"Фауст і смерть" = уривки з поеми ="Літературна газета" №17 (1634) 26.02.1960, с.2,3,4

"До самих зір! (новий епізод з драматичної поеми "Фауст і смерть") Літературна газета №34 (1694) від 28.04.1961, с.2

До самих зір!

Олександр ЛЕВАДА

Новий епізод з драматичної поеми „Фауст і смерть“.

Домашній кабінет вченого-астрофізика Ярослава. В кабінеті МАТИ. Вона шиє. Входять ЯРОСЛАВ і його молодший брат РОМАН. Ярослав веселий, збуджений, піджак у нього накинутий на одне плече, в руці розквітла яблунева гілочка. Роман, продовжуючи розпочату ще за сценою жартівливу суперечку, простягає Ярославові зошит. РОМАН. * Тн тільки глянь!.. ЯРОСЛАВ. Не спокушай, не вийде. РОМАН, ч Але ж туманність Андромедн!.. ЯРОСЛАВ. Ні. РОМАН. Не розумію... Слухай, Ярославе: у ланцюжках оцих струнких рівнянь —• майбутні траси до сузір’я Рака! ЯРОСЛАВ. (жартівливо піддражнюючи Романа). Хоч би й до Риби. Нині, любий брате, мені байдужі зорі всіх світів.

РОМАН. Та тн не хворий? Що з тобою сталось?. (До матері). Ти чула, мамо?.. Приготуй компрес: у Ярослава, бачу я, гарячка... МАТИ (сміючись). Не вір очам. ЯРОСЛАВ. Як ти сказав? Компрес? (Підхоплює Романа на руки), В такому разі • ось тобі припарка. РОМАН. (жартівливо відбиваючись). Пусти! (Ярослав відпускає його). ЯРОСЛАВ. Збагнув? РОМАН. Признаюсь чесно: ні. Бо як же так: нормальний астрофізик, що півжиття вклоняється Числу, не хоче глянуть на нові рівняння! МАТИ А ти казав, що не бува чудес.„ РОМАН. Та в інституті просто не повірять! ЯРОСЛАВ. А я туди візьму і не з’явлюсь. РОМАН. До інституту?.. Що ти, Ярославе!.. ЯРОСЛАВ. Згадав я давній істини фрагмент: що Сонце просто сонечко ласкаве, а не лише космічний елемент... РОМАН. Не бачу змісту я в такій розмові. Мені тебе сьогодні просто жаль. і*—*. 2

ЯРОСЛАВ. ...А зорі просто зорі вечорові, а не лише галактики спіраль. РОМАН. Ну, що ж, буває: нерви... перевтома... Але скажи: на кого ж ти в цю мить покинув космос?.. Він же, як відомо, без тебе навіть дня не проживе!.. ЯРОСЛАВ. Хоча б на тебе. І не помилюся! Тн ж віднедавна кандидат наук! (До матері). У космосі він ніби в себе вдома... (До Романа). Дерзай же, брате! В зоряних світах, я вірю, буде траса і для тебе! РОМАН. Мовчи. Про це не личить жартувати. Не люблять мрії вигуків гучних. ЯРОСЛАВ. У наших мрій однакова дорога. • Вони брати, так само, як і ми. Я вірю в тебе. Юності горіння не раз творило в світі чудеса. Розправило вже крила покоління, що підняло наш прапор в небеса РОМАН. І не зупинять нас космічні бурі! Готові ми в міжзоряній імлі піднятись в небо, як Гагарін Юрій, найперший в світі космонавт Землі. Його тріумф рубіж нової ери, і кличе він скеровувати лет все вище й вище, у незнані сфери, до самих зір і до нових планет! МАТИ До самих зір? Це стало вже можливим? З —і

ЯРОСЛАВ. Звичайно, мамо. Перші кораблі уже не раз окреслили щасливо вогнисту трасу навкруги Землі. І космосу звитяжні піонери вказали людям і мету і шлях... РОМАН. І час уже до Марса й до Венери летіти нам на чудо-кораблях! ЯРОСЛАВ. Вже входить космос в будні для людини, як море й степ... МАТИ Це сталось, мов у сні... ЯРОСЛАВ. Прийшла пора уже не на години піднятись в небо, а на довгі дні... МАТИ Це буде скоро? РОМАН. Так, це буде скоро... (Виходить, листаючи овій зошит, поринувши в свої думки). МАТИ Це буде скоро... Вийде мати з хати до дальніх зір синочка виряджати... ЯРОСЛАВ. (думаючи про своє). ...Призначення людини пізнавати і створювать і знову пізнавати, матерії порушуючи сон. Закон буття це діяння закон. МАТИ ...Заломить руки білі на прощання, а син уже в надхмарній далині... , ЯРОСЛАВ. ...О дні ясні нестримного дерзання, незнаних звершень променисті дні!

