"Сонячна машина" В.Винниченка м о ж е видатися за своїм ж а нр о м ,
стилем, тем атикою несподіваним ф еном еном не лише в набутку
письменника, а навіть у національному історико-літературном у про
цесі. До написання "Сонячної машини" (1921-1924) в українськом у
письменстві не було подібних творів. Це був перший соціально-
утопічний ром ан. Встановити невиладковість появи книги Винниченка
попри ЇЇ уявне невписування в історико-літературний контекст дозволяє
застосування компаративістичної наукової методики.
Увагу притягає повна синхронність написання "Сонячної машини" й
близьких до неї за ж а нром і багатьма зм істовно-худож нім и парамет
рами перших прозових творів К.Чапека — "Ф абрики А бсолю ту" (1922)
і "Кракатіта" (1924). Це наводить на д у м ку про соціально-історичну
детермінованість одночасного звернення двох, великих письменників
до нерозроблю ваної до того часу в їхніх національних літературах те
матики та відповідного її* втілення.
Ця синхронність певною м ір о ю пояснюється світовою політичною та
культурною ситуацією: у 1920-ті роки до соціальної фантастики звер
таються представники багатьох літератур. Але якщ о в англійській
(певною м ір о ю та ко ж у ф ранцузькій, німецькій, російській) літературі
соціально-фантастичні твори існували раніше, то для української літе
ратури це була новика, а для чеської — м айж е новина. Певні зародки
соціальної фантастики м ож н а вбачати в "Д о р о зі світла"
Я .А .К ом енського. Утопічні моделі пропонувалися Бернардом Больца
но в трактаті "П ро найкращ у держ аву, або Роздум и того, хто любив
лю дство, і і.ро найдоцільнішу організацію суспільства гром адського"
(1819). П омітним (на відміну від творів К о м е ксько го й Больцано -
чисто літературним явищем) стали ром анетто Якуба А рбеса
"Ньютонів м о з о к" (1877), де звучить проблема відповідальності вчено
го й$ дол ю його відкриття — м ож ливе злочинне використання відкрит-
«Сп НЯЧНА МАШИНА" В.ВИННИЧЕНКА 79
та "Кандидати на існування" (1878), де худож ньо доводиться р о ко -
г*'нісТЬ та ф іаско спроб справдження соціально-утопічних ідей Оуена
$ засуджуються створення таємних революційних організацій, а та ко ж
повістях Сватоплука Чеха про п о д орож і пана Б роучка.
У0дНак, оскільки кожний літературний ф еном ен зумовлений перш за
рСЄ національними чинниками, то м ож н а апріорно припустити, щ о
синхронність творчих змагань Винниченка та Чапека стане зр о
зумілою, якщ о застосувати зіставний, паралельний огляд двох пись-
менств від початку нової літературної доби до перш ої чверті XX ст.
(Такий огляд тут чиниться лише з погляду зацікавлення своїм націо
нальним чи загальнолюдським).
Для обох літератур характерний так званий нетрадиційний чи некла-
сичний тип розвитку, той тип розвитку, щ о його пройшла більша час
тина слов'янських літератур Середньої та Південно-Східної Європи.
Щодо співвіднесеності національного із загальнолюдським історичний
шлях нових чеської та української літератури м ож н а поділити на кілька
етапів.
Перший етап — становлення нової національної літератури та літера
турної мови за обставин, коли народ утратив державність, а націо
нальна культура зазнавала переслідувань і заборон з б о ку держ ави-
завойовника. У цих умовах, природньо, перед письменством постава
ли завдання сприяти національному сам оутверд ж енню , відтворити піс
ля вікової, перерви нормальний культурний процес, бодай вибороти
можливість творити рідною м о во ю , закласти підвалини проф есійної
культури, щ о за рівнем розвитку була б сумірна з культурам и євро
пейських народів, які мали нормальну державність. Звідси випливала
нагальна потреба відродження приспаної національної сам освідом ості.
На цьом у етапі література м айж е виключно від ображ ує суто націо
нальні проблем и, орієнтована на осягнення національної сам обутності,
в першу чергу шляхом творчого засвоєння ф ольклорно-етноі'раф ічних
скарбів і народної м ови, на зображ ення національної минувшини та
побуту неденаціонаг.ізованих верств народу (насам перед селянства).
Суто літературні заняття значна частина митців поєднує з ширш ими
культурологічними: збирання ф ольклорних та етнографічних пам 'яток,
віднайдення та видання старовинних рукописів, фундування часописів
рідною м о в о ю , музейних зб ірок, видавнича діяльність, просвітництво
т°Щ о. Це — період сентименталізму й ром антизм у (з елем ентами ба
роко). У пош уках національної автентичності — спирання на досвід
більш розвинутих на той час літератур. Надто це очевидно в ж анрах
байки та балади. З інших жанрів найхарактерніші оповідання та повісті
3 народного побуту (синхронно: основна частина таких творів
б.Н єм цової — 1855-59, народні оповідання М .Вовчка — 1857-62); пісня,
Що близька за зм істо м і стилем до народної; поем а; драматичні тво
ри; знов-таки з народного життя.
