Книжку „Зоряний Корсар” видаємо скорочено і без відома автора. Всі намагання встановити з ним листовний контакт не вінгалися успіхом. Не зважаючи на те видаємо Цю книжку з двох міркувань: нехай наша громадськість знає кого і защо переслідують в Україні і нехай ближче познайомиться з незвичайно цікавим і талановитим письменником, книжки якого напевно залишать тривкий слід на українській культурі.

„Зоряний Корсар’ є фантастичною повістю. В Америці і Канаді такі повісті називають зсіепсе /ісііоп, вони тут дуже і^&пулярні. їх змістом є життя на інших плянетах-світах ь події, що збудуться колись у майбутньому, за 500 чи 1000 років.

О. Бердник йде впевнено тими фантастичними шляхами, легко переходить межі звичайної уяви змішуючи достоту дійсність зі сном, сучасне з майбутнім, реальне життя з другим світом а все те на тлі невпинної боротьби добра зі злом, правди з неправдою.

На такій дивовижній канві барвисто розсіяв автор перлини думок і афоризмів, що своєю глибиною сягають у філософське мислення найкращих мудреців світу.

Ось декілька зразків:

— Складається враження, що десь розвиток людства збочив і пішов по руїнницьких шляхах.

— Хто почав розривати кайдани, повинен відкинути їх геть. Недостойно для мислячої істоти замість залізних кайдан надівати діямантові.

— Єдність — це не підкорення всіх волі одного.

— Країна не мислить, за неї мислить правитель, в найкращому разі група людей.

— Щастя — це свобода.

— Тільки любов відкриває брами вічности.

— Доки є хог одна нещасна людина, немає щастя на землі.

— Люди — діти потоку життя. Вони живуть традиціями і законами предків.

— Хіба смерть особи припиняє буття?

— Чому нагромадження смішних химер називають доцільністю і прогресом?

— Десять років пише хтось книжку а вона бездарна, сотні років формується нова система а вона немічна і реакційна.

— Дар земного життя — то лише мить сновидіння.

— Люди не діти землі, вони посланці неба.

— Ненависть ніколи не будувала.

Більше думок не наводимо, бо треба б списати цілу книжку. Але на закінчення дозволимо собі навести опис пам}ятника Матері з Дитиною:

„Тривожні, надхнені очі, тонкі, чутливі пальці поетеси, художниці, жниці, коханої. То був віковічний образ матері-Украяни, дівчини-войовниці, яка крізь пил віків, крізь бурі

історигних, соціяльних та суспільних /сатаклізмів передає в космічне майбуття своє серце, пісню, казку, волю до буття, заповіт своїх найкращих синів-творців. Біля ніг її — ліворуч — Тарас. Він схилив голову на її коліна, але так майстерно, так творчо водила рука скульптора, що все обличчя кобзаря стало всебагним оком духу. На його вустах завмерла блаженна усмішка дитяти, в ній гулося беззвучне слово: коли мати дивиться, син може заснути. Але я готовий прийти, мамо. Ти тільки поклич мене — я прокинуся”.

У нашому світі моторошних моральних кривизн (кажучи словами В. Барки) книжка О. Бердника може бути цілющим ліком для людей, що гиукають істини. Він є не тільки допомічним свідком християнського вчення, але й послідовником модерної науки-теорії про ноосферу (її ос-новником є наги земляк акад. Вол. Вернадський), що приписує людському розумові головну ролю в перетворенні світу. Нехай тільки не йде за чорним конем Апокаліпси, але за білим, символом об’єднаної думки і почування, просвіжених неперевершеним світлом християнської мудрости.

Заохочуємо усіх, в першу чергу нашу молодь, прочитати „Зоряного Корсара”, а Канадсько-Українській Фундації їм. Т. Шевченка висловлюємо велику подяку за фінансову допомогу на видання цієї незвичайної книжки.

Ярослав Чумак

*************

Olena H. Saciuk

The Sky Blue Blacksmith: Genre and Motif in Berdnyk

There is no doubt that Oles’ Berdnyk is both a provocative and challenging writer both in his fictional and non-fictional writings. He has a rich and complex style with a myriad of themes that lend themselves to many interpretations. Forex-ample, Iohanes Hrynioch, in his analysis of Berdnyk’s works, especially of the letter that Berdnyk sent in the spring of 1979 to Pope Paul П, calls Berdnyk a “utopian and a new charismatic figure to appear on the horizon at the time when Ukraine is about to celebrate its two thousandth anniversary of Christianity.”1 Moreover, Hrynioch points out that Berdnyk’s work holds great promise for study from the ‘‘philosophical, sociological, or possibly, also theological, in its widest sense, point of view.”2 And it is this last field that Hrynioch, himself a theologian, probes, basing his statements on Berdnyk’s letter to the Pope. The resulting study explicates Berdnyk’s credo and finds him to be a believing Christian (although coming our of an atheistic background), for whom Christ is the central figure not only in the affairs of men on earth but also of men ’ s future in the cosmos.3 However, Hrynioch notes that although “Oles’ Berdnyk’s image of the cosmos is dominated by Christian teachings on the creation of the universe, nevertheless, that image undeniably contains influences from various religions of the world, myths and legends, ancient literatures and philosophical systems.”4 Then, he points to still more aspects that exist in Berdnyk’s work and are waiting to be explored. In fact, Hrynioch admits that in following the theological thread in Berdnyk’s work in order to form a coherent and consistent image of the universe, one can become quite enmeshed because Berdnyk’s poetical imagery, symbols, personifications, and various ideas, drawn from many fields of human knowledge, to a great degree complicate the task of reconstructing a clear image of the universe,5 not only in the letter that Hrynioch studies, but also in the rest of Berdnyk’s work.

1 Iohanes Hrynioch, Oles Berdnyk — somniator vel charismaticus in aspectu secundi millen-mi christianitis in Ucraina (Romae: Ed. Bohoslovia, 1980), p. 3. This is the Latin version of the Ukrainian title, both of which are used on the title page.

2 Ibid., p. 4.

3 Ibid., p. 12.

A Ibid., p. 21.

5 Ibid., p. 19.

14

STUDIA UCRAINICA

In fact, these very same ideas may be studied from a very different perspective and may yield a different vision, as for example in Smymiw’s study of “The Theme of Man — Godhood in Oles’ Berdnyk’s Science Fiction.”6 Unlike Hrynioch, Smymiw has turned to Berdnyk’s science fiction only to find that the center is not Christ but man; man in search of his self as created in the image of God, probing for a new evolutionary step to give him not just the image, but also the properties and powers of god—or at the least of a superman, but going beyond the Nietzschean kind. In fact, he even surpasses Siegel and Shuster’s comic book creation, as can be clearly seen in the novelZorianyi Korsar, (The Astral Corsair), when the corsair swoops down through the atmosphere coming directly from one of the planets, withoutaid of any flying vehicle, special protective clothing, or oxy-gen-giving apparatus, and fishes out of the night-darkened water at the bottom of a cliff Gladys, his beloved, to face her murderer. He has the power to fly through the air like the cartoon Superman dressed merely in “sky blue sports clothes,”7 and can travel light years to arrive only minutes after responding to Gladys’ call for help. When he faces his arch-enemy, Kareos, he protects his life from destruction by surrounding himself with a “ruby-like circle of such brightness that the ruler cried out from the pain in his eyes. The weapon fell from his hands. The corsair stood motionless With a peculiar smile on his face.”8

by surrounding himself with a “ruby-like circle of such brightness that the ruler cried out from the pain in his eyes. The weapon fell from his hands. The corsair stood motionless with a peculiar smile on his face.”8

For the young reader this is an exciting adventure — the familiar climax of the hero rescuing the damsel in distress and vanquishing the villain, and like a true hero allowing the villain to live, for it is beneath him to destroy, because he is aware that other villains will follow. Instead, he tells Kareos to “live and choke on [his own] wickedness.”9 But for adults who want to search for philosophical, theological, and teleological themes this moment will already be an anti-climax. It is in the philosophical and teleological teaching by Aeras of the corsair, who becomes his first disciple, in the prison and in the founding of the Asteroid of Freedom, where Aeras’ philosophy and breakthrough into the next step in evolution takes place. This is what stirs the adult reader to meditation on the possibility of man’s almighti-ness and omniscience. Smymiw follows Berdnyk’s theleological ideas and evolutionary experiments throughout his science fiction, showing the author’s ever increasing sophistication, complexity, and scientific approach in dealing with these themes, as well as his “serious concern about the ultimate results and the final consequences of scientific and evolutionary processes.”10

6 Walter Smymiw, ''The Theme of Man-godhood” in Oles’ Berdnyk’s Science Fiction, Journal of Ukrainian Studies, 10, No. 1 (1981), 3-19.

7 Oles’ Berdnyk, Zorianyi Korsar (Kiev: Radians’kyi pys’mennyk, 1971), p. 253.

8 Ibid., p. 254.

^ Ibid.

•

10 Smymiw, p. 10.

LITERATURE

15

Yet Berdnyk’s fiction, specifically science fiction, does not consist only of this dichotomy of adventure and philosophy, although both are major elements of Berdnyk’s science fiction. He is a far more complex and complicated author than would seem to be possible for a science fiction writer, who has not only developed his prophetic and evolutionary theory and explained its workings on a scientific basis but who also fills his works with a myriad of genres, leitmotifs, themes, ideas, styles — all interwoven into a rich literary tapestry, as I have previously tried to show in my analysis of his novel Zorianyi Korsar.11 This study will examine just two of the literary elements —Berdnyk’s use of different genres and motifs, with which he forges his vision and conveys ideas. This issue of various genres side by side and an organic integration of motifs, especially involving the azure colour to serve as a messenger of his ideas, reveals Berdnyk’s mastery of the craft of fiction, as well as its depth and complexity already glimpsed from the previous two studies mentioned.

As can be observed, Berdnyk not only makes use of the science fiction genre utilizing the hard science fiction module with its use of gadgetry, as in the second narf of the trilogy, when he tells the storv of the robot UR, but also soft science fic-

JL w v —

tion with its philosophical, sociological, theological, and psychological preoccupations. He also turns to the alternative module when he creates worlds in the universe functioning on different scientific principles from ours, like the flowers do on the Planet of the Flowers with their common biomagnetic field and multifaceted communication system; Berdnyk also introduces into our earthly world alternative systems like that used by Katia in the novel Okotsvit (Eyeflower). In her original form she is not a little girl but a ball of sky blue fire or a sky blue flower with an eye in the center, who can transform herself into one of these three stages at will.12 Similarly, Oira-Khan, a little girl, when engulfed by a flower . . . emerges as a black lion in the novel IUuzionist. (Tire Illusionist).13 These are not merely tricks, but an example of a more advanced evolutionary being that can rearrange its molecules to any desired shape. For as Bova explains to Halia, “many worlds exist parallel to ours. We cannot feel, or see them, but they exist, nevertheless.”14

Yet Berdnyk does not stop at this; for even when he has exploited the science fiction modules in one novel to their fullest, as he does in the Zorianyi Korsar, he also interpolates fantasy and mythology by introducing a prophesying papyrus similar to Kubrick’s device in 200J, and to the detective genre by introducing Hryhir Bova in the second volume of the novel. But it’s not just a simple detective story, where Hryhir’s assignment is to find out about the disappearance of an embezzler by making love to his daughter. This same Hryhir, through the medium of

11 Olena H. Saciuk, “The Forbidden Vision of Oles’ Berdnyk/'' Scope of (he Fantastic, Vol. 1, ed, Robert Collins. A collection of papers presented at the First International Conference on the

. Fantastic in the Arts, to be published by Greenwood Press.

12 Oles’ Berdnyk, Okotsvit (Kiev: Veselka, 1970).

13 Oles’ Berdnyk, IUuzionist [Illusionist or Magician] (1970) in Zoloti Vorota (Pans. Smoloskyp, 1975), p, 72.

14 Zorianyi Korsar, p. 183.

16

STUDIA UCRAINICA

dreams, time travels to a former life on a different planet. The dream is a tunnel, a flashback into a different reality and a different time. Moreover, embedded in the detective-time travelling texture of the second volume of the novel, we have another admixture of genres: the ghost-historical genre. The disappeared embezzler is taken into the ghost world of his Ukrainian Kozak ancestors, where he is given a lesson in Ukrainian history. This historical element also comes in the first volume. There, by way both of the medium of the dream and of hypnosis, another character, the scientist Horenytsa, travels into Ukraine’s historical past to witness battles between the Kozaks and the Tartars. Both В ova, the detective, and Horenytsa, the scientist, are examples of Berdnyk’s use of mythical approach by borrowing and adapting the Eastern concepts of reincarnation and transmigration of souls.

While dipping into the Western and Eastern mythological constructs, Berdnyk also brings in the Gothic genre. It is interesting that the climax of the Zorianyi Korsar takes place in a Gothic setting due, ironically enough, to the use of a time machine on a science fiction construct. The time machine transports Bova, the criminologist, to the past, to a dark, musky, nineteenth century monastery filled with religious persecution, madness, and confrontation between the forces of good and evil. Bova, symbolizing the contemporary world, is both physically and symbolically dropped into the past, confronted by an evil antagonist, Ariman, from the future and saved by the Corsair, a man beyond any time and on a higher evolutionary rung than any of the other characters. Thus the Gothic setting is used to heighten the drama, add suspense, and also provide the appropriate symbolic framework for the theme.

But even while using the Gothic genre, Berdnyk introduces, in the words of the monk, who is Bova’s guide into the past, the genre which predominates in many of his other works; the monk promises Bova that “Г11 send you a fairytale.”''5 In the latter part of Zorianyi Korsar, the symbolic meaning of these words is not ex-nlnred as it is earlier in the novel ? япН я5 in many r>f th? other novels. Not only do^s Berdnyk use the word “fairytale” for symbolic purposes, which will be discussed later, but Berdnyk also uses the genre for its characters, setting, mood, plot, and motifs. Moreover, Berdnyk unabashedly inserts fairytale elements in the midst of a science fiction situation, for example when he has UR and the two young boys Iks and Igreg16 travel to the planet Aoda, where they witness a technologically highly developed civilization which revolves around a synthesizer that provides the population with all their needs. There the lovely young Isvari, who is the only one left of the thinking population, alone with the synthesizer, like a princess in the tower waiting for her Prince Charming to take her away, thanks the earthlings for responding to the call of distress and begs them to take her back to earth. En route she

15 Ibid., p. 369.

16 Literally meaning x and у, as they are named by the robot UR, whose name stands for Universal Robot.

LITERATURE

17

falls in love with the robot, who, back on earth, is changed by science from robot to human being because he wants to experience love and return Isvari’s affections, a situation not unlike the Frog Prince or the Beast in the fairytale Beauty and the Beast.

These are indirect fairytale elements, blit in the Novel Okotsvit, for example, the extraterrestrial beings, who come to earth into the 20th century reality, take their shapes from Ukrainian fairytales. Even though Katia has a science fiction shape, that of a sky blue ball of energy, she can be likened, to such fairytale beings as sprites which come at night, just as she does when she does good or plays practical tricks on the sleeping and superstitious Ukrainian villagers. But it is Katia’s companion who is unequivocally a fairytale character out of the Ukrainian folktale tradition: the witch who lives in a small fairytale house standing on “chicken legs”. When the schoolboy Slavko meets with Katia, or Nanti, as she is called on her planet, in her flower form, he tells her that it’s strange for a flower to have an eye and to talk, to which Nanti responds,

— And in » fam/talf*?

— Bul that’s in a fairytale . . .

— And aren’t you in a fairytale now?

— You''re right — said the boy, reflecting on her words. — If I try and tell somebody — no one

will believe me . . . •

— Maybe they’ll believe, —protested the little flower, — The fairytale lies dormant in the hearts

of many people ...17

In fact, this idea about the importance of the fairytale as a medium for communication and a way to a better world is the predominant theme in the entire novel. These ideas are brought out through a dialectic between Nanti and her “grandmother” (the good witch) and the inquisitive, bright, adolescent Slavko. Himself won over by their logic, Slavko, in turn, tries to convince his earthly schoolmate Цпа, as well as his unbelieving parents and very supportive real-life grandmother, who believes in Slavko’s vision not because of her belief in outer space or in the magical, but because of her superstition. The science fiction and the fairytale genres and concepts become totally entwined in the novel. The dialectic of UFO’s is presented on the same level as Nanti becoming a seeing-eye flower or the appearance of a fairytale house. These outer space visitors look like fairytale characters, and they also accept Slavko, the schoolboy, into their confidence not only on the basis of their telepathic powers, but also on the condition that he fulfill a task just as the hero of every folktale or fairytale must fulfill a task. In Slavko’s case it is to tell a fairytale. After his incredible experience, the boy himself fails to understand why these outerspace visitors did not go to “scientists, academicians ...” They could have appeared before astronomers, before physicists or some other specialists, could explain — everything, where from, where to, and why . . .”18 Bit by bit Slavko, later joined by Lina, gets the answer to his question which is that

17 Okotsvit, p. 51.

18 Ibid., p. 44.

18

STUDIA UCRAINICA

“there is no greater power than a fiery loving heart, the kind that is enamoured of the fairytale.”19 Unfortunately, observes the outer space visitor, adults have stopped believing in fairytales, so they become blind to beauty and to the unusual, while “one can place more hope in a child’s heart, which believes in the fairytale.

— It does not doubt the most extraordinary.”20 The important thing, reminds the witchlike grandmother, is that Slavko “believed, desired and came here [meaning the forest where the UFO’s landed] — and saw. Why bring the fairytale to someone who is not searching for it?”21

Later on when Katia (Nanti), in the shape of a girl, goes boating with Slavko, she propels the boat without the use of a motor. To Slavko’s questions, she replies:

— Is only a motor capable of moving?

— Well — you need some kind of energy . 4 . [replied Slavko]

— And desire? That’s the most powerful energy . .If a being wants something to come true veiy, very much — everything will come true . . ,22

These examples show how Berdnyk explains science fiction phenomena in terms of the fairytale (to be taken symbolically rather than literally), his belief that children are more perceptive of truth than adults, and that desire or faith has as much power as any machine — clear echoes of the Biblical ethos of Christ’s parables in the New Testament.

Thus we can see that the fairytale’s importance in Berdnyk’s writing is not only due to being a source of plot and structure, that is, as a genre, as in Isvari’s case (princess in the tower) in the first volume of the Zorianyi Korsar, but even more so for its symbolic, mythical, and philosophical allusions, which Berdnyk combines to create his own value system. It is a very humanistic value system built on beauty, kindness, faith, freedom, and a childlike but not childish capacity for wonder, while at the same time extrapolating mankind’s next evolutionary jump. The Astral Corsair himself is one example of such a jump, Nanti is another. When an asLiuuoiner asks her how sne came to earth she explains, “Direct flight. Like in a fairytale. You wish to fly— you fly. The being turns into concentration of energy, designates the destination in space, and flies ,”23

In fact, Berdnyk uses the “kazka” (fairytale) motif as a magic key that allows Earthlings like Slavko and Lina from Okotsvit, and another set of children, Paulyk,

19 Ibid., p. 48. There is a problem in translating the word "kazka” to the word “fairytale” in English. Somehow “kazka” in Ukrainian seems almost a magical word itself, a dimension that the word “fairytale” does not have in English. The closest word that has that type of double connotation is the word “magic,” when one, for example, describes something beautiful, incredible, yet real by saying “it was pure magic” but does not mean to imply that magic tricks were involved.

20 Ibid., p. 79.

,-21 Ibid., p 50.

22 Ibid., p. 59

23 Ibid , p. 87.

ziza

#405 сегодня в 07:08 цитировать

цитата

LITERATURE

19

Marijka, and Torasyk in Iliuzionist, to understand and communicate with non-Earthlings, to believe in them, to travel in space, and at the end to come back to Earth with a mission to perform. The outerspace travelers always come from a planet which they describe as perfect as a “kazka” (fairytale), therefore, not just a mere utopia but a magical place. In fact, when Slavko finally does get to the planet of the Fairytale, from which Nanti had come to Earth to seek help, he finds that there too he has to do battle, followed by danger and death. Berdnyk consistently creates his evil forces in the shape of roots with seeming hydra heads, as on the Planet of the Flowers in Zorianyi Korsar or the carnivorous plant and fire-breathing dragon in Okotsyit. These creatures are more characteristic of Greek mythology and fairytales than of science fiction.

It is this facing of danger or test by fire, and the ability to change shape, which are necessary prerequisites both for the triumph of the fairytale hero and of Berdnyk’s Earthling children, who travel into outer space. This generic feature of the two elements is to be found in each fairytale when the young hero sets forth on his quest and, on the way, must undergo various tests of wit and courage; through

hpin nf іпястігяі helnprs. the hero changes shaDe to overcome obstacles, і ^ 1 —

Berdnyk also introduces such helpers for his child heroes, but these are from outer space and the change in shape the children must undergo is required by their travel through space. Marijka observes this change in herself. “Eyes. Where are they? All of me opened up [like a flower]. I am — an eye. I am a song. I am a flower. I am hues of color . . . I’m the breeze of a spring day. . . ,”24 The motifs of the eye and the flower seen here reappear in other works by Berdnyk sometimes imbedded in science fiction and sometimes in the fairytale.