Перед нами предстають дві протилежні сили , втілені в конкретних, індивідуалізованих образах. Першу з них — нездоланну силу прогресу, гуманізму, яка самовідданослужить прийдешності, представляє Ярослав. Його підтримує мати, брат, молодий науковець Роман та Романова наречена , піаністка Світлана.

Силу реакіції, мракобісся, гіпертрофованого егоїзму й себелюбства, що стоїть на перешкоді здійсненню одвічної мрії людства, репрезентують інженер-людиноневасник Вадим, моральний злочинець, зрадник батьківщини Чернець і Механтроп — кібернетична подоба людини, сконструйована Вадимом.

Конфлікт між цими силами проявляється по-різному, — то відкрито (суперечка Ярослава з Ченцем про "таємницю атому одвічну"), то приховано (шкурницькі дії та помисли Вадима), але він завжди носить гострий, напружений характер. Висвітлюючи його внутрішню суть, суспільну вагомість і актуальність, драматург утверджує закономірність, доконечну немінучість перемоги сміливої думки, творчого неспокою над духовною інертністю, світлих началнад темними, добра над зломлюдяності над підлотою. Хоч завдяки підступному вчинкові Механтропа, який виконав потаємні бажання свого конструктора, космонавт гине в міжзоряних світах. але його велична справа, його подвиг — торжествують: в кінці п"єси Ярославова дружина, одірвана від життя художниця Ірина, котра на якийсь час піддалась любовним вадам Вадима і навіть покинула чоловіка, назавжди пориває з своїм "романтичним" коханцем; Вадима знищує Механтроп, а Роман двічі пролітає братову зону і щасливо повертається на Землю.

В п"єсі органічно поєднується сувора реальність і крилата фантастикафілософські роздуми й громадянсько-пристрасна публіцистика, минуле, сучасне й майбутнє; в ній ми бачимо на "хвилинній розмові" з Ярославом всесвітньо відомих діячів науки Ціолковського, Ейнштейна, Марію Склодовську-Кюрі, Ірен та Фредеріка Жоліо-Кюрі; деякі персонажі, зокрема Ярослав та Вадим, перебувають у певному асоціативному зв"язку з персонажами "Фауста" Гете. Усе це, трансформоване драматургом і осяяне полум"яною романтикою соціалістичної доби, вправно підпорядковане повнішому виявленню провідної гуманістичної ідеї твору — уславленню духовної величі й краси радянської людини-борця.

Оптимістична трагедія "Фауст і смерть" (як найменував її в першому виданні сам О.Левада), перемога не тільки самого автора. а й усєї радянської драматургії. ЇЇї неабиякі достоїнства становлять повнокровні образи Ярослава, матері, Ірини, Вадима, майстерно "оживлений", "олюднений" Механтроп, композиційна стрункість, вірш, позначений різноманітними поетичними інтонаціями, афорістичними висловами та влучними тропами.

Історія української радянської літератури", К., Наукова думка, 1965; с. 479-480

***

Levada "Faust a smrť" Diliza Bratislava 1963

***

На фото оригінальний костюм Ярослава до вистави «Фауст і смерть» О. Левади. Чорно-білий костюм Механтропа. Костюми знакового львівського художника Мирона Кипріяна,

Державний український драматичний театр ім. М. Заньковецької, м. Львів, 1960. Режисер Б. Тягно. У ролі Механтропа — Богдан Ступка.

Дополнительная информация:

https://fantlab.ru/work932938

https://archivsf.narod.ru/1909/alexandr_l...

Микола Гриценко: прочитав критичну статтю. Мені це нагадало суміш повісті "Страшний суд" (увійшла в тіло "Зоряного корсара") і повісті "Мати" Олеся Бердника. Загалом цікава концепція, не утопія, але комуністична фантастика. Автор вловив запит свого часу.