Блог


Вы здесь: Авторские колонки FantLab > Авторская колонка «slovar06» облако тэгов
Поиск статьи:
   расширенный поиск »


Статья написана 3 января 2017 г. 11:11

Каждый, право, имеет право

На то, что слева и то, что справа.

На черное поле, на белое поле

На вольную волю и на неволю.

В этом мире случайностей нет,

Каждый шаг оставляет след,

И чуда нет и крайне редки совпаденья.

И не изменится времени ход,

Но часто паденьем становится взлет,

И видел я, как становится взлетом паденье.

Ты шел, забыв усталость и боль,

Забыв и это и то.

Ты видел вдали волшебный огонь,

Который не видел никто.

И часто тебе плевали вслед,

Кричали, что пропадешь,

Но, что тебе досужий совет,

Ты просто верил и шел на свет -

И я знаю, что ты дойдешь.

А. Макаревич

*****

Цікаво, що у відношенні до Олеся Бердника органи держбезпеки вирішили недоцільним застосовувати арешт. Чекісти підготували цілу кампанію з дискредитації дисидента й письменника. Передбачалося застосовувати до нього дисциплінарні заходи на роботі та спрямувати на обстеження до психіатричної лікарні ім. Павлова в Києві (відомою в народі за тодішньою адресою «Фрунзе, 103»). Більше того, планувалося опублікувати в пресі фельєтон під назвою «Конкурент Васисуалія Лоханкіна», який би компрометував Бердника як «особу, яка розклалася морально і політично» через порівняння його з персонажем сатиричного роману І. Ільфа й Є. Петрова «Золоте теля».

goo.gl/pr9HFe

http://avr.org.ua/getPDFasFile.php/arhupa...

*****

ВАЛЕНТИНІ МАСТЄРОВІЙ НА ПОСВЯТУ

*****

«…Ви ж волю бачите як різновид хвороби.

Давно відвикли ви ходити в хати й саклі.

Відвикли думати про […] для корів.

Ви бачите народ в дешевому спектаклі,

Куди людей женуть під страхом таборів».

Микола Руденко, Поема «Історія хвороби»

Давно те було. Їхали в Бучак. Канівщина. Минали село Гребені. То вже Кагарлицькі землі. Вадим Бородін, архітектор, уже покійний, каже: тут Бердник лежить, Олесь Павлович, паралізований. Уже аж цілих шість років. І ти принагідно згадав столичну Прорізну. Богемну оксамитову кав’ярню «трі ступєні». Той же Вадим Бородін, щільний густий прозаїк Олесь Ульяненко, «сучасні» Анатолій Заєць, головний художник журналу, Ігор Римарук, поет, його головний редактор – так само вже всі мертві – були в гурті.

-- Он ВІН іде, – мовив Ігор.

Тією стороною вулиці йшов чоловік. Джинси. «Кросовані» чоботи. На випуск вишита блиском біла сорочка. Простоволоса сивина вітром стелила плечі.

-- Ох і доля, – проказав той же сам Римарук.

Ми пригубили: хто по звичній чарці, хто подумав по коньяку.

http://www.hvilya.com/news/klasik_zagrebe...


Статья написана 2 января 2017 г. 21:43

Мабуть, найраніше до літературної фантастики вдалися автори так званого "святого письма". Вся Біблія насичена фантастичними оповідями й сюжетами. Надприродні творіння, неймовірні видива, таємничі заповіді й повчання, наївні сподівання чудодійних звершень накопичені в ній надто щедро.

Але, хоч як це дивно, без цього окультистського архімотлоху не обходяться в своїх творах і деякі сучасні літератори. Для них здобутки й перспективи сучасної науково-технічної революції здаються іноді такими, що розкривають уже не тільки невідомі форми світу, але й змінюють його матеріальний зміст. Відтак народжуються гіпотези й твердження про нематеріальні антисвіт і антилюдину, про дивовижну одухотвореність і свідому цілеспрямованість самої природи, про якісь космічні цивілізації, що ніби скеровують і запрограмовують розвиток людства, про науковість містики. Тоді вже релігія з її фантомами і містицизмом, різні види спіритизму починають уявлятися за реальний вияв і форму впливу якогось Вищого Розуму.