л

Like fairytale heroes, Berdnyk’s child heroes come back wiser with a treasure which they found far from home. But unlike fairytale heroes, they bring no material treasure to their homeland on Earth; they come with a mission still to be performed, and not just to live happily ever after. Berdnyk has converted his child heroes into messiahs who return to Earth “in order to bring it the happiness of the Eternal Game.25 [They are to] stop the river of blood, show those who can see the worlds of love and ‘kazka’ (fairytale),” which they themselves have seen.26

Thus Berdnyk uses in the novels Okotsvit and Iliuzionist the two poles between which he strings out his themes: the world of the fairytale and that of science fiction. The world of the fairytale has its own structure, challenge, unlikely candidates who become heroes and find strange worlds, and return like the youngest prince to inherit the kingdom. In Berdnyk’s works they inherit the Earth as well as the utopian planet or refuge in outer space, which provides a model for the ideal

24 Iliuzionist, p. 141.

25 Bcrdnyk’s Eternal Game uses children’s play as an allegory of their behavior as builders of a new world.

26 I Iliuzionist, p. 147.

20

STLJDIA UCRAINICA

Earth. This outer space world, both in scientific and fairytale terms, has gone through an evolutionary jump to attain a higher form to be imitated by Earthlings.

Even while Berdnyk bonds the fairytale and science fiction genres together to provide both the settings and the evolutionary foundation for his prophetic vision, as when, through the omniscient narrator’s voice, he promises his youthful readers at the end of the short story Marsians’ki “Zaitsi” (Martian Stowaways) that the “most fairytale-like experience will come true! Without fail!. . . You will enter on the threshold of the Cosmic Era,”27 he adds other elements. He adds the element of allegory and harks back to the genre of the medieval heroic legends. When the children come back from outer space, they become “The Knights of Freedom,”28 who will do battle with the earthly “dragon” of hate, ugliness, disbelief, and tyranny.

But before they can become these knights who will go on a crusade and bring back the “Holy Grail” from outer space, these children first sit at the feet of outer space visitors to listen and absorb their wisdom. They continue on their mission only after the aliens return to their planet. This clearly is an allegorical picture from the Bible combining two parts: that of Jesus having taught his disciples through the use of parables, and of Jesus saying that only children or those who are like children shall enter the kingdom of Heaven. Thus Berdnyk, consciously or not, has built his cosmic age ethos on a combination of the Medieval chivalric values and purpose in life and imbedded it into the image of Christ indicating that children will be the inheritors of his kingdom.

That paradise, in Berdnyk’s case, will not be Heaven but a cosmic Earth transformed by the fairytale. To take his works as only science fiction fairytales for children is to miss Berdnyk’s prophetic vision. He brings his vision to children via child heroes, but this same theme and zeal are to be found in his science fiction writings for adults. Moreover, this vision and the identical use of imagery and motifs spills over into his essays which he addresses to Ukrainians, often calling them “children of Cosmic Ukraine.” For example, in the introduction to his charter of uic Ukrainian Spiritual Republic (Cosmic Ukraine), Berdnyk proposes the birth of such a Cosmic Ukraine, and in answer to his own question of whether the creation of this Ukraine is not an illusion, not a “fairytale,” he answers:

Yes, it’s a “kazka” [fairytale]. It’s a cosmic legend.

%

But earthly "reality” — is only the shadow of the “kazkaV7 unseen reality. That is why

we solemnly and unwaveringly have chosen the path of legend and call to all nations to

follow'' us into the Life of Freedom.29

27 Oles’ Berdnyk, Marsians'' ki "Zaitsi” [Martian Stowaways] (Kiev: Derzh vyd. dyt. lit. URSR, 1962), p. 74

28 IUuzionist, p. 147.

29 Oles’ Berdnyk, “Za Ukrains’ku Dukhovu Republiku” [For Ukraine’s Spiritual Republic] (July 7, 1975) in Ukraina Sichi Vohnianoi: Esei і lysty. [Ukraine of the Sich of Fire* Essays and Let--ters], rpt. of Samvydav (“Samizdat”) publ. from Soviet Ukraine (Paris: Smoloskyp, 1977), p. 25.

LITERATURE

21

From this, it can be observed how fiction has become intertwined with non-fiction, the same way that Berdnyk has intertwined the various genres and recurring motifs to cany his themes until, in his most recent writings, the two fused genres of the fairy/folktale and science fiction have become the vision, the theme,

the message, the ideal.

Just as the genres used by Berdnyk become the function of the theme and vice versa (so that they become fused into one—hence the form is content), so Berdnyk uses his motifs. Like the various genres, they are used by Berdnyk in such an organic way that they are not merely a device or a mechanical situation or a repeated design, but an intrinsic element of the theme and vision.

Some of Berdnyk’s motifs are magical in nature, as the Black Papyrus and the Chalice in Zorianyi Korsar; some are a combination of magic and science fiction, as the eye flower in Okotsvit or the eye and flower mentioned separately, as was noted above, in such works as Iliuzionist, for example. Fasting is a prelude to a new evolutionary change. But just as the fusion of the two genres of fairytale and sci-pprp firtinn hemmes the vision of the future, so the use of the recurring motif of the azure or sky-blue colour becomes Berdnyk’s dominant motif, a sort of imagistic clarion call.

Sky blue is a motif that is interwoven into the entire fabric of Berdnyk’s fiction at all levels. It is found in the setting both of our Earth sky and of outer space, as well as in the changing domes of the outer space vehicles. Once on the Planet Mountain, the children find sky blue buildings.30 In Zorianyi Korsar, UR finds the planet called the Sky Blue Petal, where flowers have evolved into a higher form. Thus you have both motifs of the flower and of the colour. Sky blue is the colour of Oira-Khan’s costume, when this visitor from outer space becomes an Earthly magician in the novel Iliuzionist'', it is the colour worn by the Astral Corsair in Zorianyi Korsar. The flower’s colour in Okotsvit is azure, and when she changes shape, she becomes a “pearly sky blue ball of fire.”31 Hence, the colour in the setting and in the costumes of the characters identifies them as belonging to or being part of Berdnyk’s vision (just as the colour white was used to identify the hero in Western fiction).

Moreover, this colour can bring calm, so that it is what is ordered for the disturbed girl on the System Ara, and consequently the bio-guard switches on an azure-green colour in Zorianyi Korsar. When Bova is courting Halia, he visualizes his goal as the “need to melt the sky blue icicles in her eyes.”32 Here the colour becomes part of an emotional system and the azure colour is the key to unlocking it.

30 Okotsvit, p. 150.

31 Ibid., p. 37

32 Zorianyi Korsar, p. 163.

22

STUDIA UCRAINICA

Sky blue is also the key colour to be found on the road to a new world. Berdnyk integrates it into a poem written by Bova in Zorianyi Korsar, as a means of animating those whose spirits have flagged, who have become “old in spirit,” and encourages them to stop and recall “the heroic past [a reference to Ukraine’s past], /recall the fairytale azure/ of your beautiful kingdom. . . .“»It is the colour that illuminates the utopic future, as Gladys found out when she went to the Astral Corsair’s Asteroid of Freedom. She asks herself in this paradise, “What else could anyone want? And goes on to answer “To feel forever fully a part of the Great Sea, Limitless Sky, beam of Sky Blue Light, which shines like a twinkling, lighted butterfly in the depths of the Ocean of Being.”34 Sky blue is also the colour that is present in some form for those who have been initiated, who have become a part of the cosmic or astral brotherhood.

As the children return from their space voyage to Earth, in Okotsvit, the last image in the novel is that of the eye flower, as its petals opened wider and wider and the children beheld the “light coloured azure eye. The eye of the fairytale flower.

”35

I « ''« ,

It is also the last image that Bova and his friends see. The battle won against Ariman, the Astral Corsair in Zorianyi Korsar fades from the monastery’s church, and when his form is gone, only sky-blue sparks and the echo of his last words remain: to do battle with the bondage of time and to follow him into Astral brotherhood. And the children in the Iliuzionist are told to look up into the sky, where they’ve been, and where their future could be, at that third planet from the left “twinkling with a sky blue fire.”36

But one need not travel to the stars for that sky blue fire, bliss, inspiration. It can start right here on earth, when one follows Berdnyk to become not only a

blacksmith forging a vision out of elements of fiction, but also a sky blue or azure blacksmith, who forges his own future by tempering one’s willpower in fire. Then one can proclaim, as Berdnyk does in his poem:

I am the azure blacksmith,

And I have my own smithy.

I forge not iron, nor steel —

But I forge my own soul . . ,37.

Looking then just at these two elements the use of multiple genres and the use of motifs, particularly involving the sky blue or azure colour to embody his themes

33. Ibid., p.-138.

34 Ibid., p. 188.

35 Okotsvit, p, 172.

36 Iliuzionist, p. 163.

37 Oles’ Berdnyk, “Blakytnyi Koval’ 4 in Blakytnyi kovaV: poezii [The Azure Blacksmith: Poems] (Paris: Smoloskyp, 1975), p. 11. The translation of the stanza is mine

LITERATURE

23

— one can appreciate the complexity and richness of Berdnyk’s fiction. This study has revealed only a shimmer of this author’s azure literary treasures.

Inter American University of Puerto Rico

/ *

University of Ottawa Ukrainian Studies

No. 5

ETUDES UKRAINEENNES DE L’UNIVERSITE D’OTTAWA УКРАЇНСЬКІ СТУДІЇ ОТТАВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ UNIVERSITY OF OTTAWA UKRAINIAN STUDIES

No. 5

STUD][A UCRAINIC A 2

UNIVERSITY OF OTTAWA PRESS

1984

CONTENTS

Literature

OlenaH. Saciuk

The Sky Blue Blacksmith: Genre and Motif in Berdnyk ............... 13

Irene R, Makaryk

Lesia Ukrainka’s Blakytr.a Troianda: Apropos the Theme of Psychic Murder ...................................................... .................... 25

Борис Шнайдер

Доктор Фауст і українська радянська література ............... 33

Romana В. Pikulyk

The Use of Historical Sources in Taras Bulba and the

Black Council............................................... ..............*...... 49

Ярослав Розумний

Міти у поезії Леоніда Кисельова ...................................... 65

Diane Nemec-Ignashev

Towards the Structural Genesis of N. Gogol’s Revizor ................. 85

Володимир Шелест

“Слово о полку Ігоре вім” і “Магабгарата” ........................ 103

George A. Perfecky

The Galician-Volynian Chronicle as a Source of the

Bykhovets’ Chronicle............................................. .............. Ill

The Arts

Myroslaw Antonowycz and Irene R. Makaryk

Musical Brain-drain: The Ukrainian Influence on Russian

Liturgical Music ...................................................... ......... 121

ч

Українськи художни sc Іван Кулець /Фотомонтаж/ ......... 140-141

Philology

John A. Bamstead

Ambiguities in the Uni\\ersal Noun Phrase Accessibility Hierarchy:

The Ukrainian Evidence ..................................................... 145

History

Oleh W. Gems

The Ukrainian Question in the Russian Dima, 1906-1917:.

An Overview ...................................................... ............. 157

Theodore В. Ciuciura

Galicia and Bukovina as Austrian Crown-’ Provinces: Ukrainian Experience in Representative Institutions, 1861-1918 .................. 175

Roman Serbyn

Les etudiants de l’Universite de Kiev d’ap''es les registres academiques, 1858-1863 ..................................''.............. 197

J

Paul Yuzyk

The Expansion of the Russian Orthodox Church Among

the Ukrainians in North America to 1918 ................................. 213

John C. Lehr

The Role of Clifford Sifton in Ukrainian Ir nmigration to Canada 1896-1905 ...................................................... ................ 225

Documents

Oles’ Berdnyk

An Open Letter to His Holiness John-Paul II, Rome, Vatican City (translated by K. Paskaruk) ................................................... 239

Olena H. Saciuk

Oles’ Berdnyk: A Biographical Sketch ................................... 249

Translations

Чеслав Мілош, Поезії (переклав Ярослав Харчун) ................... 253

Oles’ Berdnyk

Traduction de quelques poemes de la collection Le Forgeron bleute (traduit par Maria Geryeh-Bussiere) ........................................ 257

Reviews Bohdan Plaskacz

Vasyl Simovyc, Ukrainian Linguistics, Studies and Articles .......... 263

Яр Славутич

K. Біда, Іоанікій Ґалятовський і його “Ключ разумінія” ..... 264

А. Івахнюк

Україніка в Енциклопедії Югославії ................................. 268

Jaroslaw Zurowsky

Ukrainian Editions of World Literature .................................... 277

LITERATURE

OLES1 BERDNYK''S VEXATIOUS SCIENCE FICTION

by

Walter Smyrniw McMaster University

A paper presented at the McMaster Conference on The Languages and Literatures of the Non-Russian Peoples of the Soviet Union

McMaster University, Hamilton, Ontario

October 22 and 23, 1976

295

296

In the West Oles'' Berdnyk attained notoriety and some recognition only after he had been denounced in the Soviet press, harrassed by the KGB and expelled from the Ukrainian Writers’ Union in May 1973. Berdnyk was an unnoticed author primarily due to his devotion to a literary genre which has been completely ignored in Western studies of Soviet Ukrainian literature. In the Ukraine, however, Berdnyk had proven himself a popular and prolific writer. Between 1957 and 1971 he published seventeen science fiction novels and a number of short stories.

Although Berdnyk''s works are popular in the Ukraine and in the other Republics of the Soviet Union they will not likely elevate him to the stature of great writers. Nevertheless Oles'' Berdnyk deserves some recognition not only as a politically controversial figure, but also as a courageous author who was not afraid to introduce several new notions into the realm of Ukrainian science fiction.

During the past few years the Ukrainian emigre press has hailed Berdnyk as a literary dissident and as an outspoken critic of the Soviet reality. While some of Berdnyk''s recent actions have obviously brought him into the ranks of Soviet Ukrainian dissidents, this role was nevertheless forced on him by official political measures.

Oles'' Berdnyk did not start his literary career by being an outspoken critic of the Soviet regime. It would have been relatively easy for Berdnyk to become a dissident by describing realistically a number of unsavoury features of Soviet life which he had experienced himself. He could have easily become a literary dissident by describing

297

how he had lived in exile from 1949 to 1955 In the Far North and in Kazakhstan. But Berdnyk had evidently no desire to become a dissident by criticizing the harsh realities of Soviet life, for after his exile he devoted himself entirely to science fiction, a literary genre that is diametrically opposite to all forms of realistic literature. Berdnyk would no doubt have continued writing highly entertaining fantasies if he had been allowed to exercise his imagination freely. But fate was against him, for even by specializing in literary fantasy and by avoiding explicit criticism of the Soviet reality Berdnyk was unable to steer clear of persecutions by the Soviet literary and political authorities. Consequently, he was not only expelled from the Ukrainian Writers'' Union, not only prohibited from writing and giving lectures on science fiction, but also denied gainful employment for a two-year period.

Berdnyk found no other recourse but to protest against the many unwarranted and often unsubstantiated charges that were brought against him. In his letters to various Party officials he repudiated the accusations and complained about the mistreatments which he had experienced and protested by way of several hunger-strikes. In spite of the fact that these tactics did not yield the desired results, Berdnyk still continues his courageous and persistent protests against the official censures of his science fantasies. Recently, on June 25, 1976, he wrote an open letter to Leonid Brezhnev wherein he outlined his personal plight and declared that;-

all of my literary and social activities were intended to provide an opportunity for the readers to experience the thoughts, the feelings and the creative notions of a higher cosmic sphere,

29

to re-awaken in our generation an aspiration to create on our planet the hitherto nonexistent Communist reality... 1

In this letter Berdnyk went on to point out that the entire Soviet

Union is suffering from the "harshness and gangsterism of the bureaucracy,"

and pleaded with the Secretary of the Party to have all the restraints

lifted in the sphere of art and creative pursuits; he concluded the

open letter by asking Leonid Illich: "Who are you — a Friend or an 2

Enemy?" At present it is obvious that even the direct appeal to

Leonid Brezhnev failed to end or even to curtail the persecution and

harrassment of Berdnyk.

The campaign against Berdnyk culminated in May 1973, but the

denunciations of his writings began much earlier. They started

apparently in 1965 after his novel Podvyh Vaivasvaty (The Feat of

Vaivasvata) was translated into Russian. As soon as the journal

Raduga completed the serialization of the work it was denounced by

Literaturnaia gazeta. In an article entitled "White and Black Magic",

written by G. Did''ko, an apparent expert in such matters, Berdnyk was

not only accused of practicing magic, but also excoriated for "forgetting

our materialistic philosophy" and for indulging in "mysticism" and 3

"spiritualism". This article set the pattern for the subsequent censures of Berdnyk in the Soviet Ukrainian press. Thus Berdnyk was

4

reproached for propagating "completely immature, and even false maxims", denounced for preaching "Biblical, Buddhist and Yogic dogmas, and the maxims of various charlatans",^ and condemned for "his antisocial acts and deviations from the principles and tasks outlined in the charter of the Writers'' Union of USSR". In spite of such warnings, Berdnyk

299

continued writing unorthodox science fiction and, what is more surprising, managed to have it published in the Sbviet Ukraine.

Although Oles'' Berdnyk had been accused of many literary and social misdemeanors, he was most frequently rebuked for imbuing his works with mystical and religious notions. Such charges were, however, never duly substantiated by either thorough reviews, or even extensive quotations from the author''s works. This became obvious even to the Soviet literary officials. Hence on reviewing Berdnyk''s most recent deviations from Socialist Realism the editors of Literaturna Ukraina stated that

Our criticism has already touched upon 0.

Berdnyk''s Zorianyi korsar, a murky and an erroneous work in the ideological sense, but so far the reader has not been given a detailed and thorough going analysis of this work. 7

There were further denunciations of Zorianyi korsar (The Star Corsair),

but the readers were not provided with a detailed review of Berdnyk''s

most accomplished and most criticised novel prior to his expulsion from

8

the Ukrainian Writers Union.

From the reading of the novel it is clear that The Star

Corsair contains several notions which have no doubt displeased the

Soviet literary commissars. But there is no evidence to the effect

that Berdnyk is an advocate of religious mysticism which is based on

the belief "that it is possible to achieve communion with God through

9

contemplation and love without the medium of human reason." Although Berdnyk was frequently rebuked in the Soviet press for imbuing his works with mystical and religious notions, The Star Corsair contains quite the contrary evidence. In a passage entitled "Sud nad bohamy" (The Trial

300

of Gods) Berdnyk''s characters rely only on the human faculty of reason

in their thorough examination and assessment of the various deities

which mankind had worshipped in the past. A most unfavourable verdict

is delivered at this trial against Jehowah, Zeus-Jupiter and Brahma.

All of these deities are indicted for being cruel, irresponsible and

tyrannical.^ A Baptist minister who is present at the trial protests

against this decision and introduces a mystical notion by claiming that

"man is incapable of reaching the shores of truth without aid from the 11

Almighty." But the minister''s arguments are in vain. The court

rejects all claims of man''s mystical relationship with God and affirms

the human ability to penetrate, to comprehend all the secrets of the

12

universe without aid from a divine power. And in another passage of the novel one of Berdnyk''s heroes describes his search for truth by

saying:

I plunged into the depth of the occult teachings and mysticism. But I soon realized that this path leads to a dead end.... The path of mysticism does not lead to any solution. 13

Repeatedly Berdnyk rejects all notions of religious mysticism in The

Star Corsair as well as in his short stories, particularly in "Zoloti

vorota" (The Golden Gate). There Berdnyk concludes the following about

the history of civilization:

Mysticism, religion and occultism emerge as an instrument of psychological enslavement. The notion of Man''s sinfulness is formulated on a global scale and there emerges a cult of a Penal Lord — of a God. Entire generations grow up in psychological enslavement. 14

Moreover, in this story Berdnyk also emphasizes that "all religions,

mystical groups, social organizations, despots, states and ideologies

have always encroached on man''s soul."^”* From these and similar assertions about religion and -mysticism it is quite obvious that Berdnyk is neither an advocate of religious mysticism nor a preacher of Buddhist and Yogic dogmas. But from this it does not follow that Berdnyk is a proponent of atheism, for in "The Golden Gate" he emphasizes that

even godlessness (atheism) is but the reverse side of fideism, theism, and therefore it also forces the human mind to revolve continually in the psychic field of the ancient cult, does not

allow a full play of thoughts and actions. 16

It seems that the Soviet literary gendarmes accused Berdnyk of mysticism in order to obscure various other unpalatable concepts contained in The Star Corsair. On reading the work it becomes quite obvious that Berdnyk cannot be even regarded as a mystical writer in the sense that his novel contains vague or obscure fantasies. The main themes of Berdnyk''s novels are indeed developed quite lucidly. Even an occasional reader of science fiction can discern without difficulty that The Star Corsair is not a novel about cosmic piracy, but an exposition of various evolutionary developments on earth and on the planets of other galaxies. From the depictions of these evolutions one can readily surmise Berdnyk''s Weltanschauung as well as the notions which had provoked the Soviet authorities.

Berdnyk''s portrayal of other forms of life and evolutions is at times surprising and amusing. For example, the reader is introduced to a planet inhabited by living entities which are literally flower children, unusual flower children who are capable of synthesizing all necessary nutrients in their bodies by utilizing solar energy and basic

302

minerals, and who are able to fly through the air as well as communicate

by way of telepathy. This society of flying flowers leads a life of

great activity. The flowers have developed a sense of common purpose

and mutual intellectual activities. As a narrating flower puts it, "an

infinite union of love is the essence of our existence".^ The flowers

have realized this objective by creating

a single biomagnetic field, the energy of which belongs to all. That is why every plant, every flower will eventually become a thinking being, once it is suffused by the common source of knowledge. 18

This biomagnetic diffusion of knowledge is not confined to the planet of the flying flowers, for the flowers have discovered the secret of multidimensional mobility and are hence capable of reaching other planets and even other galaxies in a matter of seconds.