80 ■ . А.Р.ВОЛКОВ
Ц ьом у етапові властиві змагання, відновлюючи національну свідомість
і культуру, спертися на..слов'янщину, слов'янську спільноту (наукові
розвідки, переклади та переробки творів з ф ольклору та письменств^
інших слов'янських народів, • "кування слів" за іншослов'янськимй взір*
цями). Найпоказовішим тут е чеське будительство, щ о переростає в
Перше слов'янське відродження (Добровський, Ш аф арик, Чела-
ковський, Гайка, К о л л ар);.в Україні — Кирило-М еф одіївське товари
ство, Костом аров, Куліш, Ш евченко). В обох літературах спо
стерігаємо патріотично вмотивованіч містиф ікації — публікації начебто
народних, епічних гтворів. Саме на цьом у етапі було закладено міцні
підмурки всієї дальшої національної літератури та культури.
_На д р уго м у етапі, з середини XX ст., починається розш ирення ідей
но-тематичного діапазону... Суто національна проблематика
зберігається, але поступається чільним м ісцем соціальній, яка знов-
таки., худож ньо вирішується на своєм у національному матеріалі.
Безпосередньо зображ ується життя тих верств населення, які були
найменш зденаціоналізовані: у перш у чергу селянство, менш е -
сільське духівництво, сільська шляхта, інтелігенція; в Чехії, де міста на
той час починають відновлювати свою чеськість, — міщ анство. Це етап
переважання реалізму. Обидві літератури щ онайменше досягають, а
м ож ливо, на певних ділянках випереджають загальний рівень захід
ноєвропейського реалізм у. На д у м ку О.В.Чичеріна, "М алостранські
повісті" (1878) Я.Неруди започаткували новий нерудівський етап ро
звитку реалізм у в світовій літературі: Неруда — Чехов — Коцюбинський
[8 ]. ....
На зламі Х|Х-ХХ ст. обидва письменства, аж ніяк не втрачаючи з по
ля зо р у національну — тогочасну й історичну — тем атику, починають
виходити з а . національні тематичні м е ж і. Увагу привертає переважно
минуле чуж их народів і країн. Відбувається духовний вихід на світові,
Глобальні, як то каж уть, вічні питання. Це спричинено низкою літера
турних і позалітературних, чинників. П о-перш е, національна сам о
свідомість зм іцніла,, о то ж виникає потреба пильніше роздивитися в
міжнаціональному околі, по-друге, позаяк завдання відстоювання
СБорї національної культури на загал вирішене, то засвоєння історич
ного досвіду,та м истецького зд обутку інших народів а ж ніяк не за
гр о ж у є долі своєї культури. Навпаки — стає доконечною передум овою
дальшого власного поступу. П о-третє, вж е сф ормувався досить чи
сельний національно мислячий інтелігентний читач, якого цікавлять за
гальнолюдські ф ілософ ські, моральні, соціальні проблеми всесвіту. *
Посилюється ззериепня до міжнародних традиційних сю ж етів та об
разів — Я.Вр:ь»цький: "С м ерть Одіссея" (1882), ''Твардовський" (1885),
"М ерлінЬ д уб " (1090), "Танталове ззмироннн" (1891), "С м ерть Гіппо-
дамії" (1891), "Бар Кохба" (1897), "Иоганис-с Д р . Ф ауст" (1904);
Ю .З е й е р : "Суламіт" (1883), чотирочастинна "Королівська епопея"
СОНЯЧНА /ААШИНА" В.ВИННИЧЕНКА 81
(1896), "Оссіанове повернення" (1905); В.Дик: "Напоумлення Д о н
Кіхота" (1913), "Щ уролов" (1915); Ф р а н ко : "С м ерть Каїна" (1889),
"Лис М икита" (1890), "М ойсей" (1905); Л .У країнка: "Роберт Брюс,
король шотландський" (1894), "Вавілонський полон" (1903),
"Кассандра" (1908), "Камінний господар" (1912), "Ізольда Білорука"
(1913)- Д ругим національним відродженням спричинений ціл ком новий етап.
Українці та чехи вибороли незалежність, усвідомили себе як д е рж ав
ну націю. Зросло зацікавлення не лише минувш иною , але передусім
тогочасністю народів світу (яке перш е було спорадичним). Виникає
зацікавленість і понаднаціональними проблем ам и, худ ож н ім п р огнозу
ванням. Обидві літератури сягають рівня розвитку, на яко м у знахо
дяться найрозвиненіші літератури. Саме тоді з'являються соціально-
фантастичні твори Винниченка та Чапека, які вписуються в один м іж
національний синхронний типологічний ряд.