В одному київському гуртожитку після атеїстичної лекції слухачі запитали: "Ви кажете, що воскресіння Ісуса Христа — це казка, фантастика. А от ми прочитали в одного письменника, що живі істоти якоїсь там галактики досягли безсмертя. В них навіть спеціальний Інститут Воскрешень є".

Виявилося, що молоді мешканці гуртожитку вичитали це в книжці Олеся Бердника "Шляхи титанів". Це змусило нас глянути пильніше на його науково-фантастичну творчість.




Файлы: 88.jpg (1169 Кб)
Статья написана 2 января 2017 г. 13:12

ВІДОМО, з яким великим інтересом радянський читач ставиться до появи кожного нового твору в науково-художній фантастиці. У наш час цей жанр набуває особливої популярності й ваги. Новітні науково-технічні досягнення спонукають письменників-фантастів до серйозних пошуків, художніх відкриттів у зображенні шляхів суспільного прогресу. З виходом людини в космос, початок якому поклав радянський космонавт Ю.Гагарін, зрозуміло, розширилися можливості фантастики у пізнанні таємниць всесвіту, в художньо-філософському освоєнні закономірностей природи та суспільства. Але водночас ускладнились і творчі завдання письменників, що працюють у цьому жанрі. Крім того, ускладнились і завдання критики в оцінюванні літературної продукції фантастів, і, може, саме тому критика приділяє їй дуже мало уваги. Тим часом серед творів цього жанру чимало не лише примітивних, а й просто безглуздих писань, які можуть бути розцінені як такі, що паразитують на здоровому читацькому інтересі до художньої фантастики.

Ряд науково-фантастичних романів і повістей за останні роки написав Олесь Бердник, який виявляє неабиякий інтерес до теми космосу, міжпланетних польотів. Не так давно він запропонував читацькій громадськості "Зоряний корсар" (видавництво "Радянський письменник", 1971).

Природно, виникає питання: про що йдеться в творі, які відкриття в ньому, хто виступає в ролі героїв, які ідеї утверджує письменник?




Статья написана 2 января 2017 г. 13:06

ВОНО якось не заведено починати фейлетон з літературних мемуарів, але доводиться. Є на те особливі причини. По-перше, мова піде хоч і про колишнього, але літератора, а по-друге, цей екс-літератор, твори якого неодноразово піддавались гострій критиці за ідеалістичне тлумачення суспільних та наукових явищ, проповідь містично-попівських концепцій, аж пищить, проситься у фейлетон.

Давненько проситься. Ну, хоча б з того дня і з того випадку, про який піде мова нижче. Було це років з десять тому. На п'ятому поверсі біля вікна у холі однієї київської редакції

серед гурту зелених початківців монументально висився тодішній фантаст Олесь Бердник і віщав:

— Чи знаєте, вельмишановні, що людина, коли захоче, може стрибнути з п'ятого, ба й з десятого поверху і неушкодженою приземлитися на тротуар?

— Без парашута? — здивовано поцікавився хтось із гурту.

— При чому тут парашут?— зневажливо здвигнув плечима фантаст, і його патріарша борода наелектризовано настовбурчилась. — При чому тут парашут? Самим лише вольовим зусиллям людина може забезпечити собі м'яке приземлення!




Статья написана 1 января 2017 г. 15:25

УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ, НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ ТА РЕЛІГІЙ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА


«Олесь Бердник: Зоряний корсар України» :

біобібліографічний покажчик / уклад. Н. М. Майборода. — Миколаїв : ОБЮ, 2016. — 43 c.

Даний біобібліографічний покажчик із літературного циклу “Краяни-ювіляри” містить інформацію про життя та творчість письменника Олеся Бердника.

Покажчик рекомендовано бібліотечним працівникам, учителям, учням, студентам та іншим категоріям читачів.

© Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва, 2016

Не страшні Ні смерті, аНі зміНи, Бо В душі Несу НезламНу ВірНість, Бо коріННЯ рідНої ВкраїНи Проростає В СерцЯ НеВимірНість!

Олесь БердНик




Файлы: 1212.jpg (739 Кб)



  Подписка

Количество подписчиков: 93

⇑ Наверх