This evolutionary development may seem strange and even improbable to a reader who is not accustomed to science fiction. But the presentation of this evolution is lucid enough to be comprehensible to all readers. The same holds true for Berdnyk''s depiction of the evolutions on other planets. The Star Corsair contains two further accounts of intelligent life forms. One of them entails the evolutionary

development on the planet Aoda which was populated by humanoids who were

19

"similar to the people of Earth, but had bright-yellow colour of skin".

Unlike the flower society the people of Aoda had a very advanced science

and technology and they eventually developed a "Central Synthesizer"

which supplied the entire population of the planet with food and with all

other necessities of life. Hence there was "no need to sew, to build,

20

to think, to create". The builders of the Central Synthesizer had

303

believed that the machine would free the people from the menial tasks and thus enable them to devote themselves to "cosmic creativity". But this technological innovation produced quite the contrary results. By eliminating the need to struggle the machine also destroyed an essential stimulus in the evolutionary process of the people of Aoda. The elimination of the stimulus led to psychological, social and physiological degeneration:

An involution had taken place. The

majority of the people have already lost

the ability to speak. They have but one

desire; enjoyment, light-hearted contemplation,

spontaneous reprodution and vegetative existence. 21

Berdnyk does not suggest in the novel that technological

advances will inevitably disrupt or hamper all evolutionary processes.

In a further depiction of an evolutionary development Berdnyk shows how

the inhabitants of another planet, called Ara, were able to avoid the

fate which befell the hedonists of Aoda. The humanoid creatures of Ara

were not overcome either by lethargy or by an involution as they advanced

through all possible phases of technological and scientific development.

Indeed they had managed to advance their knowledge to such an extent that

further progress was impossible, as there remained no unexplored frontiers

in any of the eight dimensions of their entire galaxy.

On becoming familiar with Berdnyk''s depiction of life on other

planets one could presume that the Soviet literary authorities denounced

the novel in order to discourage the readers from perceiving the depiction

of other evolutions as an allegorical satire on the Soviet way of life.

Such interpretations of science fiction are apparently in fashion now

among the Soviet readers. According to a recent observer of Soviet life,

304

the former New York Times correspondent, HodrLck Smith, "the* science

fiction stories of the Strugatsky brothers, Boris and Arkady — are

widely read by the cognoscenti as critical allegories about Soviet Russia

22

set on other planets or in the West".

Such an allegorical interpretation of The Star Corsair would be most inappropriate, as the novel lacks the necessary details which could establish a correspondence between the extraterrestrial civilizations and the present Soviet society. In fact Berdnyk avoids detailed descriptions of the evolutionary developments on other planets. Instead he expounds at length the final results and the ultimate purpose of evolutionary patterns.

Berdnyk*s preoccupation with the ultimate causality and the final evolutionary results is not confined to The Star Corsair. This concept recurs in the other works frequently enough to be recognized not merely as a leitmotif, but as a distinct trait of Berdnyk''s science fiction. Consequently, it is not inappropriate to define Berdnyk''s writings as teleological science fiction.

In The Star Corsair the teleological theme is apparent not only in the depiction of the final goals of evolutions, but also in the rejection of the doctrine of mechanism which is based on the theory that all phenomena of the universe and life itself can be explained by the laws of physics and chemistry. Berdnyk''s depiction of the evolutionary processes on Aoda and Ara were intended as a refutation of this doctrine. By utilizing chemical and physical resources and their advanced technology the beings of Aoda satisfied the material wants of all, but this eventually led to an involution, to a reduction of intelligent beings to

305

mere vegetables. The inhabitants of Ara, who had explored and utilized the physical sciences to such an extent that they even attained immortality, also sustained eventually an evolutionary set-back that could not be remedied by physical sciences and mechanistic technology. As the advancement of knowledge came to an end the people lost the desire to live and began to commit suicide. Since such behaviour was not condoned by the government the scientists had to bring back to life all who had killed themselves. The scientists were unable, however, to provide the people with a desire to go on living in their unchanging utopian society.

The finality and the ultimate ineffectiveness of science based on mechanistic materialism is emphasized by a scientist of Ara who proposes at the Congress of Thinkers that they explode their galaxy and let nature begin

its evolutionary cycle once more, for science is helpless in solving the

23

dilemma which confronts them.

Berdnyk''s teleological themes are intended to emphasize the

limitations of the materialistic philosophy and the inadequacy of the

mechanistic doctrine in the explication of the very essence of the vital

forces without which even the most advanced civilizations are unable to

continue their existence. As Berdnyk''s teleological themes tend to

discredit the precepts of the materialistic-positivistic philosophy

they are obviously incompatible with the official Soviet ideology which

is based on dialectic materialism. The teleological traits of Berdnyk''s

fantasy were likely most offensive to the Soviet political authorities,

and the literary dogmatists were, therefore, obliged to censure Berdnyk

2 A

for writing "a murky and an erroneous work in the ideological sense”.

306

The literary gendarmes had no alternative but to denounce Berdnyk''s deviation from the official ideology, but they were unable to disclose the details of this deviation, for a thorough review of Berdnyk''s works would reveal how the author challenges the premise of materialistic philosophy. The literary authorities confined themselves to unsubstantiated denunciations, because thorough reviews of Berdnyk''s science fiction would demonstrate not merely how the author''s teleology challenges the doctrine of materialism, but also reveal the precepts of vitalism, an integral part of Berdnyk''s teleological fiction.

In his depiction of the various evolutions Berdnyk expounds the doctrine of vitalism, which entails the notion that life is caused and sustained by a vital force which is distinct from all chemical and physical processes. In Berdnyk''s fantasies the discovery of vitalism comprises the ultimate goal in the evolution of intelligent beings.

This is usually realized by individuals who reject all religious and secular dogmas, and by concentrating on their inner nature they realize that, being complex living organisms, they are the focal point of the forces of vitalism. This discovery leads them to the conclusion that

25

"the umbilical cord of matter must be severed, its laws must be disrupted".

By eliminating their dependency on the material world these individuals direct henceforth their own course of evolution and in a short time they acquire omniscience, omnipotency and an ability to travel through space and time by the sheer use of will power. After the final stages of transfiguration the new beings do not normally intrude into the affairs of subordinate creatures and tend to withdraw into the so-called Neosphere,

307

a new dimension of existence.

ziza

#407 сегодня в 07:11 цитировать

цитата

In The Star Corsair the transformation into godhood is

realized by a group of dissidents from the planet Ara who had dared to

reject the materialistic philosophy and physical sciences. But Berdnyk

does not confine this mode of evolution to the beings from another

galaxy. In another short story entitled "Apostol bezsmertia" (The

Apostle of Immortality) Berdnyk advocates that this transformation may

also be achieved by earthlings. Hence he describes how a young

Ukrainian mathematician named Hrytsko changes into an immortal being who

can derive his energy directly from the sun and who is able to move from

the Caucasus to the Carpathian mountains in an instant by using his will

26

power.

Berdnyk''s "Apostle of Immortality" bears much greater resemblance to Nietzsche''s Zarathustra than to a typical hero of Soviet literature.

The notion of the transformation of man either into a superman, or into a demigod is not at all compatible with the usual role that is assigned to Soviet positive heroes. They must above all exemplify an unquestionable allegiance to the Communist ideology and to the policies of the Party. But on completing their metamorphosis Berdnyk*s ideal heroes make no attempt to become members of the Communist Party and manifest an antisocial tendency by seeking the company of their own peers in the universe.

Berdnyk*s teleological exposition of vitalism and particularly its culmination in mangodhood is without question incongruous to the Soviet philosophical precepts and social ideals. Hence the Soviet political and literary authorities had no other alternative but to denounce Berdnyk''s

308

provocative science fiction. But from this it does not follow that Berdnyk''s writings, especially The Star Corsair, would be entirely palatable to all non-Soviet readers. The members of the major religions of our world would also likely find some notions in Berdnyk''s works most provocative and vexatious. Most of the devout believers would no doubt take exception to Berdnyk''s "Trial of the Gods" and also to his definition of religion "as an instrument of psychological enslavement". Christians and Jews would likely be most displeased with the reinterpretation of Genesis in The Star Corsair where Berdnyk advocates that the planet Earth and man had been created by the inhabitants of Ara in order to increase their own psychic energy by watching how man struggles through the painful and prolonged evolutionary process. Devout Christians would no doubt be also irked and provoked by the depiction of

the Corsair in the image of a saviour of mankind who bestows unto man an

27

extraordinary chalice containing "the wine of immortality". And the new commandments which this saviour introduces would surely displease everyone:

Men were told: do not kill''. And I say unto you: abandon yesterday''s world of slavery and submissiveness where death carouses continually, and become immortal.

You have been told: do not steal1 I say unto you: is it possible to steal something in a united world where everything will belong to you and where we shall be merely parts of the boundless whole?

The people have been told repeatedly: do not resist evil! And I appeal to you: turn to ashes this accursed world where evil has made for itself a thousand-year-old nest and has hatched myriads of vipers.

309

From now on your path leads you to a place where there''ll be no more hostility and damnation. Leave behind in darkness what is dark and you, Sons of Light, go to the region of knowledge and love.

Do you hear me, oh Brothers? Henceforth begins the time of Love and Freedom! 28

From the ending of The Star Corsair and from such stories as "The

Golden Gate" it is possible to surmise the nature of Berdnyk''s literary

objective. By way of science fiction he aspires to invalidate the

existing secular and religious ideologies and doctrines in order to

replace them with a new type of cosmic mythology. This very objective

as well as the iconoclastic utterances, the apostolic maxims and the new

commandments which are often expressed with excessive zeal comprise the

most vexatious features of Berdnyk''s fantasies.

Berdnyk''s type of science fantasy is unprecedented in

Ukrainian literature. Such founding writers of Ukrainian science

fiction as Iurii Smolych, Petro Lisovyi, Dmytro Buz''ko, and above all

Volodymyr Vladko, the dean of Ukrainian science fiction, did not deviate

from materialistic philosophy and Party policies. Their works were

"imbued with profound patriotism, with fervent belief in the struggle of

Soviet science, which has no other objectives than to serve the working

29

masses". On becoming acquainted with the representative works in

Ukrainian science fiction which conform to the official literary norms

one cannot help but agree with the Soviet Ukrainian scholar Mykola

Pyvovarov who stated that:

the revolutionary struggle of the working class against capitalism, the exalted surges of national liberation wars among the enslaved nations, that

310

were fostered by the ideas of the Great

October Revolution became the themes of

many science fiction works In Soviet literature. 30

In view of its thematic range Soviet Ukrainian science fiction was for many years almost identical with Socialist Realism. Perhaps the only noticeable difference between these genres was the fact that the positive heroes of science fiction works faced occasionally non-human "enemies of the people", such as, for example, the mechanical robots in Vladko''s novel Idut'' robotari (The Robots are Coming), or huge mushrooms and immense flying insects which Vladko''s heroes encountered on Venus.

But these enemies were of course always defeated by the positive heroes and the heroic masses.

Socialist Realism dominated Ukrainian science fiction till the early I960''s. A partial relaxation of Party controls in the field of literature led to several innovations, and Ukrainian science fiction became more entertaining than it had been in the previous decades. But for the most part the new science fiction works were merely exotic adventures or travelogues set on other planets. Berdnyk''s early works are also devoid of complex ideas, or controversial philosophical and religious issues. But by mid 1960''s Berdnyk''s writings started to become more complex and provocative. At present it is not clear what prompted Berdnyk to expound in his later works the notion of vitalism.

He may have derived it from Henri Bergson''s concept of elan vital (the works of Bergson were translated into Russian in 1913-14). However, it is also possible that Berdnyk based his notion of vitalism on the recent Soviet scientific development known as Kirlian photography

which has revealed an energy source in the form of spectacular bluish

auras or coronas on the outer surfaces of all living plants and animals.

This phenomenon has been interpreted by some scholars as a manifestation

of a vital force of life and designated by such terms as "Odic Force" or

"Cosmic Energy". Yet it is also possible that Berdnyk derived his

notion of a vital force from Western science fiction. By being not

merely a very productive science fiction writer, but also an active

literary critic Berdnyk could have read some of the Western works

devoted to the theme of vital energy. Albeit the source of Berdnyk''s

conception of vitalism cannot be ascertained precisely at this time, it

is nevertheless quite plain that the philosophy of vitalism enabled

Berdnyk to refurbish the rather stagnant Ukrainian Socialist Realism

type of science fiction.

Within the context of Ukrainian literature Berdnyk''s science

fantasy is certainly unique, sensational and provocative. But against

the background of Western science fiction it is neither extraordinary

nor unprecedented. Unhampered by political or ideological restraints

Western authors formulated many unusual and daring conceptions several

decades before some of these notions appeared in Berdnyk''s writings.

For example, Olaf Stapledon outlined in 1937 such teleological notions

31

as cosmic creativity and the ultimate goals of diverse evolutions. In

his novel Star Maker Stapledon utilized not only a teleological approach,

but also "used certain ideas and words derived from religion and tried

32

to interpret them in relation to modern needs". Moreover, Stapledon introduced the notion of intergalactic space travel by means of psychic energy instead of spacecraft propulsion and depicted various strange

312

life forms which ranged from the humanoid types to intelligent plantlike creatures, and even beings which established by way of complex symbiosis a powerful cosmic conscience, a kind of cosmic spirit.

Stapledon was not the sole Western writer to utilize religious and philosophical premises in science fiction. A teleological approach as well as the theme of mangodhood appeared in the works of Arthur Clarke in the early 1950''s. In his apocalyptic novel Childhood''s End Clarke depicts the end of the human race and the transformation of mankind into a cosmic deity called the Overmind. And in recent times even the dabblers in science fiction have no doubt become familiar with Clarke''s teleological exposition of man''s evolution in the notorious film 2001: A Space Odyssey.

The theme of man''s ascent into godhood is still very popular

among the readers of science fiction. Childhood''s End, for example,

has been translated into thirty languages and by 1974 almost twenty

33

million copies of the novel had been sold. This trend has obviously encouraged other writers to expound the theme of mangodhood in their works. This very theme occurs in the recent novels Dune Messiah and The Godmakers, written by Frank Herbert. The Godmakers contains perhaps the most detailed outline of "godmaking" technique which is appropriately designated as "Religious Engineering".

Among the many volumes of science fiction which are published annually in the West one could discern a number of notions that are either offensive, or incompatible with certain political or religious ideologies. But these works are not condemned and the writers of science fiction are not persecuted. This immunity exists perhaps

1

because in the West science fiction is enjoyed but not taken seriously

either by the public or by political and religious authorities.

Quite the contrary attitude prevails in the Soviet Union.

Science fiction is treated there with utmost seriousness. Often it is

simply regarded as realistic fiction. This peculiar approach to

fantasy was adopted in the 1930''s and it has been endorsed often as the

34

only correct mode of interpreting science fiction. As in the other

35

forms of art abstractions are disapproved of in science fiction works.

Soviet literary critics have often advocated that the main function of

science fiction is to elucidate the achievements of Soviet science, to

point out the positive features of the contemporary reality and to provide

the reader with an accurate and a realistic projection of the Soviet

socialist future.^

While this approach may be expedient in the explication of the

Socialist Realism type of science fiction it becomes ludicrous if not

entirely absurd when it is applied to Berdnyk''s The Star Corsair. The

Soviet literary authorities found many of Berdnyk*s conceptions offensive

because they have interpreted them realistically. For example, Iu.

Malanchuk is quite puzzled when he tries to interpret Berdnyk*s notion

of "cosmic unity" from a realistic premise and queries the author''s

terminology thus:

What are we to understand under the term "universal unity": the coming together of the Vietnamese and Cambodians slain by American invaders and the flourishing capitalist magnates of the U.S.? The bourgeois and the poverty-stricken unemployed?

How are these opposites to be reconciled in a

world filled with class contradictions? 37

314

In many of his works Berdnyk endeavoured to change the realistic approach to science fiction. To dissuade readers from conceiving his writing as realistic fiction he made frequent allusions in his works to fairy tales. In The Star Corsair he repeatedly uses the word skazka (fairy tale) and likens many of the events to those which occur in fairy tales. Often he employs the term fairy tale in the sub-titles or designates his works as Povist* pro nebuvale (A Fantastic Tale), or as Nebuval1shchyna (A Fantastic Story). At times his entire works consist of reinterpretations of well-known fairy tales, as, for example, his Okotsvit; skazkova povist'' (Eye Flower: A Fairy Novel).

Berdnyk''s designation of his science fiction as fairy tales is most appropriate, for science fiction is essentially a modern variant of the fairy tale. However, to make the new form of fantasy more plausible for the contemporary readers the ancient magical factor of causality had to be replaced with somewhat more sophisticated notions from the sphere of science, philosophy and religion. The very popularity of science fiction attests that modern man has not outgrown the need for fantastic tales. Like the old fairy tales science fiction too can provide exciting entertainment for children and adults, and furthermore, it offers a mode of escapism for those who feel a need to escape from the torpidity of contemporary reality.

Socialist Realism type of science fiction does not, however, offer the reader any kind of escapism either from the Soviet reality or from its socialist ideology. Until recently escapism was an impossibility in Soviet Ukrainian science fiction. Some of Berdnyk''s works have for a time provided the readers with a chance to experience literary

escapism. This was a rather unique opportunity to escape not only from the contemporary Soviet reality, but also from the tyranny of Socialist Realism. It seems that it was destined to be a rare and a brief phenomenon, for the recent suppression of Berdnyk’s science fiction confirms that the Soviet state will not tolerate either ideological deviations, or escapism even in the realm of fantasy.

Whereas it has proven offensive and provocative to the literary-minded Soviet political and literary authorities Berdnyk*s science fiction is in essence quite harmless and it does not endanger in any way the safety and the security of the Soviet Union. After all, no fairy tale about a wicked king or queen has ever led to political upheavals or caused the downfall of a reigning monarch. And science fiction, even vexatious science fiction, also poses no threat to the sovereignty of the Soviet State.

316

FOOTNOTES

1. "Vidkrytyi lyst 0. Berdnyka do L. Brezhneva", Ukrains''kyi holos (Winnipeg, Man.)» October 13, 1976.

2. Ibid. Berdnyk''s capitalization.

3. G. Did’ko "Belaia і chornaia magiia”, Literaturnaia gazeta, October, 12, 1965.

4. Radians''ka Ukraina, March 24, 1967.

5. Literaturna Ukraina, April 21, 1972.

6. Literaturna Ukraina, May 15, 1973.

7. Literaturna Ukraina, October 20, 1972.

8. Literaturna Ukraina, February 6, 1973; see also Radians''ka Ukraina, February 18, 1973; see also Literaturna Ukraina,

March 27, 1973; see also Radians*ka Ukraina, April 21, 1973.

9. Webster''s New Twentieth Century Dictionary (New York, 1957).

10. Oles'' Berdnyk, Zorianyi korsar (Kiev, 1971), pp.271-78.

11. Ibid., pp.278-79.

12. Ibid., pp.280-81.

13. Ibid., p.228.

14. 01.es'' Berdnyk, Zoloti vorota: zbirka povistei (Baltimore, 1975), p.17. Berdnyk''s capitalization shall be preserved in all subsequent quotations.

15. Ibid., p.15.

16. Ibid., p.17.

17. Berdnyk, Zorianyi korsar,p.91.

18. Ibid., p.90.

19. Ibid., p.95.

20. Ibid., p.98.

21. Ibid., p.99.

22. Hedrick Smith, The Russians (New York, 1976), pp.386-87.

317

23. Berdnyk, Zorianyi korsar, pp.168-69.

24. Liternaturna Ukraina, October 20, 1972.

25. Berdnyk, Zorianyi korsar, p.229.

26. Berdnyk, "Apostol Bezsmertia", in his Zoloti vorota, pp.49-52.

27. Berdnyk, Zorianyi korsar, p.373.

28. Ibid., pp.373-74.

29. Mykola Pyvovarov, "Vtilennia liuds''koi mrii", in Volodymyr Vladko, Tvory v p''iaty tomakh, I (Kiev, 1970), p.15.

30. Ibid.

31. Olaf Stapledon, Star Maker (Penguin Books, 1973), p.4.

32. Ibid., p. 9. Quoted from the author''s preface to the novel.

33. Arthur C. Clarke, Childhood''s End (New York, 1976), pp.219-20.

34. A. Bolotnikov, "Realizm і fantastika", Literaturnaia gazeta,

April 30, 1935; see also S. Ivanov, "Fantastika і deistvitel''-nost'' " Oktiabr'', 1950, No.2, pp.210-13; see also A. Leites, "Fantastika і real''nost''," Uchitel''skaia gazeta, May 13, 1961; see also Vsevolod Revich, "Realizm fantastiki (polemicheskie zametki)" in Fantastika 1968 (Moscow, 1969), pp.270-98.

35. A. Kazantsev, "Protiv abstraktnosti v nauchnoi fantastike", Kommunisticheskoe vospitanie і sovremennaia literatura dlia detei і iunoshestva (Moscow, 1961), pp.320-30.

36. A. Dneprov, "Nauchnaia fantastika dlia issledovaniia budushchego", Molodoi Kommunist, 1961, No.8, pp.112-29; see also A. Kazantsev, "Budushchee rozhdaetsia segodnia", Uchitel''skaia gazeta, December 25, 1962; see also V. Saparin, "Budushchee chelovechestva cherez prizmu fantastiki", Kommunist, 1961, No.12, pp.120-28.