Подальша доля народів складається по-різном у. Чехи створили са
мостійну держ аву. Українці знову її втратили. Чеське письменство р о
звивається в нормальних умовах. Українське — розколю ється на два
відгалуження, щ о м іж ними м айж е немає творчих контактів — підра-
дянську літературу і літературу діаспори — літератури з різними ідео
логіями, а відтак досить різною тем атикою , пробл ем атикою , стилями.
(Інша річ, щ о існувала література для шухляди: наприклад, поема
В.Сосюри "М азепа", щ о над нею поет працював 33 р о ки , без надії на
оприлю днення).
Відмінність історичної долі відбивається на проблематиці (зіставлення
робиться лише у вищ еназваному аспекті). У чехів стає продуктивним
жанр нарисів про закордонні п о д о р о ж і: К.Чапек, Я .Д уріх, І.О льбрахт,
Ю .Ф уч ік та багато інших. Вони цікавилися життям державних народів,
зіставляли зі своєю країною , їх обходило, щ о і як з ч у и со г о ч досвіду
мож на застосувати на батьківщині. Чітко виголосив своє кред о в
"Листах з Англії" саме Чапек: "П еребуваю чи в Анґлії, я весь час дум ав
про те, щ о приємне залишилося вдом а... і не каж іть м ені, щ о в нас
мало м ож ливостей: всесвіт навколо нас, слава Б огу, рівний по р о з
міру всесвітові навколо Британської імперії. Маленький парогшавик не
вмістить стільки, як великий корабель, але, д рузі, він м о ж е попливти
так само далеко, він м о ж е пливти туди,куди пливе великий пароплав,
і кудись в інше м ісце. Вся справа полягає в м уж н о сті" [6 , с .79-80].
В Україні погляд на життя інших народів було штучно детерм іновано
Комуністичним світобаченням, прославленням відповідних д о гм і
ідеалів, соціалістичним реалізм ом . З'являються твори, де таврується
капіталістичне пекло", розповідається про класову б оротьбу б країнах
Заходу і С ходу. Н асамперед це стосується О .Д о сзігн ьо го . Він пере
бував у 1916-18 рр. у Сполучених Ш тагах А м е р и ки , Японії, Китаї.
О то ж , на відміну від багатьох інших «шторів м іг спостерігати
82 А.Р.ВОЛКОВ
"закордонне життя” з середини. Його твори користувалися великим
читацьким успіхом. "Досвітний є, перша і єдина індивідуальність у нашій
літературі, яка зуміла оволодіти так званим мандрівницьким ж анром ,
— писав М . Хвильовий і порушив питання, — Чи не час поговорити про
"нотатки мандрівника" і поговорити як про річ, яку треба поставити на
одне з почесних місць у нашій сучасній белетристиці?" [З, с. 142].
Справді, саме книж ки Досвітнього "Тюгуй (новели з життя китайсько
го народу)" (1924), "соціальні романи": "А м ериканці" (1925), "Ґюллє"
(1927), попри ідеолоґічну обмеженість, найліпше виконували ф ункцію
зазнайомлення читача України з закордоном . З інших творів варто
згадати оповідання П.Іванова "Лі-Пен-Чай" (1925), "позаокеанського
письменника" М .ірчана "Л і-Ю нк-Ш ан і Л і-Ю нк-П о" (1926), "Повість
про містера Ю м а, м ю зігол, про таверну й трампа Д ж е ка " (1926)
М . Бажана.
З годом письменники починають вихваляти соціалістичні перетворення
в різножанрових творах про Середню А зію : "Роман М іж гір ’я" (1931)
І.Ле, книж ки нарисів І.Багмута "П од о р о ж до Небесних гір" (1930),
"Верхівці засніжених гір" (1935), повість О .Донченка "А ул іргиз"
(1939) , історико-революційна повість О .Десняка "Тургайський сокіл"
(1940) , повість "За ш ирм ою " (1957) Б.Антоненка-Давидовича, поезії
М .Рильського, М .їе р е щ е н ка , П.Тичини, С .Крижанівського, В.М исика,
М .Бажана, Т.М асенка, твори про Туркм енію А.Турчинської, роман
О .Донченка про нафтовиків Баку "М о р е відступає" (1934) тощ о. А бо
ж зображення М онголії Ґ.Ш курупієм .
Не дивно, що соціально-фантастичні романи з глобальною пробле
м атикою й топосом , який розш ирюється аж до м е ж усієї планети,
постає саме в діаспорі. Д р уго ю , хоча й не вирішальною, причиною,
яка до того ж випливає з першої, слід уважати безпосередні життєві
контакти Винниченка з закордоном : перебування в Чехословаччині й
Німеччині.
