакитних орхідей". Львів. Наш час. 1932 написане й видане в Галичині (на теріторії Польщі), тепер — України
Вперше ця повість побачила світ у львівському видавництві "Новий час" у 1932 р. Отже, працював автор над нею десь у 1929–1930 роках. Що то за часи були? Післяверсальська Європа, здавалося, утвердилась надовго. У ній знайшли своє державне існування майже всі народи. За невеликим винятком. Приміром, не існувало держави Україна…… І от саме тоді провінційний, мало ким знаний учитель пише фантастичну повість. Вона дуже відрізнялася від творів Жуля Верна чи Герберта Велса. Тих цікавили фантазії на тему майбутнього науки, техніки. М.Капія боліло інше: майбутнє його Батьківщини, офіційно не існуючої на карті Європи, народу, позбавленого природного права на існування.Якою ж постає візія України початку XXI століття в повісті «Країна блакитних орхідей»?Насамперед, всупереч поширеним тоді теоріям про зникнення в майбутньому націй (а це твердили і комуністи, і космополіти), автор був твердо переконаний, що українська, як і інші нації, існуватиме «всупереч всім теоріям, голошеним фанатиками перед віками, і намаганням…, які коштували море людської крові та сліз…». Не сумнівався письменник і в зовсім на той час фантастичній речі: що в ХХІ столітті існуватиме незалежна, самостійна, соборна Україна. І не якась екзотична, варенично-шароварницька, а держава з високорозвиненою наукою і технікою, держава космічна. Україна в повісті М.Капія постає як спадкоємниця історії, її гербом є Тризуб Володимира, вона шанує імена І.Мазепи, Д.Многогрішного, С.Петлюри та інших видатних діячів минулого. Це демократична держава, на чолі якої стоїть гетьман, але яка має й парлямент — Верховну Раду (до речі, цей останній термін з’явився в політичному житті совєтської України аж у 1936 році!). Отже, це держава президентсько-парляментського типу. Має вона тверду валюту — гривню. В Україні ХХІ століття — самостійна Церква, яку очолює Патріярх. Україна користується повагою серед інших держав, у Києві — десятки іноземних посольств. Серед них побіжно автор згадує й посольство Південної Африки — держави, яка виникла лише в 1993 році, а в час написання повісти була колонією, про самостійність якої ніхто й не думав ставити питання.Вражають науково-технічні здогадки М. Капія. Як про звичну річ пише про телебачення. У кінці 20-х років і слова такого майже ніхто не чув, воно було відоме лише вузькому колу фахівців. Першу в світі телепередачу здійснено в Англії в 1925 р. А в СССР це сталося щойно в 1931 р. Можемо лише дивуватись, звідки про ідею телебачення — і сам термін «телевізор» — дізнався автор, вчитель-філолог, який жив і працював у місцевостях, де й звичайний детекторний радіоприймач зі слухавками був дивом. В усякому разі це свідчення широти інтересів справжнього педагога — творця, а не ремісника.Або така деталь. Письменник говорить про автомобілі марки «Чумак», які випускаються на автозаводі у м. Кременчуці. Справді, в цьому місті побудовано автозавод — через 25 років після появи «Країни блакитних орхідей»… У повісті наша країна постає космічною державою, що співпрацює зі США, Англією, Німеччиною, бере участь у програмі польотів до інших планет у глибини Космосу.Таких прикладів можна б наводити більше.Коли роздумуєш над цим незвичним феноменом, запитуєш: що дало можливість скромному вчителеві піднятися до такої висоти провісництва, аналогів якому не знаходимо в нашій літературі?Відповідь є у тексті повісті М.Капія. Ось ті слова: «…є щось для людського роду спільного, що огортає всі раси й племена, всі епохи минулі й будучі зв’язує з собою, що віки цілі триває вже й триватиме, поки битимуться людські серця в грудях, — а цим є любов до батьківщини!.. Це та безсмертна іскорка, що її вложив Творець у людську душу… Любов до батьківщини, любов до свого, до рідного…».Ця безсмертна іскра любові до України палала в серці Мирослава Капія. Вона надихнула його вірою в добре майбутнє Батьківщини. Запалюймо її у собі і в серцях молоді ми — вчителі вільної України, провіщеної нашим предтечею, нашим старшим колегою. Будьмо гідними таких попередників! Повість «Країна блакитних орхідей» (160 с.) перевидано в Стрию в 2006 році невеликим накладом видавництвом ТзОВ «УКРПОЛ», але все ж таким способом врятована від повного забуття. Ця повість — перший в українській літературі опис космічного польоту, — так вважає американський вчений Волтер Смирнів у «Journal of Ukrainian Studies» (2002, № 1–2). 2. В. Владко. * 1935 — Аргонавти Всесвіту. – в журнале «Знання та праця», номера 1-21 * 1935 — Аргонавти Всесвіту. – Харків-Одеса: Дитвидав при ЦК ЛКСМУ 1935. Написане й видане в СРСР/УРСР 1934 — 1935 Перше оповідання: Кардиналовські Л. і Т. "Сонця!" 1926
|
|
|