37. Radians''ka Ukraina, April 21, 1973.

*

THE LANGUAGES AND LITERATURES OF THE NON-RUSSIAN PEOPLES OF THE SOVIET UNION

Edited by George Thomas

PAPERS AND PROCEEDINGS of the TENTH ANNUAL CONFERENCE organized by

The Interdepartmental Committee on Communist and East European Affairs

McMaster University held at Hamilton, Ontario on

October 22 and 23, 1976

Sponsor: McMaster University and Canada Council

Autumn 1977

і

Table of Contents

15 ditorinl Note

The Theory and Practice of Folklore in Soviet Estonia

The Lithuanian Language Under the Soviets

Azarbayjani: A Perspective

The Languages of the North-West Caucasus

The Present Language Situation in the Soviet Union

У Non-Russ і an Writers on the All-Union Literary Scene

A Poetic Biography of the Soviet Poet and Publicist Hamid Alimjan (1909-1944)

Language Planning and Unplanning in the Ukrainian SSR

Vasil Bykau and the Soviet Byelorussian Novel

Oles'' Berdnyk''s Vexatious Prose

fieorj''e Thomas

V 1 — X

Felix Oi nas

1 — 17

Antanas Klimas

18 — 42

Reza Ordoubadian 43 — 61

John Colarusso

62 — 153

E. Glyn Lewis

155 — 187

Norman Shneidman 188 — 212

David Montgomery 213 — 235

/George Shevelov 236 — 267

Arnold McMillin 268 — 294

Walter Smyrniw 295 — 317

******

Володимир СМИРНІВ

ВИННИЧЕНКОВЕ ПЕРЕДБАЧЕННЯ СУСПІЛЬНОГО Й ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУ ДВАДЦЯТОГО СТОЛІТТЯ У ”С0НЯШНІЙ МАШИНІ”

У галузі художньої літератури приділяється надзвичайна пошана письменникам, що прагнуть передбачити майбутні досягнення й розвиток людства. Твори, в котрих зображаються віщування про майбутні події, користуються неабиякою популярністю, виходять численними виданнями, перекладаються на різні мови. Наприклад, "Людина на місяці", повість про уявну подорож на місяць, перекладалася на чотири мови й видержала двадцять п’ять видань за перших тридцять років після появи1). Варто звернути увагу на факт, що твір цей, написаний Францісом ґод-віном, англійським єпископом, вийшов вперше друком у 1638 році. Від сімнадцятого століття пророчі твори приваблювали все більші кола читачів. Ніяк не зменшилась їх популярність за наших часів. Про це свідчить хоч би роман Артура Кларка "Кінець дитинства”. Надрукований вперше 1953 року, цей твір досягнув тридцять п’ятого видання в 1976 році, й дотепер майже двадцять мільйонів примірників з творів Кларка "вийшло друком понад тридцятьома мовами”2).

З цих даних видно, що сучасні читачі надзвичайно захоплюються пророчим писанням. Але захоплення читачів все таки не в силі забезпечити світової слави для всіх пророчих творів. Дарма що в них подаються надзвичайно вірні передбачення, деякі пророчі твори, що з’явилися у нашому столітті, залишаються маловідомими, або ж їх зовсім забувають. Явний приклад цієї тенденції — роман Володимира Винниченка ’Со-няшна машина".

Винниченко написав “Соняшну машину" між 1922 і 1924 роками, під час перебування на Заході. Надрукували цей роман вперше на Україні 1928 року. Користаючись великою популярністю, він вийшов уже третім виданням 1930 року. Але відтоді цей роман став майже недоступним не лише читачам на Україні, але й за кордоном. Варто завважити, що видавництво ’Прометей” намагалося випустити четверте видання "Соняшної машини”. Проте, ця спроба кінчилася друком лише першої частини роману в 1962 році.

Якщо б усі три частини "Соняшної машини" були доступніші, то сучасні читачі напевно захоплювалися б складною архітектонікою твору. “Соняшну машину” можна сприймати як пригодницьку повість, як детективний роман, як філософський та психологічний роман, і також, як дуже вражаючий пророчий твір.

В нашу пору читачам легко завважити, що в “Соняшній машині” Винниченко передбачав цілком вірно декілька недавніх, або й сучасних явищ у галузях економіки, політики та в природничих науках. Наприклад, у зображенні іидустріяльної імперії Фрідріха Мертенса досить легко розпізнати обрис складу і функцій теперішніх багатонаціональних корпорацій. Винниченкове передба-

чення розвитку різних королівств та імперій" в економії вповні підтвердилося світовими подіями. У романі автор також не раз підкреслює, що голови корпорацій матимуть колосальний вплив на владу держав та на інтернаціональну політику. Фрі''дріх Мертенс, наприклад, був президентом Об’єднаного Банку, і тому "німецький народ в особі свого парляменту готов хоч завтра йти за паном президентом хоч на край світу” (І, стор, 174). Подібний стан існує в інтернаціональних стосунках. У творі описується, як під час “Світового Конгресу", в котрому беруть участь делегати з багатьох держав, також “позліталися з різних країн Заходу приятелі й друзі та спочивають на березі зеленого бретонського моря. Зовсім собі приватна... компанійка... Всього душ тридцять... Вони абсолютно не мають ніякісінького відношення до Конгресу. Вони не депутати парлямен-тів, не міністри, не голови комісій, не президенти держав... І хіба що часом побалакають про се та те, а між іншим і про Конгрес... І дивись, яка кумедна річ: усе, що говорять між собою оті нулі, приватні знайомі, все те дивом якимсь у всіх промовах на Конгресі, що до слова повторяється!” (І, стор. 178). Читаючи такі описи, майже мимоволі усвідомлюєш, що зовсім подібний стан панує тепер в економічній політиці Заходу. Парлямен-ти, конгреси, політичні партії та вільні вибори ніби існують і діють без жодних перепон в Евро-пі й Америці. Проте, цілком згідно з передбаченням Винниченка, найголовніші політичні й економічні рішення робляться частіше всього не вибраними делегатами урядів, але головами та директорами гігантських корпорацій.

Не менш вражливим є Винниченкове зображення радикальної групи, котра окреслюється словом Інарк, що походить від "скорочення назви цієї організації: "Інтернаціональний Авангард Революційної Акції" (І, стор. 54). Цю підпільну організацію не визнають та ганьблять усі офіційні соціялістичні партії. Інарк — це нелегальна політична організація, мета якої є невпинна й безжалісна боротьба проти політичних і економічних установ. Відділи Інарку очолюються інтелігенцією, але організація вербує членів з усіх професій. Члени Інарку присягають, що вони аж до смерти зберегатимуть таємниці й ставляться до своїх справ із скрайнім фанатизмом. Головна зброя Інарку — необмежений терор. І тому члени Інарку "вбивають видатних капіталістичних проводирів, членів уряду, грабують банки, називаючи це експропріяцією, пускають часом у повітря цілі будинки. Інарк є неминуче явище, логічний наслідок того соціяльно-політичного режиму, який установили сучасні господарі країн, це — природна реакція на деспотизм і соціяльний терор королів біржі. Інарк є по всьому світі“. (І, стор. 55). При читанні цих і дальших описів про терор

14

"НОВІ ДНІ" липень — серпень 1980

1980

Інарку стає очевидно, що Винниченко передбачив з надзвичайною точністю не лише ідеологію, але Й тактику партизанської війни по містах, яку вживають такі сучасні терористи, як Брігате россе та інші терористичні банди, що стали все-світним явищем. Зовсім безжалісні й криваві вчинки кількох банд соціялістичних терористів у Німеччині, Італії та в Панамі описуються в пресі так часто, що ми вже починаємо сприймати їх, як буденне явище. Проте, лише кілька років тому вістки про шантажні викради та вбивства банкірів, дипломатів, суддів і голів держав напевно здавалися б зовсім неймовірними читачам роману Винниченка.

Подібним чином тільки найновіші розвитки в науці додали долю ймовірносте соняшній машині Винниченка. Ще досить недавно концепція со-няшної машини здавалася зовсім неможливою. До того ж зображення машини не вражало читача правдоподібністю, оскільки в романі соняшна машина подібна на старомодний фотоапарат скринькової форми, до котрого примонтований ручний млинок на каву. Єдина надзвичайна частина машини —- спеціяльна лінза з геліоніту, так званого соняшного каменя. Майже мимоволі доводилося вважати явною фантазією те, що якась червона лінза могла б вбирати й змінювати со-няшне проміння так, щоб його можна було вживати для виробу синтетичної їжі, котра називається в романі “соняшним хлібом”. Все це здавалося зовсім неймовірним, бо ж до недавнього часу не було можливим керувати напрямом світла. Але ці припущення змінилися в 1960 році, коли Тео-дор Мейман дав практичний доказ можливости побільшувати й керувати напрямом світла, сконструювавши першу модель лазера, використовуючи для цього лінзу з рубіну. Наразі ще невідомо про ввесь потенціял лазерів. Але, оскільки кожного року застосування лазерів відкриває все більше можливостей в галузях техніки, можна сподіватися, що в майбутньому вживатимуть лазері й соняшне проміння в продукції синтетичної їжі. Отже недавній розвиток лазерної технології надав Винниченковій соняшній машині значно більшої правдоподібносте, зробив її набагато ймовірнішою.

У творі Винниченко згадує й про інше вжиття соняшної енергії. Він вказує, що геліонітовий збирач соняшної енергії можна буде “уживати не тільки для соняшної машини, але й для всякої машини. Взагалі замість різних газів і тому подібного прикласти до роботи соняшну енергію. І уявіть собі..., що ви ставите геліонітове скло у ваше авто чи аеро і сонце понесе вас, куди вам захочеться”. (III. стор. 159-60). Хоч Винниченко посилається на інші вживання соняшної енергії, він не описує докладно технології, необхідної для використовування соняшного проміння. Натомість він зображує детально економічні, політичні й суспільні наслідки, котрі виникають з широкого використовування соняшної енергії. Ці питання —- найбільш актуальні й найцікавіші для сучасних читачів, оскільки вони стосуються найбільших проблем, що спіткають людство в неда-

"НОВІ ДНІ", липень — серпень 1980

лекому майбутньому: колосальна нестача їжі и енергії.

В “Соняшній машині” автор зображує зовсім вірно як ставляться голови індустрій та корпорацій до винаходу, що є дешевий й корисний для всіх. Як тільки д-р Рудольф Штор, геніальний німецький хемік, сконструював соняшну машину, володарі підприємств відразу почали ганьбити новий прилад та його винахідника. Вони й проголосили, що соняшна машина -— химерний обман, а винахідника замкнули в дім божевільних. З огляду на це довелося Рудольфу Шторові передати в руки Інарку плани соняшної машини.

Цей епізод напевно примусить сучасного читача пригадати не один винахід, про котрий писалося в пресі, але потім його ніколи не виробляли для споживачів. В останній час стало відомо про кілька придушених винаходів. В недавній статті Еліот Джейнвей інформує нас про випадок, дуже подібний до того, що зображується в романі Винниченка. Джейнвей описує, як один американський хемік, Вільгельм Джей Гейл, винайшов у 1930-их роках дуже ефективний й значно дешевий спосіб виробу газоліни, змішуючи її з метиловим спиртом, Але спроба виробляти так званий "газоголь” “була знищена коопераційним союзом між Дю Понт і Стандарт Ойл з Нью Джерсі (теперішній Ексон). Дю Понт домінував не тільки в хемічній індустрії; він також контролював фірму Дженерал Моторе. Разом ці три корпорації переконали країну, щоб домішувати до газоліни оливо замість спирту”3). Крім того, підкреслює Джейнвей, дуже велику кількість метилового спирту можна виробляти з нафти при дистиляції газоліни. Проте, замість того, щоб продукувати газоголь при нинішній нестачі енергії, насЬтова індустрія надалі спалює “щороку 10 більйонів фунтів етилу, спричинюючи чад, що підіймається над вежами для фракцій"4).

Беручи до уваги ці недавні вияснення, зовсім не тяжко переконатися, що в "Соняшній машині” автор передбачив дуже проникливо, що винаходи не будуть розповсюджуватися, якщо вони не забезпечуватимуть прибутків корпораціям та їхню повну владу в економії. Тому ж він описує досить чітко як голови корпорацій примусили уряд вживати всілякі засоби, щоб обов’язково притаїти винахід Штора, бо соняшна машина потребувала лише легко доступну соняшну енергію і давала можливість всім виробляти “соняшний хліб“ з будь-якої рослини, навіть з трави та листя. Ця "соняшна їжа” стала величезною загрозою для корпорацій, бо ж вона мала в собі всі поживні речовини, і тому інші форми поживи стали непотрібними.

Рудольф Штор передбачив цілком вірно, що його соняшна машина, котру було дешево продукувати й легко нею оперувати, принесе багато користи всім людям, радше ніж даватиме прибутки корпораціям. Точно так, як уявляв Штор, соняшна машина звільнила людей від нудної праці, бо завдяки їй не треба було у поті чола заробляти щоденний хліб. Але Винниченко також доводить, що винахідник машини зовсім не сподівався побічних наслідків, які виникли з його ви-

15

находу. Завдяки соняшній машині скоро виникло загальне й цілковите безробіття. Кожний став користуватися вигодами безмежного дозвілля, а це довело до повного занепаду робочих сил і внаслідок цього перестали існувати всі суспільні установи. Не було ні уряду, ні війська, ні поліції. Отже вперше людина стала зовсім вільною, не стримувана й не керована ні суспільними, ані економічними чинниками. Однак, досягнувши абсолютної свободи, люди використовували її лише для безконечного ледарювання.

Винниченко старається передати докладно атмосферу лінощів, апатії й огидного отупіння, що виникає в бездіяльному житті. В цих описах він знову передбачив з надзвичайною точністю наслідки хронічної неактивности, — показав світогляд і побут, який панує серед людей, що постійно проживають у стані безробіттл або ж є на державній субсидії. В "Соняшній машині" вміщена серйозна пересторога про небезпеку фізичної й психічної дегенерації, що виникає з прожиття, в якому зовсім непотрібно трудитися. Крім того, в романі підкреслюється, що ні науковці, ні винахідники не можуть передбачити більшости наслідків, які виникають з їхніх винаходів. Рудольф Штор, звісно, також не сподівався, й просто не міг передбачити на основі експериментів в лябо-раторії, остаточних наслідків, особливо суспільних, що їх приніс його винахід. А крім того, д-р Штор ніяк не міг розв’язати соціяльну ділему, що виникла з його винаходу.

В “Соняшній машині” автор окреслив кілька проблем, які ми починаємо лише тепер усвідомлювати. Одна з них це те, що майже в кожній галузі життя ми покладаємось у дуже великій мірі на науку й технологію. Проте кі ми, ні спе-ціялісти різних природознавчих наук не в стані передбачити точно й далекоглядно наслідків, що виникнуть з обширного користання виробами й приладами, створеними наукою й технікою. А ще гірше те, що ніхто не може ні з’ясувати, ні провістити катастроф, що спричиняються людськими помилками чи механічною несправністю. Можна навести багато прикладів з жахливих випадків. Безумовно, до найгірших належить отруєння майже всього населення штату Мічіґан. Ця катастрофа виникла з помилки при відісланні 40 мішків хемікалів у 1973 році. Внаслідок цього дуже отруйний і карциногенний хемікал ”ПіБіБі“ (багато бромистий ртутьдифенил — роїуЬготіпаїесІ ЬірЬепуІ) потрапив до так званого ланцюга поживи й тепер “майже 90 відсотків з дев’яти мільйонів людей в Мічіґан мають ”ПіБіБі” в товщі свого тіла"5). Досліди в лябораторіях доказали, що цей хемікал спричинює розвиток рака в щурах та затримує ріст мавп. Які наслідки від "ПіБіБі” виникнуть згодом у людей, ніхто не береться передбачати. Одначе, читаючи “Соняшну машину”, легко переконатись, що в романі автор подав докладний сценарій мічманської катастрофи, оскільки він описав, як можна було отруїти кілька мільйонів людей, змінивши лише один хе-мічиий склад при виробі лінз для соняшної машини.

Цією коротенькою довідкою, звичайно, немож-

16

ливо вичерпати всіх передбачень у творі Винни-ченка. Однак, доцільно завважити, що у ’’Сонящ-ній машині“ є також передбачення, котрі дотепер не здійснилися та навряд чи стануть колись реальним явищем. Але таких невдалих віщувань у романі небагато, й крім того, вони ніяк не зменшують вартости правдивих передбачень.

Читаючи про Винниченкове передбачення соняшної технології, несподіваних катастроф, що виникають з надмірного покладання на природні науки й технологію, як також і про точне передбачення розвитку корпораційної влади та про постання радикальних соціялістичних банд, котрі нападатимуть на економічні й політичні установи, зовсім нетяжко розпізнати цілий ряд явищ, що стали частиною нашої дійсности. З огляду на це, не можна вважати "Соняшну машину” твором, в якому є кілька випадкових передбачень. Навпаки, цей роман висловлює надзвичайно вірний прогноз Винниченка про технічний і суспільний розвиток та про болючі проблеми нашого століття.

Пророчий твір Винниченка не менш добачли-вий, не менш влучний й зовсім не менш розважаючий, ніж подібні писання Євгенія Замятіна, Аль-дуса Гакслія й Джорджа Орвела. Але, на превеликий жаль, роман Винниченка значно менш відомий, ніж праці цих авторів. “Соняшна машина” насправді заслуговує більшої уваги, ніж вона мала до тепер, особливо на американському континенті. Якщо б цей твір був більш доступний, особливо в англійському перекладі, то він напевно розважав би читачів дотепними передбаченнями, а в додаток, подавав би своєчасну пересторогу ширшим колам, звертаючи їхню увагу на проблеми, що виникають з наукових та технічних винаходів; таким чином більше число людей могло б значно краще оцінити пропозиції науковців, котрі аж занадто жадібно бажають розв''язати сподіваний всесвітній брак енергії та харчів шляхом генетичних маніпуляцій, обширним використанням соняшної енергії та продукуванням синтетичної поживи.

г) Юлий Кагарлицкий, "Как попасть на Луну?”, Фантастика, 1968 (Москва1, 1969), стор. 253.

2) АгЙшг С. СІагке1. СЬіїсІЬоосІ''з Епії ^е\\¥ Уогк, 1976), рр. 4, 219.

3) Еііоі Іапемау, “СазоЬоІ: 80І1Ш0П іо Ше Оаз 81юг1а§е, ТНе Аїіапііс, ІМоуетЬег, 1979, рр. 62, 64.

4) Там же.

б) Тед ,Г. Какзііз, “ТЬе Роізопіп§ о£ МісЬідап”, "Кеасіегз Оідезї, ОсіоЬег, 1979, р. 200.

*****

Журнал

Вальтер Smyrniw

ТЕМА человекобожеству в фантастике Олесь Бердник'S

Ваша теза про безсмертя Людини в плоті — богохульство! Ви ставите під сумнів існування душі, боготворите Людину!

Чи не краще самими стати Богами. , , , Ніж чекати милості невідомого Бога? Перед людством — прекрасний шлях!

"Поза часом і простором"

Две основные тенденции развивались в научно-фантастического жанра с девятнадцатого века. Один влечет за собой акцент на разработках в области науки и техники, а другой, в акцентирование физической и психологической эволюции человека или других форм жизни в передовых технологических средах. После появления пресловутого Франкенштейн Мэри Шелли (1818), должное внимание было уделено в Западной научной фантастики как к чудесам научно-технического прогресса и к различным последствиям , которые она могла бы иметь на живых существ и их обществ. Эта тенденция наблюдается и в научно-фантастических рассказов Эдгара По, в научной романсов Жюля Верна, в самых разнообразных и творческих научно-фантастических произведений Герберта Джорджа Уэллса , а также в трудах как крупных и мелких с наукой вымысел авторов двадцатого века.

Украинской научной фантастики прошли несколько иной путь развития. С момента своего начала в 1920 — х годах, украинская научная фантастика была под гегемонией науки и техники до начала 1960 — х годов. Передовой представителем этого направления был Владимир Vladko, который провозглашен как декан Украинской научной фантастики советскими критиками. Озабоченность Vladko с разработками в области науки и техники можно выделить из самых названия его работ: "Raketoplan S-218" (Rocketplane S-218), "чудесный henerator" (A Marvelous генератор), "Blyskavka v Poloni" (Захваченный Молния) и robotari Идут (Роботы Coming). Vladko не только написал ряд такого

журнала украинских исследований 6, нет. 1 (весна 1981)

Журнал

рассказы и повести в течение 1930 — х годов, но пересматривал их в течение следующих двух десятилетий, чтобы обновить их с новыми разработками в области науки. Vladko был очень обеспокоен научной точностью в своих работах, но он уделял очень мало внимания психологической достоверностью. Следовательно, в течение нескольких десятилетий действия роботов в научной фантастики Vladko были гораздо более надежными , чем поведение человека персонажей.

В 1960 — х, наконец , понял , Vladko психологические недостатки в своих трудах и пытался исправить их. Его усилия по разработке различных человеческих проблем, однако, были слишком скудны и пришли слишком поздно, потому что в 1960 — е годы труды Vladko были затмила научной фантастики Олесь Бердника.

Плодовитый и гораздо более талантливым писателем , чем Vladko, Бердник не отказываться от научно-технических понятий. Наоборот, в его рассказах и романах он представил большее разнообразие научных концепций , чем любой из предыдущих украинского автора. Но в отличие от Vladko, Бердник удалось изобразить реальных и гипотетических достижений в области науки и техники по отношению к различным проблемам человеческого существования. Кроме того, Бердник исследовал далее понятие эволюции в отношении отдельных существ и обществ , чем любой из предыдущих украинских фантастов.