Винннченкову книгу доцільно зіставляти водночас з двома Чапекови-
ми творами. За певними параметрами показове порівняння з
"Ф а б р и ко ю абсолю ту", за іншими — з "Кракатітом " (зо кр е м а , за ж ан
рово-стилістичними ознакам и). Всі три твори визначають як соціально-
фантастичні романи. Щ оправда, романність "Ф аб рики абсолю ту"
викликає певні застереження. Водночас вони — утопії: Власне у чесько
го автора — антиутопи, точніше — негативні утопії. Протиріччя м іж цими
жанровими визначеннями (ром ан і утопія) немає. У топію слід уважати
м етаж анром . Вона м о ж е втілюватися в різних ж анрах: трактат, пере
каз, повість, драм а тощ о. Щ о ж до антиутопи в її різновидах, то вона
є частиною цього м єтаж анру, бо її відрізняють від власне утопії не
структурні відмінності, а лише авторська позиція, так би мовити, зміна
"плюса" на "м інус".
„г п НЯЧНА МАШИНА" В.ВИННИЧЕНКА 83
роМани близькі передусім за проблем атикою : великий науковий ви-
аХІА» його наслідки, загроза війни, яка набагато страшніша від допіру
акінченої перш ої світової, настрої катастроф ізм у, есхатології, апо-
каліптики. Композиційна, ейдол омічна, стилістична структура
"фабрика А бсол ю ту", за авторським визначенням — "р о м а н у-
феЙлетона", цілком відмінна від структури "Сонячної маш ини". Та щ о
до проблематики саме "Ф аб рики А бсол ю ту" найбільше перегукується
зі ’’Сонячною м аш иною ". П роте, зачинаючи однакові справи, пись-
менники дають різні, часом протилежні відповіді. За Винниченком, та
кий винахід веде до звільнення людини, до вселю дського братерства,
до безкінечного планетарного свята. За Ч апеком — призводить до ка
тастрофічних війн усіх проти усіх, до великої планетарної руїни. Ф а к
тично це ф ілософ сько-худож ня полем іка. Не свідома полем іка саме в
аналізованих творах, але Чапек заперечував ідеї, щ о близькі до Винни-
ченкових, щ е раніше, в "К .ІІ.Р ." (1921). За Винниченком, звільнення
від м озольної праці дорівню є створенню ідеального соціалістичного
суспільства. За Чапеком — спричиняє виродження, а відтак загибель
людства. Вустами найближчого авторові персонажа "К .ІІ.К ." Алквіста
дається оцінка стану, щ о склався після того, як лю дство звільнилося
від праці: "Цілий світ, цілі м атерики, ціле лю дство, все — суцільна б е з
душна твариння оргія" [9, с. 13О].
Час ДІЇ в трьох порівнюваних романах — близьке майбутнє. Події
"Фабрики абсолю ту" автором датовано 1943-53 р р . Коли точаться
події "Сонячної машини" та "Кракатіту", немає прямих авторських
вказівок. Та очевидно: незабаром після перш ої світової війни, тобто
майже синхронно написанню цих творів. Однотипна структура місця
дії. бона має концентричні кола. С початку в усіх випадках м ікр о то п о с
— лабораторія хіміка, де він зробив свій епохальний винахід — експози
ція сю ж е тн о го розвитку. Відтак розш ирення топосу концентричними
колами. Д р у ге коло — ціла країна, де точаться основні сю ж етн і події.
У "Ф абриці А бсол ю ту" це — Чехія. В "Кракатіті" події починаються те ж
У Чехії, та незабаром перекидаються в Німеччину, де й розгортається
основна частина сю ж е ту. У "Ф аб риці А бсол ю ту" чеський топос — не
просто ф ормальна локальна вказівка. Як і в інших прогностичних тво
рах Чапека, чеськість постійно наголошується антропонім ам и, то
понімами, побутовими та психолоґічними подробицям и. У "Кракатіті"
Це стосується перш ої частини, дія якої відбувається на батьківщ ині
письменника. В дальш ому послідовно. створюється нім ецьке забар
влення, д арм а, щ о слів "Німеччина", "нім ці", "нім ецький" не вживано.
У Винниченковому творі д р уге , національне, сю ж е тн е кол о дії -
Німеччина. Тут з сам ого початку до останньої сторінки триває с ю ж е т
на дія. Н імецькість дійових осіб, подробиць тощ о підкреслена щ е
сильніше, н іж у "Кракатіті". Відмінність м іж письменниками щ одо на
ціонального місця дії знов-таки запрограмована історичним ко н те к
84 А.Р.ВОЛКОВ
стом . В умовах втрати батьківщиною Винниченка національної неза
лежності, відсутності справжньої української держави дія соціально-
фантастичного ром ану Глобального задум у не могла локалізуватися в
Україні. Здається, вперше у Винниченка дія твору відбувається не на
українськом у терені.