В этом деле Бердник достиг своего наибольшего успеха в его наиболее завершенный роман Звездный Корсар (Звездный Корсар, 1971). Он описывает там несколько необычное задание , которое дается в универсального робота во время полета в другой галактике. По мере того как экипаж космического корабля погибает от неожиданного воздействия радиации, умирающая мать заказы один из роботов , чтобы заботиться о своих младенцев. Это необыкновенное задача, даже для универсального робота. Для того , чтобы заботиться о новорожденных близнецов, которые были защищены во время аварии с помощью специальных радиационных щитов их питомника, навигационный робот должен был изменить свою собственную программу по существу. Чтобы выполнить задание, робот в первую очередь должен был реконструировать свое собственное тело , чтобы получить средства передвижения (будучи навигационный робота, он был прикручен к полу). И после этого он должен был взять на себя роль медсестры и научиться быстро , как кормить младенцев, менять их памперсы и даже погладить их. Позже робот стал учителем и при условии , что близнецы с тщательного образования не только в области науки и техники, но и в искусстве и гуманитарных науках , а также. И в конце концов универсального робота, которого ребята называли ласково Urchyk, стал спутником взрослых исследователей космоса , которые установили контакты с различными формами жизни в другой галактике.

В качестве этого эпизода Бердник представляет одновременно на

Журнал

этапы роста человека близнецов и на различных этапах развития механического спутника. Для того чтобы выполнить различные роли, робот не просто приобрели новые программы путем получения разнообразной информации из банков памяти звездолета, но и узнали , как использовать знания в решении многих непредсказуемых проблем , которые возникли во время выращивания младенцев в космическом пространстве , Неизбежно процесс обучения позволил роботу самостоятельно , а не думать только для решения практических задач, но участвовать в философских спекуляций, даже о таком сложном и загадочном явлении , как любовь. Но развитие универсального робота не ограничивается расширением механического интеллекта. Его тело также претерпела ряд сложных изменений. Робот понял , что его холодный, металлический корпус пугали и отталкивали детей. Поэтому он изготовлен для себя новое тело , которое было механическим в природе, но , тем не менее имел внешний вид, мягкую текстуру и температуру нормального человеческого тела. В конце концов , робот хотел приобрести реальное человеческое тело так , что он сможет испытать не только рациональное, но и эмоциональное содержание любви. Близнецы помогли ему осознать это, производя для него химического человекоподобного тела , в которые они перенесли память и интеллект их прежнего механического друга.

На данный момент читатель остается только гадать , является ли любовь бывшего робота увенчается в оконченное брака и будет ли он стать отцом новых потомков. В то время как способности дать потомство универсального робота не показаны, нет никаких сомнений по поводу того , что посредством этого остроумного эпизода автор стремился изложить возможность самостоятельной роботизированной эволюции.

Для заядлых читателей научной фантастики не трудно различить , что, как и многие другие авторы в этом жанре, Бердник прибегает к изображениям роботов для того , чтобы поднять некоторые вопросы человеческого существования. Изображение роботизированной метаморфоза в Корсар является Звездный, конечно, отношение к собственной эволюции человека. Если достижения науки способствуют созданию механического объекта , который может превратиться в человекоподобного существа, было бы возможно изменить эволюцию человека или других биологических существ с помощью передовых знаний генной инженерии? Если бы это было возможно, то как с научной точки зрения направленной эволюции быть реализованы, и что должно быть конечной целью этой эволюции? Бердник развлекает эти понятия не только в Korsar Звездный, но и в ряде его предыдущих научно-фантастических произведений.

Первые три книги , изданные Олесь Бердника между 1957 и 1959 годах в основном были посвящены различным научной фантастики

Журнал

приключений tales.1 Некоторые из них были довольно интересны, но лишенные изображений сложной технологии или смелых идей о будущем пути жизни. Заметным исключением является история Бердник в "Поза chasom і prostorom" (вне времени и пространства, 1957). Несмотря на короткое время , автор описывает в нем как необходимую технологию для того чтобы построить космический корабль , который бы поехать в другой солнечной системе быстрее , чем скорость света и возможной эволюции человека в богоподобного существа. В дальнейшем эти понятия довольно регулярно повторялись в последующих работах Бердник, в основном в его романах , которые были более пригодны для детальных постулатах технических и эволюционных событий среди живых существ.

Shliakhy tytaniv (Пути титанов, 1959), первый крупный роман Бердник, в содержит восторженное признание научно-технического прогресса. Этот роман предлагает огромные удовольствия для научно-фантастических преданных , которые любят сложные космической техники. Такие понятия , как материя-антиматерия двигательных систем, целая планета из антивещества с необходимой технологией , чтобы предотвратить космический корабль от взрыва на посадку на этой планете, различных антигравитационных устройств и гравитационных силовых модулей, производство огромного числа неразрушимых военных машин которые способны уничтожить все формы жизни во всей галактике и управляются волей одного ученого- все это может впечатлить и развлечь читателей этого романа. Но вышеупомянутые события весьма рудиментарным по сравнению с достижениями , изложенными в заключительной части работы. Там Бердник описывает , как различные достижения в области науки позволили достичь бессмертия и даже «воскресение» мертвых ( при условии , тело умершего не разлагаются). Столь же впечатляющим технологическое новшество стало "нейтрализация пространства" , которое сделало возможным для звездолеты путешествовать в течение нескольких секунд в другой солнечной системе, расположен примерно в 10 000 парсек от earth.2

описаний реальных и воображаемых научных разработок в Shliakhy tytaniv настолько подробно , что автор счел необходимым выяснить научную терминологию в сносках. Из этих описаний вполне очевидно , что Бердник поддерживает понятие научно-технического прогресса, но с некоторыми

1 Поза chasom і prostorom: fantastychni povisti та opovidannia (Киев, 1957); Liudyna Bez sertsia: fantastychno-pryhodnytska povist (Киев, 1958); Pryvyd язь ро Земли: НАУКОВО-fanlastychna povist (Киев, 1959).

2 парсека представляет собой блок , равный 3,26 световых лет , который используется для измерения межзвездного пространства; скорость света составляет 300000 км. в секунду.

Журнал

оговорок. В главе под названием "Tsarstvo zaliznoho dyktatora" (Королевство железного Dictator) Бердник выступает за то достижения в области компьютерных технологий не должен достичь такой точки, которые прошли все мыслительные процессы на машинах, так как это может привести к ситуации , когда электронная машина станет абсолютным диктатором над гуманоидных форм жизни. Человеческое развитие, поддерживает Бердник, должны идти в ногу со всеми техническими инновациями. Поэтому он излагает в романе , как мудро и хорошо люди будущего использовать научные открытия на благо всех живых существ. Их достижения, безусловно , впечатляют, особенно процесс , который может омолодить все клетки своего тела и тем самым обеспечить совершенное здоровье и виртуальное бессмертие. Но есть определенные ограничения в сфере биологического развития. Даже когда гомо сапиенс научился принимать идеальную заботу о своем теле, даже в отдаленном будущем он будет требовать пищи, чтобы выжить. Единственный значительный прогресс в этой сфере стало изменение привычки в еде. Люди будущего перестали есть мясо мертвых животных и вывел их средства к существованию из овощей и синтетических продуктов. Зависимость от пищи был несколько изменен, но , конечно , не будут устранены. Следовательно, человек по- прежнему выступает в качестве конечного существа в высокоразвитой техническом обществе.

В своем следующем романе, Chasu (Стрела Стрела времени, 1960), Бердник еще раз останавливается на проблеме биологических ограничений в контексте передовой науки и техники. Молодой студент, Василий Horovy, полностью убежден о бесконечном прогрессе в науке. Уверенно и даже высокомерно он заявляет: "Не человек открывать все больше и больше тайн в природе? И знание не имеет конца! Поэтому человечество , как всезнающий , как Бога, ибо не секрет , что мы не сможем распутать в один прекрасный день. "3 Horovy также верит в неограниченном эволюции самого человека и что это в конечном итоге превратит Гомо сапиенс до такой степени , что он станет богоподобным существом. Путешествие к высокоразвитой инопланетной цивилизации быстро обесценивает эти самонадеянные понятия. Когда Horovy достигает странную планету, он как ослепленный чудесами высокоразвитой науки и техники и изумлен на твердят инопланетного хозяина , что биологические эволюции не продолжать до бесконечности. Иностранец иллюстрирует это по аналогии с развитием человеческого: "Ни одно судно не может быть постоянно заполнен. До такой степени , человек также судно. Он представляет собой высшую ветвь в эволюции животного мира. Но все ветви должны развивать

3 Олесь Бердник, Chasu Стрела (Киев, 1960), стр. 36.

журнал

в соответствии с законами природы. Вы знакомы с биологическими тупиков? Они подтверждают инертность преобладающий в материи. В любом мире человек неизбежно придет к биологическому тупику, как и раньше все его неинтеллектуальных предшественников и предков. "4

Horovy узнает , как инопланетная цивилизация справилась с проблемой преодоления тупика в своей эволюции. Эти существа стало известно , что дальнейшее развитие будет невозможно до тех пор , пока они должны были извлечь пищу из различных пищевых цепей. Они искали радикальное средство освободиться от этой зависимости, и после усилий вековую они узнали, как получить свою энергию не от заводов — или животного происхождения продуктов питания, а непосредственно от их солнца. Эти живые существа могли существовать на солнечной энергии , потому что их ученые произвели устройство , которое было имплантировано в их тела и , таким образом , преобразованную энергию солнца непосредственно в биологически полезную энергию. Это привело ко многим изменениям и быстрое развитие в области знаний и их образа жизни. Но даже этот необыкновенный побег из эволюционного тупика не приводило к бессмертию, всеведение и всемогущество, минимальных предпосылок для божественности. Во время своего второго визита в этой галактике, Horovy обнаружили , что даже эти высокоразвитые существа не могли избежать смерти и предотвратить неожиданный катастрофу из космоса.

Через дальнейшее развитие сюжета, Бердник показывает в Chasu как Стрела различные достижения в области науки позволили человечеству покорять пространство и даже путешествовать во времени, чтобы связаться с разумными существами в далеких галактик. Но даже с помощью высокоразвитой науки и техники, человек по — прежнему не в состоянии контролировать все события в пространстве. Поэтому, когда солнце нашей Солнечной системы начали умирать, даже самые современные будущие хомо сапиенс не имеют знаний , ни власть пополнить свою энергию. Для того , чтобы продлить жизнь на Земле, планета должна была быть перемещена в другой солнечной системе. В качестве этих эпизодах автор указывает, как необоснованное и близорук были домыслы о всеведение и всемогущество науки , которые были сделаны такими сторонниками двадцатого века научного прогресса как Василий Horovy.

С большей смелостью и воображением , чем предыдущие украинские фантасты, Олесь Бердник постулируется в его первых двух романов ряд сложных и интригующих проблем в связи с вопросом о конечных изменениях в биологии и технологии. Не Его третья крупная работа, Dity bezmezhzhia (Дети из

4 Там же ., Стр. 81.

Журнал

Бесконечность, 1964), конечно , не менее смелый и не менее творческий , чем его предыдущие романы. В отличие от своих предыдущих трудах, различные технологические устройства и разработки отступит, однако, на задний план. Вместо этого автор делает акцент на философские вопросы и о психологических потенциалов человека. В самом начале Dity bezmezhzhia, Бердник обесценивает понятие , что был создателем вселенной. Читатель уверен , что "никто не создал ни материей жизни. Он всегда существовал в царстве бесконечности. Более того, оно включает в себя сущность Вселенной. Невозможно говорить о Вселенной, существование без материи. Если материя не существовало, то не было бы никакой вселенной либо. Что имеет создателя делать со всем этим? »5

приверженцев материалистической философии, несомненно , будет успокоен вышеуказанными заявлениями, но их комфорт будет кратковременным. Они были бы очень разочарованы при встрече в новых заявлениях Бердник, чтобы о том , что в будущем основные события не повлечет за собой технологическую эволюцию, но в первую очередь внутреннее, психологическое развитие человека, 6 и , следовательно , "где можно обойтись без громоздкого технологии , она должна быть оставлена. "7 на протяжении всего романа автор стремится продемонстрировать" огромный "силы человека" психической энергии "и утверждает , что" когда человечество сможет получить полный контроль над этим потоком энергии, он станет всемогущим ". 8 Бердник очерчивает большой прорыв в экспериментах с психическим потенциалом человека. С помощью устройства , называемого "восковина-бро-психическая концентраторы," некоторые люди научиться передавать свои психические импульсы через пространство, и в конце концов они даже удалось создать "психический двойник" сами по себе , что они могут выступать в других местах , Цели и преимущества этого развития являются наиболее очевидными. Будучи в состоянии передать своего "психический двойник" мгновенно в любую точку в пространстве, путешественник сможет проникать во все агрессивных средах пространства, в том числе в центре нашего Солнца, которое, кстати, посетили два храбрых психическая путешественники романа. Поскольку эти психические передачи являются мгновенными, огромные intergallactic расстояния и очень бесконечность пространства больше не будет препятствий для психического пространства путешественника. И острая проблема относительности,

5 Олесь Бердник, Dity bezmezhzhia (Киев, 1964), стр. 16.

6 Там же ., Стр. 92.

7 Там же ., Стр. 220.

8 Там же ., Стр. 121.

Журнал ,

который предотвращает один от возвращения к собственному периода времени после очень длительного путешествия через пространство, также будет решена.

Принимая во внимание , что это не трудно определить , что конечная цель психической эволюции человека в Dity bezmezhzhia влечет за собой окончательное завоевание пространства и времени, кажется , едва ли можно понять законы и методы работы этого развития. Действительно, этот роман содержит много понятий , которые, окутана мистикой, кажется , как туманное и непонятное , как далеких звездных систем Млечного Пути. Несмотря на это, можно предположить, особенно из эпилога работы, что Бердник пытался не просто постулировать , как сила человеческого разума может привести к дальнейшей стадии эволюции гомо сапиенс, но и изображают такие понятия , как «трансмутации» человеческого тела и "передача сознания" , который в свою очередь будет способствовать полёты "на другие звезды без ракет" и "проникновения других размеров." 8 Кроме того, после того, как Dity bezmezhzhia понятия , относящиеся к бесконечная сила человеческого разума стал координационным центром сочинений Бердник в.

Читая произведения Бердника в хронологическом порядке, то неизбежно не только становится известно о его последовательном поглощенность понятия , относящиеся к фактическим и гипотетических событий в области науки, техники и самой жизни, но и отмечает его серьезную озабоченность по поводу конечных результатов и тому окончательные последствия научных и эволюционных процессов. В связи с этим, не удивительно , что само слово "телеология" появляется в ряде его произведений. Поэтому вполне логически вытекающий , что Бердник решили использовать телеологическую помещение в Korsar Звездный изобразить и оценить последствия научно-биологических разработок. А на чтение самых опытных работ Бердник, одной не может не быть в восторге от того , что автор представляет более подробное и гораздо более осознанных учет этих моментов .

В Korsar Звездный, Бердник очень скептически относится к вкладу традиционной науки и техники в эволюционных изменениях. Он проявляет такое отношение в изображении жизни на планете Aoda. Там ученые обнаружили секрет фотосинтеза, и это привело к производству синтетических продуктов питания и других предметов первой необходимости. Автоматизированные заводы сделали работу совершенно ненужным, и все материальные потребности были обеспечены для всего населения планеты. Но это не сделал дальнейшие эволюционные изменения. Наоборот, обеспечивая неограниченное изобилие,

9 Там же ., Стр. 352.

Журнал

науки и техники лишили население о необходимости и стремление к борьбе и к прогрессу. Кроме того, открытие способствовало чисто гедонистический существование и вегетативную апатию. Следовательно, «эволюция пришла к анти-эволюционный тупик; он был в состоянии ротационном деградации "и в течение нескольких веков" началась инволюция. Большинство людей уже не в состоянии говорить. "10

Бердник воздерживается от подчеркнув , что научный прогресс неизбежно должно привести к регрессивных и инволюционных событий. Наоборот, он описывает в Korsar , как Звездный наука породившей альтернативного развития в планетарном системе Ара. Члены этой цивилизации удалось избежать парализующей гедонистической декаданс, царившую на Aoda. Народ Ara развивали свою науку и технику до такой степени , что никакого дальнейшего прогресса не удалось. Они достигли не только бессмертие, но и средства , чтобы воскресить мертвых. Но на пике своего развития, эта цивилизация также столкнулась с серьезным кризисом. Поскольку ни дальнейшее продвижение не было возможно в жизни или в науке, все большее число людей потеряли свое желание жить и покончил с собой. Правительство, очевидно, не потерпит подобных действий, и власти принесли суицидальные маньяки обратно к жизни. Тем не менее, массовые самоубийства привели к дилемме , которая привела Ара в состоянии психологического упадка и инволюции. Ученые Ара были призваны к Конгрессу для решения кризиса. Но лучше всего они были в состоянии предложить в том, чтобы взорвать их звездной системы, чтобы восстановить эволюционный цикл в космосе. Эти ученые пришли к выводу , что смерть является неотъемлемой частью эволюционного цикла, и что путем преодоления личной смерти они просто отложили окончательную смерть их видов.

В Корсар Звездный эволюционной дилемма решается не с помощью остроумного ученого, но диссидентом в области науки. Первооткрывателем нового эволюционного подхода был гуманоид Aeras, бывший учитель физики на планете , подобной Земле. Aeras рассмотрены различные научные и философские теории эволюции и нашел их все неудовлетворительными. Затем он исследовал мистические и оккультные науки и отклонил их как абсурдные. Тогда Aeras понял , что , поскольку он представляет собой наивысшую точку эволюции среди форм жизни, он должен исследовать себя, чтобы понять эволюционный феномен, потому что , как он выразился, "Я средоточием знаний" . 11 -го по дальнейшей

10 Олесь Бердник, Корсар Звездный (Киев, 1971), стр. 99.

11 Там же ., Стр. 228.

Журнал

самоанализ Aeras понял , что его окончательное желание было стать всезнающим и всемогущим. Он знал, однако, что он не мог достичь этой цели в его нынешней биологической форме и пришел к выводу: ". Очень важно , чтобы разрушить деспотизм формы , которая была навязана нам по своей природе" 12 Когда он пытался научить своих студентов о должны стать всемогущий и всезнающий, Aeras явно объявлен сумасшедшим. К счастью, он был помещен в психиатрическую больницу. Среда этого института позволили ему усовершенствовать свои теории и проверить их с помощью экспериментов.

Во время своего заключения, Aeras отражается на законах , которые касаются эволюционных событий. На рассмотрении пищевых цепей , без которых многие живые существа не могли выжить, он пришел к выводу , что зависимость от пищевых количествах в форме рабства. "Почему нужно есть кто — то для того , чтобы остаться в живых?» Он queried.13 Aeras решил открыть , будет ли возможность существовать без еды. Он начал есть все меньше и меньше, и время от времени воздерживались от еды в течение нескольких дней. Сначала он потерял много веса, но в конце концов сломал привычку есть и "начал сознательное усвоение воздуха, воды и солнечного света." 14 Преобразование в солнечной формы энергии был успех, и Aeras смог определить отныне его собственный эволюция. В конце концов он превратился в существо , которое может вывести свою энергию из любого источника, преодолеть силу тяжести, и путешествовать не только в пространстве, но даже сквозь твердые объекты. Короче говоря, Aeras отклонилась от эволюционного рисунка своего вида путем самостоятельного направленного и самовольного метаморфоза в демиурга, или богочеловека.

Освободив себя от законов природы, Aeras удалось бежать из убежища. Перед уходом он принял на работу группу учеников , которые также хотели достичь состояния человекобожеству. Когда ученики завершили метаморфоз в божественности, они не довольствовались существовать в изоляции. В качестве одного из них выразилась, "мы не предпринимали самое трудное испытание ради нас самих. Мы хотели , чтобы привести нашу планету на новый путь эволюции. "15

Правительства на родной планете AERAS, в Orana, возражает против таких эволюционных изменений и клеймят AERAS и его последователей , как банда пиратов. Правовой и политический истеблишмент был, однако, самым неудачным в преследовании их, для этих новых существ были, в конце концов, всемогущ. Но, несмотря на непобедимости, богоподобного существа не использовали силы или принуждения в их

12. Там же, стр. 229.

13 Там же ., Стр. 232.

14 Там же ., Стр. 233.

15 Там же ., Стр. 241.

Журнал

миссионерской деятельности. Они привязаны к коду , что обеспечило полную свободу для всех. Вскоре божественность миссия распространилась от планеты к планете и к различным галактик. Самым ревностным миссионером был первым учеником Aeras, который стал известным как Star Corsair. Он путешествовал не только в пространстве, но с течением времени , а также. В конце концов он достиг Земли и провозгласил начало божественности эры для человечества.

Поскольку Корсар заканчивается Звездный с этим провозглашением никто не может быть уверен , считается ли автор гомо сапиенс как достойного кандидата на божественности. Можно было бы сомневаться , были ли люди достаточно продвинут , чтобы пройти метаморфоз в богов. Но Бердник изложил эту возможность в работе , которую он , видимо , писал до Корсар Звездный. Под названием "Апостола bezsmertia" (Апостол Бессмертия, 1970), история , по- видимому , широко распространена среди украинских советских читателей в версиях samvydav перед публикацией на Западе в 1975.16

Главный герой Апостола bezsmertia молодой украинский математик называется Григорию. Он был специалиста по компьютерам, но был вынужден уйти из профессии из — за аварии , которая оставила его парализовало. В то время как прикован к постели, Григорию начал голодовку терапии , когда другие медицинские средства не удалось. По мере того как терапия принесла неожиданное и полное выздоровление, Григорию решил подвергнуть себя эксперимент, чтобы определить , будет ли возможно изменить всю свою физиологию. Изъятие к Карпатам, он начал шестьдесят дневной пост и напрягал ум и сила воли , чтобы все возможное для того , чтобы заставить его тело усваивать питание непосредственно от Солнца. Конечным результатом этого начинания был метаморфоза в новое существо. Прямое использование солнечной энергии , в конечном счете сделал его бессмертным и всемогущим. Но у него не было никакого желания быть единственным обладателем бесконечной власти и высшим знанием. Желая , чтобы научить других , как достичь этого, новый человек-бог встретил путешественника на Кавказе и рассказал ему , как может быть достигнута божественность. Этот человек-бог достиг некоторого успеха в его апостольства. Его первым обращенным стал Валя, его бывшая подруга. Равные права, очевидно , гарантировано в области божественности.