Третє коло — вся планета, світ, який, проте, безпосередньо не зоб
ражується. Але, так би мовити, динамічна хвиля, щ о, поширюючись,
охоплює всю зем ну кулю , резонансно повертається в друге зм істов
но-ком позиційне коло — Німеччину { ‘'Сонячна маш ина", "Кракатіт"),
або Чехію ("Ф абрика А бсол ю ту").
В усіх трьох творах подібні головні герої — Геніальні вчені:- хім ік Ру
дольф Ш тор ("Сонячна машина), фахівець з "деструктивної хімії" М а-
рек ("Ф абрика А бсол ю ту"), хімік П рокоп ("Кракатіт"). В основі сю
жетів лежить боротьба навколо їхніх відкриттів. У "Сонячній машині"
це — спосіб безпосереднього перетворення будь-якої рослинної маси
під впливом сонячного проміня на ідеальну їж у для людей. П роцес її
виготовлення майже не вимагає зусиль!.. У "Ф абриці А бсол ю ту" це -
виділення з матерії "хімічно чистого Бога" [10, с.26], чистої енергії, яка
здійснює виробництво без лю дської праці. У "Кракатіті" — синтез ви
бухівки нечуваної сили.
Тема Геніального відкриття чи винаходу та його наслідків зародково
існувала ще за середньовіччя. Особливої ваги вона набрала з XIX ст.,
коли наука стала значною продуктивною силою, почала владно впли
вати на всі сторони лю дської цивілізації та культури. Ця тема невід’єм
на від об разу великого вченого (інженера, хіміка, ф ізика). Н изку Та
ких образів знаходимо в творах різноманітних напрямів: Готична по
вість М .Ш еллі "Ф ранкенш тайн, або Сучасний П ром етей" — 1818;
реалістичний роман О .де Бальзака "Втрачені ілю зії' — 1837-43; найти-
повіший ром ан варш авського позитивізму "Лялька" Б.Пруса — 1887-89.
Але найміцніша традиція дальших р о зр о б о к теми Геніального від
криття та його наслідків викристалізовується в романах Ж ю ля Берна.
Відбувається переростання наукової фантастики в соціальну з долу
чанням утопічних або антиутопічних мотивів: "П'ятьсот -мільйонів бегу-
м и" (1878), "Р обур-завойовник" (1886), "Володар світу" (1904). Відтак
варіанти теми повторювано незлічену кількість разів: ціла низка творів
Ґ.Уеллса, "Тунель" (1913) Б.Келлермана, "Гіперболоїд інженера
Ґаріна" (1925-27) О .Толстого, "Р адіом озок" (1927) С.Бєляєва. О тж е ,
за такими параметрами, як тема й головний герой, книж ки Винничен
ка та Чапека орГанічно вписуються в загальноєвропейський літератур
ний процес.
АнтаГоністзми головного героя в "Сонячній машині" та "Кракатіті" є
репрезентанти нім ецької аристократії-вояччини. Складається враж ен
ня, щ о обидва романісти перебільшували суспільну вагу монархічно-
аристократичних кіл у двадцятих роках наш ого століття. Надто це сто
СОНЯЧНА МАШИНА" В.ВИННИЧЕНКА 85
сується Чапека: у його романі військова промисловість служить меті
реставрації династії. Старовинний феодальний за м о к Балттина, оточе
ний прегарним парком , складає єдине ціле з величезним ком бінатом
вибухових речовин. Володар зам ку князь Гаі'ен-Балттин — головний
керівник ком бінату. Втім аристократи залежать від капіталістів нової
формації. У "Кракатіті" це — надзвичайно активний авантюрист Карсон.
0ін не шляхтич, не має наукових знань, але є душ ею й руш ієм к о м
бінату. Карсон ще мусить служити аристократам , та після см ерті ста
рого князя стає керівником заводів. Промисловість переходить у нові
руки. Характерна подробиця, яку підкреслю є сам Карсон, — він не
німець, а датчанин. Капітал і промисловість починають ставати понад-
національними. Заволодіти кракатітом намагаються й господарі
англійського центру озброєнь Ґроттупа. Однаковість справ і замірів
німецьких та англійських конкурентів наголошена тим , щ о найактивніші
представники виступають під однаковим прізвищ ем Карсон.
У "Сонячній машині" реальна міць зосеред ж ена в руках голови
Світового О б'єднаного банку Ф рідріха М ертенса. Це фінансист, яко
му залишилося буквально зробити один кр о к, аби осягнути о с о б и с т і
абсолютне панування на цілій планеті. л
Контрдію проти повояччиної спілки аристократів і плутократів і В
"Сонячній машині" і в "Кракатіті'' ведуть революційно-анархічні
організації.
У Винниченка капіталістичному ладові, буржуазно-плутократичній
державі, військово-аристократичним колам протистоїть всюдисущ а,
всемогутня, таємна, невловима для поліції організація Інарак. Це пози
тивна сипа, щ о підтримує Д октора Рудольфа Ш тора й реш та-реш т
приводить людство до загального Добра і щастя. Д о Інараку, до ство
реної їм Вільної Спілки п р и л у ч а е тс я всі кращ і лю ди, а ж до М артенса.