Какие выводы можно сделать из темы человекобожеству в работах Бердник в? Есть ли указать , что автор дается изображением чистой фантазии? Является ли она основана на научном помещении, или один из них оправдано в том , как советские критики часто имели, что мистика и магия являются доминирующей чертой писаний Бердник в?

16 Олесь Бердник, Золотые ворота: povisti (Балтимор, 1975).

Журнал

До недавнего времени изображение Бердник о метаморфозе , ведущей к mangodhood, несомненно , рассматривались как чисто фантазии. Эволюционные процессы были задуманы как очень стабильная и с учетом их собственных законов, которые не могли манипулировать человеком. Но самые последние разработки в области генетики, которые включают в себя не только выделение молекулы ДНК и синтез молекулы ДНК техногенной, но и прямых вторжений в эволюционных процессов от вегетативного переноса генетического материала от одной клетки к другой , который может затем приводят к созданию новых видов живых организмов, делают генной инженерии и контролируемое эволюционное развитие реальная возможность. Кроме того, генетики выделили недавно хромосомы человека, которые , по- видимому , связанные с генетической памятью. Открытие механизма , который будет активировать эту модель памяти может привести ко многим интересных возможностей, в том числе точное воспоминание различных эволюционных этапов гомо сапиенс.

Эти разработки в области генетики , безусловно , обеспечивают научную основу для изложения Бердник о теме человекобожеству. Более того, Бердник, очевидно , хорошо осведомлены о последних открытий в области наук о жизни. В Korsar Звездный, он делает несколько намеков на генетической памяти и предлагает определенные предположения о средствах , чтобы активировать эту память. Кроме того, сторонники Бердник в этом романе , что эволюционные сдвиги для всех видов живых организмов, участвующих радикальные отклонения от предыдущих форм и предыдущей среды: "Даже низшие животные не боялись нарушить закон статики. Рыба желательно выйти на сушу и были , как земноводных , родившихся существ. Их робкие родственники все еще находятся в океанах. Ящерицы хотел летать, и множество очаровательных созданий птиц-начала парить над планетой. Первобытные дикие приматы подняли голову к звездам-и стал человеком! »17 Бердник утверждает , что поскольку не-разумные существа предприняли необходимые шаги в переходе к более высокой форме, как сознательное существо , человек может использовать свой интеллект и волю -Power , чтобы поднять себя на более высокую сферу бытия, стимулируя его генетическую память , чтобы вспомнить предыдущие процедуры адаптации , а затем использовать эти знания , чтобы превратить человеческое тело. Бердник даже постулирует объяснение на молекулярном уровне метаморфоза человека в существо , способное непосредственного использования солнечной энергии. Он утверждает , что "наши клетки и органы имеют магнитные поля. Они имеют разную интенсивность, разные направления, разные лучи и полярностью " , но на обучение , как" со-

17 Там же ., Стр. 230.

Журнал

центрата энергии всех органов и клеток в единый комплекс "человек может трансмутировать клетки своего тела в рецептор солнечных energy.18

лечение Бердник в эволюционных представлений , которые могли бы завершиться человекобожеству имеет , конечно, имея информацию о последних изменениях в области наук о жизни и технологических тенденций, современные исследования в области солнечной энергии , как хорошо известно , как наш в ожидании энергетического кризиса. Включение Бердник в этих понятий в науку фантастики действительно очень творческий и размышлению. В конце концов, если новые открытия в области генетики может позволить человеку вторгаться в эволюционной динамики и использовать генной инженерии для того , чтобы искоренить такие проблемы , как генетически наследуемых заболеваний, для разведения лучших животных и чтобы привлечь больше культур, не было бы логичным для него чтобы попытаться сформировать свою собственную эволюцию? И если человек должен был обладать средствами для достижения этого, почему бы ему не стремиться достичь всемогущество, бессмертие и абсолютное состояние свободы которого, до сих пор пользовались только различными божествами?

Лечение Бердник по теме человекобожеству , безусловно , лежит в области научной вероятности и исследование различных вероятностей , основанных на научных данных является самой природе научной фантастики. В то время как Бердник остановился на теме человекобожеству в его романах, рассказах и даже стихи, его труды были в основном развлекательные и размышлению. Но в работах , опубликованных после того, как он KORSAR Звездный появился как будто совсем забыл Бердник , что научная фантастика основана главным образом на изображениях научных вероятностей , а не на изображении конкретной реальности. Его последующие произведения стали содержать не только гипотетических и вымышленных экспозициями человекобожеству тему, но заявления на программу реальных событий , которые могут привести к эволюции человека в богоподобного существа. В своих статьях и письмах, Бердник начал излагать всю систему человекобожеству мифологии. Эти работы пронизаны такими дидактических utterings как "Существует только одно значение , для которого стоит бороться и перед лицом смерти:. Нашу божественную сущность" 1 * Бердник направлена такие лозунги не только своих соотечественников, но и на все человечество , В одном из своих посланий к людям Земли, Бердник заявляет: "Космическая Украина делает братская обращение к человечеству -в начать новое состояние Божественной Жизни , к которому Христос, Великий

18 Там же, стр.. 235.

19 Олесь Бердник, Vkraina sichi vohnianoi (Балтимор, 1977), стр. 19. Курсив Бердник в.

Журнал

Учитель Нового Завета, призвал нас в своей молитве. "20 Прочитав много подобных обращений, нельзя не задаться вопросом, является ли Бердник страдает от апостольского заблуждения.

Есть много вещей , один не и, по сути, не может знать о биографии современных писателей. Но это хорошо документированный факт , что Олесь Бердник написал и опубликовал семнадцать научно-фантастических романов и множество коротких рассказов до изгнания из Союза писателей в 1973 г. Тема человекобожеству повторялись в ряде его работает, но до 1973 года Бердник не представил его с мастерством, большим воображением и даже мягким юмором. Он не был поставлен на читателя назидательно и в категорических императивов , как в его более поздних эссе и писем. По мере того как дидактические заявления были опубликованы после изгнания Бердник в из Союза писателей , и все они напечатаны за границей, зачастую без согласия автора, можно было бы подозревать , что либо эти работы , возможно, были написаны кем — то еще, или что преследование и тюремное заключение , что Бердник часто сталкивался в 1970 — е годы оказало глубокое влияние на его трудах и , возможно , даже на его умственных способностей. Последующие данные могут, конечно, пролить свет на этот вопрос, но даже в настоящее время имеются некоторые свидетельства о переходе Бердник в от написания научной фантастики к дидактических посланиях и эссе.

На основе нападений на Бердника в советской прессе, создается впечатление , что автор начал пропагандировать необходимость стремиться к человекобожеству только после публикации Korsar Звездный. Например, 21 апреля 1972 года О. Mykytan порицал Бердник в Литературна Украина вступлением на "роль проповедника" и для распространения различных представлений о божественности и бестелесного существования. Внимательное изучение соответствующих данных подтверждает, однако, что Бердник стали проявляться такие тенденции гораздо раньше. Очевидно, что советские литературные жандармы не стало известно о проповедующих тенденций Бердник, пока он не стал популярным оратором на научной фантастики, особенно на собраниях студентов высших учебных заведений. Но с самого начала своей литературной карьеры, Бердник любую возможность , чтобы обратиться к своим читателям непосредственно в предисловиях и послесловиями его основных работ. В предисловии к Shliakhy tytaniv, например, Бердник призывает читателя верить " , что человек станет бессмертным, всемогущ, вездесущ ...." 21 Кроме того, стиль и тон этих предисловиях очень похожа на последующих дидактических эссе Бердник в и посланиях.

20 Там же ., Стр. Капитализация 32. Бердник в.

21 Олесь Бердник, Shliakhy tytaniv (Киев, 1959), стр. 11. Капитализация Бердник в.

Журнал

Литературные и политические власти , видимо , не заметил , что Бердник использовал предисловия в качестве средства , чтобы проповедовать читателям, чтобы просить , что они считают , что фикция его романов, в конечном счете станет реальностью жизни. Отсюда следует , что на протяжении всей своей литературной карьеры, Бердник упорно озабочен формулировкой мифологической системы о человекобожеству. Его очерки и письма просто подтверждают стремление создать религиозный культ , основанный на научно-фантастического помещения. Бердник не только создали этот культ, но и стал его первым обращенным и его первым проповедником. Очевидно, что советские власти не могли терпеть это научно-фантастический символ веры. Он представлял большую угрозу , чем традиционными и признанными религиями и обеспечили серьезную конкуренцию санкционированного марксистско-ленинского учения, который, кстати, также основана на псевдонаучной посылке в отношении эволюции человека путем диалектического материализма. Марксистско-ленинская культ обеспечивает верующих возможного рая на земле, но не обещает им ни жизнь вечную или всемогущество.

Официальная советская кампания против культа Бердник о человекобожеству была напряженной, суровой и , очевидно , разрушительными, но это никогда не велась прямо или косвенно. Это был в основном маскируется эвфемизмами, трафаретов и инсинуаций. Литературная Украина заявила , что "Бердник проповеди наполнены библейскими, буддистскими и йогических догм, а также максим различных шарлатанов. , , , "22 , а затем этот самый документ объявил о том , что в течение некоторого времени Бердник был" активно поддерживает свою творческую работу с общественной деятельностью, выступая перед своими читателями с сомнительными, крайне запутанных псевдо-философских максим ». 23 На страницах Радянська Украина, Ю.П. , Malanchuk порицал Бердник за его неспособность показать , как "только коммунизм и новый социальный порядок ... приведет к подлинному единству среди мужчин "и продолжал обличать изображение автора о" демиургов новых миров. "24 Не менее туманны и неоднозначны о реальной деятельности Бердник был анонс от 15 мая 1973 года в Литературна Украина , что Исполнительный совет украинских писателей Союз одобрил изгнание Олесь Бердника из этого союза "за его антиобщественных действий и отклонений от принципов и задач , изложенных в Уставе Союза писателей СССР." 25

22 0. Mykytan, "U Roli propovidnyka" Литературная Украина, 21 апреля 1972 г.

23 Литературна Украина, 27 марта 1973 г.

24 Радянська Украина, 15 мая 1973 г.

25 Литературна Украина, 15 мая 1973 г.

Журнал

Из приведенных выше примеров довольно неясной идеологической риторики, то очевидно , что все понятия , относящиеся к культу человекобожеству рассматриваются в советском домене, как еретические и антиобщественных действий. И это главное, и , возможно, в первую очередь, причиной преследования Олесь Бердника в начале 1970 — х годов, для самого преследования автора до его пресловутые письма к каждому важному человеку на Земле и до его участия в украинской Хельсинки Группа.

Культ Бердник о человекобожеству совершенно несовместима с официальной советской идеологией. Тем не менее, столь же неприятны членам основных мировых религий. Скорее всего , они будут раздражало и спровоцировали многочисленные пародии, на безоговорочном насмешек всех , кто верит в верховной власти, которая , как лейтмотивов рецидивировать в большинстве выдач Бердник портретируемого , человекобожеству тему. Проход в Zoriarryi Korsar, озаглавленный "Sud — над — bohamy" (The Trial Богов), несомненно , неудовольствие всех , кто поклоняются deity.26 и набожные христиане неизбежно будут оскорблены изображением звезды Corsair, который появляется в роман как новый спаситель, вводит новые заповеди и дарует человечеству священную чашу , содержащую «вино бессмертия».

возвращающуюся antitheistic утверждения в Бердник романы, рассказы и эссе полностью аннулирует гипотезу о религиозной вере Бердник о том , что было сделано в последнее время Иваном Hry-nokh: "Кто Олесь Бердник? Он является утопичной , который, на глядя на Преображения Христа на горе Фавор, преобразился себя и наделенный харизмой, и он стал юродивым ради Христа ». 28 Лишенный вещества, этот вывод не вытекает из разночтений Hrynokh в работ Бердник в. Как видно из статьи , что он полностью игнорировал научно-фантастические сочинения Бердник и производном вышеуказанные понятия из сочинений и писем Бердник, особенно из письма Бердник к папе римскому Иоанну Павлу II.29 Конечно, Бердник переживает в настоящее время является крайней жестокостью и сервитут , что преобладает в советской карательной

26 Бердник, Korsar Звездный. стр. 271-8.

27 Там же ., Стр. 373.

28 Иван Hrynokh, "Олесь Бердник (утопист КГи kharyzmatyk на obrii druhoho tysiacholittia khrystyianstva v Украини?)," Suchasnist, апрель 1980, стр. 99.

29 Hrynokh, очевидно , не хорошо знаком с научной фантастики Бердник в; Об этом свидетельствуют не только многочисленные неточности в своей краткой библиографии научной фантастики Бердник, но и его ошибочной ссылкой на роман Бердник, который он называет «Kosmos Звездный». Там же ., стр. 88-9.

Журнал

лагерей; но он не наказывается там за свою веру в Христа или во Всевышнего. Совершенно ясно из писаний Бердник, что культ человекобожеству, что он и его последователи несколько обозначили в последнее время, как "Братство альтернативного эволюции," не имеет ничего общего с христианской веры. Бердник не следует приветствовать, поэтому, "как кнут Бога, как бесстрашный пророк." 30

культ Бердник о человекобожеству, которая возникла из темы в своих научно-фантастических произведениях, безусловно, является беспрецедентным в истории украинской литературы или, если на то пошло, в литературных событиях Советского Союза. Многие советские фантасты сочинил произведения , которые влекут за собой ряд отклонений от принятой периферии научно-фантастического жанра. Но ни один другой советский автор не решился остановиться на теме до такой степени , что она превратилась в мифологической системы и, кроме того, чтобы продвигать его публично в качестве религиозного культа.

Участие Бердник с культом человекобожеству, конечно, единственный в Советском Союзе. Но с точки зрения международных событий в области научной фантастики, одержимость Бердник с темой mangodhood и культа не является ни необычным , ни беспрецедентным. Многие западные авторы-фантасты восприняли эту тему в своих работах, особенно в последние десятилетия. Кроме того, усилия Бердник по созданию культ на основе понятий , сформулированных в научной фантастике предшествовали Рон Хаббард, бывший американский писатель. Хаббард был на первых порах активно , как научно-фантастического автора, но решил , что большую прибыль может быть получена от религиозной деятельности и, следовательно, в 1954 году начал свою научно-фантастический культ, ошибочно называют «Церковь саентологии». Было подсчитано , что Саентология культ в настоящее время имеет около четырех миллионов последователей по всему миру. Но, очевидно, она не имеет ни в Советском Союзе.

30 Там же ., Стр. 90.

https://yadi.sk/d/cIDI-zz-3FJfW3

https://yadi.sk/d/1_qTANmb3FJfbW

https://yadi.sk/d/aaYH2IjW3FJfu3

[/IMG]

[/IMG]

Численность населения, начиная с 1975 года

Численность рабочих и служащих по народному хозяйству

Прием, выбытие, текучесть рабочих

Общее количество научных учреждений

Данные о партийном, комсомольском и национальном составе военнослужащих

Сведения о военных парадах

Сведения по выборам в Верховный Совет СССР

Сведения о количестве воинских автомобильных подразделений, участвующих в уборке урожая

Сроки подготовки прапорщиков (мичманов) и старшин

Сведения о низком политико-моральном состоянии военнослужащих

Сведения о чрезвычайных происшествиях, авариях и катастрофах в Вооруженных Силах СССР

Денежное довольствие, нормы материального обеспечения и снабжения военослужащих

Размеры пенсий офицерам

Материалы по Великой Отечественной и советско-финляндской войнам, боевым действиям у оз. Хасан и на р. Халкин-Гол в 1939 г. а также по освободительным походам в 1939-1940 гг., содержащих сведения:

2) о потерях в личном составе

4) обобщенные данные об отрицательных фактах в политико-моральном состоянии войск

7) численность военнопленных и интернированных граждан, воевавших против СССР

8) о демонтаже оборудования заводов и вывозе его в Советский Союз

11) сведения о штрафных батальонах (ротах) и заградительных отрядах

Отрицательные данные о санитарно-гигиеническом и эпидемиологическом состоянии войск

Сведения о заболеваниях, возникающих при работе с радиоактивными, ядовитыми веществами, агрессивными жидкостями

Допустимые дозы радиации, сверхвысокочастотного облучения личного состава

Сведения о привлечении воинских частей а также сил и средств Гражданской обороны для ликвидации очагов инфекционных заболеваний

Прогнозирование и исходные данные по расчетам потерь среди населения

Сведения о зонах возможного катастрофического затопления

Сведения о конкретных шахтах (горных выработках, подземных полостях), приспособленных для защиты населения и материальных ценностей

Допустимые дозы радиации человека и допустимые уровни загрязнения продовольствия

Панорамные и перспективные фотоснимки городов

Топографические карты

Сведения о вновь обнаруживаемых в морях и океанах отдельных возвышенностях дна с глубинами менее 1000 метров

Материалы, уточняющие основные параметры общего земного элипсоида и гравитационного поля Земли

Относящиеся к конкретным географическим пунктам и районам цифровые значения силы тяжести

Сведения о радиоактивном загрязнении внешней среды

Долгосрочные (более одного месяца) прогнозы погоды, водности рек, влажности почвы

Себестоимость единицы продукции: драгоценных металлов, алмазов, бриллиантов и полезных ископаемых

Закупочные цены на золото, принимаемое от старателей

Сводные данные о наездах подвижного состава на людей

Сводные данные о размерах автомобильного парка

Распределение доходов и расходов союзного бюджета

Состояние валютных фондов

Сводные данные о капиталовложениях СССР за границей

Сведения о разработке новых розничных цен

Сведения о массовой гибели зерновых

Данные о массовых заболеваниях сельскохозяйственных животных ботулизмом, бруцеллезом, сибирской язвой, чумой

Карикатуры, фельетоны и другие материалы, содержащие выпады против глав правительств

Сведения о взаимных государственных претензиях между СССР и иностранными государствами

Неблагополучные сведения о товарах, предназначенных для экспорта

Себестоимость обслуживания иностранных туристов в СССР, соотношение этой себестоимости с продажной ценой на туристические путевки

Сведения о недостатках советских изобретений

Сведения об ассигнованиях и фактических расходах денежных средств органов безопасности

Численность детей и подростков, доставленных в органы внутренних дел за безнадзорность, лиц, занимающихся бродяжничеством или попрошайничеством

Количество специальных школ для детей, нуждающихся в особых условиях воспитания

Численность неграмотных по области и выше

Планы переселения и численность переселившихся в Приморский и Хабаровский край, Амурскую и Читинскую область

Сведения о случаях (в том числе единичных) заболеваний населения чумой и холерой, начиная с 1937 года

Сведения, начиная с 1974 года, о факте посева опийного мака на территории СССР

Численность наркоманов – по городу, району и выше

Источники финансирования мероприятий по подготовке и проведению Олимпийских игр

Общая стоимость подготовки к Олимпийским играм

Сведения об участии Советской Армии в подготовке к Олимпийским играм

Сведения о факте убоя запрещенных к промыслу видов китов

Сведения об органах Главлита СССР, раскрывающие характер, организацию и методы их работы.

http://novymirjournal.ru/images/cenzura/p...

Наукова фантастика своєю появою завдячує одвічному жагучому прагненню людей знати своє майбутнє, альтруїстичним пориванням мрійник* покращити цей світ. Згадаймо утопії Платона, Томаса Мора, Томмазо Кампанелли, а також ближчих до нас у часі утопістів.

У витоках української фантастично-пригодницько! літератури стояла геніальна “Енеїда” Івана Котляревського. Жанр соціально-утопічного роману в нашій країні започаткував Володимир Винниченко ("Соняшна машина”, 1921—1924; "Нова заповідь”, 1931—1933; “Вічний імператив", 1936, “Лепрозорій’*, 1938). Першим суто науково-фантастичним твором в Україні був роман "Останній Ейджевуд” (1926) Юрія Смолича. Згодом з’явилися й інші книги цього автора: "Господарство доктора Гальванеску”, 1929; “По той бік серця", 1930; “Четверта причина", 1932; "Ще одна прекрасна катастрофа" 1932; “Сорок вісім годин", 1933. "Що було потім", 1934; ‘Прекрасні катастрофи". 1935. Значний внесок у цей жанр зробив у 30-ті рр, і Володимир Владко ("Ідуть роботарі", 1931, "Аргонавти Всесвіту*’, 1935; "Дванадцять оповідань*. 1936; "Нащадки скіфів 1939; ''Фіолетова загибель" і "‘Залізний бунт* (передруковано в п’ятитомнику автора 1971 р,),

У наступні десятиріччя життя цього жанру підтримували П.Лісовий. Д.Бузько, М.ТрублаІні. М.Руденко, М Дашкієв. І Росоховатський, Ю.Бедзик, В .Бережний, Ю. Герасименко та інші знані письменники. Олесь Бердник у шерензі, не мою думку, займає особливе мю-це він не тільки в найкращим українським фантастом, а й входить до першої десятки грандів світової фвн-тастики його творів, включаючи політично-самвидавчу публіцистику, вистачило б на кільканадцять томів Дванадцять років він провів у тюрмах і таборах, але ні на день не припиняв літературної, правозахисно* те опозиційної діяльності, що було прямим викликом тоталітарному режимові. Олесь Бердник — харизматична особистість псі епохи. Він пробуджуєм не лише громадянську, національну і людську гідність "народних мес", в й виші структури людської психіки, передусім творче мислення, філософське світобачення. А це був найстрашніший злочин у "совковому послолитствґ з його ідеологією людини-гвинтика Олесь Бердник не вписувався в образ "будівника комунізму" і своєю діяльністю, і своїм виглядом. Двометровий зріст, годаа. незалежна постава, борода біблійного пророка, довгі розкішні кучері... А до всього ще й вишиванка1 Звідки ж він, цей сміливець, який ніколи нічого не боявся, який ні перед ким не згинався, який умів за будь-яких обставин бути вільним і незалежним?