У Чапека таємнича організація м іж народних анархістів — третя сила,
Що бореться проти господарів як Балттина, так і Ґроттупа за кракатіт.
Анархісти прагнуть скористатися з винаходу П рокопа для револю цій
ної перебудови світу. Вони володіють іншим важливим винаходом -
радіопередавачем., щ о здатний своїми хвилями поруш ити будь-який
радіозв'язок. Решта-решт ці хвилі спричиняють жахливий вибух кра-
К^тіту. Анархістів змальоване як здекласоване збіговисько вихідців з
різних суспільних верств. З відвертою антипатією, гостро сатирично
зоб раж ено їхні безперервні сварки з приводу тактики, недисціплінова-
ну хаотичність, заш орений фанатизм у поєднанні з вузьким е го їзм о м .
Недарма орудар анархістів аристократ-авантю рист д'Е м он — єдина се
ред них діяльна особа — зневажає своїх нібито однодум ців. Коли вони
м о ж уть поруш ити плани д е м о н а , він їх знищ ує за д о п о м о го ю о п р о
мінювання кр зка тіту. За Ч апеком , револю ціонери не м енш , як
військово-промисловий ком плекс, годні загладити лю дство. Це відби
86 А.Р.ВОЛКОВ
то й у значущ ому прізвищі д ’Емон (Д ем он) — тобто втілення руйнівної
лиховісної сили.
У ставленні до революційний кіл гостро вирізняється відмінність
світобачення письменників. Ідейне спрямування цілого життя Винни-
ченка характеризується зацикленістю на соціалістичних ідеях. Павло
С коропадський зазначав:"Винниченко говорив (не мені, але мені пе
реказували), щ о для створення України він уважає за доконечне, аби
по ній прокотилася хвиля більш овизму" [4, с.53]. Це однаково власти
во його політичній діяльності і художній творчості, надто раннім опо
віданням і соціально-утопічним романам 30-х р р. Соціалістичні, більш
того, комуністичні погляди викладені у "Відродженні нації". Останній
розділок "Так мусить бути" являє панеґірик більш овизму: "Російська
робітничо-селянська революція великим досвідом своїм дала наочну
лекцію реального здійснювання соціальних завдань пролетаріату... да
ла Європі воістину приклад соціального чуда, яке підносить захватом
революційні живі елементи й охолодить предсм ертною тривогою
елементи паразитарні, злочинні, гнилі" [1, с.501].
Зреш тою це — вразливе місце, ахіллесова п'ята м айж е всього
українського національного визвольного політичного та літературного
руху: вперте протиприродне намагання поєднати два антагоністичні
чинники: національну ідею з соціалізм ом . Історія довела: така злука
ро кує український рух на поразку. Яскравий фактичний матеріал
містять всупереч авторській ідеолоґії м ем уари Винниченка, так само
як спогади його антагоніста гетьмана Павла С коропадського. Втім,
небагато було тих, хто збагнув ворожість ко м ун ізм у національній
справі: Д .Д о нц о в, Д . Д орош енко, В.Липинський, А . Ш е птиць кий. Щ о ж
до Винниченка, то його світоглядно-політична позиція ф актично д уж е
близька позиції більшої частини літераторів підбільшовицької України.
(Тут недоречно з'ясовувати співвіднесеність щ ирості й вимуш еності в
їхній творчості).
Цікаво порівняти позицію Володимира Винниченка, наприклад, з по
зицією Володимира С осю ри. Поет десятиріччями чинив спроби злучи
ти національну ідею з ком уністичною . Наприклад, у вірші "Сльози"
(1928) він уболіває над історичною долею (чи недолею ) української
нації:
Польща і Русь збирали сили
І до земель ішли нових.
Ми їм історію творили
Самі ж жебрачили у них [5, с.64].
І, як уявне розв'язання й заспокоєння, штивнс? більш овицьке завер
шення:
Я чую голос цей прозорий
І тихі сльози селюка
'СОНЯЧНА МАШИНА" В.ВИННИЧЕНКА 87
Неначе Леніна рука
Втирає з лагідним докором [5, с.175].
Коментарі, як то кажуть, зайві.
С упротилежно Винниченкові чеський письменник цілковито відкидає
комуністичну ідеологію. В статті "Ч ом у я не комуніст?" (1922) він
твердив: "М ета ко м ун ізм у — владарювати, але аж ніяк не рятувати, на
його прапорах написано гасло влади, але не д о п о м с м" [7, с.240]. "У
пролетаря переважно є се р ц е ... він... схильний до співчуття, лю бові
та самовідданості. Ком унізм зі своєю ненавистю і класовою лю тістю
хоче перетворити цю людину на тварину; на таке приниження бідняки
не заслуговую ть" [7, с.242]. Заперечення ком уністичної доктрини та
практики є складовою частиною неприйняття ідеї будь-якого нав'язу
ваного перетворення світу, якими б вабливими м іркуваням и та гарни
ми гаслами аж до обіцянок щасливого майбутнього для цілого лю д
ства не аргументувалася потреба соціального насильства — мілітарно
го, релігійного, револю ційного чи ще якогось.
О бстою ю чи гум анізм , чеський письменник "Ф а б р и ко ю А бсол ю ту"
художньо доводить неприйнятність руйнації' існую чого світоладу і по
рушує питання про трагічність непередбачуваних наслідків чи то прак
тичного застосування наукового відкриття, чи то — ширш е — абсолю т
ного здійснення людських бажань і переконань. Релятивіст Чапек за
кликає до взаєм орозум іння та взаємоповаги: "Людина м о ж е гадати,
що інша віра є поганою вірою , але не повинна гадати, щ о той, хто їі
дотримується, є паскудним, хамлуватим, шахраюватим типом . Так у
політиці, так і в ус ь о м у ... Чим більша справа, в ко тр у віриш, тим
більша погорда до тих, хто в неї не вірить. Але ж найбільшою вірою
має бути віра в лю д ей... К о ж е н надто добре м ір кує про пю Дство, але
про ко ж н у о кр е м у лю дину, то вж е ні. Тебе вб'ю , а людство врятую .
А це нед обре." [10, с.166]. Цією світоглядною протилеж ністю ПОЯС
НЮЄТЬСЯ відмінне зображ ення револю ціонерів і їхні ціл ком різні сю
жетні ф ункції в "Сонячній машині" й "Кракатіті".
Стилістично, сю ж етн о, ж анрово з Чапекових творів до "Сонячної
машини" ближчий саме "Кракатіт". В.Харкікс відзначав, щ о в цьом у
романі сполучаються найрізноманітніші жанрово-стилістичні складники:
реалізм, сим волізм , ліризм , детектиа, науково-популярний ж а н р , м е
лодраматичність [11, с.109]. Це слуш но й щ одо Винниченкового р о
ману. Хіба щ о немає символістичності. Х аркікс убачає в "Кракатіті"
впливи Д остоєвського, Ф рейда, Уелгіса, Честертона, А рбеса [11,
с.103]. Впливи трьох перших очевидні й у "Сонячній маш ині". А ле ж ,
кр ім цього, обидва твори очевидно перегукую ться з ж а н р о м пригод
ницько-екзотичного ром ан у, так популярного в 20-ті р р . наш ого
столліття — П .Л оті, П.Бенуа, П .А дам а, Р.Хагїарта. Елементи сатири
сусідять з психолоі'ічно-сексуальним аналізом чуттів і вчинків. Така
подібність тим показозіш а, щ о на загал лю бовно-еротичні складники
88 А.Р.ВОЛКОь
мають у творчості Винниченка незрівняно більшу вагу, ніж у Чапек^
Сильна натура Рудольфа і Прокопав як магнітом, принаджує жіно*
П рокіп, щ о не зазнав кохання протягом тридцяти восьми років, пере’
живає ніби за "законом 'стислого часу” чотири любовні пригоди; ^
таємничою незнайом кою під серпанком (втілення м рії про особисте
нездійснене саме через романтичність, щастя), з ю нкою — дочкою
доктора » Томаса — Лнні, ч з аристократкою ' Віллі, з дівчиною,
анархісткою. -
Споріднені романи і за ш ерегом інших сю ж етно-образних подробиць
і мікроситуацій, подібні/ сказати б — подвійні або рівнобіжні, головні
герої — д октор Рудольф Ш тоф і П рокоп (беззастереж не захоплення
своєю наукою , відлюдництво, фізична сила, каліцтво). Подібні образи
головних героїв — аристократок: ' принцеси Елізи та князівни Віллі. На
загал багато спільного ' в зображенні хтарої аристократії (портретні
замальовки, побут, звичаї, наради). Нагадують одне одного старі слу
ги Ганс Ш тоф і Пауль. Подібний м ікротопос: старовинний палац або
зам ок, оточений давнім парком.' Таких паралелей' багато. Вочевидь
обидва письменники свідомо використовують певні кліше, щ о властиві
пригодницько-екзотичному ром ану. Чи, м о ж е , об'єктивно впливали
закони Ж(анру, або ж т.зв. пам'ять жанру?