Народився Олександр Павлович Бердник у селі Вавилові Миколаївської області 27 листопада 1926 р. Дитинство й отроцтво минули над Дніпром, у селі Кийлові, що під Києвом. І батько письменника, коваль, і дід по батькові, і дід по матері (матрос) вирізнялися чималим зростом і великою фізичною силою, яку успадкував і Олесь (своїми руками хату будував і всю тяжку сільську роботу справляв ніби граючись).

Спершу, як і всі просвітлені, Олесь, очевидно, мав пройти надлюдські випробування. Разом з усім українським родом умирав з голоду в 33-му, пережив страшний 37-й. Шістнадцятирічним добровільно пішов на фронт. (Ненавчених, неозброєних і навіть необмун-дированих юнаків навмисне гнали на убій, та доля берегла його для особливої місії і він дивом вижив).

1949 р. скінчив драматичну студію при Театрі ім.Франка і почав працювати на сцені. Але того ж року сталася подія, яка перевернула все його життя. До театру Франка зігнали на якесь чергове ідеологічне шоу "рабісів” (“работніков іскуств” чи рабів?). Однак знайшовся сміливець, який прилюдно засумнівався в геніальності Сталіна. Тим безумцем був Олесь Бердник. Після зборів усі сахалися його. І лише один порядний чоловік — народний артист Петро Сергієнко — не побоявся підійти. “Тікай мерщій, хлопче, з Києва”, — тихо порадив він. І Олесь подався аж у Карпати. Але й там його знайшли.

Покарання відбував на Далекій Півночі. Перебуваючи в тому пеклі, схуд до 47 кілограмів, залишилися лише шкіра та кістки. Не легше було згодом і в Казахстані, де табором керував Каплан, нібито син есерки, яка стріляла в Леніна. Олеся Бердника він ненавидів особливо. За те, що той був таким високим, що не корився, що зневажав наглядачів, за те, що українець та ще й “самостійник”...

У 1955-му, пройшовши всі Дантові кола, повернувся...

режиму виховувати сіреньких громадян. Безликі школа, вчителі, діти, батьки, література, мистецтво, наука... З таким здегенерованим посполитством легше управлятися, і раптом з’являється екзотичний бунтар, кличе до якогось яскравого, шляхетного життя А що, як обиватель, прочитавши таке, усвідомить своє безбарвне буття і захоче змінити його? А зміннім його, не змінивши режиму, не можна. І хто це таю — “всемогутні дурні"? Чи не натяк на наших вождів?

Чашу терпіння переповнив роман “Зоряний Корсар''1, субстанційним осердям якого» як і роману-фе-єрії “Чаша Амріти", є символічний образ Чаші Безсмертя. Ця художня і філософська метафора живила всю історію людства. Алхіміки всіх часів шукали Еліксир Безсмертя. Поступово ця метафора переросла у більш масштабний і філософськи насичений образ Чаші Грааля. Письменник пише про те, що цей чарівний генератор універсального знання і всесвітньої могуті передано Космосом на Землю, і той народ, який ним заволодіє, буде провідником світу. На прикінцевих сторінках описується, як сили Добра здобули цю Чашу. Зоряний Корсар Горіор віддає П посланцям Землі. Слуга Сатани Аріман виявився безсилим перешкодити цьому.

— Сталося! — сказав Горіор, піднімаючи руку вгору. — Змикаються потоки часу. Було, є й буде — стало єдиним ТЕПЕР. Люди Землі й мислячі істоти ноосфер об’єднуються безсмертним вогнем Подвигу. Чуєш, Арімане? Ти безсилий віднині!

— О ні! У мене ще досить мурів і загадок для вас, -** зловісно озвався Аріман. — Не думай, що так просто ай* братися для істот тримірності з обіймів древнього зма*''

— Знаю, суворо відповів Горіор. — Упродовж тисячоліть твої слуги обплутували людей незліченною павутино® забобонів, догм, містики й утилітарних жадань. Закони, закони, закони! Безліч стін довкола полум''яного серця Прометея.... до театру

ім.Франка і почав працювати на сцені. Але того ж року сталася подія, яка перевернула все його життя. До театру Франка зігнали на якесь чергове ідеологічне шоу "рабісів’* (“работніков іскуств" чи рабів?). Однак знайшовся сміливець, який прилюдно засумнівався в геніальності Сталіна. Тим безумцем був Олесь Бердник. Після зборів усі сахалися його. І лише один порядний чоловік — народний артист Петро Сергієнко — не побоявся підійти. “Тікай мерщій, хлопче, з Києва", — тихо порадив він. І Олесь подався аж у Карпати. Але й там його знайшли.

Покарання відбував на Далекій Півночі. Перебуваючи в тому пеклі, схуд до 47 кілограмів, залишилися лише шкіра та кістки. Не легше було згодом і в Казахстані, де табором керував Каплан, нібито син есерки, яка стріляла в Леніна. Олеся Бердника він ненавидів особливо. За те, що той був таким високим, що не корився, що зневажав наглядачів, за те, що українець та ще й “самостійник”...

У 1955-му, пройшовши всі Дантові кола, повернувся Бердник до Києва. Невдовзі відновилися здоров’я і творча снага. Він ні в чому не покаявся, навпаки, його ідеали набули чіткіших форм. З головою поринув у наукову фантастику, яка тоді була єдиним притулком опозиціонерів. Невдовзі стало очевидно навіть недругам, що він фантаст від Бога. Потужне космічне мислення, підперте гострою інтуїцією, сакральне космічне світовідчуття, приголомшлива ерудиція, метафорична, романтично піднесена мова — усе це вирізняло молодого письменника серед сотень вірнопідданих борзописців. Бердник створив жанр романтичної фантастики і став найбільшим її майстром.

Ніби надолужуючи згаяне, письменник пише одну книжку за другою. "Поза часом і простором" (1957), "Людина без серця” (1958), “За чарівною квіткою” (1959), "Привид іде по Землі” (1959), “Діти Безмежжя" (1965), "Марсіанські зайці" (1962), “Чаша Амріти” (1968), "Дике поле” (1968), “Шляхи титанів” (1959), “Стріла часу" (1960), “Серце Всесвіту" (1963), “Сини Світовида" (1963), "Розбиваю громи” (1967), “Подвиг Вайвасвати" (1967), "Всемогутні дурні” (1968), “Покривало Ізіди” (1969), “Зоряний Корсар” (1971)— усі ці твори побачили світ до другого арешту Олеся Бердника.

Талановитий майстер фантастики швидко набував популярності. Минуло лише кілька років і його твори почали перекладати іноземними мовами, видавати в різних країнах світу. Про Бердника писали як про висхідну зірку українського письменства і лицаря нескореного національного духу.

Та нишпорки зі спецслужб не дрімали. Вони давно вже придивлялися до підозрілої творчості фантаста, яка суперечила прагненню тоталітарного режиму.

* У довідниках дається інша дата народження Олеся Бердника. Ми подаємо її за свідченням рідних.

Новітня релігія Олеся Бердника й фізіократія Миколи Руденка. Юрій Шерех (Шевельов)

— Закони, закони! Безліч стін довкола полум''яного серця Про-метея! Та глянь — горить твоя павутина на вогні пізнаний, шлях у космічне безмежжя відкрито, і його не закриє ніхто .— ні релігія, ні насилля, ні лестощі, ні навіть ті, хто відкрив цей шлях, — навіть учені!

Твої жерці робили з людей маріонеток грізного, невідомого судді. Під знаком невидимого деспота клекотів, захлинався кров’ю і кричав від неймовірного болю світ! Досить! Пора людям вивільнити свої титанічні сили, щоб повернути давно суджене — неміряні обрії життя у світі мислі й духу!

Чуєте, друзі! Йдіть у життя і творіть нові заповіді — не заповіді судді, а заповіді любові! Ми повинні зробити це для Світу Свободи, який твориться подвигом вашого віку.

Людям сказали: не вбий!

А я кажу: виходьте з учорашнього світу рабства й покори, де невпинно гуляє смерть, станьте безсмертними. Неможливо вбити нікого й нічого! Все суще вічне й невразливе! Ходімо в царство Свободи, де смерті вже не буде!

Вам говорили: не вкради!

А я кажу: хіба можна щось вкрасти у єдиному світі, де все належатиме нам і де ми станемо лише частками неосяжного цілого? Мати Безміру віддає нам усе своє зореносне багатство!

Людям твердили: не протився злу!

А я закликаю: спопеліте проклятий світ, де зло звило собі тисячолітнє гніздо і розплодило міріади змій. На новій ниві вирощуйте запашну квітку світоносного життя, куди вхід злу заказано! Віднині шлях ваш туди, де нема ворожнечі й проклять! Залиште темряві — темряву, а ви — Сини Світла — ідіть у країну знання й любові!

Закони обмеження, деспотії та пустої віри не виправдали себе. Вони прокладали глибоку, невилазну колію там, де потрібна була стихійна гра інтуїції, зв’язували, де крила шукачів прагнули в небо, зупиняли, де нагромаджувалася блискавиця революції й повстання! Чуєте, братове? Віднині — час Любові й Свободи!

А ти, Арімане, розірвав свій зв’язок із живим потоком людського розуму. Ти й твої багатоликі слуги. Міг би відмовитися від шляху руйнації, та не захотів! Ти вже не людина! Ти антилюдина! ГОМО САТАНІС! Щезни із Землі, во*на вже непідвладна тобі. Брама тримірності падає, і безмір ноосфери мекає птахів Свободи!

І останні напутні слова Горіора землянам:

Повертайтеся до друзів своїх! <...> Несіть їм келих безсмертя, освячений подвигом поколінь. Виводьте полоне* ний розум у світ Свободи! Приготуйтеся, я допоможу еам вернутися в майбутнє! Туди, туди, де мислячі істоти рвуть кайдани гравітації й тримірності, де рбботи прагнуть стати людьми, де роз''єднані світи простягають руки один одно* му крізь безодні віків і просторів, де сходить благословен-на зірниця любові над змученою землею.

А хмари над письменником дедалі густішали. Ось лише один промовистий факт. Перекладачка його творів на німецьку Анна-Галя Горбач подарувалв змордованому злиднями корифею фантастики зви* чайний червоний светр. А в пресі навколо цієї оде* жини зчинився такий галас, ніби це була червона свитка гоголівського Басаврюка. Анекдот, та й годі!

Коли 60-тйсячний наклад “Зоряного Корсара" розійшовся по книгарнях, бібліотеках і приватних книгозбірнях, охоронці тоталітарної Бастилії збагнули, що слуги Арімана — це вони. Тож притьмом заходилися вилучати книжку. У мою відсутність з мого робочого стола зник і мій примірник з прекрасним дарчим написом автора, про що шкодую й досі. А ця чудова філософська притча особливо дорога мені ще й тому, що я певною мірою причетний до її публікації. Річ у тім, що в той час видавництва, аби перестрахувати себе, замовляли рецензії на рукописи фантаста-дисидента не тільки критикам-літературознавцям, а й ученим інших галузей. Оскільки тематика письменника була філософсько-психологічна, то його твори зазвичай потрапляли до Інституту філософії та Інституту психології. Так було й цього разу. Від інституту філософії рецензію на рукопис написали відомі філософи Мирослав Попович і Сергій Кримський, а від нашого Інституту — я. І хоча над Україною вже згущалися хмари, ми підтримали друга, високо оцінивши його твір. Коли розпочалося скажене цькування нової книжки, спеціалісти поливали брудом і Олеся Бердника, і його твір, і рецензентів, які благословили “Зоряного Корсара” до друку. Орган ЦК Компартії України “Правда Украиньї" у передови-ці писала таке: “Плохую услугу автору и издательст-ву оказали сотрудники Института философии и Инс-титута психологии, которьіе, потеряв политическую бдительность, написали положительньїе рецензии на зто идейно порочное произведение”. Додам, що на роботі рецензенти утрималися лише завдяки ліберальній дирекції і порядним членам партбюро. В інших місцях за таке виганяли.

Олеся Бердника звинуватили у пропаганді містики й ідеалізму, виключили зі Спілки письменників. 1973 р. він залишився без будь-яких засобів до існування. Як вижила в це чорне міжчасся родина, знає лише його дружина Валентина Сергіївна. Коли за наказом місцевої влади до будинку Бердників у селі Гребенях під''їхав бульдозер, щоб знести “кубло на-Олесь Павлович ліг перед його колеса-

умовах поневоленої і розтерзаної московським Мінотавром України не могла появитися і чому її автор зазнав через свою прометеївську, так би мовити, творчість нелюдського переслідування”.

У цей час у Москві Андрій Сахаров формує пра-возахисну групу. Олесь Бердник з Миколою Руден-ком активно включаються у правозахисний рух на Україні, восени 76-го вони засновують Українську Громадську групу сприяння виконанню Гельсинських угод. Коли через кілька місяців заарештували письменника-вільнодумця Миколу Руденка, її очолив Олесь Бердник. А через 2 роки було заарештовано і його. Суд відбувся через 8 місяців у Кагарлику. Вирок: 6 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання! Покарання відбував у сумнозвісному таборі Кучино, поблизу Пермі. Але завдяки численним клопотанням друзів, рідних, однодумців з-за кордону справу письменника все ж було переглянуто. Відбувши п’ять років ув’язнення, Бердник після амністії повертається в с.Гребені, поновлює свою громадську діяльність (а літературної, зауважу, він не полишав ні за яких обставин).

Олеся Бердника вдруге приймають до СПУ. Його запрошують у США і Канаду, де він дістає пропозицію залишитися в одній із цих країн на постійне проживання (обіцяють надати всі можливості працювати на терені літератури)... Але письменник відмовляється від такої привабливої перспективи, бо на Батьківщині починаються серйозні зміни і він прагне взяти найактивнішу участь у творенні Нової України.

На початку 90-х учні та однодумці Олеся Павловича, які об''єдналися в очолювану ним громадську організацію “Українська Духовна Республіка* (1989 р,), висунули його кандидатом у Президенти України У програмі Бердника містились ідеї нового суспільного

—вже згущалися хмари, ми підтримали друга, ви-оцінивши його твір Коли розпочалося скажене ^ ^ннЯ нової книжки, спеціалісти поливали бру-ц^(", плеся Бердника, і його твір, і рецензентів, які ?2*ословйли "Зоряного Корсара- до друку. Орган ^компартії України “Правда Украиньї" у передови-писала таке: “Плохую услугу автору и издательст-и (жазали сотрудники Института философии и Инс-тута психологии, которьіе, потеряв политическую Аямтельность, написали положительние рецензии на зтс ндвйно порочное произведение". Додам, що на дебеті рецензенти утрималися лише завдяки лібе-одоиїй дирекції і порядним членам партбюро. В ін-місцях за таке виганяли,

Олеся Бердника звинуватили у пропаганді місти-иі й ідеалізму, виключили зі Спілки письменників. 19ТЗ р. він залишився без будь-яких засобів до існування Як вижила в це чорне міжчасся родина, знає **ше його дружина Валентина Сергіївна. Коли за на-ом мюцевої влади до будинку Бердників у селі гребенях під’їхав бульдозер, щоб знести “кубло на-доналізму*, Олесь Павлович ліг перед його колеса-м* . так врятував свою оселю, зведену власними рудо*** на придніпровських кручах. Сюди до нього, як -■з ■''рощу, ходили пішки з Києва, долаючи понад 60 слометрів. національно свідомі молоді люди, і за традицією, босоніж, бо і їхній кумир не визнавав у селі юутгя Позбавлений можливості друкуватися, наш пророк проповідував своїм усним вогненним словом. У цей період небачених масштабів набув ‘самвидав” твори письменника швидко поширювалися у список Понад двадцять книжок вийшло за кордоном у перекладах іноземними мовами та українською мо-аою Серед них "Золоті ворота” і “Блакитний коваль* {Париж, 1975), “Закляття” (1978), “Свята Україна* і Балтимор, Торонто, 1980), “Терновий вінець України* і Лондон, 1985) "Кажу вам: Священні знаки* (Київ—Нью-Йорк. 1989), “Пора звести Блакитний Храм" $ийв — Нью-Йорк, 1989), "Апостол безсмертя* (То-30*^0 — Чикаго — Мельбурн, 1984), “Україна січі вог-**ноГ !Париж — Балтимор — Торонто, 1977) та ін. ''"‘вред видань діаспори виокремлюється велика по*

иогоТ“Суд відбувся через 8 місяців у Кагарлику. Ви-рок: 6 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання! Покарання відбував у сумнозвісному таборі Кучино, поблизу Пермі Але завдяки численним клопотанням друзів, рідних, однодумців з-за кордону справу письменника все ж було переглянуто. Відбувши п’ять років ув''язнення, Бердник після амністії повертається в с.Гребені, поновлює свою громадську діяльність (а літературної, зауважу, він не полишав ні за яких обставин).

Олеся Бердника вдруге приймають до СПУ. Його запрошують у США і Канаду, де він дістає пропозицію залишитися в одній із цих країн на постійне проживання (обіцяють надати всі можливості працювати на терені літератури)... Але письменник відмовляється від такої привабливої перспективи, бо на Батьківщині починаються серйозні зміни і він прагне взяти найактивнішу участь у творенні Нової України.

На початку 90-х учні та однодумці Олеся Павловича, які об''єдналися в очолювану ним громадську організацію "Українська Духовна Республіка" (1989 р), висунули його кандидатом у Президенти України. У програмі Бердника містились ідеї нового суспільного ладу XXI ст. {Саме в цей час хтось наполегливо поширював наклепи на письменника. 10 грудня 2001 р. на вечорі, присвяченому 75-рїччю видатного фантаста і громадського діяча, голова НСП України Володимир Яворівський та інші численні промовці спростували злісні вигадки недоброзичливців.)

Олесь Павлович змушений був зняти свою кандидатуру, але тисячі виборців ознайомилися з альтернативними програмами для посттоталітарного соціуму (ідея Альтернативно? еволюції, ідея Духовних націй, ідея Святої України, ідеї нового призначення людства в XXI ст.),

Свої прекрасні ідеї Преображення планети Олесь Бердник дарує всьому людству. Його творчість 80—90-х рр. — це географічна карта доріг і стежинок у Свгтонію, нову Державу Духу Альтернативної Еволюції, це ідея возз’єднання всього живого, всієї біосфери на чолі з лреображенною людиною. З''являються нові його книжки "Хто ти?” (1967), “вогнесмос” (1988), "Вогняний вершник" (1989), “Чаша Амргти" (1989, друге видання), "Серце Матіоли" (1991), "Пітьма вогнища не розпалює"..

Олеся Бердника звинуватили у пропаганді містики й ідеалізму, виключили зі Спілки письменників 1973 р. він залишився без будь-яких засобів до існування. Як вижила в це чорне міжчасся родина, знає лише його дружина Валентина Сергіївна. Коли за наказом місцевої влади до будинку Бердників у селі Гребенях під''їхав бульдозер, щоб знести "кубло націоналізму", Олесь Павлович ліг перед його колесами і так врятував свою оселю, зведену власними руками на придніпровських кручах. Сюди до нього, як на прощу, ходили пішки з Києва, долаючи понад 60 кілометрів, національно свідомі молоді люди, і за традицією, босоніж, бо І їхній кумир не визнавав у селі взуття Позбавлений можливості друкуватися, наш пророк проповідував своїм усним вогненним словом. У цей період небачених масштабів набув “самвидав’’

— твори письменника швидко поширювалися у списках. Понад двадцять книжок вийшло за кордоном у перекладах Іноземними мовами та українською мовою. Серед них "Золоті ворота" і “Блакитний коваль" (Париж, 1975), "Закляття" (1978), "Свята Україна" (Балтимор, Торонто, 1960), “Терновий вінець України" (Лондон. 1985), “Кажу вам: Священні знаки" (Ки-ів — Нью-Йорк, 1989), "Пора звести Блакитний Храм" (Киів — Нью-Йорк, 1989), “Апостол безсмертя* (Торонто — Чикаго —- Мельбурн, 1984), "Україна січі вогняної’'' (Париж — Балтимор — Торонто, 1977) та Ін. Серед видань діаспори виокремлюється велика по-

вість Прометей’ (Мюнхен, Українське видавництво, 1981) з передмовою Ігоря Качуровського. У центрі повісті — прометеївський образ Гіпатіі, славетного філософа і математика епохи еллінізму. Олесь Бердник дуже хотів видати цю знакову повість в Україні. Я двічі писав позитивні рецензії для видавництва. Та все марно. Через самвидав повість потрапила до Німеччини Її редактор і упорядник Андрій Гайдамаха писав: “Тепер стає зрозумілим, чому така повість в умовах поневоленої і розтерзаної московським Мінотавром України не могла появитися і чому її автор зазнав через свою прометеївську, так би мовити, творчість нелюдського переслідування”...

“Тайна Христа” (1996), "Пісня Надземна” (1996), "Камертон Дажбога” (1995; це перший і другий том “Зоряного Корсара”) та ін. А ще — десятки статей і програмних хартій, зокрема програмні документи Української Духовної Республіки, над якими випало щастя працювати й мені.

Олесь Бердник, який мислив вселенськими категоріями, проголосив відновлення Нагірного храму духу, задекларованого ще Григорієм Сковородою. Була опублікована Хартія Української Духовної Республіки.

Людина мисляча народжує людину мудру.

На мальовничій Воскресінецькій горі, неподалік від Коломиї, відбувся Перший Всесвітній Собор УДР, на який зібралися сотні тисяч наших земляків, щоб обговорити найголовніше і найпекучіше питання людства — якою має бути людина і суспільство XXI ст.? Відтоді такі Собори проводяться щорічно. Засновник УДР мав намір практично створити нове суспільство — братерство Духовних Націй Землі (аналогічно до ООН), що проголошувало б у своєму розвитку примат Духу.

Той, кому пощастило причаститися до творчості Олеся Бердника, мабуть, звернув увагу, як багато в його книжках висловлювань, які хочеться ще раз перечитати і запам’ятати, бо в них — глибинна мудрість.

Людино, вибери свою долю: серце дитини, меч воїна, крила орла.

# #

Газета “Літературна Україна” від 7 квітня 1988 р. видрукувала нашу розмову з Олесем Павловичем, під час якої він висловив чимало цікавих думок, зокрема про необхідність створення Ради Культури (республіканської, всесоюзної, європейської, світової), яка готуватиме “грунт для зрощування направду культурної духовної Людини, здатної виконувати місію мислячої істоти у Всесвіті”, та Центру Альтернативної Академії. Пошук у цій академії йтиме за такими прогностичними векторами:

антигравітація;

безвідходні технології (мікробіологічна металургія, екологічно чисті двигуни);

біолсихоексперименти (пошук контакту з тваринами і рослинами);

пошуки розгадки часу (спроби розширити часові обрії бачення, прориви в минуле і грядуще, розробка теорії часу);

селекція нових рослин, плоди яких могли б замінити людині весь необхідний раціон білків та вуглеводів;

• експерименти стосовно переходу до автотрофності, а відтак — припинення експлуатації фауни й флори;

пошук контакту з іншими розумами і формами життя за каналами психоенергетики та векторами багатомірності;

трансформація тіла за векторами природного саморозкриття...

Цікаво, що подібними проблемами, на думку письменника, могла б займатися й дитяча акаде мія. “Дітям під силу все! — стверджував він. — Йдеться про грядущі десятиліття й віки. Ми повин ні дивитися далеко вперед. Футурологічних, про гностичних ідей — океан! Якщо з цього океану бу дуть вивуджені альтернативні можливості бодай в обсязі одного відсотка щодо задуму — переворот у свідомості відбудеться титанічний, це буде трампліном....

зібралися сотні тисяч наших земляків, щоб обговорити найголовніше і найпекучіше питання людства — якою має бути людина і суспільство XXI ст.? Відтоді такі Собори проводяться щорічно. Засновник УДР мав намір практично створити нове суспільство — братерство Духовних Націй Землі (аналогічно до 00Н), що проголошувало б у своєму розвитку примат Духу.

Той, кому пощастило причаститися до творчості Олеся Бердника, мабуть, звернув увагу, як багато в його книжках висловлювань, які хочеться ще раз перечитати і запам’ятати, бо в них — глибинна мудрість.

Ось деякі з них.

Кого вогонь не спопеляє, того народжує.

* * *

Усе вмирає, та не все воскресає.

* * *

Пітьма вогнища не розпалює.

♦ * *

Хто в небо не росте, приречений на тління.

* * *

Коли маємо щось здійснити — несемо таку певність, ніби уже здійснено. Лише так будемо успішні.

* * *

Досвідчений садівник знає —де, як і коли посіяти, щоб отримати кращі парості.

♦ * *

Відчинити двері для нових істин час настав. Не руйнувати старе, але мудро сплітати візерунок нового, витягаючи живу нитку синтези з усіх існуючих можливостей.

* * *

Бережіть уміння творити радістю. Так пройдете всі брами. * * *

Готовність до подвигу, вихована в напруженій постійності прагнення до добра, є найвищий прояв подвигу. Таке насичення простору творить безконечне просування. Часто сам факт подвигу буває менш значний, ніж підготовка до нього. Найбільші подвиги здійснюються в просторі, та частіше всього для людства невідомі. Ще не навчилося помічати людство, як кожної миті рятують його Великі Подвижники. Часто ж те, що люди називають подвигом, є лише спалах невикористаної перенакопиченої енергії.

* * *

Розкривайте, серце, розкривайте,

Громовицям буряним навстріч.

Споряджайте Душу, посилайте —

У останню, Полум’яну Січ!

Цікаво, що подібними проблемами, на думку письменникамогла б займатися й дитяча академія. “Дітям під силу все! — стверджував він. — Йдеться про грядущі десятиліття й віки. Ми повинні дивитися далеко вперед. Футурологічних, прогностичних ідей — океан! Якщо з цього океану будуть вивуджені альтернативні можливості бодай в обсязі одного відсотка щодо задуму — переворот у свідомості відбудеться титанічний, це буде трампліном для стрибка, як казав Енгельс, “від царства необхідності в царство свободи”. Ми повинні повірити в наших дітей, а отже — в себе! Без прориву в небувале немає Альтернативи".

Так! Розмірковуючи про майбутнє, про шляхи розвитку людства, ми, природно, не могли оминути й проблем культури та освіти. Нагадаю читачам "Ди-вослова" хоча б деякі образні й мудрі висловлювання Олеся Павловича з цього приводу.

Дітям треба відкрити очі: правдива краса виростає на дереві спільного блага, підробна — харчується соками об* ману. Тільки меч Духу допоможе відтяти отруйну галузку, хоч якою принадливою вона видавалася! Люди Землі розуміють: перебудова підвалин буття, що почалася в нас, — суть духовна революція. Планета чутливо напружується, прислухається: що ж там вони задумали, куди прямують?

...Нам треба не просто виховувати дітей, а й підготувати їх для суверенної творчості. Діти грядущого століття (тоб-то XXI — О.Г.) повинні стати на варту Духу, щоб розпізнати личини прихильників псевдоєдності.

...Я вірю, що юні душі жадають прекрасного. Отже, справа в негайних діях. Захист мови, культури, традицій — невідкладна потреба. Треба вчитися у прадідів майстерності й вірності ідеалам, та головне — слід створювати форми культури для Духу грядущого дня! Глибина народної душі безмежна, вона приховує в собі творчий потенціал для втілення будь-якого еволюційного задуму, в будь-якому масштабі, навіть суперкосмічному. Головне — нерозривність культурної традиції, цілісність духовної естафети!

...вважаю, що ми зазнали поразки у спробі оволодіти таїною буття, відкинувши критерій вічності життя. Ми стали сезонними найманцями у Природи (живемо один раз, хапай, хлопці, що не так лежить!). Чи не тому численні юні й літні сучасники кидаються в капкани окультних чи релігійних покликів? Адже там говорять про вічне! Хай забобонно,

хай еклектично, але говорять! У нас же є могутні серця, які стверджували фундамент безперервності Життя (хоча 6 той же В.Вернадський або О.Чижев-ський!). А хіба не ввійшов нині у космологію вражаючий уяву антропний принцип, що говорить про передіснування причин нашої появи у Всесвіті, у глибинах часів, просторів, у безодні Вічності?! Треба, треба дати нашим спадкоємцям навігаційні вектори, накреслені найвелич-нішими умами Людства, які повстали супроти деспотії законів Хроносу-Часу!

...Хто ми? Навіщо? Звідки й куди? Це не риторичні запитання. Це — вимога розуму й серця перед виходом з планетарної колиски в безмежну путь дерзань і здійснень. .

На моє запитання, що потрібно зробити сучасній школі (і всім громадським інституціям, відповідальним за плекання людської душі), аби протистояти силам деградації, Олесь Павлович відповів: “Потрібно терміново створити мудрі, цікаві, романтичні підручники для

шкіл, технікумів і вузів, програми для дитсадків. Головне — звільнити дітей від дріб’язкової, тиранічної

опіки. Відкрити всім ШЛЮЗИ, що стримують титанічні сили дитячого єства.....

Ми мали створити Дитячу Духовну Республіку. Були й інші привабливі плани Проте тяжка хвороба мислителя стала на заваді. Нині він прикутий до ліжка. Але головні його ідеї — в його книжках, які поволі повертаються до українського читача. Високо-духовний доробок письменника — невичерпна криниця снаги для допитливих дитячих душ. Щоб кожний міг причаститися з неї, потрібно якомога швидше видати хоча б кількатомне “Вибране”, обов’язково включивши туди роман "Зоряний Корсар”, і, звичайно, ввести цей твір до шкільної програми.

Хай зріють нові покоління романтиків, мислителів і героїв. Сонячного вітру в їхні вітрила!

Післяслово —

Коли готувався до друку цей номер, у редакцію завітала Валентина Сергіївна Бердник-Сокоринська, дружина Олеся Павловича Бердника. На наше прохання вона принесла фотографії, які ви бачите в цій подачі, книжки письменника, видані різними мовами за кордоном, а також деякі з тих, що видані в Україні, але яких, на жаль, немає ні на наших, ні на ваших книжкових полицях, бо вони свого часу у зв''язку з арештом автора були терміново вилучені з книгарень та бібліотек і нагло знищені. (Це підтвердила і наш коректор Валентина Андріївна Складанна, яка в ті роки працювала в одній з найбільших київських бібліотек } Ім''я і творчість Олеся Бердника ввійшли в життя колективу редакції, і ми щиро раділи, одержуючи матеріали до обговорення програми з української літератури, в яких пропонувалося ввести в шкільний курс його ім’я. По черзі читаючи такі прості за мовою і такі складні за суттю твори Бердника, ми схилялися перед мудрістю людини, яка, відчувши на собі всі “розкоші” тоталітарної системи, залишилися вільною, незалежною і мислячою.

Валентина Сергіївна охоче відповіла не наш* численні запитання (а в того, хто читає твори &ердии ка, вони обов''язково виникають), мої колеги згадували випадки із свого життя, пов’язані $ його ім’ям. А згодом нам пощастило познайомитися і і їхньою донькою Громовицею, журналісткою, яка робить перші кроки і в художній літературі. Так по* ступово в нашій уяві склався дивовижний образ мужнього і талановитого сучасника, про якого ходять легенди*

Незважаючи на всі складнощі своєї долі, Олесь Павлович ніколи не розлучався з творчістю". Творча людина може творити за будь-яких обставим, стверджував він. І довів це власним прикладом Довгі роки, проведені в тюрмах і на засланні* та* кож позначені творчими пошуками. Нині Валентина Сергіївна працює над розшифроекою щоденників, написаних у той трагічний час (хоча, зауважимо, сам письменник по-філософськи ставився до життя: усе сприймав як школу, і несправедливе жор*

5Бердник О. Чаша Амріти. — К.: Дніпро, 1985.

* Див.: Солодущенко О. Олесь Бердник — громадські* діям, письменник і художник // Дивослово — 2002 — Н» 3.

стоке покарання — також). Спокійний, лагідний, усміхнений — таким пам''ятають його друзі по засланню, колеги по перу, київські студенти 60-х... Коли він — вродливий, стрункий, якийсь нетутешній

— проходив столичними вулицями, то люд неодмінно озирався на нього, бо, крім привабливої зовнішності, мав ще якусь особливу, магічну силу. І хтось обов''язково шанобливо кидав напівпошепки: “Олесь Бердник...” А було й таке: сільські діти, побачивши його вперше, вважали, що перед ними сам Бог і підсвідомо тяглися до нього, щоб хоч доторкнутися.

У середині 70-х років до Олеся Павловича прийшла світова літературна слава. Його книжки виходять у США, Канаді, Польщі, Японії, Німеччині Тоді ж уперше Бердник говорить про Альтернативну Еволюцію. Так письменник назвав своє бачення преоб* раженного людства й життя в колі Мудрості, Пізнання, Любові і Краси, космічного єднання всього сущого. Він пише есе під такою ж назвою, де накреслює шляхи формування нового суспільства, нової людини, нових стосунків у оновленому світі, і надсилає до 00Н, де його було зареєстровано як робочий документ. Цей матеріал згодом опублікували численні західноєвропейські видання.

Ідея Альтернативної Еволюції (створення світу, об’єднаного радістю та любов’ю) і діяльність у Гельсінській Групі на суді тлумачились як особливо “небезпечний державний злочин”. Поряд із цим письменникові інкримінувався “заклик до повалення існуючого ладу”. 1 в цьому було якесь зерно правди, бо Олесь Бердник мав намір практично створити нове суспільство, що проголошувало б у своєму розвитку примат Духу. Пізніші його поїздки до США, Канади, Індії, Тибету, зустрічі з видатними людьми (Свято-

Спасибі за чудесну звістку про "Джонотвна морську чайку". У нас саме опублікований переклад Чар*еиа притча! Найдивовижніше, що вся історія Чайки — найвища Реальність. Чайки у зграї думають, що реальність — це сірий берег і щоденна їжа, але хто доторкнувся до небувалого, той знає, що Реальність — це пробудження від сну Душі, яка радісно скидає із себе лахміття псевдо життя

Усупереч правопису, Олесь Павлович багато елю писав з великої букви чи й тільки великими літера* ми, бо ці слова означали для нього незмірно більше. ніж для будь-кого, бо він вкладав у них глибокий смислі

.

Нині творчість Бердника розглядають студенти у своїх курсових і дипломних роботах, готується вже й кандидатська дисертація, присвячена окремим ас-пектам творчості українського фантаста й філософа. А однією з перших ластівок у “бердникознавст-ві” була, очевидно, брошура мОлесь бердник. Утопіст чи харизматик на обрії другого тисячоліття християнства в Україні*’, яку написав професор, доктор наук, отець Іван Гриньоха (видана 1980 р. у Римі), З

уперше Бердник говорить про Альтернативну еволюцію. Так письменник назвав своє бачення преоб-раженного людства й життя в колі Мудрості, Пізнання, Любові і Краси, космічного єднання всього сущого. Він пише есе під такою ж назвою, де накреслює шляхи формування нового суспільства, нової людини, нових стосунків у оновленому світі, і надсилає до 00Н, де його було зареєстровано як робочий документ. Цей матеріал згодом опублікували численні західноєвропейські видання.

ідея Альтернативної Еволюції (створення світу, об’єднаного радістю та любов''ю) і діяльність у Гельсінській Груп» на суді тлумачились як особливо “небезпечний державний злочин". Поряд із цим письменникові інкримінувався “заклик до повалення існуючого ладу”, і в цьому було якесь зерно правди, бо Олесь Бердник мав намір практично створити нове суспільство, що проголошувало б у своєму розвитку примат Духу. Пізніші його поїздки до США, Канади, Індії, Тибету, зустрічі з видатними людьми {Святославом Реріхом, Річардом Бахом, тибетськими ламами, Борисом Абрамовим) додавали йому впевненості в розпочатій справі. В усіх творах останнього періоду, які відображають хаос сучасного життя, що поглинається техногеном, Бердник пропагує ідею Альтернативної Еволюції.

“Олесь Бердник уже в юності відчув своє особливе призначення, чуйно прислухався до всіх знаюв долі, щодня наполегливо працював — і врешті-решт виконав це космічне призначення", — сказала його дружина та однодумець. Він вивчав світову історію, різні релігії, творчість видатних мислителів різних часів і народів. Як відомо, два століття тому Григо-рій Сковорода провістив, що прийде час, коли люди почнуть творити Республіку Духу. Олесь Бердник усвідомив: це єдиний шанс і України, і всього людства. Саме він заснував Українську Духовну Республіку, що має чимало прихильників. Свідчення цього— і щорічні Собори, і діяльність громадської організації, якою нині опікується Валентина Бердник. Словами Дух, Душа, Духовність пройнята не лише вся творчість і громадська діяльність нашого геніального, не побоїмося цього слова, земляка, а й кожна мить життя.

Нині творчість Бердника розглядають студенти у своїх курсових і дипломних роботах, готується вже й кандидатська дисертація, присвячена окремим аспектам творчості українського фантаста й філософа. А однією з перших ластівок у ''бердникознаест-ві" була, очевидно, брошура “Олесь Бердник Утопіст чи харизматик на обрії другого тисячоліття християнства в Україні", яку написав професор, доктор наук, отець Іван Гриньоха (видана 1980 р У Римі) З цікавими передмовами закордонних видань (зокрема Ігоря Качуровського та Ніни Мриць) дуже хотілося б ознайомити і читачів “Дивослова''. але, на жаль, за браком місця ми не можемо цього зробити

На закінчення наведемо уривок з листа Річарда Баха, автора дивовижної книжки ''Чайка на ім''я Джонатан Лівінгстон’*, до нашого земляка. Під цими рядками може поставити підпис кожний, хто ознайомився з мудрими, добрими і пророчими творами Олеся Бердника. хто хоч на мить може уявити, за яких обставин йому довелося жити і працювати, хто може збагнути мету, яка керувала рукою митця.

Дякую Вам за Ваші книжки. Ми поділяємо багато Ваших поглядів, маємо спільні надії щодо майбутнього. Неймовірно, що ці чудові гуманні ідеї могли вважатися загрозою для старих авторитетів і що Вас за це переслідували. Але скільки величі повинно бути у Вашому серці, якщо Ви вибрали ці високі шляхи, стаючи на битву з такими структурами. Я не впевнений, чи вистачило б мені мужності, якби в мене так склалося життя Ми захоплюємося Вами!

Ми всі діти світла, і без сумніву ~ ми всі одна Душе*

Тетяна НЕЛІНА, журнал "Дивослово"

С. — один з основоположників укр. сов. прози. Перша його зб. оп. «Кінець міста за базаром» появилася 1924, дальші зб. «Неділі і понеділки», «Півтори людини» (1927). Проза С. 1920-их pp. характеризується експериментами й шуканням в галузі мист. форми, ориґінальністю й гостротою сюжетної будови.

Твором «Останній Ейджевуд» (1926) С. поклав ночатки фантастичного роману в укр. сов. прозі, дальшим розвитком якої була його трилогія «Прекрасні катастрофи»: «Господарство доктора Гальванеску» (1929), «Ще одна прекрасна катастрофа» (1932) і «Що було потім» (1934).

З кін. 20-их pp. у творчості С. помітне місце посідає сатиричний роман, спрямований гол. ч. проти укр. визвольних змагань й укр. нац. інтеліґенції («Фальшива Мельпомена», 1928; «По той бік серця», 1930), також про людей капіталістичного світу у їх зіткненні з сов. ладом й у відповідності з їх образами в сов. пресі («Сорок вісім годин», 1933). До визначніших творів С. другої пол. 30-их pp. належить автобіографічна трилогія, присвячена добі дитинства й юности його покоління, що формувалося в умовах війн і революцій поч. 20 в.: «Наші тайни» (1936), «Дитинство» (1937), і «Вісімнадцятилітні» (1938). За другої світової війни С. видав кілька зб. оп. («Народ воює», 1941; «Новелі», 1942, й ін.), темі війни присвячений і роман «Вони не пройшли» (1946). У 1950-их pp. C. повертається до подій громадянської війни на Україні: «Світанок над морем» (1956) і дилогія «Мир хатам, війна палацам» (1958) та «Реве та стогне Дніпр широкий» (1960). Це публіцистичні романи-памфлети на історію УНР та її діячів; мист. вартість цих романів зведена нанівець ґротесковим стилем політ. аґітки. Одним з найвищих літ. здобутків С. є мемуарна трилогія «Розповідь про неспокій» (1968), «Розповідь про неспокій триває» (1969) і «Розповіді про неспокій немає кінця» (1970), в якій письм. в описах літ. життя Харкова 1920 — 30-их pp. став на позицію компромісу між правдою життя й офіц. насвітленням тієї доби в сучасній критиці, наслідком чого вийшло спотворення дійсности, з одного боку, а з другого — досить правдиве відтворення окремих епізодів внутрішньополіт. взаємин того часу. За це офіц. критика оцінила трилогію неґативно, і її вилучено з ужитку.

С. виступав і як публіцист з політ. памфлетами проти націоналізму («Вороги людства та їх найманці», 1953) і як критик-популяризатор: «Перша книга» (1951), «Розмова з читачем» (1953). Двічі вийшли «Твори» С. у 6 тт. (1958 — 59 і 1971 — 73).

Як гром. діяч С. був активний у діяльності Спілки Письм. України і довголітній гол. Укр. т-ва культ. зв’язку з українцями, що живуть за кордоном. Гол. за діяльність у цьому т-ві, спрямовану проти укр. еміґрації, С. відзначений 1970 найвищою нагородою СССР — званням героя Сов. Союзу.

[Смолич Юрій (7.7.1900 — 26.8.1976, Київ), в останньому p., м. б.: званням героя соціялістичної праці. — Виправлення. Т. 11.]

Література: Йогансен М. Про творчість Ю. Смолича, ж. Критика, ч. 12. Х. 1929; Старинкевич Є. Юрій Смолич, у кн. Укр. радянські письменники, т. 2. К. 1957; Піскунов В. Творчість Ю. Смолича. К. 1962; Укр. письменники. Біо-бібліографічний словник, т. 5. К. 1965; Шаховський С. Юрій Смолим. К. 1970.

І. Кошелівець.

http://litopys.org.ua/encycl/euii224.htm