Обидва письменники: Винниченко після "Сонячної маш ини", "Чапек
після "Ф аб ри ки А бсолю ту" та "Кракатіту" працю ю ть на царині со
ціальної фантастики. Та в їхніх літературах доля соціальної фантастики
склалася1 в різний спосіб. У чеській з Чапековим "романом-
ф ейлетоном" перегукується написаний того ж 1922 р. "неправильний”
(піергауісіеіпу), як визначив його автор; ром ан І. Гауссмана
"П ромислове виробництво доброчинності": створення препарату, який
зб уд ж ує любов до ближнього, парадоксально призводить до війни
усіх проти усіх, "етичний ідеал стає предм етом промисловості, торго
вельних1 трансакцій" [12, с.9 ]. Відтак — похмуро-утопічний і воднораз
гумористичний, за авторським ж анровим визначенням, "фантастичний
ром ан" Е.Вахека "Пан світу" (1925). Вахек належав до ґенераци
братів Чапеків. "П аном світу" "він хотів позмагатися з автором
"Кракатіту". Якщ о Чапек цілком відпустив узд у своїх фантазій задля
пригодницького сю ж е ту, то Вахек виходив з лоґічних засновок... з
суспільно-політичної ситуації двадцятих років" [13/ с. 245-250]. Далі
з ’являються ром ан "Д ім у тисячу поверхів" (1929) та кни ж ка утопічних
оповідань "У країні наших онуків" (1956) Я.Вайсса. Антиутопічний і аи-
титоталіларистський сенс мала трагедія "Сьогодні щ е зайде сонце н^А
Атлантидою" (1956) В.Незвала. Великого розвитку дістала Чапекоеа
традиція в 30-х р р .: "Війна з багатоликим звірем " (1983) В.Парала (з
авторською посвятою Чапекові), "П о ж е ж а будівлі "Біля золотих ле
бедів" (1987) 3 .Вольного, "Таких тисячу кр о ків" А .П лудека (1988),
89
"ДМнеі'ава з'являється завтра, або Психоскоп Маріана Колди"
l^j Несвадби, "Блажений вік" (1967) і. М арека.
g українській літературі соціально-фантастична лінія, щ о її започатку-
аВ Винниченко. "Сонячною маш иною" та продовжив романами "Нова
заповідь" (1931-33), "Вічний імператив" (1936), "Л епрозорій” (1938),
фактично на цьом у перепиняється. Це спричинено, по-перш е, відсут
ністю справжньої української державності, а звідси випливає ‘усвідом
лене чи неусвідомлене відчуття "вторинності", провінційності. Так би
мовити, не до глобальних поблем, скоро під загрозою екзистенція
нацп. Д руга причина — рабське підкорення комуністичній ідеології, якій
слугую ть нечисленні соціально-фантастичні твори: Ю .С молич — романи
"Останній Ейджевуд" (1926) і "Господарство доктора Ґальванеску"
(1929), романна трилогія "Прекрасні катастроф и" (1935); В.Владко -
повість "Ідуть роботарі" (1931); О.Левада — трагедія "Ф ауст і смерть”
(196°).
З усього вищевикладеного випливають певні типологічні висновки.
Творча зустріч двох класиків української та чеської літератур — Воло
димира Винниченка й Карела Чапека, на той час найвидзтніших у своїх
національних літературах письменників — в утопічно-антиутолічному
метажанрі, зустріч саме в першій половині 20-х рр. — закономірне,
сказати б, "доконечне" для їхніх літератур явище. Воно детерміновано
як діахронно, так і синхронно; інакше кажучи, лежить на схрещенні
діахронно-національкої та синхронно-міжнаціональної осей лзтератур-
ного розвитку. " і
Зіставлення романів Винниченка і Чапека доводить наявність типо
логічних сходжень на різних змістовно-художніх рівнях, але разом З
тим д уж е вагомих різниць, що вони пояснюються відмінностями
суспільно-політичної та літературної ситуації в Чехії та Україні, а також
світоглядними позиціями письменників.
1 .Винниченко В. Відродження нації. 4.1. К. — Відень, 1920.
2. Винниченко В. Твори: У 26 т. 1928. Т.23.
3. Лейтес А. і Яшек М . Десять років української літератури. [Харків],
1928. Т.1.
4 . Скоропадський П. Спогади: кінець 1917 — грудень 1918. К .-
Філадельфія, 1995
5. Сосю ра В. Поезії: У 3 т. [Харків], 1930. Т.З.
6 .Чапек К . Вибрані твори. У ж город , 1951.
7 .Чапек К. Почему я не коммунист? / / Нов.мир, 1989, N 9.
8. Чичерін О. В. Про один з етапів розвитку критичного реалізму / /
Міжслов'янські літературні взаємини. Вип.2, К.,1961.
9. .Сарек К. H ry.- Praha, 1956.
ІО. Сарек К. Tovarna па Absolufno: Roman-feilefon. Praha, і 962.
11. .Hаrkins W .E. Karel Capek. New York — London, 1962.
12.Haussman J., V elkovyroba ctnosti (nepravidelny roman). Praha, 1975
13 .V a ch e k E. Pan sveta. Praha, 1971.
Стаття надійшла до редколегії 25.03. 1993 р.
облако тэгов
